Рішення № 91348931, 07.09.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2020 року м. Рівне №460/5047/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді С.А. Борискін, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила:

-визнати протиправною відмову відповідача у призначенні їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

-зобов`язати відповідача призначити їй, з дня звернення із заявою, пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо відмови в призначенні їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Серед іншого повідомляла, що пенсійним органом при винесенні спірного рішення взято до уваги лише довідку про період її постійного проживання у с.Стара Рафалівка Володимирецького району Рівненської області (зона гарантованого добровільного відселення), проте не враховано документи про період її роботи в даному населеному пункті з 26.04.1986 по 24.06.1992, що є достатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 17.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

30.07.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (а.с.50-51), в якому на обґрунтування заперечень вказано, що в розумінні ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", наданими пенсійному органу документами у позивача не підтверджується факт його постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення чи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993. За таких обставин, сторона відповідача вважала, що підстави для призначення пенсії позивачу відсутні та просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6) є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим 30.03.1994 Рівненською обласною державною адміністрацією (а.с.12).

Відповідно до змісту такого посвідчення позивач має право на пільги і компенсації встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції від 19 грудня 1991 року із змінами і доповненнями від 01 липня 1992 р.) для осіб, які постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов`язкового) відселення та гарантованого, добровільного відселення за умови, що вони постійно проживали на день аварії або на 1 січня 1993 р. у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні добровільного відселення - не менше трьох років.

14.05.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 01.06.2020 за №1700-11-8/15172 пенсійним органом відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991, оскільки наданими документами не підтверджено факт постійного проживання (роботи) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення або ж у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 (а.с.38-39).

Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796).

Згідно з приписами ч.1 ст.55 цього Закону, особам, які проживали або працювали на радіоактивно забруднених територіях, пенсії призначаються із зниженням пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 цієї частини передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення.

Згідно статті 65 Закону №796-XII документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Згідно із ч.1 ст.15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Згідно з ч.4 ст.65 Закону №796-XII видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п.2 вищевказаного Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" іншими актами законодавства.

Документи, які подаються до Пенсійного фонду України та його управлінь для призначення пенсії, в тому числі на пільгових умовах, визначені в Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) .

Порядком № 22-1 визначено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КаС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час судового розгляду встановлено, що згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи та має право на пільги і компенсації встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції від 19 грудня 1991 року із змінами і доповненнями від 01 липня 1992 р.) для осіб, які постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов`язкового) відселення та гарантованого, добровільного відселення за умови, що вони постійно проживали на день аварії або на 1 січня 1993 р. у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні добровільного відселення - не менше трьох років.

Тому, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Відповідно до висновків, наведених Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 по справі №572/456/17 підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрація у зоні посиленого радіологічного контролю.

Як встановлено судом, відповідач відмовив у призначенні позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку, з огляду на те, що період проживання (роботи) з 26.04.1986 у 3 зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 4 місяці 5 днів; у 4 зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - 1 рік 20 днів.

Пенсійний орган вказав на те, що пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою ст.55 Закону №796-XII і взаємозалік періодів роботи (проживання) в різних зонах небезпеки від радіоактивного забруднення вказаним Законом України не передбачено.

З огляду на вимоги ст.55 Закону №796-XII та надані копії документів, права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку позивач не має: станом на 01.01.1993 позивач не прожив (відпрацював) 3 роки у зоні гарантованого добровільного відселення починаючи з дати аварії на ЧАЕС), також не підтверджено первинними документами період роботи, проживання у 4 зоні посиленого радіологічного контролю - 4 роки станом на 01.01.1993.

Вказані висновки зроблені відповідачем на підставі наданих йому довідок про періоди проживання позивача у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіологічного контролю.

Так, відповідно до довідки Старорафалівської сільської ради Володимирецького району від 12.12.2019 №752 позивач була зареєстрована та проживала у зоні посиленого радіологічного контролю у селі Стара Рафалівка, яке відноситься до 3 зони радіоактивного забруднення з 01.01.1986 по 10.02.1989 (а.с.15).

Довідкою, виданою Сарненською міською радою 07.11.2018 за № 325 підтверджено те, що позивач була зареєстрована в м. Сарни Рівненської області в періоди з 17.02.1989 по 25.12.1990, з 25.12.1990 по 20.11.1991, з 11.12.1991 по 06.07.1999 та з 04.08.1999 по даний час (згідно постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 м. Сарни до 01.01.2015 відносилося до зони посиленого радіологічного контролю (4 зона) (а.с.21).

Разом з тим, судом встановлено, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 відповідачем не враховано документи, що підтверджують період її роботи в зоні гарантованого добровільного відселення.

Згідно вимог ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.

Записами трудової книжки позивача НОМЕР_2 (а.с.29-35) підтверджено та не заперечувалося пенсійним органом у відзиві на позовну заяву, що позивач з 01.08.1985 по 24.06.1992 працювала завідуючою клубом в с. Стара Рафалівка (зона гарантованого добровільного відселення).

Довідкою Старорафалівської сільської ради Володимирецького району від 12.11.2019 №751 підтверджено, що 01.08.1085 позивач була прийнята на посаду завідуючої клубом у с.Стара Рафалівка (що належить до зони гарантованого добровільного відселення) та звільнена 24.06.1992 за власним бажанням (а.с.14).

З даних матеріалів справи судом встановлено, що позивач станом на 01.01.1993 працювала с. Стара Рафалівка Володимирецького району Рівненської області, тобто у зоні гарантованого добровільного відселення, не менше трьох років.

Враховуючи, що з 26.04.1986 позивач пропрацювала на території гарантованого добровільного відселення більше 6 років, вона має право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону №796-XII.

Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області вчинено протиправні дії щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII.

Враховуючи викладене у сукупності, з метою належного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити з 14.05.2020 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до положень ст.55 Закону №796-XII.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь позивача слід стягнути, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Оригінал квитанції про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи (а.с.41).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 14.05.2020 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у сумі 840,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 07 вересня 2020 року.

Суддя С.А. Борискін