Рішення № 91348946, 07.09.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2020 року м. Рівне №460/3788/20Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді С.А. Борискін, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), скасування нарахування єдиного внеску, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-21242-17 від 27.02.2019, скасувати нарахування єдиного внеску за 2017 рік, 2018 рік в сумі 18276,72 грн. та зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області привести у відповідність дані в інтегрованій картці платника.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій з боку контролюючого органу щодо нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та прийняття оскаржуваної вимоги, з огляду на те, що з 11.04.2003 по 11.09.2019 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та не отримував жодних доходів від господарської діяльності за такий період. Водночас, позивач зазначив, що упродовж вказаного періоду, за який нарахований борг, він перебував у трудових відносинах, був застрахованою особою та єдиний внесок сплачував за нього роботодавець. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 23.07.2020 на 14:30 год.

Ухвалою суду від 23.07.2020 вирішено перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву від 24.07.2020, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції зазначав, що відповідно до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. При цьому, наголошено, що законодавцем обумовлено, що єдиний внесок сплачується незалежно від факту отримання доходу. Платник єдиного внеску, який перебуває на загальній системі оподаткування, у 2018-2019 роках має обов`язок зі сплати єдиного внеску щоквартально з терміном сплати до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. За таких обставин, контролюючим органом було встановлено, що згідно даних ІКПП, станом на 31.01.2019, недоїмка по сплаті єдиного внеску у позивача становила 18276,72 грн. Доказів сплати єдиного внеску позивачем надано не було. За наведеного, відповідач просив повністю відмовити у задоволенні позову (а.с.83-84).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить із таких підстав та мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, ОСОБА_1 11.04.2003 зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 26.05.2003 перебував на обліку в податковому органі, з 23.04.2003 - як платник єдиного внеску. Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено 11.09.2019 (а.с.9-10).

З трудової книжки позивача судом встановлено, що позивач з 13.03.2014 по 03.04.2019 перебував у трудових відносинах з ТОВ "ПРОПРИНТ" (а.с.17-22).

Судом також, встановлено, що 27.02.2019 контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-21242-17, відповідно до якої борг ОСОБА_1 зі сплати ЄСВ станом на 31.01.2019 становить 18276,72 грн. (а.с.8).

Не погоджуючись з правомірністю вимоги про сплату боргу (недоїмки) позивач оскаржив її в судовому порядку.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом ст.2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абз.1 п.1 та п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017 ) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У постановах від 27.11.2019 в справі №160/3114/19, від 04.12.2019 в справі №440/2149/19 Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Висновок аналогічного характеру також міститься в постанові Верховного Суду в постанові від 23.01.2020 у справі №480/4656/18.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, у ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця, був наявний обов`язок сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі незалежно від отримання прибутку (доходу) від провадження підприємницької діяльності, за умови, що у цей період він не був найманим працівником та роботодавець не сплачував за нього ЄСВ у сумі, що не була меншою мінімального розміру.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується стороною відповідача, позивач у період нарахування йому спірного єдиного соціального внеску був є найманим працівником ТОВ "ПРОПРИНТ".

З індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-7) про застраховану особу ОСОБА_1 , зокрема за періоди з березня 2014 року по квітень 2019 року, судом встановлено сплату ТОВ "ПРОПРИНТ" за позивача страхових внесків в належному розмірі (а.с.23).

А відтак, нарахування Головним управлінням ДПС у Рівненській області позивачеві до сплати єдиного соціального внеску за вказаний період є неправомірним, так як зумовлює подвійну сплату ним ЄСВ.

Оцінюючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-21242-17 від 27.02.2019 є незаконною та підлягає скасуванню.

Організація діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 №422, зареєстровано в Міністерстві юстиції 20.05.2016 за №751/28881 (далі - Порядок №422).

У силу вимог Порядку №422, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника розрахункових операцій.

У розділі VII Порядку №422 визначено механізм перенесення до інтегрованої картки платника результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі "Апеляційне та судове оскарження" підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Розділом VI Порядку №422 врегульовано порядок відображення в інтегрованій картці платника сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Таким чином, зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника відомості щодо недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 .

Згідно з ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

У сукупності викладеного, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати.

Оригінали квитанцій про сплату судового збору у сумі 1681,60 грн. знаходяться в матеріалах справи (а.с.27, 38).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області ( вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449 ) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), скасування нарахування єдиного внеску - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.02.2019 №Ф-21242-17 у сумі 18276,72 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області здійснити коригування особового рахунку ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку платника податків недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 18276,72 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, Головного управління ДПС у Рівненській області, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1681, 60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 07 вересня 2020 року.

Суддя С.А. Борискін