Рішення № 91348382, 07.09.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2416/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Жидких Ольги Вікторівни в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом адвоката Жидких Ольги Вікторівни (далі - представник позивача) в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач), в якому представник позивача з урахуванням уточненої позовної заяви від 01 липня 2020 рок б/н (арк. спр. 39-44) просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2020 року № 0005885106, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за затримку на 82 календарних дня сплати грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, застосовано штраф у розмірі 20 відсотків в сумі 17737,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 16 червня 2020 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2020 року № 0005885106 про сплату штрафу у розмірі 20 відсотків в сумі 17737,49 грн. Податкове повідомлення-рішення сформовано на підставі акта від 15 травня 2020 року № 409/12-32-51-06/ НОМЕР_1 про результати камеральної перевірки термінів сплати податкових зобов`язань платника податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування. Актом встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, протягом строків, встановлених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. На підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 82 календарних дні сплати грошового зобов`язання в сумі 88687,45 грн зобов`язано позивача сплатити штрафу розмірі 20 відсотків в сумі 17737,49 грн.

Представник позивача вважає, що вищевказане податкове-повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на таке.

08 лютого 2019 року із використанням комп`ютерної програми «М.Е.DОК» позивачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2018 рік. Зазначеною податковою декларацією позивач задекларувала отриманий протягом 2018 року дохід та визначила податкові зобов`язання, які підлягають до сплати за наслідками декларування. Зокрема, визначено податкове зобов`язання по сплаті військового збору в сумі 88687,45 грн.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В межах граничного терміну, встановленого пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме 12 лютого 2019 року позивачем перераховано грошові кошти в сумі 88687,45 грн з правильним зазначенням отримувача коштів та призначення платежу. Оплата була здійснена на казначейський рахунок UА708999980000031114063012071 , посилання на яке містилось в електронному кабінеті платника податків на дату здійснення платежу.

Викладене підтверджується квитанцією від 12 лютого 2019 року № 150.

Після подання декларації та після сплати податкового зобов`язання позивач неодноразово здійснювала перевірку відомостей щодо задекларованих сум та відсутності податкового боргу через електронний кабінет платника податків. Під час перевірки звернула увагу на те, що на особовому рахунку не відображені відомості про нарахування податкового зобов`язання, нарахованого за наслідками поданої декларації про майновий стан і доходи за звітний 2018 рік. Разом з тим, після сплати військового збору у сумі 88687,45 грн, саме ця сума стала відображатися на особовому рахунку як переплата податкового зобов`язання.

З метою з`ясування обставин, за яких на особовому рахунку не було відображено відомості про задекларовані податкові зобов`язання зі сплати військового збору та рахувалась переплата у сумі 88687,45 грн, позивач звернулась до працівників відповідача. Позивача було проінформовано про те, що у зв`язку із великим обсягом навантаження відомості платників податків не встигають обробляти; після оброблення даних відомості будуть відображені на особовому рахунку. Також позивача запевнили, що казначейські рахунки, інформація про які відображена в електронному кабінеті платників податків, є діючими і сплата податків на ці рахунки є правильною. Зазначена інформація була надана в усній формі шляхом телефонної розмови з працівником відповідача.

08 травня 2019 року під час чергової перевірки стану розрахунків, відомості про які містяться на особовому рахунку, позивачем виявлено наявність заборгованості по сплаті військового збору в сумі 88687,45 грн. На звернення до відповідача позивача повідомлено, що військовий збір потрібно було сплачувати на інший рахунок. Щодо не відображення на особовому рахунку інформації про суму податкових зобов`язань (граничний термін подання декларації - 11 лютого 2019 року) та заборгованості зі сплати (граничний термін сплати 21 лютого 2019 року) позивачу повідомлено, що нарахування було проведено наприкінці квітня 2019 року по іншому розрахунковому рахунку.

08 травня 2020 року позивач направила на адресу відповідача заяву про зарахування сплаченої суми на правильний розрахунковий рахунок, за результатами розгляду якої відповідачем перенаправлено суму військового збору на правильний казначейський рахунок одержувача.

11 травня 2019 року відповідач вручив позивачу податкову вимогу від 11 травня 2019 року № 40736-51, з якої вбачається, що станом на 10 травня 2019 року сума податкового боргу зі сплати військового збору складає 88687,45 грн. Викладене свідчить про те, що незважаючи на наявність заяви позивача про здійснення перерахування коштів на правильний рахунок, відповідач не вчинив жодної дії на виправлення помилки.

15 травня 2020 року відповідач провів камеральну перевірку, за результатами якої склав акт з висновком про затримку на 82 календарних дні сплати позивачем військового збору, що є порушенням строку виконання податкового зобов`язання. На підставі цього до позивача застосовано штрафні санкції.

З урахуванням викладеного, представник позивача просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Головне управління ДПС у Луганській області позов не визнало, про що 27 липня 2020 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 29979/2020 подало відзив на позовну заяву від 22 липня 2020 року б/н (арк. спр. 56-57).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що позивачем до контролюючого органу подано декларацію про майновий стан і доходи (для підприємців) від 08 лютого 2019 року за № 9310126998 по терміну сплати 21 лютого 2019 року, відповідно до показників якої самостійно визначені зобов`язання з військового збору за 2019 рік складають 88687,43 грн. Відповідно до інформації АІС «Податковий блок» зазначена сума боргу позивачем в установлений термін сплачена не була.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, у порядку статті 76 розділу II Податкового кодексу України відповідачем проведено камеральну перевірку термінів сплати податкових зобов`язань платника військового збору, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування. За результатами перевірки встановлено порушення термінів сплати військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в порядку та строки, визначені пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, самостійно визначеного у податковій декларації про майновий стан і доходи (для підприємців) від 08 лютого 2019 року за № 9310126998 у розмірі 88687,43 грн.

Позивач є платником військового збору по КБК 11011000 (нарахування на суми заробітної плати найманих працівників) та КБК 11011001 (військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування). В свою чергу, 14 лютого 2019 року позивачем здійснено сплату податкових зобов`язань з військового збору по КБК 11011000 (нарахування на суми заробітної плати найманих працівників), платником якого вона також є, внаслідок чого утворилась переплата в розмірі в розмірі 88687,43 грн.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків за рахунок надміру сплачених сум з інших платежів може відбуватися лише на підставі відповідної заяви платника. Враховуючи зазначене та відповідно до заяви платника від 08 травня 2019 року податковим органом невідкладно було перераховано в рахунок сплати заборгованості з військового збору по КБК 11011001 вищезазначену переплату.

Оскільки позивачем не було виконано вчасно обов`язок зі сплати військового збору, застосовані податковим органом штрафні санкції є правомірними.

З посиланням на положення статей 132, 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статей 1, 26, 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», відповідач зазначає, що представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, не надано жодних доказів.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Користуючись правом на подання заяв по суті справи, представником позивача подано відповідь на відзив від 24 липня 2020 року б/н (арк. спр. 65-67).

Відповідач правом подати заперечення не скористався.

Ухвалою від 30 червня 2020 року позовну заяву адвоката Жидких Ольги Вікторівни залишено без руху (арк. спр. 35).

Ухвалою від 08 липня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 48-50).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстрована фізичною особою - підприємцем з 06 вересня 2000 року, як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Луганській області, Рубіжанське управління, ДПІ у м. Рубіжне (м. Рубіжне), основним видом діяльності є 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, про що свідчать виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15 лютого 2016 року та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06 липня 2020 року за № 1006864551 (арк. спр. 10, 46-47).

08 лютого 2019 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подала до Головного управління ДФС у Луганській області, Рубіжанське управління, ДПІ у м. Рубіжне (м. Рубіжне) звітну нову податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік за № 9310126998, в якій визначила суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1064249,14 грн та суму податкового зобов`язання з військового збору в сумі 88687,43 грн, з терміном сплати до 21 лютого 2019 року (арк. спр. 16, 17-19).

Відповідно до платіжного доручення від 12 лютого 2019 року № 150 позивачем на рахунок отримувача УК у м. Рубіжному/11011000, банк отримувача Казначейство України - 31114063012071 сплачено військовий збір у розмірі 88687,43 грн (арк. спр. 15).

Заявою від 08 травня 2019 року позивач звернулась до Головного управління ДФС у Луганській області, в якій просила помилково сплачені кошти в сумі 88687,43 грн за платіжним дорученням від 12 лютого 2019 року № 150, зараховані на розрахунковий рахунок 31114063012071, код платежу 11011000 (військовий збір), перерахувати на розрахунковий рахунок 31114137012071, код платежу 11011001 (військовий збір) (арк. спр. 20).

11 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у Луганській області відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 винесено податкову вимогу за № 40736-51, відповідно до якої станом на 10 травня 2019 року сума податкового боргу з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, становить 88687,43 грн (арк. спр. 21).

Відповідно до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 14 травня 2019 року податковим органом перераховано сплачену за платіжним дорученням від 12 лютого 2019 року № 150 суму військового збору у розмірі 88687,43 грн з одного бюджетного рахунку на інший (арк. спр. 58).

15 травня 2020 року посадовою особою Головного управління ДПС у Луганській області проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 15 травня 2020 року за № 409/12-32-51-06/ НОМЕР_1 «Про результати камеральної перевірки термінів сплати податкових зобов`язань платника податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» (арк. спр. 14).

Перевіркою встановлено, що платник порушив терміни сплати військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

За наслідками проведеної камеральної перевірки Головним управлінням ДПС у Луганській області відносно позивача винесено податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2020 року № 0005885106, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 17737,49 грн (арк. спр. 11).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України:

грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1).

штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункти 36.2, 36.3 статті 36 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктами 37.1, 37.2 статті 37 Податкового кодексу України визначено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу першого пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (підпункти 163.1.1, 163.1.2, 163.1.3 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзаців першого, другого, четвертого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Пунктом 177.11 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Згідно з абзацом першим пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпунктів 1.1, 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з частиною першою статті 8 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. Бюджетна класифікація є обов`язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Абзацом першим частини четвертої та частиною п`ятою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Розділом 1 «Загальні положення» Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року № 122 (у редакції наказу Державного казначейства України від 30 листопада 2010 року № 449) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за № 594/6882 (далі - Положення), встановлено, що єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (пункт 2.1 розділу 2 «Структура єдиного казначейського рахунку» Положення).

За змістом розділу 3 «Інші положення» Положення функціонування ЄКР забезпечує, зокрема, зарахування податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших надходжень, передбачених законодавством, до державного та місцевих бюджетів.

Згідно з пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Судом встановлено, що позивачем 12 лютого 2019 року, тобто у строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, сплачено військовий збір у розмірі 88687,43 грн, але на неправильний рахунок, а саме 31114063012071, призначений для сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (КБК 11011000).

Вказана помилка була виявлена позивачем в ході її звернення до контролюючого органу у травні 2019 року та виправлена 14 травня 2019 року шляхом перерахування коштів податковим органом на правильний рахунок.

Допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми військового збору у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки сплачені кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок. До того ж, згодом така помилка була виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.

З урахуванням наведеного суд вважає, що здійснення помилки (зазначення невідповідного рахунку та коду бюджетної класифікації платежу) під час перерахування платником суми податкового зобов`язання з військового збору у строки, визначені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату військового збору.

Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16 червня 2015 року у справі № 21-377а15, та Верховного Суду, викладеній у постановах від 17 січня 2018 року у справі № 2а-2686/09/2670, від 10 грудня 2019 року у справі № 640/4301/19 та від 19 травня 2020 року у справі № 826/10665/17.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів суду правомірність оскарженого рішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позов підлягає повному задоволенню, суд присуджує позивачу понесені нею і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області, яким допущено порушення прав платника податків.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката через їх неспівмірність не заявив.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

До позовної заяви представником позивача додано копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 19 червня 2020 року б/н, укладеного з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (арк. спр. 23, 72).

Згідно з пунктом 1.1. договору Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктами 6.1., 6.2., 6.3. договору передбачено, що розмір суми гонорару, додаткових витрат та доплати визначається за домовленістю сторін. Інформація щодо суми гонорару, додаткових витрат та доплати є конфіденційною та розголошенню не підлягає. Відомості про вартість послуг та порядок розрахунків між Адвокатом та Клієнтом за згодою сторін може оформлюватися у Додатку до цього Договору. На підтвердження надання послуг за цим договором сторони підписують акт наданих послуг.

Відповідно до пунктів 3, 5 протоколу погодження розміру гонорару (винагороди) за надання правової (правничої) допомоги за договором від 19 червня 2020 року, який є додатком № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 19 червня 2020 року б/н сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання Адвокатом правової (правничої) допомоги за цим додатком до договору у розмірі 2000,00 грн. Сторони погодили, що виплата гонорару (винагороди) здійснюється в готівковому порядку на підставі довідки адвоката (арк. спр. 24, 73).

Згідно з довідкою адвоката Жидких Ольги Вікторівни від 19 червня 2020 року № 1004654, яка зареєстрована у книзі обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, № 1 адвокатом від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 отримано плату у розмірі 2000,00 грн за договором від 19 червня 2020 року б/н (арк. спр. 25, 77, 78).

Відповідно до акта наданих послуг від 24 липня 2020 року б/н за договором про надання правової (правничої) допомоги від 19 червня 2020 року загальна вартість наданих послуг складає 2000,00 грн. Виплата гонорару у вигляді попередньої оплати (авансом) здійснена клієнтом в готівковій формі в розмірі 2000,00 грн, що підтверджується довідкою від 19 червня 2020 року № 1004654 (арк. спр. 75-76).

Станом на час вирішення справи суду надано договір про надання правничої допомоги та докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат (у тому числі склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги).

Внаслідок того, що витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн документально підтверджені, вони підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 91, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Жидких Ольги Вікторівни в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (ідентифікаційний код 43143746, місцезнаходження: 93401, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 11 червня 2020 року № 0005885106, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 17737,49 грн (сімнадцять тисяч сімсот тридцять сім грн 49 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі грн 00 коп.) та судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська