Рішення № 91348569, 07.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3631/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року м. Одеса

У залі судових засідань №33

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.,

при секретарі судового засідання - Галат В.І.,

за участю сторін:

представника позивача - Розенбойм Ю.О.,

представника відповідача - Пояркова К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про:

визнання протиправними та скасування прийнятих Головним управлінням ДПС України в Одеській області 16.01.2020 року податкових повідомлень-рішень №0002460507 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені на 1211535,84 гривень та №0002410507 - адміністративний штраф та інші санкції у сумі 510,00 гривень.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вважає безпідставними висновки контролюючого органу про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» які ґрунтуються на тому, що під час перевірки у магазині були відсутні документи про оприбуткування товару.

ФОП ОСОБА_1 , зазначає, що факту реалізації не оприбуткованого товару податковим органом не зафіксовано. Проте, нестачу чи надмірні залишки товару можливо виявити лише при проведені інвентаризації, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період.

Крім того, вказувалося, що розгляд скарги позивача на податкові повідомлення-рішення відбувся не у строк встановлений законом та рішення про відмову у задоволенні скарги підписано не уповноваженою особою, що автоматично робить скаргу стосовно скасування обох податкових повідомлень-рішень - задоволеною.

Таким чином, на думку ФОП ОСОБА_1 , враховуючи належне ведення Книги обліку доходів і витрат, недоведеність податковим органом фактів реалізації не облікованого товару, а також не проведення податковим органом інвентаризації, штрафні санкції нараховані безпідставно.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження по справі.

18 червня 2020 року, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

05 серпня 2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду суті.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№21107/20 від 02.06.2020р.) на позовну заяву (т.І, а.с.220-221).

Відзив обґрунтований наступним.

Головне управління ДПС в Одеській області зазначає, що у порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року, у ФОП ОСОБА_1 під час проведення перевірки було встановлено відсутність ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, а також, перевіряючим не було надано документи, що належать та пов`язані з предметом перевірки (банківські виписки, касову книгу з додатками, договору оренди земельної ділянки автостоянки або інші правовстановлюючі документи на використання автостоянки), що є порушенням п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.

Крім того, рішенням ДПС України №6933/6/99-00-08-05-06-06 від 24.02.2020 року, було продовжено строк розгляду скарги позивача, а тому, рішення про відмову у задоволенні скарги було прийнято у строк встановлений законом.

У відповіді на відзив (вх.№22087/20 від 10.06.2020р.) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 наголошувала, що не має обов`язку здійснювати у порядку, встановленому законодавством облік товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, а тому, предмет порушення - відсутній (т.І, а.с.238-240).

У додаткових поясненнях фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вказувалося, що нею із дотриманням положень п.177.10 статті 177 Податкового кодексу України ведеться Книга обліку доходів і витрат, яка надсилалась контролюючому органу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, зареєстрована 22.03.2019 року за №2 553 000 0000 016104 та відповідно до код КВЕД 46.39 здійснює неспеціалізовану оптову торгівлю продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (т.І, а.с.9).

15.11.2019 року, на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області №1421 від 05.11.2019 року та направлень на проведення перевірки №№389, 390 від 05.11.2019 року, проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період діяльності з 01.07.2019 року по дату закінчення перевірки, з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів (т.І, а.с.225).

Фактична перевірка проводилася за адресою господарської одиниці ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

У ході проведення перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області надавався запит про надання документів, згідно якого, на підставі п.п.20.1.6, п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України та наказу про проведення фактичної перевірки №1421 від 05.11.2019 року, позивачу у термін до 08.11.2019 року необхідно було надати за адресою: АДРЕСА_2 , перелік документів (усього 20 позицій), зокрема, реєстраційні документи на РРО, довідку про опломбування РРО, ліцензії, залишки ТМЦ на момент початку проведення перевірки, тощо (т.І, а.с.11).

За результатами проведеної перевірки, посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області складено Акт (Довідку) про результати фактичної перевірки №179/15/РРО/ НОМЕР_1 від 15.11.2019 року (т.І. а.с.223-224).

ФОП ОСОБА_1 , відмовилась надавати документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, зокрема, прибуткові накладні, видаткові накладні, книга обліку доходів та витрат, про що посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області було складено Акт №244 від 15 листопада 2019 року (т.І, а.с.234).

Згідно висновків Акту перевірки №179/15/РРО/ НОМЕР_1 від 15.11.2019 року, контролюючим органом встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 , вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року та п.85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

Від підписання акту (довідки) про проведення фактичної перевірки та отримання другого примірника ФОП ОСОБА_1 відмовилась, про що посадовими особами контролюючого органу було складено акт №245 від 15 листопада 2019 року (т.І, а.с.233).

На підставі акту перевірки №179/15/РРО/ НОМЕР_1 від 15.11.2019 року, ГУ ДПС в Одеській області, винесено податкові повідомлення-рішення:

форми «С» №0002460507 від 16.01.2020 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) та/або пеню, за платежем: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 1211535,84 гривень (т.І, а.с.17);

форми «ПС» №0002410507 від 16.01.2020 року, яким до позивача застосовано штраф за порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України у розмірі 510,00 гривень (т.І, а.с.18).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, 31.01.2020 року, ФОП ОСОБА_1 , звернулась до Державної податкової служби України зі скаргою (т.І, а.с.20-22).

Рішенням ДПС України №6933/6/99-00-08-05-06-06 від 24.02.2020 року було продовжено строк розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 , отриманої 04.02.2020 року (т.І, а.с.23).

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №11630/6/99-00-08-05-06-06 від 31.03.2020 року, у задоволенні скарги ФОП ОСОБА_1 , - відмовлено (т.І, а.с.25-26).

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області - протиправними, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. (п.75.1 ст. 75)

Норма п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначає, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з нормами ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1).

Пунктом 80.2 ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року (далі - Закон №265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, зокрема: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно ст. 20 Закону №265/95-ВР, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

У свою чергу, положення Закону №265/95-ВР не визначають порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а лише вказують на обов`язок суб`єктів господарювання вести такий облік.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України №996-ХІV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.

Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, документами, що підтверджують оприбуткування товарних запасів, є накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

Суд зазначає, що в акті фактичної перевірки №179/15/РРО/ НОМЕР_1 від 15.11.2019 року зазначалося, на час проведення перевірки господарської одиниці, документи щодо походження товару (прибуткові накладні, видаткові накладні, книга обліку доходів та витрат) були відсутні.

Під час судового розгляду справи, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 були надані: копія книги доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зареєстровану в Ізмаїльському управлінні Головного управління ДФС в Одеській області за вх.№237 від 12.04.2019 року (т.І, а.с.31-35), виписки по рахунку (т.І, а.с.36-77) та товарно-транспортні накладні (т.І, а.с.78-192).

Суд зазначає, що Законом №265/95-ВР та Податковим кодексом України не передбачено норми, яка зобов`язує фізичну особу-підприємця зберігати документи, які підтверджують походження товару, у місці реалізації товарів (послуг).

Таким чином, відсутність на момент перевірки контролюючого органу первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбачених Законом №265/95-ВР.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду по справі №814/413/16 від 12.06.2018 року та №803/954/14 від 30 квітня 2020 року.

Поряд із цим, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків, відповідно до положень статті 16 Податкового кодексу України, зобов`язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців визначено приписами ст.177 ПК України, відповідно до п.177.10 якої фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, затверджені наказом Міндоходів №481 від 16 вересня 2013 року.

Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення у ній залишку товарних запасів фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування.

Також, необхідно зазначити, що поняття «запаси» визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України за №246 від 20 жовтня 1999 року (зі змінами) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044.

Поряд із цим, на думку контролюючого органу, у позивача всупереч податковому законодавству наявні необліковані товарно-матеріальні цінності на загальну суму 605767,92 гривень. Склад правопорушення доводиться контролюючим органом відсутністю первинних документів на час проведення перевірки, прайс-листом та інформацією про «залишки товарів на складах» (т.І, а.с.226-232).

У контексті оцінки спірних правовідносин суд дійшов висновку, що надлишок або нестача товарно-матеріальних цінностей встановлюються за даними бухгалтерського обліку на початок звітного періоду та на певний звітний (поточний) період, що виключає висновок про не ведення суб`єктом господарської діяльності обліку товарів. Нестачу товару можна виявити лише при проведені інвентаризації, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період.

Отже, оскільки позивач належним чином забезпечувала ведення Книги обліку доходів і витрат та має достатній обсяг первинних документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару, натомість висновок відповідача щодо порушення позивачем п.12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 року ґрунтується на підставі відсутності документів за місцем здійснення господарської діяльності та порівняння прайс-листа та інформації щодо залишків товару, здійсненої без проведення інвентаризації, суд, за відсутності документально підтверджених доказів реалізації необлікованого товару вважає безпідставним застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 1211535,84 гривень.

Додатково суд вважає за необхідне зауважити, що законодавець у ст.20 Закону України №265/95-ВР передбачив відповідальність саме за реалізацію необлікованих товарів, а не за їх залишок чи нестачу. Подібний правозастосовний підхід відповідає позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висловленій у постанові від 05.03.2019 року по адміністративній справі №814/2158/16.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «С» №0002460507 від 16.01.2020 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) та/або пеню, за платежем: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 1211535,84 гривень.

Також, відповідно до п.44.6 статті 46 Податкового кодексу України, у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 15.11.2019 року (до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та закінчення перевірки), ФОП ОСОБА_1 , рекомендованим листом надсилались на адресу ГУ ДПС в Одеській області копії первинних документів, зокрема, книга обліку доходів та витрат (т.ІІ, а.с.9-10), однак докази врахування контролюючим органом відповідних документів під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у матеріалах справи - відсутні, відповідачем не надані.

Під час судового розгляду справи, представник Головного управління ДПС в Одеській області зазначила, що опис вкладення у вищевказаному відправлені відсутній, проте надходження книги обліку доходів та витрат від позивача - не спростувала.

Суд звертає увагу, що відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05 березня 2009 року, опис вкладення передбачений відправкою кореспонденції з оголошеною цінністю. Однак обов`язку надсилати кореспонденцію контролюючому органу цінним листом з описом вкладення ФОП ОСОБА_1 , не мала.

Крім того, зі змісту п.121.1. ст.121 ПК України вбачається, що до відповідальності у вигляді накладення штрафу притягуються платники податку у разі не надання не будь-яких документів або їх копій, а лише документів з питань обчислення і сплати податків, які платник податків повинен зберігати протягом строків, установлених ст.44 ПК України строків.

Таким чином, судом критично оцінюються доводи податкового органу про не надання позивачем документів до перевірки, що є порушення вимог п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, з огляду на те, що вказані доводи спростовуються тим, що, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надсилалась до контролюючого органу книга обліку доходів та витрат, а перевіряючими під час перевірки використовувались: денний звіт, опис наявних готівкових коштів, залишки ТМЦ, прайс-лист та відомість (т.І, а.с.224 зворотній бік).

Також, суд зазначає, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки (п.85.4 ст.85 ПК України).

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Податкового Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1245 від 27.12.2010 року (далі - Порядок №1245).

Відповідно до п.9 та п.10 Порядку №1245, органи державної податкової служби мають право звернутися до суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

У запиті зазначаються:

- посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації;

- підстави для надіслання запиту;

- опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб`єкт інформаційних відносин звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит (п.16 Порядок №1245).

З аналізу наведених норм вбачається, що запит про подання інформації повинен були підписаний керівником контролюючого органу або його заступником.

Однак, із матеріалів справи судом встановлено, що запит наданий позивачеві підписано не керівником контролюючого органу чи його заступником або уповноваженою особою, а головним державним ревізором - інспектором - О.Павловим та А.Погребняк (т.І, а.с.11).

Крім того, запити не містять найменування контролюючого органу та його печатки.

Наведене позбавляє такий запит сили письмового запиту про надання інформації, обов`язкового до виконання платником податків.

Вищенаведена позиція підтримується судовою практикою, яка викладена у постановах Верховного суду від 09.04.2019 року по справі № 804/5722/16, від 10.06.2019 року по справі № 804/5840/16, від 10.03.2020 року по справі № 120/1378/19.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваних фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області.

Таким чином, зважаючи, що контролюючим органом не було враховано при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень надсилання позивачем відповідачеві копії Книги доходів та витрат, не відповідності письмового запиту про надання документів наданого під час проведення перевірки п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, підтвердження позивачем забезпечення ведення Книги обліку доходів і витрат та виходячи з неможливості встановлення надлишку або нестачі товарно-матеріальних цінностей без проведення інвентаризації, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до ФОП ОСОБА_1 , фінансових санкцій за порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України та законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті справи не спростовує.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року, справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 10510,00 гривень, згідно платіжних доручень №120 від 23 квітня 2020 року та №98 від 08 квітня 2020 року, який підлягає відшкодуванню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування прийнятих Головним управлінням ДПС України в Одеській області 16.01.2020 року податкових повідомлень-рішень №0002460507 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені на 1211535,84 гривень та №0002410507, адміністративний штраф та інші санкції у сумі 510,00 гривень - задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0002460507 від 16.01.2020 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені на суму 1211535,84 гривень - визнати протиправним та скасувати.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0002410507 від 16.01.2020 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративного штрафу та інших санкції на суму 510,00 гривень - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 10510,00 (десять тисяч п`ятсот десять) гривень.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Повне рішення складено та підписано 07 вересня 2020 року.

Суддя Балан Я.В.

.