Ухвала суду № 91359529, 02.09.2020, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/5213/20

2-з/405/45/20

УХВАЛА

"02" вересня 2020 р. суддя Ленінського районного суду міста Кіровограда Шевченко І.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И ЛА :

01.09.2020 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»,адвокат Літвінов Є.В., звернувся в Ленінський районний суд м. Кіровограда з позовною заявою до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності договору фінансового лізингу.

Одночасно з позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_1 в межах суми у розмірі 1 948 502,69 грн.

Вимоги мотивує тим, що станом на дату звернення до суду ОСОБА_1 всіляко ухиляється від обов`язку сплати грошових коштів, незважаючи на те, що без будь-яких правових підстав користувався транспортним засобом протягом з 15 жовтня 2012 року до 30 травня 2017 року (чотири роки і 7 місяців), вартість якого становить 53 980,00 доларів США, існує велика ймовірність виведення грошових коштів з банківських рахунків або відчуження іншого майна, що призведуть до унеможливлення виконання основного завдання цивільного судочинства, а саме ефективного захисту та відновлення порушених прав та законних інтересів позивача. Окрім цього, зазначив, що відносно ОСОБА_1 є декілька відкритих виконавчих проваджень та рішень суду про стягнення з нього коштів, які він не сплачує.

Зазначена заява про забезпечення позову розглянута судом в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Зваживши доводи, викладені в заяві про забезпечення позову, суд вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову у даній цивільній справі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені в ст.150 ЦПК України, за якою, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; а також встановленням обов`язку вчинити певні дії ( п.п.2, 3 ч.1 ст.150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Крім того, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Відповідно до п. 4 роз`яснень пленуму Верховного Суду України, викладених в постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Окрім того, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення до нього позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні і тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися належним йому майном з метою ухилення від виконання судового рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, надаючи оцінку вимозі заявника про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_1 в межах суми у розмірі 1 948 502,69 грн., судом відзначається, що така необхідність відповідними доводами заявником не обґрунтована, доказів на підтвердження своїх вимог заявником не надано, як і не надано доказів на підтвердження існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Доказів наявності рахунків у ОСОБА_1 в установах банків не надано, як і не зазначено в яких конкретно банківських установах знаходяться ці рахунки та не надано їх номери.

З огляду на викладене вище, керуючись наведеними нормами процесуального права та враховуючи роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову в межах доводів, викладених в заяві про забезпечення позову, судом відзначається, що заявником не наведено вмотивованого обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову, та не зазначено яким чином невжиття заходу забезпечення позову ускладнить або унеможливить виконання рішення суду; не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та не доведено, в чому існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду і чи є вона реальною, наявність відкритих виконавчих проваджень та рішень суду про стягнення з ОСОБА_1 коштів не вказує на реальні підстави можливого невиконання ним рішення суду в майбутньому, на підставі чого суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність вимоги заявника про забезпечення позову, тому у задоволенні такої вимоги слід відмовити.

Одночасно роз`яснюю, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 158, 258, 260, 353 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня набрання законної сили. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда І. М. Шевченко