Вирок № 91362574, 04.09.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/4060/20

Номер провадження 1-кп/629/486/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Каращука Т.О., за участю секретаря судових засідань Котяй А.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження в залі суду м. Лозова кримінальне провадження №12020225380000091 від 19.08.2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Лозова Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 01.07.2020 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.1 ст.125 КК України до 200 годин громадських робіт,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 вчинив кримінальний проступок за встановлених органами досудового розслідування обставин, а саме:

Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01.07.2020 року, який набрав законної сили 03.08.2020 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначено покаранння у виді 200 годин громадських робіт.

Засуджений ОСОБА_1 11.08.2020 року поставлений на облік в Лозівському МРВ філії Державної установи «Центр пробації», як засуджений за вищезазначеним вироком Лозівського міськрайонного суду до покарання у виді 200 годин громадських робіт.

Начальником Лозівського МРВ філії ДУ «Центр пробації» 11.08.2020 року ОСОБА_1 направлений до Комунального підприємства «ЕКО-САН» Лозівської міської ради Харківської області для відбування призначеного вищезазначеним вироком покарання.

ОСОБА_1 , будучи ознайомленим з порядком відбування призначеного судом покарання та попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, згідно наказу КП «ЕКО-САН» від 11.08.2020 року за №55 та розробленого графіка на серпень 2020 року, затвердженого 11.08.2020 року, повинен був відпрацювати 52 години громадських робіт протягом серпня 2020 року.

Однак, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, допустив появу, протягом серпня 2020 року на громадські роботи до КП «ЕКО-САН» Лозівської міської ради Харківської області, а саме: 14.08.2020 року, 17.08.2020 року та 18.08.2020 року, в нетверезому стані, чим порушив порядок і умови відбування покарання у виді громадських робіт.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, тобто ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Вказані обставини не заперечуються учасниками судового провадження.

Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Прокурор звернувся з клопотанням про розгляд вчиненого ОСОБА_1 кримінального проступку в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно із заявою ОСОБА_1 від 28.08.2020 року щодо визнання ним своєї винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, складеної та підписаної за участю його захисника - адвоката Бугаря О.О., обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті. ОСОБА_1 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Потерпілі в кримінальному провадженні відсутні.

Отже, під час досудового розслідування ОСОБА_1 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, на підставі чого прокурор надіслав до суду обвинувальний акт з матеріалами кримінального провадження № 12020225380000091, в якому виклав клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.

Згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

На підставі ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Дослідивши наявні у кримінальному провадженні докази, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку повністю доведена та його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Згідно ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України, є кримінальним проступком.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше судимий, не працюючий, не одружений, на обліку лікаря психіатра не перебуває, на обліку нарколога перебуває з 14.08.2020 року, перебуває на військовому обліку у Лозівському ОМВК як засуджений.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України, суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України, є вчинення проступку у стані алкогольного сп`яніння.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за вчинений кримінальний проступок, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути

призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

В даному випадку, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, пом`якшуючі покарання обставини та обтяжуючі обставини.

За таких обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 покарання у вигляді обмеження волі.

Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_1 кримінального проступку, його особу, зокрема, його вік, ставлення до вчиненого, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Також суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, які сприятимуть його виправленню.

Суд вважає, що вищевказані обставини дійсно можуть бути підставою для застосування саме цієї міри покарання, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, що також підтверджується його поведінкою після вчинення злочину, його критичним ставленням до нього, усвідомлення своєї провини і засудження своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання.

Саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Водночас, суд зазначає, що згідно з приписами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Означена норма Основного закону України визначає загальне правило прямої дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, а також заборону їх зворотної дії, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують саме відповідальність особи (тобто йдеться про злочинність та караність діяння).

Питання дії закону про кримінальну відповідальність у часі врегульовано також ст. ст. 4 та 5 КК України, положення яких доповнюють одне одного і мають тлумачитися та застосовуватися в їх взаємозв`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Суд враховує, що 01.07.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року № 2617-VIII.

Кримінальний проступок ОСОБА_1 було вчинено після набрання чинності вище вказаним Законом.

Вказаним Законом зміни до ч.2 ст. 389 КК України внесено не було, відповідно ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт - карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

Виходячи з вищевказаних приписів чинного законодавства та враховуючи те, що санкцією ч. 2 ст.389 КК України в редакції, яка діяла на час вчинення ОСОБА_1 кримінального проступку (серпень 2020 року), передбачено покарання у виді арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, суд застосовує положення ч. 2 ст. 389 КК України в редакції, чинній на час вчинення обвинуваченим кримінального проступку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком 2(два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк терміном 1 (один) рік.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КК України копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту отримання його копії.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги

судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Т.О.Каращук