Рішення № 91363737, 01.09.2020, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/3410/19

Провадження № 2/723/906/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Дедик Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Гетманчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування нежитловим приміщенням шляхом виселення, -

встановив:

20.08.2019 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна від добросовісного набувача, посилаючись на те, що рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08.05.2019 року по цивільній справі №723/2462/17 було визнано недійсним договір купівлі-продажу магазину, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , який був укладений 04.04.2014 року між ОСОБА_3 , що діяв на підставі довіреності, виданої ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_2 . Зазначене рішення вступило в законну силу 19.06.2019 року. Приватним нотаріусом Сторожинцького районного нотаріального округу Хоміцькою Н.Г. 10.07.2019 р. йому було видано свідоцтво серії НОМЕР_1 на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка складається з нежитлового приміщення - магазину в АДРЕСА_1 , зазначене свідоцтво зареєстроване в реєстрі за №1273. На підставі вказаного свідоцтва за ним зареєстроване право приватної власності на нежитлове приміщення - магазин в АДРЕСА_1 . Однак в ньому на даний час без його згоди здійснює свою комерційну діяльність ОСОБА_2 , що була стороною договору купівлі-продажу від 04.04.2014 року, який визнаний рішенням суду недійсним. 10.07.2019 року звертався до ОСОБА_2 із письмовою вимогою про звільнення належного йому нерухомого майна, яку вона отримала, однак не виконала. Оскільки, відповідач відмовляється добровільно звільняти належне йому нежитлове приміщення, просив витребувати від добросовісного набувача - ОСОБА_2 , належне йому на праві приватної власності нежитлове приміщення - магазин, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням суду від 10.12.2019 р. позовні вимоги було задоволено.

Ухвалою суду від 22.01.2020 р. вказане заочне рішення скасовано, призначено розгляд справи у загальному провадженні з проведенням підготовчого засідання.

03.02.2020 р. позивачем подано заяву про зміну предмета та підстав позову.

В підготовчому судовому засіданні було відмовлено в залишенні без розгляду вказаної заяви, так як з її змісту вбачається, що підстави позову не змінилися, обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, відповідають обставинам викладеним в первісній редакції позову, а змінився лише предмет позову, так як первісний позов був заявлений про витребування майна від добросовісного набувача.

Позивач, посилаючись на ті ж обставини, які судом наведені вище, просив постановити рішення, яким усунути йому перешкоди у здійсненні права користування нежитловим приміщенням, магазином, що знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом виселення з нього ОСОБА_2 .

Відзив на позов відповідачем не подавався.

Ухвалою від 14.06.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.08.2020 р.

Сторони в зазначене судове засідання не з`явилися, позивач у заяві від 03.02.2020 р. просив провести розгляд справи у його відсутності, представник відповідача направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з хворобою відповідачки та його зайнятістю в судовому засіданні в кримінальній справі.

В судове засідання, призначене на 01.09.2020 р. учасники справи не з`явилися, будучи належно повідомленими про час та дату його проведення, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових викликів позивачу та відповідачу, та довідкою про надіслання судової повістки представнику відповідача - адвокату Ноцькому О.В. на адресу його електронної пошти. Про причини неявки учасники справи суд не повідомили.

Судом проведено розгляд справи у відсутності сторін та представника відповідача на підставі наявних доказів та даних відповідно до ч.3 ст.211, п.2 ч.3, ч.4 ст.223 ЦПК України з огляду на наявність заяви позивача про розгляд у його відсутності, а також на повторну неявку відповідача та його представника, які були належним чином повідомленими, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову.

Судом встановлено, що відповідно копії рішення Сторожинецького районного суду від 08.05.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 за його позовом до ОСОБА_2 частково задоволено та визнано недійсним договір купівлі-продажу магазину, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , який був укладений 04.04.2014 року між ОСОБА_3 , що діяв на підставі довіреності, виданої ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_2 .. Рішення вступило в законну силу 19.06.2019 року.

З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 10.07.2019 року приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Хоміцькою Н.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №1273, вбачається, що ОСОБА_1 належить право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка складається з нежитлового приміщення, магазину, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Належність позивачу права власності на зазначене нерухоме майно підтверджується також копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №173272204 від 10.07.2019 року.

Позивач ОСОБА_1 10.07.2019 року звернувся до ОСОБА_2 з письмовою вимогою про звільнення належного йому нерухомого майна, яку вона отримала 29.07.2019 р. особисто, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.319 та ч.1 ст.321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. У разі порушення своїх прав власник згідно зі статтею 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів та вказано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом ч.3 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Суд вважає, що наявні докази є беззаперечними на підтвердження факту того, що позивач є власником нежитлового приміщення, магазину, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Обраний позивачем спосіб захисту є ефективним і таким, що відповідає нормам діючого законодавства, так як усунення позивачу перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, магазином, що знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом виселення з нього відповідачки ОСОБА_2 призведе до відновлення його права власності, яке включає в себе права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідачем не спростовано тієї обставини, що вона користується вказаним магазином, при цьому слід зазначити, що заявляючи в підготовчому засіданні клопотання про допит свідків представник відповідачки вказав, що свідки зможуть підтвердити правомірність перебування ОСОБА_2 в даному приміщенні.

Виходячи з наведеного, суд вважає позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування нежитловим приміщенням шляхом виселення з нього відповідачки є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 4, 5, 12, 13, 76, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування нежитловим приміщенням, магазином, що знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом виселення з нього ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ