Рішення № 91349094, 31.08.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/1400/20

31 серпня 2020 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю:

секретаря судового засідання Семеха В.Т.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Смаль Г.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.03.2020 №508-422/Н-02/8-1900/20 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури",

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, яка визначена висновком №8 судової економічної експертизи судового експерта від 25.02.2019 та складає 58393,86 (п`ятдесят вісім тисяч триста дев`яносто три) гривні 86 (вісімдесят шість) копійок, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.02.2020 позивач вкотре подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області заяву та висновок судово-економічної експертизи №8 від 25.02.2019 про розрахункове та документальне підтвердження фактичного розміру заробітної плати ОСОБА_1 з якого необхідно здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 (в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії), в зв`язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", з урахуванням даних зазначених в довідках прокуратури Тернопільської області №85 від 17.05.2016 та №19-630-18 від 08.02.2018.

18.03.2020 відповідач листом №508-422/Н-02/8-1900/20 повідомив позивача про відмову у здійсненні перерахунку пенсії, мотивуючи тим, що висновок експерта не може бути підставою для перерахунку-пенсії.

На думку позивача, вказана позиція відповідача не відповідає конституційним вимогам та не ґрунтується на нормах закону і права, а тому є протиправною.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачеві надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. та подання суду доказів такої сплати або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На підставі статті 12 та глави 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Тернопільським окружним адміністративним судом винесено ухвалу від 30 червня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17.07.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. У справі призначено судове засідання на 31.08.2020.

В судовому засіданні 31.08.2020 позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в судовому засіданні 31.08.2020 проти задоволення позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію з 06.09.2012 за вислугу років призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).

24.02.2020 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою щодо проведення перерахунку пенсії за вислугу років та долучив копію висновку №8 судової економічної експертизи судового експерта від 25.02.2019.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу надано відповідь листом від 18.03.2020 за №508-422/Н-02/8-1900/20, де зазначено, що підстави для перерахунку пенсії згідно з довідкою про складові заробітної плати від 30.01.2019 відсутні, оскільки розмір заробітної плати визначено станом на 01.10.2017 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657). Окрім того звернуто увагу, що довідка про заробітну плату видається установою, в якій працювала особа, а в разі її ліквідації - правонаступником або архівом та вказано, що представлена позивачем довідка та висновок №8 судово-медичної експертизи від 25.02.2019 не можуть слугувати підставою для проведення перерахунку.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень та вважаючи його протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частина перша зазначеної статті передбачає, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру". Зокрема, статтею 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті).

Частина вісімнадцята статті 50-1 цього Закону у редакції, чинній до 1 січня 2015 року передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII внесені зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 №1697-VII "Про прокуратуру", згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратив чинність Закон України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру", крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частини третьої четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

Згідно із частиною двадцятою статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 13 Розділу XIII Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII на Кабінет Міністрів України покладено обов`язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Урядом відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 в справі №3-209/2018(2413/18,2807/19), щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України

Відповідно до вищевказаного рішення, положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Окрім того, було встановлено такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено . йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

За змістом статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 №2136-VIII Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України визначеного, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що частина 20 статті 86 Закону №1697-VII визнана неконституційною і втрачає чинність саме з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного Рішення, а саме 13 грудня 2019 року.

Пунктом 3 Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" викладено у редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України", пунктом 42 того ж Закону №76-VIII частину двадцяту статті 86 "Про прокуратуру" (визнану 13.12.2019 неконституційною) викладено в аналогічній редакції.

Враховуючи визнання однієї з них неконституційною та такою, що не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, інша залишилась чинною.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України працівникам прокуратури згідно із Закону України "Про прокуратуру" перерахунок пенсії проводиться, зокрема, у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Так, постановою Кабінет Міністрів України від 11.12.2019 "Про умови оплати праці прокурорів" від 11 грудня 2019 року №1155 (далі - Постанова №1155) затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних та прирівняних до них прокуратур, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур.

При цьому, в пункті 7 Постанови №1155 зазначено: установити, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру".

Також, на виконання Рішення Конституційного Суду України Офісом Генерального прокурора України та Міністерством соціальної політики України погоджено Порядок дій при перерахунку пенсій працівникам органів прокуратури, вказаний у листі від 21.02.2020 №2690/0/2-20/54, де відповідно до пункту 4 даного Порядку, визначено, що перерахунок пенсії проводиться з дати звернення за перерахунком пенсії. Право на перерахунок пенсії за викладених умов виникає за зверненнями, що надходять починаючи з 13 грудня 2019 року, для яких момент виникнення права на перерахунок пенсії настав не раніше 13 грудня 2019 року.

Проте, право на перерахунок пенсії виникає, за загальним правилом, або у зв`язку зі збільшенням стажу, або збільшенням розміру заробітної плати (що має місце в межах спірних правовідносин) та може бути реалізовано на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу.

Постанова №1155 набрала чинності 11.12.2019, після 12.12.2019 підвищення заробітної плати працівникам прокуратури не здійснювалось, а інші підстави, які б передбачали можливість здійснення перерахунку у Головного управління відсутні.

Оскільки, після 13.12.2019, підвищення заробітної працівникам прокуратури не здійснювалось та інших підстав, які б передбачали можливість здійснення перерахунку пенсії позивачу відсутні, Постанова №1155 набрала чинності 11.12.2019, тому немає законних підстав для здійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 після прийняття Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019.

У справі №804/3790/17 Верховний Суд дійшов висновку, що нарахування виплат з дати ухвалення рішення Конституційного Суду України є виходом за межі позовних вимог. У цій постанові Верховний Суд наголосив, що "за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням".

Аналогічне рішення Касаційний адміністративний суд прийняв рішення у справі №823/1695/17.

Також варто зазначити що, на час прийняття постанови №657, з якою позивач пов`язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до органів Пенсійного фонду України із заявою, частини 13 та 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", які визначали право на перерахунок пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність.

Водночас, Законом України від 27.03.2014 №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" внесено зміни в статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, де змінено відсоток з 80 на 70, а Законом України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" змінено відсоток з 70 на 60.

Тому, посилання позивач щодо здійснення перерахунку розміру пенсії виходячи з розміру 80% від суми місячної заробітної плати є безпідставним, оскільки на час звернення була чинною норма, яка це унеможливлювала.

В даній адміністративній справі "юридичним фактом-подією" виступає звернення ОСОБА_1 із заявою, яка подана у відповідності до Закону України "Про звернення громадян", щодо проведення перерахунку пенсії за вислугу років та долучено копію висновку №8 судової економічної експертизи судового експерта від 25.02.2019. Оскільки, позивач звернувся із заявою 24.02.2020, то до даного виду правовідносин повинні застосовуватися норми, які діють на даний час, а не на час призначення пенсії.

За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд зазначає, що висновок експерта не може бути підставою для перерахунку пенсії, оскільки лише уповноважені органи мають законодавчі підстави визначати розміри грошового забезпечення, яке повинно враховуватись при призначенні та перерахунку пенсії.

Крім того, важливим в аспекті досліджуваного питання є також проблема застосування акта, який був скасований іншим актом, який з часом припинив свою дію. За загальним правилом, визнання таким, що втратив чинність, нормативного акта чи його скасування не поновлює дію актів, які ним скасовані або визнані такими, що втратили чинність; дія нормативного акта поновлюється шляхом прийняття аналогічного нового акта або нового акта, що містить спеціальну норму про відновлення дії попереднього акта та визначення спеціального порядку такого відновлення регулювання відповідних правовідносин.

Така правова позиція сформульована Верховним Судом головним чином у соціальних спорах, пов`язаних із реалізацією права особи на забезпечення, інші соціальні виплати, та обумовлена тим, що в іншому випадку, одні особи можуть користуватися і чинними, і нечинними законами на власний вибір, що створює умови правової невизначеності як для суб`єктів владних повноважень, так і для інших учасників правовідносин.

Для встановлення справедливого балансу інтересів у суспільстві держава змушена змінювати механізми законодавчого регулювання, в тому числі конституційного права на соціальний захист, з причин неможливості їх фінансового забезпечення. Такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави, тобто кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, проте відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював свою позицію стосовно питання зміни обсягів та розмірів різних соціальних виплат, пенсій тощо.

Так, у рішенні від 8 жовтня 2008 року №20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував положення актів міжнародного права.

Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 визначив, що однією з ознак України як соціальної є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. У рішенні Конституційний Суд спирається на Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, який встановлює загальний обов`язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

Таким чином, одним з основних принципів, який застосовується державою для реалізації конституційного права на соціальний, захист, є принцип збалансованості та пропорційності між фінансовими можливостями держави, які визначаються, у першу чергу, внутрішнім законодавством держави, що враховує, зокрема, зовнішньо та внутрішньо економічні і політичні чинники.

Наведена правова позиція сформульована Верховним Судом у результаті перегляду справ у спорах, пов`язаних з призначенням та/або перерахунком пенсії деяким категоріям осіб (прокурорам, суддям, державним службовцям), зокрема постанови від 10 липня 2018 року у справі №296/2634/16-а та від 20 березня 2018 року у справі №520/5814/17.

Відповідно до сформованої Верховним Судом практики, право на соціальний захист може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.

Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

Відповідний висновок ґрунтується на положеннях статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого і самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У судових рішеннях даний висновок зроблено, зокрема, відносно необхідності застосування тієї норми права, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення, вчинення дії або бездіяльності суб`єктом владних повноважень. У разі, якщо чинна на той час норма визначала такі рішення, дії або бездіяльність як правомірні, то відсутні підстави визнавати їх і у судовому порядку протиправними навіть, якщо на момент розгляду справи в суді відбулися зміни в законодавстві і такі рішення суб`єкта владних повноважень вже не відповідають вимогам закону. Отже, до таких ситуацій з певними особливостями варто застосовувати правило Nullum crimen, nulla poena sine praevia lege poena lige «ніхто не може бути покараний за вчинення чогось, що не заборонено законом.

Відповідно положень статей 43, 44, 45, 46 Закону №1058-IV призначення чи перерахунок пенсії проводиться виключно на підставі звернення (заяви) особи до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі.

Пенсія призначається чи перераховується з дня звернення, крім окремих випадків, передбачених Законом.

Відповідно до пункту 1.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (надалі - Порядок №22-1), зокрема заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Згідно з пунктом 1.7. Розділу І Порядку №22-1, зокрема днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Згідно з пункту 2.9. Розділу II Порядку №22-1, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Відповідно до положень Розділу IV Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою

Суд звертає увагу, що позивач із заявою про перерахунок пенсії встановленого зразка, відповідно Порядку №22-1 до органу Пенсійного і фонду не звертався.

На підставі Закону України "Про звернення громадян" Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу надано відповідь листом від 18.03.2020 №508-422/Н-02/8-1900/20.

Крім того суд зазначає, що гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.

Статтею 13 Конвенції Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод під назвою "Право на ефективний засіб юридичного захисту" визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення відмову в позові.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9).

Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №360/1428/17 суд зазначає, що згідно правової позиції висловленої в ухвалі Верховного суду від 05.02.2020 по справі №580/234/19 застереження у пункті 2 Прикінцевих положень Закону №911-VII, про те, що обмеження щодо виплати максимального розміру пенсії застосовується з 1 січня 2016 року, означає що пенсії, які призначені до 1 січня 2016 року та перевищують встановлений максимум не можуть бути зменшені. Проте, їх перерахунок має відбуватися у відповідності до правил, передбачених абзацом 2 пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI.

Таким, чином колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №360/1428/17. Справу передано на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці ЄСПЛ. Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Сьорінг проти Сполученого Королівства" (Soering v. United Kingdom) ЄСПЛ зазначив, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини. У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" (Rees v. United Kingdom) ЄСПЛ зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини.

ЄСПЛ у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland) констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Asundsson v. Iceland) від 12 жовтня 2004 року.

У рішенні від 03 червня 2014 року у справі "Великода проти України" ЄСПЛ, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку ЄСПЛ дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не відповідно до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

У цьому рішенні ЄСПЛ також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Додатково суд зазначає, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 у справі №500/938/19 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку пенсії, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, яка визначена висновком судового експерта від 25 лютого 2019 року №8, без обмежень її граничного розміру з урахуванням раніше проведених виплат відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 у справі №500/938/19 без змін.

За нормами частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На думку суду відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено і підписано 07 вересня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001 код ЄДРПОУ: 14035769.

Головуючий суддя Мартиць О.І.