Ухвала суду № 91352269, 02.09.2020, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1035/20 Провадження № 1-кп/304/269/2020

У Х В А Л А

про призначення судового розгляду

02 вересня 2020 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Гевці В. М.,

за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,

прокурорів Бернара В.В. та Цигак Д.С.,

потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

їх представника адвоката Петрика В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

його захисника адвоката Коваленка О.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020070130000201 від 06 травня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В :

25 серпня 2020 року до Перечинського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт від 21 серпня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12020070130000201 від 06 травня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Ухвалою від 26 серпня 2020 року вказане кримінальне провадження призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

01 вересня 2020 року через канцелярію до Перечинського районного суду Закарпатської області прокурор Бернар В.В. подав клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави, посилаючись на те, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, перебуваючи на волі може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих та експерта у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх підкупу або залякування, вчинити інше кримінальне правопорушення та існує ризик його протиправної поведінки у майбутньому, а також те, що вказані ризики не відпали і не зменшились.

Крім цього, через канцелярію до Перечинського районного суду Закарпатської області представник потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подав позовні заяви про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити справу до судового розгляду та задовольнити клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави, посилаючись на обставини, викладені у такому.

Потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом зі своїм представником адвокатом Петриком В.В. у підготовчому судовому засіданні підтримали позицію прокурора, при цьому просили прийняти до розгляду подані цивільні позови.

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого Коваленко О.М. заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, посилаючись на його недоліки, а саме порушення прокурором ст. 291 КПК України, оскільки фактичні обставини кримінального правопорушення викладені нечітко та неповно, а відтак обвинувальний акт слід повернути прокурору.

Стосовно обрання запобіжного заходу захисник заперечив проти обрання такого у вигляді тримання під вартою. Разом із тим просив суд застосувати заставу у випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Заслухавши прокурора, потерпілих, їх представника, обвинуваченого та його захисника, вивчивши обвинувальний акт, суд дійшов до такого висновку.

Так, відповідно до приписів статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Пунктами а), b) частини 3 статті 6 Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Так, обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 відповідає приписам пункту 5 частини 2 статті 291 КПК України, оскільки містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відтак, доведеність чи недоведеність фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, має бути предметом судового розгляду. Такі обставини можуть бути визнані судом доведеними або спростованими в межах судового розгляду. Разом із цим, незгода сторони захисту із викладом фактичних обставин прокурором не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Будь-яких інших порушень закону, які давали б підстави для повернення обвинувального акта прокурору немає, а відтак суд вважає, що клопотання адвоката Коваленка О.М. про повернення обвинувального акту прокурору задоволенню не підлягає.

Вивчивши матеріали клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов до такого висновку.

Так, згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

Згідно з ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім цього, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року). Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27 листопада 1997 року, § 57). Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (п. 55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

06 травня 2020 року матеріали досудового розслідування за вказаним фактом були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070130000201, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1 від 06.05.2020 року.

06 травня 2020 о 19.32 год ОСОБА_3 у встановленому ст. ст. 42, 276, 277, 278, 480, 481 КПК України порядку було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Суд застосовує стандарт переконання (доведення) обґрунтованої підозри при обранні запобіжного заходу.

Обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 115 КК України, стверджується об`єктивними відомостями, які перевірені в судовому засіданні.

Зокрема, обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_3 підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні: Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020070130000201 від 06.05.2020; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_2 від 15.05.2020; протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 06.05.2020; протоколом допиту малолітнього свідка ОСОБА_4 від 15.05.2020; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 05.07.2020; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 06.05.2020; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 06.05.2020; висновками експертів № 185 від 09.06.2020, № 895 від 18.05.2020 та № 288 від 16.07.2020.

Наведені докази є чіткими, належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності, щоб переконати суд в обґрунтованості підозри.

Разом із цим, суд звертає увагу на те, що вказані докази досліджувалися у судовому засіданні в межах розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу для оцінки обґрунтованості підозри та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Суд не досліджує зміст вказаних доказів для встановлення винуватості.

Відтак, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

При обранні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує такі ризики:

- ОСОБА_3 може переховуватися від суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до 15 років. Разом із цим, суд розуміє, що це не може бути вирішальною і єдиною підставою для визначення тримання під вартою, а тому така обставина розглядається у сукупності з іншими;

- ОСОБА_3 усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення даного злочину може незаконно впливати на потерпілих та свідків, оскільки такими у даному кримінальному провадженні є його родичі, шляхом їх підкупу або залякування.

Разом із цим, суд вважає наведений прокурором ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, недоведеним належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності доказами.

Вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу, суд відповідно до ст. 178 КПК України враховує те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, докази про вчинення якого є вагомими, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (виключно позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років), молодий вік ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), задовільний стан здоров`я, відсутність постійного місця роботи.

Стосовно тверджень обвинуваченого про наявність у нього проблем зі шлунком, а також гіпертонічної хвороби, суд вважає, що у будь-якому разі держава відповідно до усталеної практики ЄСПЛ має позитивні зобов`язання щодо особи, яка утримується під вартою, в частині надання особі необхідної медичної допомоги, але, разом із цим, сам по собі стан здоров`я обвинуваченого не є безумовною підставою для неможливості обрання щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (42310/04, від 21 квітня 2011 року, п.219) нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу.

Тому, з урахуванням наведеного, а також суспільного інтересу до цієї справи, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, що вказані у ст. 177 КПК України.

Разом з цим, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, суд вважає за необхідне не застосовувати розмір застави.

Щодо твердження захисника обвинуваченого про неможливість розгляду питання обрання запобіжного заходу на цій стадії кримінального провадження, то суд відхиляє таке, з огляду на положення ч. 3 ст. 315 КПК України, відповідно до якого саме під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право, зокрема, обрати запобіжний захід.

Що стосується поданих до початку судового розгляду представником потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цивільних позовів про відшкодування моральної шкоди, то суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дійшов до такого.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України потерпілий має право протягом кримінального провадження на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 128 цього Кодексу особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Позовні заяви подано до початку судового розгляду, вони відповідають вимогам статей 175-177 ЦПК України, відтак є всі підстави для прийняття таких до розгляду у цьому кримінальному провадженні.

Щодо призначення справи до судового розгляду, суд, вивчивши обвинувальний акт, заслухавши учасників кримінального провадження, вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.

Під час підготовчого судового засідання не було встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.

Це кримінальне провадження підсудне Перечинському районному суду Закарпатської області.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні, відтак суд дійшов до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_3 до судового розгляду.

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.

Судом роз`яснено обвинуваченому його право на розгляд кримінального провадження щодо нього колегіально судом у складі трьох суддів. Такого клопотання обвинуваченим не заявлено, відтак кримінальне провадження розглядатиметься суддею одноособово.

Інших клопотань від учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту, витребування певних речей чи документів не надходило.

На підставі викладеного, керуючись статтями 56, 128, 177, 182, 183, 186, 193, 196, 197, 314-316, 369, 370 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання адвоката Коваленка Олександра Миколайовича про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.

Клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 - задовольнити.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бауска Латвійської Республіки, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 31 жовтня 2020 року (включно) без визначення розміру застави.

Прийняти до спільного розгляду з кримінальним провадженням про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, подані представником потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цивільні позови до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цивільними позивачами у кримінальному провадженні № 12020070130000201 від 06 травня 2020 року.

Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, в Перечинському районному суді в залі суду на «10» вересня 2020 року на «10:00» год.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Строк дії ухвали в частині обрання запобіжного заходу - до 31 жовтня 2020 року (включно).

Ухвала суду в частині обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.

На підставі ч. 2 ст. 376 КПК України повний текст ухвали оголошено 07 вересня 2020 року о 16 год 00 хв.

Головуюча: Гевці В. М.