Рішення № 91353961, 18.08.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/635/18

(2/199/21/20)

РІШЕННЯ

Іменем України

18.08.2020 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Ковтун К.В.,

представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , треті особи Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, Перша дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуілович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Казак Ірина Юріївна та приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростислав Олександрович, про визнання правочинів недійсними, визнання права власності в порядку спадкування та витребування спадкового майна, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , треті особи Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, Перша дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуілович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Казак Ірина Юріївна та приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростислав Олександрович, про визнання правочинів недійсними, визнання права власності в порядку спадкування та витребування спадкового майна.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.02.1998 року батькові позивача ОСОБА_9 , його матері ОСОБА_10 , його рідній сестрі ОСОБА_11 та його племінниці ОСОБА_12 , належала квартира АДРЕСА_1 , кожному з них належало по 1/4 частині у праві власності на зазначену квартиру.

Усі співвласники квартири були зареєстровані та постійно проживали у зазначеній квартирі, кожен до дня своєї смерті.

Також рідній сестрі позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_11 , на підставі договору купівлі-продажу від 26.10.1999 року, належала 1/2 частина, як частка у спільному сумісному майні подружжя, квартири АДРЕСА_2 , яка була набута нею під час перебування у шлюбі з відповідачем ОСОБА_7 , який проживав та був зареєстрований у зазначеній квартирі, до часу її відчуження.

Матері відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.1999 року належана квартира АДРЕСА_3 . Вказану квартиру ОСОБА_13 заповідала своїй онуці ОСОБА_12 , яка була донькою її сина ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_10 , яка 17.02.2014 року залишила заповіт на ім`я позивача на усе своє майно. Її чоловік (батько позивача) ОСОБА_9 , та її донька (рідна сестра позивача) ОСОБА_11 , відмовилися від своїх часток у спадщині на користь позивача. Таким чином після смерті матері позивач успадкував належну його матері ј частину квартири АДРЕСА_1 ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_14 померла та залишила заповіт на належну їй вищезазначену квартиру АДРЕСА_3 на свою онуку (племінницю позивача) ОСОБА_12 , яка прийняла заповідане майно спадщину в установленому законом порядку, шляхом подання заяви про прийняття спадщин за заповітом до нотаріальної контори.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла рідна сестра позивача ОСОБА_11 , яка залишила заповіт на ім`я позивача, однак йому про це відомо не було і тому у встановлений законом 6-місячний строк він не звертався із заявою про прийняття спадщини після своєї сестри. Крім цього, спадщину після ОСОБА_11 фактично прийняли її батько ОСОБА_9 та донька ОСОБА_12 , адже на час відкриття спадщини вони разом проживали та були зареєстровані у зазначеній квартирі.

ІНФОРМАЦІЯ_5 трагічно загинула племінниця позивача ОСОБА_12 . Після неї спадщину в порядку ч.3,5 ст. 1268 ЦК України прийняв тільки її дідусь (батько її матері ОСОБА_11 та позивача) ОСОБА_9 , оскільки вони разом були зареєстровані та проживали у квартирі АДРЕСА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача ОСОБА_9 , який 17.02.2014 року залишив на ім`я позивача заповіт на усе своє майно. Протягом шести місяців після його смерті позивач ОСОБА_6 звернувся до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Жодна інша особа із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 не зверталася.

Після смерті батька позивача ОСОБА_9 відкрилася спадщина на наступне спадкове майно, а саме:

- на 3/4 частини квартири АДРЕСА_4 : 1/4 частина зазначеної квартири належала ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.02.1998 року; 1/8 частину зазначеної квартири ОСОБА_9 фактично прийняв у спадок після своєї доньки ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3/8 частини зазначеної квартири ОСОБА_9 фактично прийняв у спадок після своєї онуки, ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , якій 1/4 частина зазначеної квартири належала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.02.1998 року та 1/8 частину зазначеної квартири вона фактично прийняла у спадок після своєї матері ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- на квартиру АДРЕСА_3 , що раніше на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.1999 року належала ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після якої її онука ОСОБА_12 спадщину прийняла, але свідоцтва про право на спадщину не отримувала та померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , після якої спадщину фактично прийняв її дідусь - батько позивача ОСОБА_9 ;

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , що раніше належала за договором купівлі-продажу від 26.10.1999 року, як частка у спільному сумісному майні подружжя з відповідачем ОСОБА_7 - ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , після якої спадщину фактично прийняли кожен по 1/4 частині квартири: її донька ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , та її батько ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та який фактично прийняв 1/4 частину зазначеної квартири після смерті онуки ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Таким чином, після смерті онуки ОСОБА_12 , у порядку ч.3,5 ст.1268 ЦК України ОСОБА_9 фактично належало право на 1/4 частину зазначеної квартири.

Усе своє майно, і як наслідок фактично успадковане майно після доньки ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та онуки ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько позивача ОСОБА_9 заповідав своєму сину - позивачу ОСОБА_6 , про що склав заповіт від 17.02.2014 року.

Після смерті батька позивач ОСОБА_6 звернувся до Четвертої дніпровської нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак з`ясувалося, що відповідач ОСОБА_7 незаконно отримав свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_3 , що раніше належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13 , та яку успадкувала її онука ОСОБА_12 , але свідоцтва про право на спадщину на успадковану неї квартиру не отримувала. Вказану квартиру успадкував після смерті онуки її дідусь ОСОБА_9 в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки вони були зареєстровані та проживали разом в одній квартирі.

Також у нотаріуса було з`ясовано, що ОСОБА_7 здійснив відчуження усієї квартири АДРЕСА_2 - 1/2 частина якої, як дружині, належала рідній сестрі позивача ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та після якої спадщину прийняв її батько ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та після якого позивач ОСОБА_6 є єдиним спадкоємцем, як за законом так і за заповітом.

Відповідно до інформаційних довідок щодо реєстрації прав на спірне нерухоме майно вбачається, що:

- квартира АДРЕСА_3 була двічі відчужена: на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Казак І.Ю., серія та номер: 284, ОСОБА_7 продав зазначену квартиру ОСОБА_15 . Згодом на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О., серія та номер: 1824, ОСОБА_15 продав зазначену квартиру ОСОБА_4 ;

- квартира АДРЕСА_2 була відчужена на підставі договору купівлі-продажу від 12.10.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О., серія та номер: 2106, власником якої наданий час є ОСОБА_2 .

Враховуючи вказані обставини, на думку позивача, ОСОБА_7 вважається таким, що спадщину не прийняв ані після його дружини (рідної сестри позивача) ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ані після його доньки (племінниці позивача) ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Незважаючи на це, ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право на спадщину, шляхом надання нотаріусу ОСОБА_16 сфальшованої довідки про спільну реєстрацію разом зі спадкодавцем ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 на час відкриття спадщини. Таким чином, отримавши свідоцтво про правло на спадщину після смерті доньки, ОСОБА_7 здійснив відчуження належного його дружині та доньці майна, яке успадкував батько позивача ОСОБА_9 та яке тепер перейшло у порядку спадкування позивачу.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд:

- визнати за ним право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_4 у порядку спадкування за заповітом від 17.02.2014 року після смерті його батька ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , якому: 1/4 частина якої належала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.02.1998 року; 1/8 частину зазначеної квартири фактично прийняв у спадок після смерті своєї доньки ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3/8 частини зазначеної квартири фактично прийняв у спадок після смерті своєї онуки ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , якій ј частина квартири належала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.02.1998 року та 1/8 частину зазначеної квартири вона фактично прийняла у спадок після своєї матері ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.03.2017 року на квартиру АДРЕСА_3 , видане ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та посвідчене 30.03.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним Михайлом Самуіловичем;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , посвідчений 01.04.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Казак Іриною Юріївною, зареєстровано в реєстрі за №284;

- визнати за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на квартиру АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом від 17.02.2014 року після смерті його батька ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , який вказану квартиру фактично прийняв у спадок після смерті своєї онуки ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка дану квартиру прийняла у спадок у порядку спадкування за заповітом від 29.10.2012 року після смерті ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належала їй на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.1999 року;

- витребувати від ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) квартиру АДРЕСА_3 ;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на квартиру АДРЕСА_3 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 12.10.2016 року, у частині відчуження 1/2 частини зазначеної квартири на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростиславом Олександровичем, зареєстровано в реєстрі за №2106;

- визнати за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності у порядку спадкування за заповітом від 17.02.2014 року після смерті батька ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , що у спільному майні подружжя разом із чоловіком ОСОБА_7 належала його доньці ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- витребувати від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .

Відповідачем ОСОБА_7 було надано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_6 , треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін М.С., ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, яка ухвалою суду від 10.06.2020 року залишена без розгляду на підставі п.3 ч. 1 ст.257 ЦПК України.

Також відповідач ОСОБА_7 надав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що він є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті своєї доньки ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , та фактично прийняв спадщину відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки вони з донькою на день її смерті проживали разом.

За життя його доньці ОСОБА_12 належало наступне майно:

- 3/8 частини квартири АДРЕСА_4 , з яких: - 1/4 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 05 лютого 1998 року Виконкомом міської ради народних депутатів відповідно до розпорядженням від 05.08.1998 року №4/546-98, зареєстрованого в КП ДМБТІ за №402п-99-41, та 1/8 частина була прийнята ОСОБА_12 у спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки ОСОБА_17 була зареєстрована за однією адресою з матір`ю у вказаній квартирі;

- квартира АДРЕСА_3 , яка була прийнята ОСОБА_12 у спадщину за заповітом після смерті її бабусі ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

30 березня 2017 року відповідач ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_3 , видане приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С., зареєстроване у реєстрі за №202, спадкова справа № 1/2017.

У подальшому вказана квартира була ним продана ОСОБА_15 за договором купівлі-продажу від 01.04.2017 року. На теперішній час вона належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.2017 року.

Оскільки ОСОБА_7 фактично прийняв спадщину після померлої доньки ОСОБА_12 , то вказана квартира відповідно до ст.1220 ЦК України належала йому з дня відкриття спадщини.

Відповідач зазначив, що на його думку, він законно отримав свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_3 , та мав повне право володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Також ОСОБА_7 зазначив, що його дружина ОСОБА_11 все своє життя була зареєстрована у квартирі своїх батьків за адресою: АДРЕСА_5 .

Однак, фактично їх сім`я одразу після реєстрації шлюбу мешкала в квартирі АДРЕСА_6 , яка належала відповідачу та його матері.

ОСОБА_12 після народження зареєстрована за місцем реєстрації матері, проте із дня народження мешкала у квартирі АДРЕСА_6 .

У 1999 році квартира АДРЕСА_6 була продана та за кошти з продажу вказаної квартири було придбано квартиру АДРЕСА_2 , право власності на яку було оформлено на відповідача ОСОБА_7 ,

Також була придбана квартира АДРЕСА_3 , право власності на яку було оформлено на його матір ОСОБА_14 .

З 1999 року відповідач ОСОБА_7 , його дружина ОСОБА_11 разом зі своєю донькою ОСОБА_12 мешкали у квартирі АДРЕСА_2 .

Таким чином, квартира АДРЕСА_2 , хоч і була придбана відповідачем у шлюбі із ОСОБА_11 , проте не була спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбана за кошти, що належали ОСОБА_7 особисто, які були отримані від продажу іншого належного йому майна - частини квартири АДРЕСА_6 , отриманої у власність шляхом приватизації.

Влітку 2015 року після сімейного конфлікту ОСОБА_11 переїхала мешкати у квартиру своїх батьків за адресою: АДРЕСА_5 , де вона була завжди зареєстрована, та в даній квартирі їй на праві власності належала 1/4 частина. Їх донька ОСОБА_12 залишилась мешкати разом зі своїм батьком ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_2 .

ОСОБА_11 ніколи не ставила питання про поділ квартири АДРЕСА_2 та визнання за нею права власності на 1/2 частину вказаної квартири.

Посилаючись на вказані обставини, відповідач ОСОБА_7 просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надала до суду відзив на позовну заяву, яким повністю заперечувала проти позовних вимог та зазначила, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренком Р.О. 12.10.2016 року за реєстровим №2106, укладений відповідно до норм чинного законодавства та відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а отже відсутні підстави для визнання його недійсним.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного та зареєстрованого Товарною біржею «Очаг» від 26.10.1999 року за №2-422, зареєстрованого та записаного у реєстрову книгу №206п за реєстровим №45-88 від 16.11.1999 року, титульним власником квартири АДРЕСА_2 був відповідач ОСОБА_7 .

На думку представника відповідача ОСОБА_3 , посилання позивача на те, що його сестрі ОСОБА_11 , на праві власності належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_2 , є хибними, оскільки за життя ОСОБА_11 зазначена квартира не була поділена, а тому частки подружжя не виділялися та не розподілялися.

Відтак, під час посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 були дотримані усі процедури посвідчення вказаного правочину щодо відчуження спірного нерухомого майна, а тому відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренком Р.О..

У судовому засіданні 16.05.2019 року позивач ОСОБА_6 , який був допитаний як свідок, суду пояснив, що 26.10.1999 року його рідною сестрою ОСОБА_11 та її чоловіком ОСОБА_7 була придбана квартира АДРЕСА_2 . Батьки позивача надали його сестрі ОСОБА_11 грошові кошти у розмірі 5000,00 гривень для покупки вказаної квартири та на підтвердження своїх слів надав до суду оригінал ощадної книжки своєї матері ОСОБА_10 , згідно із записом у якій від 25.10.1999 року було знято 5000 гривень.

Із 2014 року його сестра переїхала постійно проживати до своїх батьків а згодом переїхала і племінниця, яка з 2015 року постійно проживала у квартирі АДРЕСА_1 , що по 1/4 частині належала їм на підставі приватизації.

Усі співвласники квартири (батьки, сестра та племінниця) були зареєстровані та проживали у зазначеній квартирі, кожен до дня своєї смерті.

Племінниця інколи відвідувала свого батька ОСОБА_7 , який зловживав спиртними напоями та постійно проживав у квартирі АДРЕСА_2 .

Сестра позивача ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та після її смерті донька ОСОБА_17 залишилася проживати разом із дідусем ОСОБА_9 у квартирі АДРЕСА_4 , який утримував її, турбувався, купував речі та продукти харчування, ОСОБА_19 займала окрему кімнату, де були усі її речі. Коли племінниця загинула, то позивач, аби не травмувати свого престарілого батька, спрямував слідчо-оперативну групу до квартири ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_7 . Незважаючи на це, похованням ОСОБА_19 займався позивач та його батько, прощання відбувалося біля будинку АДРЕСА_8 , де була вона зареєстрована та постійно проживала.

ОСОБА_20 не приймав спадщину після смерті своєї доньки та протягом шести місяців не звертався до нотаріуса із заявою, а лише згодом подав підроблену довідку про спільну реєстрацію, хоча ОСОБА_19 ніколи не була зареєстрована у квартирі по АДРЕСА_7 та з 2015 року постійно проживала у квартирі по АДРЕСА_5 .

Представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_1 у судовому засіданні, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, поросив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 проти позову заперечували, просили в позові відмовити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у своєму відзиві.

Представник відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_21 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_9 , суду пояснила, що була сусідкою батька позивача - ОСОБА_9 , мала добросусідські відносини та була вхожа до його квартири. Зазначила, що донька ОСОБА_9 - ОСОБА_11 після конфліктів з чоловіком часто приїздила проживати до своїх батьків, з 2014 року переїхала постійно проживати та згодом захворіла і померла. У 2015 році після смерті матері до свого дідуся переїхала проживати онука ОСОБА_19 .

Свідок часто по-сусідськи приходила у гості до ОСОБА_9 та неодноразово бачила ОСОБА_19 , стверджує, що вона постійно мешкала зі своїм дідусем у квартирі АДРЕСА_4 , в якій мала свою кімнату, де зберігалися її речі, ноутбук, що свідчило про її постійне проживання.

Коли через кілька днів ОСОБА_19 не повернулася додому її дідусь почав підіймати тривогу та ОСОБА_6 почав займатися пошуками своєї племінниці ОСОБА_19 . Похованням ОСОБА_22 займався її дядько ОСОБА_6 та, як і її матір ОСОБА_11 , проводжали з квартири АДРЕСА_4 .

Свідок ОСОБА_23 пояснила суду, що з 2000 року добре знає сім`ю ОСОБА_6 , бо проживає у сусідньому будинку та часто здійснювала до них дружні візити. Повідомила, що ОСОБА_11 із 2014 року по день своєї смерті постійно проживала зі своїми батьками у квартирі АДРЕСА_4 , після її смерті донька ОСОБА_17 почала проживати зі своїм дідусем ОСОБА_9 .

Коли ОСОБА_19 раптово зникла, свідок допомагала ОСОБА_6 з пошуками, батько ОСОБА_19 - ОСОБА_7 не приймав участі у пошуках своєї доньки. Також свідок ОСОБА_23 разом з ОСОБА_6 була присутня на впізнанні трупу ОСОБА_22 та допомагала ОСОБА_24 з організацією поховання. Ховали ОСОБА_19 , як і її матір, із квартири АДРЕСА_4 .

Свідок ОСОБА_25 , який усе своє життя проживає у квартирі АДРЕСА_10 , є сусідом ОСОБА_6 та знає ОСОБА_26 із самого її народження. Пояснив суду, що у 2014 році ОСОБА_11 разом зі своєю донькою ОСОБА_19 повернулася проживати до своїх батьків у квартиру АДРЕСА_4 та до своєї смерті проживали за вказаною адресою. За увесь час кілька разів приходив до ОСОБА_27 та його батька у гості та завжди бачив ОСОБА_19 у домашніх речах, тому і складалося враження, що ОСОБА_19 там постійно проживає. Також, був присутнім коло під`їзду коли ховали ОСОБА_19 , знає, що похованням займався ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_28 , яка проживає у квартирі АДРЕСА_11 , була сусідкою батька позивача ОСОБА_9 , а також працювала разом з ним та мала дружні стосунки. Сестра позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_29 та його племінниця ОСОБА_19 із 2014 року проживали у квартирі АДРЕСА_10 , саме із вказаної адреси здійснювалось їх поховання. Організацією похорон ОСОБА_19 та ОСОБА_29 займався ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_30 , який у період з 2013 року по 2016 рік проживав у квартирі АДРЕСА_12 , повідомив суду, що у 2013 році спілкувався зі своєю сусідкою ОСОБА_12 з приводу ліфту, яка повідомила йому, що мешкає разом з батьком на четвертому поверсі у квартирі АДРЕСА_13 , та не користується ліфтом. За весь час проживання за вказаною адресою ОСОБА_26 бачив близько п`яти разів.

Свідок ОСОБА_31 пояснив суду, що з 1982 року проживає у будинку АДРЕСА_14 та знав сім`ю ОСОБА_32 . У квартирі відповідача ОСОБА_7 ніколи не був, його дружина ОСОБА_11 увесь час до своєї смерті проживала з ним. Після смерті ОСОБА_29 дочка ОСОБА_19 продовжила проживати разом зі своїм батьком ОСОБА_7 . Останній раз бачив ОСОБА_19 за тиждень до її смерті.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, та свідків, дослідивши матеріали цивільної справи та кримінальної справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 05.02.1998 року, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 належала квартира АДРЕСА_4 ) (т.2, а.с.178). Кожному із співвласників належало по 1/4 частини у праві власності на вищезазначену квартиру. Усі вони були зареєстровані та проживали у зазначеній квартирі кожен до дня своєї смерті, що підтверджується довідками, виданими головою правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСОБА_33 (т.1, а.с.24-26).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_10 , яка 17.02.2014 року залишила на ім`я ОСОБА_6 заповіт на усе своє майно (т.2, а.с.9). Батько позивача ОСОБА_9 та рідна сестра позивача ОСОБА_11 відмовилися від своїх часток у спадщині на користь позивача. Зазначені обставини підтверджуються копією спадкової справи №867/2014, яка на ухвалу суду була надана Четвертою дніпровської нотаріальною конторою (т.2, а.с. 2-79). Таким чином, після смерті ОСОБА_10 її син ОСОБА_6 успадкував належну їй 1/4 частину квартири АДРЕСА_4 .

Під час перебування у шлюбі ОСОБА_7 та ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу від 26.10.1999 року, у період шлюбу, придбано квартиру АДРЕСА_2 . Правовстановлюючі документи на зазначену квартиру були оформлені на ім`я ОСОБА_7 . Зазначені обставини підтверджуються: свідоцтвом про шлюб (т.2, а.с.99), копією договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного та зареєстрованого Товарною біржею «Очаг» від 26.10.1999 року за №2-422, зареєстрованого та записаного у реєстрову книгу №206п за реєстровим №45-88 від 16.11.1999 року (т.2, а.с.109).

На підставі договору купівлі-продажу від 02.11.1999 року ОСОБА_14 , на праві власності належала квартира АДРЕСА_3 (т.2, а.с.64). На зазначену квартиру ОСОБА_14 склала заповіт на ім`я своєї онучки ОСОБА_12 . Зазначені обставини підтверджуються копіями спадкових справ: №11/2017, витребуваної судом у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіна М.С.(т.2, а.с.118-129), та №908-2015 витребуваною судом у Першій дніпровській державній нотаріальній конторі (т.2, а.с.81-97).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_14 , яка залишила заповіт на належну їй квартиру на свою онуку ОСОБА_12 , яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину, оскільки звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (т.2, а.с.81 зворот). Таким чином, спадкоємець ОСОБА_12 прийняла спадщину, однак за життя не отримувала свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що підтверджується копією спадкової справи №908-2015 (т.2, а.с.81-97), витребуваної з Першої дніпровської нотаріальної контори.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла рідна сестра позивача ОСОБА_11 , яка залишила заповіт на ім`я ОСОБА_6 (т.2,а.с.40), однак, як зазначає позивач, йому не було про це відомо, тому він не звертався із заявою про прийняття спадщини. Спадщину після ОСОБА_11 фактично прийняли її батько ОСОБА_9 , та її донька ОСОБА_12 , оскільки усі вони проживали та були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла (загинула) племінниця позивача ОСОБА_12 . Після її смерті спадщину у порядку ч.3,5 ст. 1268 ЦК України прийняв тільки спадкоємець другої черги - її дідусь ОСОБА_9 , який разом з нею проживав та був зареєстрований за однією адресою. Протягом 6-ти місяців жодна особа із заявою про прийняття спадщини після її смерті не зверталася. Заповіту ОСОБА_12 не складала. У зв`язку з цим, ОСОБА_9 є єдиним спадкоємцем за законом після ОСОБА_12 , який прийняв спадщину. Зазначені обставини підтверджені копією спадкової справи, яку надав суду приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін М.С. (т.2, а.с. 118-129).

Із наданих суду позивачем доказів: свідоцтво про поховання ОСОБА_12 , видане на ім`я ОСОБА_6 ; квитанція на поховання (т.3,а.с.77, 79,80, 81), та свідчень свідків ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_25 та ОСОБА_28 вбачається, що ОСОБА_12 була похована за місцем свого постійно проживання та реєстрації, здійснював її поховання позивач ОСОБА_6 та ОСОБА_9 . ЇЇ батько ОСОБА_7 участі у похованні доньки не приймав, доказів, які б спростовували дані обставини, відповідачі суду не надали.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_9 , який 17.02.2014 року залишив на ім`я позивача ОСОБА_6 заповіт на усе своє майно. Протягом шести місяців після його смерті позивач звернувся до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Жодна інша особа із заявою про прийняття спадщини не зверталася. Зазначені обставини підтверджені копією відповідної спадкової справи №386/2017 (т.2, а.с.30-52), яку надала Четверта дніпровська державна нотаріальна контора. Таким чином, позивач є єдиним спадкоємцем як за законом, так і за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_9 , прийняв у спадок все належне йому майно, а також фактично раніше успадковане ним після доньки ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , та онуки ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу положень ч.ч.1-5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Враховуючи вищезазначене та положення ч.3,5 ст.1268 ЦК України судом встановлено, що після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , його син - позивач ОСОБА_6 успадкував нижчезазначене нерухоме майно:

- 3/4 частини квартири АДРЕСА_4 : 1/4 частина зазначеної квартири належала ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.02.1998 року; 1/8 частину зазначеної квартири ОСОБА_9 фактично прийняв у спадок після своєї доньки ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3/8 частини зазначеної квартири ОСОБА_9 фактично прийняв у спадок після своєї онуки ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , якій ј частина зазначеної квартири належала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.02.1998 року та 1/8 частину зазначеної квартири вона фактично прийняла у спадок після своєї матері ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- квартиру АДРЕСА_3 , що раніше на підставі договору купівлі-продажу від 2.11.1999 року належала ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після якої її онука ОСОБА_12 спадщину прийняла, але відповідного свідоцтва про право на спадщину не отримала та померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , після якої спадщину прийняв її дідусь (батько позивача) ОСОБА_9 ;

- Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 , що раніше належала ОСОБА_11 , як частка у спільному сумісному майні подружжя з її чоловіком ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , після якої спадщину фактично прийняли кожен по ј частині зазначеної квартири: її донька ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , та її батько ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та який фактично потім прийняв ј частину зазначеної квартири після своєї онуки ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Таким чином, після смерті ОСОБА_12 батькові позивача ОСОБА_9 в порядку ч.3,5 ст.1268 ЦК України стала належати дана частка квартири.

Відповідно до відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання управління з питань громадянства, паспортизації та громадянства від 12.12.2017 року №2877/4 (т.4, а.с.82) судом встановлено, що для отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_7 приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіну М.С. було надано довідку, відомості в якій не відповідають офіційним даним, згідно з якими ОСОБА_12 , начебто, була зареєстрована разом з її батьком ОСОБА_7 на день її смерті в його квартирі за адресою: АДРЕСА_7 (а.с.63).

Як наслідок, за допомогою даної довідки ОСОБА_7 ввів в оману приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіна М.С. щодо факту пропуску ним строку на прийняття спадщини після смерті його доньки, у зв`язку з чим незаконно отримав свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_3 , що раніше належала ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після якої за прийняла її онука ОСОБА_12 , але за життя свідоцтво про право на спадщину на успадковану нею квартиру не отримувала.

Допитані у судовому засіданні свідки підтвердили факт того, що ОСОБА_12 та її мати ОСОБА_11 до дня їх смерті постійно проживали за місцем їх реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 . Також вони підтвердили, що поховання ОСОБА_12 здійснювалося ОСОБА_9 .

Даних та відомостей, які б спростовували вищевказані висновки, яких дійшов суд, а також підтверджували б факт постійного проживання ОСОБА_12 не за місцем своєї реєстрації, а разом із батьком ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_12 , відповідачі суду не надали.

Пояснення свідків ОСОБА_30 та ОСОБА_31 , які пояснили суду, що декілька разів бачили ОСОБА_12 у будинку АДРЕСА_14 , не спростовують висновків суду та не підтверджують ту обставину, що ОСОБА_12 постійно проживала за даною адресою.

Стосовно посилань представників відповідачів на пояснення свідків з приводу проживання ОСОБА_12 на час її смерті, у межах розгляду кримінальної справи щодо вбивства ОСОБА_12 , суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до положень ч.6,7 ст. 82 ЦПК України «Підстави звільнення від доказування»: вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Таким чином, матеріали кримінального провадження, на які посилалися представники відповідачів, не можуть бути належними та допустимими доказами для встановлення у суді в межах розгляду цивільної справи факту постійного проживання спадкодавця на час відкриття спадщини. Також суд вважає зазначити, що зустрічний позов ОСОБА_7 про встановлення факту його постійного проживання разом із донькою на час її смерті, залишено судом без розгляду через його неявку у судове засідання та неявку його представника, який втратив із ним зв`язок та письмово повідомив про це суд.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звертаючись із зустрічним позовом про встановлення факту постійного проживання разом із донькою ОСОБА_12 на час її смерті, ОСОБА_7 визнав той факт, що офіційними даними факт її реєстрації постійного проживання у квартирі АДРЕСА_12 ,не підтверджений (тобто надана ним нотаріусу довідка не відображає дійсних даних), а тому даний факт необхідно встановлювати у судовому порядку.

Відповідно до положень ч.1 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до положень ст.1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з інформаційними довідками щодо реєстрації прав на спірне нерухоме майно, квартира АДРЕСА_3 двічі відчужена: на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Казак І.Ю., серія та номер: 284, ОСОБА_7 продав зазначену квартиру ОСОБА_15 (т.3,а.с.11). Згодом на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О., серія та номер: 1824, ОСОБА_15 продав зазначену квартиру ОСОБА_4 (т.3,а.с.3).

Також із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.01.2018 року (т.1,а.с.69-70) вбачається, що квартира АДРЕСА_2 відчужена на підставі договору купівлі-продажу від 12.10.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренком Р.О., серія та номер: 2106, власником якої на даний час є ОСОБА_2 .

Відповідно до положень ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві із часу відкриття спадщини.

В силу ст.1296 ч.3 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з положеннями п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, враховуючи положення ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, п.3 ч.1 ст.388 ЦК ч.5 ст.1268, ч.1ст.1272, 1296, ст. 1301 ЦК України є усі підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.03.2017 року на квартиру АДРЕСА_3 , видане ОСОБА_7 та посвідчене приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С..

Враховуючи, що правомірність відчуження вищезазначеної квартири залежить безпосередньо від законності отримання на неї свідоцтва про право на спадщину, з урахуванням положень ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, є підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.04.2017 року квартири АДРЕСА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Казак І.Ю., та скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на квартиру АДРЕСА_3 .

Також, з урахуванням положень п.3 ч.1 ст.388, ч.5 ст.1268, ст.1296 ЦК України, суд вважає визнати за ОСОБА_6 право власності у порядку спадкування за заповітом від 17.02.2014 року після його батька ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , на квартиру АДРЕСА_3 , що раніше на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.1999 року належала ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після якої спадщину прийняла її онука ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , та після якої спадщину фактично прийняв її дідусь ОСОБА_9 . У зв`язку з цим задоволенню підлягають і вимоги про витребування від ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) квартиру АДРЕСА_3 .

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 26.10.1999 року (т.1, а.с.71), подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_11 було набуто у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст.60 СК України (ст.22 КпШС України, в редакції 1969 року, що діяв на час виникнення правовідносин, придбання майна), усе придбане у шлюбі майно є спільною сумісною власністю подружжя і не має жодного правового значення на кого з подружжя оформлені правовстановлюючі документи на майно. Зазначене положення не змінюється і в тому разі, якщо один із подружжя не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України (ст.28 КпШС), у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Верховний Суд 18 червня 2018 року у цивільній справі №711/5108/17 (провадження №61-1935св18) прийшов до наступної правової позиції «Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17.

Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті»

Під час розгляду справи у суді ОСОБА_7 та його представник не спростували презумцію рівності часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , тому суд виходить з їх рівності, а саме: що кожному з подружжя належить право власності на 1/2 частину зазначеної квартири.

Крім того, суд вважає належним та допустимим доказом оригінал ощадної книжки на ім`я матері ОСОБА_11 - ОСОБА_10 , згідно із записом у якій від 25.10.1999 року було знято 5000 гривень (т.4, а.с. 77). Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 був укладений 26.10.1999 року та квартира придбана за 9700 гривень (т.1, а.с.29).

Як зазначали представники відповідачів, ОСОБА_7 та ОСОБА_14 мали у власності приватизовану по Ѕ частині квартиру по АДРЕСА_15 , після продажу якої ОСОБА_7 придбав собі квартиру АДРЕСА_2 , а ОСОБА_14 - квартиру АДРЕСА_16 .

Згідно із договором купівлі-продажу, квартира по АДРЕСА_15 була відчужена ОСОБА_14 та ОСОБА_7 12.10.1999 року за 13 650 гривень квартиру АДРЕСА_16 .

Квартира АДРЕСА_16 була придбана ОСОБА_14 за договором купівлі-продажу від 02.11.1999 року за 5919,00 гривень.

Так, для спростування вищезазначеної презумпції недостатньо самого по собі факту продажу 12.10.1999 року ОСОБА_7 за 6825,00 гривень належної йому 1/2 частини квартири АДРЕСА_6 (вартість продажу 13650 гривень - по 6825 гривень кожному з 2-х співвласників, інвентаризаційна вартість 13625,25 гривень) жодним чином не свідчить про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між продажем ОСОБА_7 його частки квартири та того, що саме ці, а не спільні кошти, грошові кошти у сумі 6825.00 гривень були витрачені ОСОБА_7 та його дружиною на купівлю ними 26.10.1999 року квартири АДРЕСА_2 (вартість продажу 9700,00 гривень, інвентаризаційна вартість 9627,68 гривень).

Більш того, мати ОСОБА_7 , після продажу вищезазначеної квартири теж отримала 6825,00 гривень за свою 1/2 частину та одразу після цього 01.11.1999 року придбала квартиру АДРЕСА_3 (вартість продажу 5919,00 гривень, інвентаризаційна вартість 5919,00 гривень).

Таким чином, надаючи оцінку вказаним обставинам, суд вважає, що відповідачем та представниками відповідачів не надано належних та допустимих доказів на підтвердження придбання спірної квартири АДРЕСА_2 за договором від 26.10.1999 року за 9700 гривень, за особисті кошти відповідача ОСОБА_7 , що підтверджує її придбання у шлюбі як об`єкта спільної сумісної власності подружжя. За даних обставин обґрунтовано виходить з рівності часток подружжя у праві власності на зазначену квартиру.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що ОСОБА_7 незаконно здійснив відчуження усієї квартири АДРЕСА_2 , 1/2 частина якої, як частка його дружини ОСОБА_11 , входила до спадщини після її смерті, яку ОСОБА_7 не приймав, адже на час відкриття спадщини спільно з нею не проживав та не був зареєстрований за однією адресою, а також протягом 6-ти місяців із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався. У порядку ч.3,5 ст. 1268 ЦК спадщину після смерті ОСОБА_11 прийняли її батько ОСОБА_9 та донька ОСОБА_12 , після якої спадщину прийняв її дідусь.

Таким чином, суд вважає також доведеними позовні вимоги про визнання за позивачем ОСОБА_6 права власності у порядку спадкування за заповітом від 17.02.2014 року після смерті батька ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , що у спільному майні подружжя разом із чоловіком ОСОБА_7 належала його доньці ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно зі ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - визнається офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позов задовольнити частково та: визнати за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_4 у порядку спадкування за заповітом від 17.02.2014 року після смерті його батька ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , якому: 1/4 частина зазначеної квартири належала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.02.1998 року; 1/8 частину зазначеної квартири фактично прийняв у спадок після смерті своєї доньки ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3/8 частини зазначеної квартири фактично прийняв у спадок після смерті своєї онуки ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , якій ј частина квартири належала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.02.1998 року та 1/8 частину зазначеної квартири вона фактично прийняла у спадок після своєї матері ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.03.2017 року на квартиру АДРЕСА_3 , видане ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та посвідчене 30.03.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С.; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , посвідчений 01.04.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Казак Іриною Юріївною, зареєстровано в реєстрі за №284; визнати за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на квартиру АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом від 17.02.2014 року після смерті його батька ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , який вказану квартиру фактично прийняв у спадок після смерті своєї онуки ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка дану квартиру прийняла у спадок у порядку спадкування за заповітом від 29.10.2012 року після смерті ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належала їй на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.1999 року; витребувати від ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) квартиру АДРЕСА_3 ; скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на квартиру АДРЕСА_3 ; визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 12.10.2016 року, у частині відчуження 1/2 частини зазначеної квартири на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростиславом Олександровичем, зареєстровано в реєстрі за №2106; визнати за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності у порядку спадкування за заповітом від 17.02.2014 року після смерті батька ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , що у спільному майні подружжя разом із чоловіком ОСОБА_7 належала його доньці ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; витребувати від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ; скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вважає за необхідне стягнення з відповідачів на користь позивача суму понесених судових витрат у рівних частках, а саме по 3 171,70 грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 82, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 202, 203, 215, 388, 1268, 1270, 1272,1296,1301 ЦК України, ст.ст. 60,70 СК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , треті особи Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, Перша дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуілович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Казак Ірина Юріївна та приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростислав Олександрович, про визнання правочинів недійсними, визнання права власності в порядку спадкування та витребування спадкового майна, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_4 у порядку спадкування за заповітом від 17.02.2014 року після смерті його батька ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , якому: 1/4 частина зазначеної квартири належала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.02.1998 року; 1/8 частину зазначеної квартири фактично прийняв у спадок після смерті своєї доньки ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3/8 частини зазначеної квартири фактично прийняв у спадок після смерті своєї онуки ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , якій ј частина квартири належала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.02.1998 року та 1/8 частину зазначеної квартири вона фактично прийняла у спадок після своєї матері ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.03.2017 року на квартиру АДРЕСА_3 , видане ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та посвідчене 30.03.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним Михайлом Самуіловичем.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , посвідчений 01.04.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Казак Іриною Юріївною, зареєстровано в реєстрі за №284.

Визнати за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на квартиру АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом від 17.02.2014 року після смерті його батька ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , який вказану квартиру фактично прийняв у спадок після смерті своєї онуки ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка дану квартиру прийняла у спадок у порядку спадкування за заповітом від 29.10.2012 року після смерті ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належала їй на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.1999 року.

Витребувати від ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) квартиру АДРЕСА_3 .

Скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на квартиру АДРЕСА_3 .

Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 12.10.2016 року, у частині відчуження 1/2 частини зазначеної квартири на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростиславом Олександровичем, зареєстровано в реєстрі за №2106.

Визнати за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності у порядку спадкування за заповітом від 17.02.2014 року після смерті батька ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , що у спільному майні подружжя разом із чоловіком ОСОБА_7 належала його доньці ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Витребувати від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .

Скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .

В іншій частині позову, - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 3 171 (три тисячі сто сімдесят одну) гривню 70 копійок судових витрат.

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 3 171 (три тисячі сто сімдесят одну) гривню 70 копійок судових витрат.

Стягнути із ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 3 171 (три тисячі сто сімдесят одну) гривню 70 копійок судових витрат.

Стягнути із ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 3 171 (три тисячі сто сімдесят одну) гривню 70 копійок судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя