Рішення № 91348122, 03.09.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2020 року № 320/3956/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції України в Київській області

про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції України в Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Національної поліції України в Київській області викладену у листі від 08.04.2020 №29/С-226 щодо не призначення та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, за встановленою 2 групою інвалідності, захворювання пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Київській області відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі, смерті, втрати непрацездатності поліцейського, затвердженого МВС України від 11.01.2016 №4 провести дії по призначенню та виплаті одноразової грошової допомоги за встановленою 2 групою інвалідності, захворювання пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_1 грошової суми одноразової грошової допомоги у 90-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після звільнення з органів внутрішніх справ, при первинному огляді МСЕК, 14.03.2016 позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, що пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 206700, 00 грн. Позивач пояснив, що 08.04.2019 при повторному медичному огляді, йому було встановлено ІІ групу інвалідності, у зв`язку із чим, він звернувся до Головного управління Національної поліції у Київській області, з метою отримання одноразової грошової допомоги як інвалід ІІ групи, проте отримав відмову. Вважає таку відмову протиправною, у зв`язку з чим вимушений був звернутись до суду з вказаним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що при відмові позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у більшому розмірі відповідач діяв з чітким дотриманням вимог законодавства. Зокрема зазначає, що положеннями наказу МВС України №4 від 11.01.2014 та Закону України «Про Національну поліцію» виплата коштів у разі зміни відсотка втрати працездатності без зміни групи інвалідності не передбачена, а тому відмова відповідача є правомірною.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою суду 14.05.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Броварським РВГУ МВС України у Київській області 23 квітня 1998 року.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 13.02.1999 по 06.11.2015, а в подальшому з 07.11.2015 по 04.02.2016 перебував на службі в поліції.

ОСОБА_1 був звільнений зі служи в поліції на підставі підпункту 2 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», що підтверджується Витягом з наказу №43 від 04.03.2016 .

14.03.2016 позивачу, встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, яке пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

У зв`язку із встановленням позивачу інвалідності ІІІ групи, у 2017 році останній отримав одноразову грошову допомогу у розмірі 206700,00 грн.

01.04.2019 згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №1054656, за результатами повторного огляду, позивачу встановлена ІІ група інвалідності, пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

02.03.2020 позивач звернувся до начальника Головного управління Національної поліції у Київській області із заявою (рапортом) про виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи.

Листом №29/С-226 від 08.04.2020 відповідач повідомив про відсутність підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, оскільки положеннями наказу МВС України №4 від 11.01.2014 та Закону України «Про Національну поліцію» виплата коштів у разі зміни відсотка втрати працездатності без зміни групи інвалідності не передбачена.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі також - Закон України №580-VIII).

Пунктом 4 частини 1 статті 97 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 99 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності:

а) I групи - 120 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;

б) II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;

в) III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Нормами частин 1, 2 статті 100 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII встановлено, що визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.

У разі встановлення факту настання смерті поліцейського, а також особи, звільненої зі служби в поліції, внаслідок обставин, зазначених у пунктах 3 - 6 частини першої статті 97 цього Закону, якщо смерть настала протягом шести місяців після отримання інвалідності чи травми, внаслідок отримання яких поліцейський раніше отримував одноразову грошову допомогу згідно із зазначеними пунктами, виплата одноразової грошової допомоги особам, які мають право на її отримання, зазначеним у цьому Законі, здійснюється з вирахуванням суми допомоги, отриманої померлим.

Згідно частин 5, 6 статті 100 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, визначених з різних підстав іншими законами та нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

Відповідно до частини 2 статті 97 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т. ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів) визначають Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №163/28293 (далі також - Порядок №4).

Згідно пункту 8 розділу IV Порядку №4, якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).

За змістом підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 99 поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено II групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

VI. Оцінка суду

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2016 позивачу, встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, яке пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ. 01.04.2019 згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №1054656, за результатами повторного огляду, позивачу встановлена ІІ група інвалідності, пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Пунктом 8 Розділу 4 Порядку №4 (в редакції до 14.05.2019) було визначено, якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Водночас з 14.05.2019 до Порядку №4 було внесено зміни, зокрема п.8 Розділу 4 в редакції від 14.05.2019 визначено, що якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Статтею 101 Закону України "Про Національну поліцію" визначений вичерпний перелік випадків, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Суд звертає увагу щодо відсутності обґрунтування у відмові позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з призначенням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, жодної з зазначених вище підстав, оскільки фактичною підставою для відмови слугувало те, що внесеними змінами у Порядок №4 виключено можливість отримання особою одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у разі зміни саме інвалідності.

Відтак, зі змісту відмови у виплаті одноразової грошової допомоги відповідача випливає, що внесеними змінами звужено право саме осіб з попередньо встановленою інвалідністю на отримання одноразової допомоги в більшому розмірі.

Аналіз тлумачення відповідачем норм, дозволяє зробити висновок про наявність певних ознак дискримінації з боку держави відносно осіб, що попередньо отримали інвалідність.

Із статті 22 Конституції України вбачається, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Верховний Суд України у постанові від 10 березня 2015 року у справі № 21-563а14 зазначив, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

У разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у позивача виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В силу статті 58 Конституції України пункт 8 розділу IV Порядку № 4, який набрав законної сили з 05.04.2019 року, на спірні правовідносини не розповсюджується, оскільки дана зміна розповсюджується на правовідносини, які виникнуть вперше після 05.04.2019 року.

Зазначена правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 березня 2018 року у справі № 295/3091/17.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Пічкур проти України», зазначив, зокрема, що користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

В Україні діє принцип верховенства права, у відповідності до якого людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

При цьому, суд зауважує, що Порядок №4 не позбавляє позивача права на отримання цієї допомоги, а лише встановлює обмеження щодо визначення розміру такої допомоги в залежності від часу повторного медичного огляду, в результаті якого встановлена вища група чи інша причина інвалідності або більший відсоток втрати працездатності.

Законом №580-ІV не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності, якщо була виплачена грошова допомога у зв`язку із первинним встановленням ступеня втрати працездатності чи встановленням при повторному огляді вищої групи інвалідності.

Враховуючи недосконале правове врегулювання спірних правовідносин, керуючись принципом верховенства права, суд дійшов висновку, що відмова відповідача є дискримінаційною та такою, що позбавляє позивача як особу з інвалідністю, що пов`язана з виконанням службових обов`язків, можливості реалізувати свої права, а отже відмова у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є протиправною.

Відносно позовних вимог в частині зобов`язання Національної поліції України в Київській області призначити та виплатити йому як особі, звільненій зі служби в поліції, одноразову грошову допомогу у зв`язку зі встановленням інвалідності ІІ групи, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, суд зазначає, що оскільки відповідач не приймав рішення про відмову в призначенні та виплати позивачу одноразової грошової допомоги з підстав вказаних в мотивувальній частині даного рішення суду, тому належним способом захисту порушених прав буде зобов`язання Головного управління Національної поліції в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням вищевикладених висновків суду.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

ІX. Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, та звільнений від сплати судового збору у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», вимог про відшкодування інших судових витрат не заявляв.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 205, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Національної поліції України в Київській області викладену у листі від 08.04.2020 №29/С-226 щодо не призначення та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, за встановленою 2 групою інвалідності, захворювання пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Зобов`язати Головне Управління Національної поліції у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням 01.04.2019 II групи інвалідності, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 03 серпня 2020р.