Рішення № 91348106, 31.08.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2020 року справа №320/5622/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування прийнятих Головним управлінням ДПС у Київській області податкових повідомлень-рішень від 24.09.2019 № 0001603304, 0001613304, 0001623304, рішення про застосування штрафних санкцій від 24.09.2019 №0001633304 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.09.2019 №0001643304.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення прийняті на підставі Акту від 12.08.2019 року № 739/10-36-13-03/280614898 «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року», з висновками якого позивач не погоджується та вважає, що відповідачем надана невірна матеріально-правова кваліфікація доходів і витрат, пов`язаних з веденням позивачем фінансово-господарської діяльності, зокрема пов`язаних з наданням позивачем транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів та перебування в цей час за межами населеного пункту, підтримання зайнятих у вказаних перевезеннях належних позивачу колісних транспортних засобів в належному технічному стані, не прийнято до уваги надані для перевірки первинні бухгалтерські документи на підтвердження витрат перевізника, посилання в частині документально підтверджених витрат ФОП ОСОБА_1 зроблені не на досліджені під час документальної перевірки документи позивача, а виключно на відповідь № 6 від 24.07.2019 року на запит ГУ ДФС у Київській області № 16950/ФОП/10-36-13-03 від 5.07.2019, який було надано у зв`язку з невиїзною перевіркою.

Стосовно висновків контролюючого органу про заниження суми чистого доходу за 2017 рік в сумі 78880,06 грн. без ПДВ позивач зазначає, що ці витрати були здійснені ним як водієм автопоїзда, який здійснював міжнародні вантажні перевезення. Зазначені суми витрат включають не тільки добові витрати водія ОСОБА_1 , але й інші витрати, безпосередньо пов`язані із здійсненням господарської діяльності власним вантажним транспортом, без яких ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець не зміг би отримати відповідний дохід від транспортно-експедиційної діяльності.

Стосовно висновків контролюючого органу про заниження суми чистого доходу за 2017 рік в сумі 20979,96 грн. без ПДВ позивач зазначає, що ці витрати були понесені на придбання запчастин до транспортних засобів у 2017 році. Позивач вважає протиправним висновок контролюючого органу про віднесення цих витрат до витрат з обслуговування основних засобів подвійного призначення, оскільки запасні частини призначені для встановлення на напівпричепи, які хоча і є колісними транспортними засобами, проте можуть використовуватися ФОП ОСОБА_1 виключно з метою здійснення ним господарської діяльності - перевезення вантажів за КВЕД 9.41 та технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів за КВЕД 45.20.

Стосовно висновків контролюючого органу про заниження суми чистого доходу за 2018 рік в сумі 163135,48 грн. без ПДВ позивач зазначає, що висновок контролюючого органу про понесення ним фактичних витрат, які пов`язані з отриманням доходу, на загальну суму 3872098,54 грн. зроблені не на підставі досліджених під час документальної виїзної перевірки первинних документів, а виключно на підставі відповіді позивача № 6 від 24.07.2019 на письмовий запит контролюючого органу. Але згідно книги обліку доходів і витрат, а також досліджених контролюючим органом авансових звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затверджених ФОП ОСОБА_1 у 2018 році вказана сума становить 1979303,11 грн. З них у 2018 році було проведено звіти, затверджені у 2017 році, на суму 103496,79 грн.

Позивач вважає безпідставним висновок контролюючого органу про неподання ним до контролюючого органу повідомлення за формою № 20-ОПП щодо внесення даних про об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням, оскільки доказів того, що у ФОП ОСОБА_1 наявні об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган не надав.

Відповідач позов не визнав, подав до Київського окружного адміністративного суду відзив (том 4 а.с. 127-135), у якому зазначив, що за результатами перевірки суб`єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 контролюючим органом були виявлені порушення податкового законодавства в частині заниження суми чистого доходу за період 01.01.2017-31.12.2018; чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності за період 01.01.2017-31.12.2018; заниження ЄСВ.

Відповідач зазначає, що заниження суми чистого доходу за 2017 рік здійснено за рахунок віднесення до складу вартості добових при перебуванні ФОП ОСОБА_1 у відрядженні. Оскільки кошти, витрачені фізичною особою-підприємцем під час особистого перебування у відрядженні не містяться в переліку витрат, визначених п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, то позивач не мав право включати зазначені кошти до суми витрат. Також, перевіркою встановлено віднесення у 2017 році до складу витрат вартість придбаних запчастин до транспортних засобів (вантажних автомобілів), які належать до основних засобів подвійного призначення.

Також, заниження суми чистого доходу за 2018 встановлено контролюючим органом на підставі листа фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 24.07.2019 № 6.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/5622/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання на 16.01.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 закрито підготовче провадження та вирішено перейти до розгляду справи №320/5622/19 по суті після закриття підготовчого судового засідання.

До Київського окружного адміністративного суду 17.03.2020 надійшло клопотання позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Приймаючи до уваги подані представниками позивача та відповідача клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Протокольною ухвалою суду від 17.03.2020 постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_2 , виданий 02.02.2017 орган видачі - 3247 (том 1 а.с.188).

Місце проживання позивача зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 , про що свідчить Витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 3247-273790-2017, виданий Фастівським районним відділом Управління ДМС України в Київській області 27.01.2017 (том 1 а.с. 189).

ОСОБА_1 10.10.2006 зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису про державну реєстрацію 23610000000002503, РНОКПП НОМЕР_3 , про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_27 (том1 а.с. 190).

Видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за КВЕД 2010 є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 295582 (том 1 а.с. 192-193).

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість з 14.10.2011 року, про що свідчить Свідоцтво № НОМЕР_28 про реєстрацію платника податку на додану вартість (том 1 а.с. 191).

Головним управлінням ДФС у Київській області направлено на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 запит про надання інформації та документів № 16950/ФОП/10-36-13-03 від 15.07.2019, відповідно до якого серед іншого просили надати детальну інформацію (розшифровку) щодо сум віднесених до складу інших витрат в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 роки (том 1 а.с. 194-195).

У відповідь на запит № 16950/ФОП/10-36-13-03 від 15.07.2019 позивач листом від 24.07.2019 № 6 надав Головному управлінню ДФС у Київській області наступну інформацію:

- щодо сум віднесених до складу інших витрат в податкових деклараціях про майновий стан та доходи за 2017 р. інші витрати: Інформаційні та консультативні послуги в сфері транспорту - 35870,00 грн.; оренда стоянки - 12999,96 грн.; книжки МДП (ТІР та страховка ТіРА) - 35514,78 грн.; олива 7022,65 грн.; послуги митного терміналу «Калинівка» - 250,00 грн.; послуги банка - 8613,83 грн.; запчастини на автомобілі - 20979,96 грн.; за 2018 р. інші витрати: книжки МДП (ТІР та страховка ТіРА) - 56822,57 грн.; оренда стоянки 18333,37 грн.; послуги митного терміналу «Калинівка» 125,00 грн.; вартість бланків ЦМР, подорожних листів 467,84 грн. Щодо залишків надаються оборотно-сальдові відомості по рахунку 203 за 2017 та 2018; кредиторська та дебіторська заборгованість поточна, також надаються оборотно-сальдові відомості по рахункам 361, 631 за 2017 та 2018 (том 1 а.с. 196).

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 203 за 2017 р., сальдо на початок періоду по дебету становить 96254,16 грн., обороти за дебетом становлять 1606075,64 грн., обороти за кредитом становлять 1691210,13 грн., сальдо на кінець періоду по дебету становить 11119,67 грн. (том 1 а.с. 197).

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 203 за 2018 р., сальдо на початок періоду по дебету становить 11119,67 грн., обороти за дебетом становлять 1914335,87 грн., обороти за кредитом становлять 1871249,83 грн., сальдо на кінець періоду по дебету становить 54205,71 грн. (том 1 а.с. 198).

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за 2017 р., сальдо на початок періоду по кредиту становить 14232,95 грн., обороти за дебетом становлять 1814042,00 грн., обороти за кредитом становлять 1797842,97 грн., сальдо на кінець періоду по дебету становить 1966,08 грн. (том 1 а.с. 199).

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за 2018 р., сальдо на початок періоду по дебету становить 1966,08 грн., обороти за дебетом становлять 2303819,91 грн., обороти за кредитом становлять 2313315,05 грн., сальдо на кінець періоду по кредиту становить 7529,06 грн. (том 1 а.с. 200).

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за 2017 р., сальдо на початок періоду по дебету становить 103200,00 грн., обороти за дебетом становлять 3577950,00 грн., обороти за кредитом становлять 3532149,95 грн., сальдо на кінець періоду по дебету становить 155500,00 грн. (том 1 а.с. 201).

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за 2018 р., сальдо на початок періоду по дебету становить 155500,00 грн., обороти за дебетом становлять 4221890,00 грн., обороти за кредитом становлять 4169890,00 грн., сальдо на кінець періоду по дебету становить 207500,01 грн. (том 1 а.с. 202).

На підставі п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України відповідно до направлень від 16.07.2019 № 1909 та № 1910, виданих Головним управлінням ДФС у Київській області та згідно плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік ОСОБА_3 - заступником начальника відділу планування контрольно-перевірочної роботи та контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб і самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Київській області та ОСОБА_4 - головним державним ревізором-інспектором відділу планування контрольно-перевірочної роботи та контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб і самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Київській області проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , за період 01.01.2017 по 31.12.2018 відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку № 1 до акта.

Перевірка проводилася з 16.07.2019 по 29.07.2019.

За результатами перевірки було складено Акт від 12.08.2019 № 739/10-36-13-03/ НОМЕР_1 Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , за період 01.01.2017 по 31.12.2018 (далі - Акт перевірки) (а.с. 19-51).

В результаті перевірки були встановлені порушення позивачем вимог:

- пп.8 пп.9 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 та п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України в частині невірного відображення суми фактично понесених витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які зазначені в графах 6 та 8 (суми витрат на відрядження найманих працівників згідно авансових звітів відображені у графі 6, а не у графі 8) інших витрат та суми чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професійної діяльності (графи 6, 7, 8), а також, зазначення реквізитів не всіх документів, що підтверджують понесені витрати;

- п. 177.1 п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 262995,44 грн., у т.ч. за 2017 р. в сумі 998599,96 грн. без ПДВ, та в 2018 р. в сумі 163135,48 грн. без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 47339,18 грн., у т.ч. за 2017 р. в сумі 17974,79 грн. та за 2018 р. в сумі 29364,39 грн.

- п. 2 ч. 1 ст.7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI в частині заниження ЄСВ на загальну суму 51830,12 грн., у т.ч. за 2017 рік в сумі 15940,32 грн., за 2018 рік в сумі 35889,80 грн.;

- п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 262995,44 грн., у т.ч. за 2017 р. в сумі 998599,96 грн. без ПДВ, та в 2018 р. в сумі 163135,48 грн. без ПДВ, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 3944,93 грн., у т.ч. за 2017 в сумі 1497,90 грн., за 2018 в сумі 2447,03 грн.;

- п. 63.3. ст. 63 Податкового кодексу України в частині неподання повідомлення за формою № 20-ОПП щодо внесення даних про об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Перевіркою правильності визначення документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відображених у Додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 р. встановлено, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати, пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності на загальну суму 78880,00 грн. без ПДВ за рахунок віднесення до їх складу вартості добових при перебуванні ФОП ОСОБА_1 у відрядженні згідно наступних авансових звітів: звіт від 12.04.2017 № АО-0000020 на суму 10240,00 грн.; звіт від 20.04.2017 № АО-0000022 на суму 13600,00 грн.; звіт від 05.07.2017 № АО-0000036 на суму 14560,00 грн.; звіт від 10.11.2017 № АО-0000062 на суму 20240,00 грн.; звіт від 01.12.2017 № АО-0000067 на суму 20240,00 грн.

Вказані суми добових віднесено до графи 6 книги обліку доходів і витрат у складі вищезазначених авансових звітів та в подальшому у графу 5 додатку № 2 до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік.

В акті перевірки зазначено, що фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має право включати до складу витрат суму коштів, витрачених нею під час особистого перебування у відрядженні, оскільки дані витрати не містяться в переліку витрат, визначених п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу України. Тим самим ФОП ОСОБА_1 порушено п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Також, перевіркою встановлено віднесення до складу витрат вартості придбаних запчастин до транспортних засобів (вантажних автомобілів) у 2017 році на загальну суму 20979,96 грн.

Відповідно до п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат підприємця на загальній системі оподаткування, зокрема, витрати на придбання і утримання основних засобів подвійного призначення, визначених ст. 177 Податкового кодексу України. До основних засобів подвійного призначення належать земельні ділянки, об`єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі, які відповідно до п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України не підлягають амортизації. До основних засобів подвійного призначення відносяться вантажні автомобілі, у тому числі сідельні тягачі та напівпричепи, які призначені для перевезення вантажів.

Згідно наданої ФОП ОСОБА_1 відповіді від 24.07.2019 № 6, у 2017 році ним віднесено до складу інших витрат додатку 2 до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 р. вартість придбаних запасних частин на вантажні автомобілі в сумі 20979,96 грн., чим порушено пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

У додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 р. ФОП ОСОБА_1 відображені такі показники витрат: всього 3473787,25 грн., із них: вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 3184024,42 грн.; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 168511,65 грн.; інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 121251,18 грн.

Показники додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 р. ФОП ОСОБА_1 згідно результатів перевірки: усього 3373927,29 грн., із них: вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 1514182,95 грн.; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 168511,65 грн.; інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 1691232,69 грн.

Перевіркою правильності визначення документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відображених у Додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 р. встановлено, що за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 завищено витрати на суму 163135,48 грн. за рахунок віднесення до їх складу документально не підтверджених витрат, а саме: згідно наданих для проведення перевірки первинних документів та інформації, наданої листом від 24.07.2019 № 6, ФОП ОСОБА_1 у 2018 році фактично понесено витрати, які пов`язані з отриманням доходу, на загальну суму 3872098,54 грн., а саме: витрати згідно авансових звітів водіїв - 1828801,69 грн.; витрати на придбання палива по паливним карткам ТОВ «Арис-Юг» - 1777824,70 грн.; витрати на оплату праці найманих осіб - 189723,36 грн.; витрати на придбання книжок МДП (ТІР= страховка ТіРА) - 56822,57 грн.; витрати на оренду стоянки - 18333,37 грн; витрати послуг митного терміналу «Калинівка» - 125,00 грн.; витрати на придбання бланків СМR, подорожніх листів - 467,84 грн.

У додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 р. ФОП ОСОБА_1 відображені такі показники витрат: всього 4035234,02 грн., із них: вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 3769761,88 грн.; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 189723,36 грн.; інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 75748,78 грн.

Показники додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 р. ФОП ОСОБА_1 згідно результатів перевірки: усього 3872098,54 грн., із них: вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 1777827,70 грн.; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 189723,36 грн.; інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 1904547,48 грн.

Отже, документальною плановою перевіркою встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 за період 01.01.2017 по 31.12.2018 валових витрат на суму 22995,44 грн., без ПДВ, а саме: у 2017 році в сумі 99859,96 грн. без ПДВ; у 2018 році у сумі 163135,48 грн. без ПДВ, чим порушено вимоги п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в податковій декларації про майновий стан та доходи за 2017 та 2018 встановлено заниження суми чистого доходу на загальну суму 262995,44 грн., у т.ч. за 2017 р. в сумі 99859,96 грн. без ПДВ та у 2018 р. в сумі 163135,48 грн. без ПДВ. в результаті допущених порушень податкового законодавства.

Перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017 та 2018 рік, що підлягає сплаті до бюджету ФОП ОСОБА_1 встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на суму 47339,18 грн., у т.ч. за 2017 р. в сумі 17974,79 грн., за 2018 р. - у сумі 29364,39 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, на який нараховується єдиний внесок встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за період 01.01.2017 по 31.12.2018 на суму 235591,48 грн., у т.ч. за 2017 у сумі 72456,00 грн., за 2018 р. у сумі 163135,48 грн.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу від здійснення господарської діяльності, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період 01.01.2017 по 31.12.2018 занижено ЄСВ на загальну суму 51830,12 грн., у т.ч. за 2017 р. в сумі 15940,32 грн., за 2018 р. у сумі 35889,80 грн., в результаті чого донараховано єдиний внесок на суму 51830,12 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2019 № 0001603304 Головного управління ДПС у Київській області збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 59173,98 грн., із яких 47339,18 грн. за податковим зобов`язанням; 11834,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 14).

Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки від 12.08.2019 року № 739/10-36-13-03/ НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , за період 01.01.2017 по 31.12.2018, за порушення п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу за період 01.01.2017-31.12.2018 на загальну суму 262995,44 грн., сума нарахованого податку визначена у розмірі 47339,18 грн., штрафна санкція 25% (ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України), сума штрафних санкцій 11834,80 грн. (том 1 а.с. 17-18).

Податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2019 № 0001623304 Головного управління ДПС у Київській області збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 4931,16 грн., із яких 3944,93 грн. за податковим зобов`язанням; 986,23 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 15).

Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки від 12.08.2019 року № 739/10-36-13-03/ НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , за період 01.01.2017 по 31.12.2018, за порушення п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу за період 01.01.2017-31.12.2018 на загальну суму 262995,44 грн., сума нарахованого податку визначена у розмірі 3944,93 грн., штрафна санкція 25% (ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України), сума штрафних санкцій 986,23 грн. (том 1 а.с. 17-18).

Податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2019 № 0001613304 Головного управління ДПС у Київській області збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 170,00 грн., із яких 170,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 16).

Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки від 12.08.2019 року № 739/10-36-13-03/ НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , за період 01.01.2017 по 31.12.2018, за порушення п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України в частині неподання до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП щодо внесення даних про об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням, визначена штрафна санкція у розмірі 170,00 грн. (п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України) (том 1 а.с. 17-18).

Вимогою про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 24.09.2019 № Ф-0001643304 повідомлялося фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , що станом на 24.09.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 51830,12 грн. та ГУ ДПС у Київській області вимагає сплатити недоїмку в сумі 51830,12 грн., із якої сума боргу становить 51830,12 грн., штраф 0,00 грн.; пеня 0,00 грн. (том 1 а.с. 12).

Рішенням № 0001633304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.09.2019 застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 6777,04 грн. (том 1 а.с. 13).

Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки від 12.08.2019 року № 739/10-36-13-03/ НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , за період 01.01.2017 по 31.12.2018, за порушення п. 2 ч.1 ст.7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 в частині заниження ЄСВ за період 01.01.2017-31.12.2018 на загальну суму 51830,12 грн., сума нарахованого єдиного внеску визначена у розмірі 51830,12 грн., штрафна санкція 20% - 2017 рік (3188,06 грн.); 10% - 2018 рік (3588,98 грн.) (п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), сума штрафних санкцій 6777,04 грн. (том 1 а.с. 17-18).

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, викладеними в Акті перевірки та прийнятими контролюючим органом рішеннями позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправними їх та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Стосовно податкового повідомленням-рішення від 24.09.2019 № 0001603304 Головного управління ДПС у Київській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 59173,98 грн., із яких 47339,18 грн. за податковим зобов`язанням; 11834,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями суд виходить із такого.

Підставою винесення контролюючим органом оскаржуваного рішення слугували висновки Акту перевірки про порушення позивачем п. 177.1 п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 262995,44 грн., у т.ч. за 2017 р. в сумі 998599,96 грн. без ПДВ, та в 2018 р. в сумі 163135,48 грн. без ПДВ.

Вирішуючи питання чи було дотримано позивачем податкового законодавства під час визначення сум чистого оподатковуваного доходу у 2017-2018 роках суд виходить із наступного.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб`єкти.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Згідно з п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України: до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема,

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Разом з тим, підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

Підпунктом 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів;

витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на:

проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів;

ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення:

земельні ділянки;

об`єкти житлової нерухомості;

легкові та вантажні автомобілі.

Судом встановлено, що позивачем 03.02.2019 було подано до Васильківського відділення Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік (том 1 а.с. 208-209) та Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою за 2018 рік (том 1 а.с. 210).

В рядку 10 податкової декларації про майновий стан і доходи загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу визначено 53433,18 грн.

В рядку 22.12 податкової декларації про майновий стан і доходи сума податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року визначено 9617,97 грн.

В рядку 23.1 податкової декларації про майновий стан і доходи сума податкових зобов`язань з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року визначено 801,50 грн.

Згідно рядку 1 Таблиці І Розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою «доходи від провадження господарської діяльності» визначено суму одержаного доходу у розмірі 4088667,20 грн.; вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, у тому числі вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції у розмірі 3769761,88 грн.; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату у розмірі 189723,36 грн.; інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг у розмірі 75748,78 грн.; сума чистого оподатковуваного доходу у розмірі 53433,18 грн.

Також судом встановлено, що позивачем 08.02.2018 подано до Фастівського відділення Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік (том 1 а.с. 211-212) та Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою за 2017 рік (том 1 а.с. 213).

В рядку 10 податкової декларації про майновий стан і доходи загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу визначено 10996,04 грн.

В рядку 22.12 податкової декларації про майновий стан і доходи сума податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року визначено 1979,29 грн.

В рядку 23.1 податкової декларації про майновий стан і доходи сума податкових зобов`язань з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року визначено 164,94 грн.

Згідно рядку 1 Таблиці І Розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою «доходи від провадження господарської діяльності» визначено суму одержаного доходу у розмірі 3484783,29 грн.; вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, у тому числі вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції у розмірі 3184024,42 грн.; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату у розмірі 168511,65 грн.; інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг у розмірі 121251,18 грн.; сума чистого оподатковуваного доходу у розмірі 10996,04 грн.

Стосовно виявленого контролюючим органом заниження позивачем доходу за рахунок віднесення до складу витрат у 2017 році вартості придбаних запчастин до транспортних засобів (вантажних автомобілів) на загальну суму 20979,96 грн. суд виходить із наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є власником транспортних засобів:

- вантажного сідлового тягача Е SCANIA 124 L, реєстраційний номер НОМЕР_4 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (том 1 а.с. 203);

- напівпричепа бортового KRONESDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_6 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 (том 1 а.с. 203);

- спеціалізованого вантажного сідлового тягача RENAULTMAGNUMAE440/19, реєстраційний номер НОМЕР_8 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 (том 1 а.с. 204);

- загального напівпричепа SCHMITZS01, реєстраційний номер НОМЕР_10 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 (том 1 а.с. 204);

- сідлового тягача RENAULTMAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_12 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 (том 1 а.с. 205);

- напівпричепа бортового SCHMITZSPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_14 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_15 (том 1 а.с. 205);

- вантажного сідлового тягача RENAULTMAGNUM 480, реєстраційний номер НОМЕР_16 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_17 (том 1 а.с. 206);

- напівпричепа бортового тентованого KRONESDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_18 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_19 (том 1 а.с. 206);

- загального напівпричепа SCHMITZS01, реєстраційний номер НОМЕР_20 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_21 (том 1 а.с. 207);

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до розділу І «Доходи від провадження господарської діяльності» розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (додаток Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи), поданого за результатами діяльності в звітному 2017 році, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 включив до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, вартість придбаних запчастин до транспортних засобів (вантажних автомобілів) у 2017 році на загальну суму 20979,96 грн.

Зазначена сума амортизаційних відрахувань нарахована позивачем за результатами корисного використання основних засобів, а саме, сідельних тягачів та напівпричепів.

Вказані обставини справи сторонами не спростовуються.

Судом встановлено, що протягом 2017 року позивачем внаслідок фізичного зносу було списано запасні частини до вантажних автомобілів, зокрема:

Актом списання № СпТ-000054 від 17.01.2017 списано ресора пневматична у кількості 2 шт. на суму 2558,34 грн. (том 1 а.с. 232).

Актом списання № СпТ-000071 від 26.04.2017 списано РМК супорта MERITORELSA у кількості 2 шт., автолампа у кількості 10 шт., гальмівний циліндр у кількості 2 шт., клапан підвісної осі у кількості 1 шт., фішка 4-котнактна (байонет) у кількості 1 шт. на загальну суму 6432,50 грн. (том 1 а.с. 234).

Актом списання № СпТ-000073 від 18.05.2017 списано амортизатор у кількості 4 шт., фільтр масляний у кількості 2 шт., фільтр палива у кількості 2 шт., фільтр повітря у кількості 1 шт., гальмівний циліндр у кількості 1 шт., РМК супорта у кількості 1 шт. на загальну суму 9754,17 грн. (том 1 а.с. 235).

Актом списання № СпТ-000072 від 15.05.2017 списано електронний регулятор транзистора у кількості 1 шт. на загальну суму 741,67 грн. (том 1 а.с. 237).

Актом списання № СпТ-000085 від 08.09.2017 списано гайку колісну в кількості 5 шт., колодки гальмівні у кількості 2 шт., РМК супорта у кількості 2 шт., олива моторна у кількості 28,3 л. на загальну суму 5571,92 грн. (том 1 а.с. 239).

Актом списання № СпТ-000084 від 04.09.2017 списано диск гальмівний у кількості 1 шт., пневмоподушка у кількості 1 шт., ресора пневматична у кількості 2 шт., фільтр осушувача повітря у кількості 1 шт., РМК супорта у кількості 2 шт., олива моторна у кількості 31,3 л. на загальну суму 8976,22 грн. (том 1 а.с. 240).

Актом списання № СпТ-000086 від 08.09.2017 списано РМК супорта у кількості 5 шт. на загальну суму 1224,99 грн. (том 1 а.с. 241).

Актом списання № СпТ-000087 від 29.09.2017 списано регулятор супорта в кількості 2 шт., мастило пластичне у кількості 1 шт., олива моторна у кількості 37,3 л. на загальну суму 7077,29 грн. (том 1 а.с. 243).

Актом списання № СпТ-000089 від 18.10.2017 списано колодки гальмівні у кількості 3 шт., РМК супорта у кількості 7 шт. на загальну суму 6033,32 грн. (том 1 а.с. 245).

Також судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що протягом 2017 року позивачем внаслідок використання транспортних засобів у своїй господарській діяльності було придбано запасні частини до вантажних автомобілів, про що свідчать:

Видаткова накладна № АФ-0000008 від 04.01.2017 на придбання ресори пневматичної у кількості 1 шт. на суму 1535,00 грн., у т.ч. ПДВ 255,83 грн. (том 1 а.с. 231); Видаткова накладна № АФ-0019387 від 08.04.2017 на придбання РМК супорта у кількості 2 шт. на суму 2658,33 грн.; РМК супорта MERITORELSA 2 RIDER у кількості 2 шт. на суму 1400,00 грн., всього на суму 4870,00 грн. у т.ч. ПДВ 811,67 грн. (том 1 а.с. 233); Видаткова накладна № АФ-0024655 від 10.05.2017 на придбання електронного регулятора транзистора у кількості 1 шт. на суму 890,00 грн., у т.ч. ПДВ 148,33 грн. (том 1 а.с. 236); Видаткова накладна № АФ-0048734 від 02.09.2017 на придбання РМК супорта у кількості 5 шт., колодок гальмівних (комплект на вісь) у кількості 2 шт., ресори пневматичної у кількості 2 шт., диску гальмівного у кількості 1 шт. на суму 10540,00 грн., у т.ч. ПДВ 1756,60 грн. (том 1 а.с. 238); Видаткова накладна № АФ-0050122 від 08.09.2017 на придбання регулятора супорта у кількості 2 шт. на суму 2200,01 грн., у т.ч. ПДВ 366,67 грн. (том 1 а.с. 242); Видаткова накладна № АФ-0058849 від 18.10.2017 на придбання колодок гальмівних (комплект на вісь) у кількості 3 шт., РМК супорта у кількості 3 шт. на суму 6279,98 грн., у т.ч. ПДВ 1046,66 грн. (том 1 а.с. 244).

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності включення фізичною особою-підприємцем суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби - сідельні тягачі та напівпричепи, до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю.

Податковий кодекс України не містить визначення, що саме розуміється під терміном "утримання основних засобів", а що вважається "ремонтом", які ж витрати слід вважати витратами на утримання автомобіля, а які витрати відносяться до його ремонту, оскільки наслідки понесення цих витрат в податковому обліку є різними, одні витрати відносяться на власні витрати фізичної особи-підприємця, а інші ні.

Правилами експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 №550 (далі - Правила №550), які у п. 26 під терміном утримання транспортного засобу - розуміється забезпечення державної реєстрації, дотримання умов безпечності технічного та санітарного стану, проведення обов`язкового технічного контролю, своєчасного виконання технічного обслуговування і ремонту, охорони, передання транспортного засобу та його швидкозношуваних складників на утилізацію або видалення відповідно до законодавства. Таким чином, поняття "технічного обслуговування" та "ремонту" у сфері, яка є об`єктом регулювання Правил № 550, є одним із засобів утримання транспортного засобу.

Поняття термінів "технічне обслуговування" та "ремонт" наведене у п. 1.3 розділу 1 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.98 № 102(далі - Положення №102): технічне обслуговування - це комплекс операцій чи операція щодо підтримки працездатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування; ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або працездатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин (розподіляють види ремонту - капітальний і поточний). Поточний ремонт - ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення працездатності виробу і полягає в заміні і (або) відновленні окремих частин (може виконуватись заявочно або за результатами діагностування агрегатним, знеособленим та іншими методами). Переліки робіт, які зазвичай здійснюють під час проведення технічного обслуговування, наведено в п. 3.5 Положення №102, які включають: перевірку технічного стану; виконання робіт щодо підтримування належного зовнішнього вигляду; заправлення експлуатаційними рідинами; усунення виявлених несправностей; санітарну обробку транспортного засобу.

Згідно з п.п. 1, 2 Правил № 550, Правила визначають механізм організації безпечного утримання колісних транспортних засобів (КТЗ) категорій М, N, О впродовж експлуатаційного життєвого циклу автомобільним перевізником (їх власником, орендарем), автомобільним самозайнятим перевізником, а також підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності (далі - перевізники). Ці Правила можуть використовуватися підприємствами автомобільного сервісу (далі - ремонтники). Ці Правила поширюються на суб`єктів господарювання, які організовують або здійснюють роботи у сфері технічної експлуатації колісних транспортних засобів (придбання-продаж, утримання, передання на утилізацію колісних транспортних засобів або їх частин). Таким чином, термін "утримання транспортного засобу", яким керувався контролюючий орган при проведенні перевірки платника податків, використовується виключно для тлумачення правовідносин, які регулюються Правилами експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 року № 550, а не правовідносин зі сплати податків, зборів та інших загальнообов`язкових платежів фізичними та юридичними особами.

Крім того, судом встановлено, що відповідач виключив зі складу витрат саме витрати на придбання запасних частин, а не витрати по технічному обслуговуванню та/або ремонту, які можуть включати вартість здійснення заміни цих об`єктів замість зношених або несправних на орендованих автомобілях, або витрати на зарплату працівників, які виконували ці роботи.

Також суд приймає до уваги, що дане Положення № 102 також не є нормативним актом, який застосовується у податкових правовідносинах, оскільки визначає порядок проведення технічного обслуговування і ремонту дорожніх транспортних засобів і розповсюджується на юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів) незалежно від форм власності (п. 1.1 Положення).

Крім того, у ході перевірки не було досліджено та в акті не відображено зв`язок витрат фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з його фінансово-господарською діяльністю. А посилання на норму Податкового кодексу України щодо витрат подвійного призначення, до яких законом віднесено придбання та утримання транспортних засобів не є обґрунтованим.

Таким чином, висновок про неправомірність включення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 витрат на придбання запчастин є неправильним, оскільки вони не належать до витрат на утримання вантажного автомобіля у розумінні вищевказаних положень чинного законодавства, а тому мають включаються до підприємницьких витрат.

Що стосується доводів позивача про те, що причепи не відносяться до категорії вантажних автомобілів, а тому не є основним засобом подвійного призначення, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до Закону України "Про Митний тариф України" моторні транспортні засоби для перевезення вантажів віднесено до коду УКТ ЗЕД - 8704, а причепи віднесено до товарної позиції - 8716 "Причепи та напівпричепи; інші несамохідні транспортні засоби, їх частини".

Транспортний засіб вважається автомобільним при одночасному дотриманні таких характеристик (ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.01 р. № 2344-III) - це колісний транспортний засіб, рух якому дає джерело енергії, має не менше чотирьох коліс, призначено для руху безрейковими дорогами, використовується у трьох напрямах: для перевезення людей та (або) вантажів, буксирування транспортних засобів і виконання спеціальних робіт. Автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів. Причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що національне законодавство, у тому числі Податковий кодекс України, не містить визначення (критеріїв), за яких обставин (умов) основні засоби подвійного призначення визначаються такими, що мають ознаки подвійного призначення, які б відповідно мали визначати на які цілі вантажні автомобілі можуть використовуватись частково/повністю фізичною особою-підприємцем, якщо їх власником є фізична особа.

Зазначена позиція, зокрема відображена Міністерством фінансів України у листі від 22.08.2018 року № 11220-16-10/22320, яким було надано відповідь Державній фіскальній службі України на лист від 25.07.2018 року № 2144/4/99-99-13-04-03-13 щодо права фізичних осіб - підприємців згідно з пп.177.4.6 п.177.4 ст.177 розділу IV Податкового кодексу України зменшувати оподатковуваний дохід на суму амортизаційних нарахувань на вантажні автомобілі (основні засоби подвійного призначення), зареєстровані на фізичну особу, але повністю використані фізичною особою - підприємцем у господарській діяльності (за умови документального підтвердження повного використання), а також на суму витрат на утримання таких основних засобів. Тобто, Державна фіскальна служба України зверталась до Міністерства фінансів України за роз`ясненням змісту та ознак терміну "основні засоби подвійного призначення". При цьому, отримавши у відповідь вищезгаданий лист, яким повідомлено про законодавчу невизначеність такого терміну, територіальний орган Державної фіскальної служби України при здійсненні перевірки, ймовірно керуючись власними суб`єктивними переконаннями, все ж дійшов висновку, що транспортні засоби, які позивач використовує у своїй підприємницькій діяльності, є основними засобами подвійного призначення.

Згідно з пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на такому принципі, як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

На необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено у рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України". Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв`язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Тому, з акту перевірки неможливо встановити, з яких критеріїв причіп віднесений відповідачем до вантажних автомобілів у розумінні Податкового кодексу України.

Таким чином, посадові особи контролюючого органу в супереч імперативним приписам Конституції України, Закону України "Про державну службу"та Податкового кодексу України, безпідставно, невмотивовано та на власне суб`єктивне трактування, без законодавчого визначення поняття та ознак терміну "основні засоби подвійного призначення"дійшли до висновків, що транспортні засоби, які позивач використовує у своїй підприємницькій діяльності, є основними засобами подвійного призначення, а також, що вказані транспортні засоби є вантажними автомобілями. При цьому, відповідач повністю знівелював таким принципом податкового законодавства, як правомірність рішень платника податку. Як наслідок, відповідач дійшов протиправних висновків стосовно того, що витрати, пов`язані із придбанням запчастин, шин, акумуляторів транспортних засобів за період 2017 р., неправомірно віднесено позивачем до складу витрат. Отже, факт заниження чистого доходу, та відповідно заниження податку на доходи фізичних осіб не підтверджений належними доказами.

Стосовно висновку контролюючого органу про завищення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017. валових витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності на загальну суму 78880,00 грн. без ПДВ за рахунок віднесення до їх складу вартості добових при перебуванні ФОП ОСОБА_1 у відрядженні суд виходить із наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що суми добових згідно авансових звітів: від 12.04.2017 № АО-0000020 на суму 10240,00 грн.; від 20.04.2017 № АО-0000022 на суму 13600,00 грн.; від 05.07.2017 № АО-0000036 на суму 14560,00 грн.; від 10.11.2017 № АО-0000062 на суму 20240,00 грн.; від 01.12.2017 № АО-0000067 на суму 20240,00 грн. віднесено позивачем до графи 6 Книги обліку доходів і витрат у складі вищезазначених авансових звітів та в подальшому у графу 5 додатку № 2 до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із такого.

Відповідно до пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 розділу III Податкового кодексу України, при визначенні об`єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в`їзд (віз), обов`язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов`язані з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які податки, що підлягають сплаті у зв`язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Відповідно до п. 138.1. статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Статтею 177 Податкового кодексу України регулюється оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пп. 177.4.1-177.4. п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з пп. 177.4.5. п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

Контролюючий орган посилається на відсутність у переліку витрат, визначених п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України, витрат на особисте відрядження.

Проте такий висновок не ґрунтується на нормах податкового законодавства, якими регулюється перелік витрат, що пов`язані з отриманням доходів фізичних осіб-підприємців, оскільки перелік витрат, що визначений пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України не є вичерпним, зокрема підпункт 177.4.4 визначає, що до витрат, що пов`язані з отриманням доходів фізичних осіб-підприємців, включається інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 19.03.2019 у справі № 820/2367/17, від 18.12.2018 у справі № 806/77/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність за КВЕД 2010 є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1 а.с. 192-193).

Суми добових суми згідно авансових звітів: від 12.04.2017 № АО-0000020 на суму 10240,00 грн.; від 20.04.2017 № АО-0000022 на суму 13600,00 грн.; від 05.07.2017 № АО-0000036 на суму 14560,00 грн.; від 10.11.2017 № АО-0000062 на суму 20240,00 грн.; від 01.12.2017 № АО-0000067 на суму 20240,00 грн. віднесено позивачем до складу витрат у зв`язку з його перебуванням як водія автопоїзда, який безпосередньо здійснював вантажні перевезення.

З огляду на приписи вказаних правових норм, суд приходить до висновку, що фізична особа-підприємець, будучи платником податків на загальній системі оподаткування, має право включати до складу витрат витрати на відрядження (добові), які документально підтверджені та прямо пов`язані із здійсненням господарської діяльності.

Щодо висновку контролюючого органу про завищення позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за 2018 рік витрат на суму 163135,48 грн. за рахунок віднесення до їх складу документально не підтверджених витрат суд виходить із наступного.

Перевіркою правильності визначення документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відображених у Додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 р. встановлено, що за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 завищено витрати на суму 163135,48 грн. за рахунок віднесення до їх складу документально не підтверджених витрат.

Висновок контролюючого органу про завищення позивачем ОСОБА_1 у 2018 витрат на суму 163135,48 грн. зроблено на підставі отриманого контролюючим органом листа від 24.07.2019 № 6 ФОП ОСОБА_1 , відповідно до якого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у 2018 році фактично понесено витрати, які пов`язані з отриманням доходу, на загальну суму 3872098,54 грн., а саме: витрати згідно авансових звітів водіїв - 1828801,69 грн.; витрати на придбання палива по паливним карткам ТОВ «Арис-Юг» - 1777824,70 грн.; витрати на оплату праці найманих осіб - 189723,36 грн.; витрати на придбання книжок МДП (ТІР+ страховка ТіРА) - 56822,57 грн.; витрати на оренду стоянки - 18333,37 грн; витрати послуг митного терміналу «Калинівка» - 125,00 грн.; витрати на придбання бланків СМR, подорожніх листів - 467,84 грн.

Згідно з абз.2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон №996-ХIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону №996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

При цьому за змістом частини 1 статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №996-ХIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 135.1. статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи отримання позивачем протягом спірного періоду доходів від здійснення господарської діяльності та несення витрат господарської діяльності.

Судом встановлено, що 02.07.2018 між позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_5 (Виконавець) було укладено цивільно-правову угоду № 15 (далі - угода № 15) (том 1 а.с. 215).

Згідно з п. 1.1 угоди № 15, за цією угодою Виконавець зобов`язується надати послуги водія-експедитора (роботи) з перевезення вантажів (міжнародних перевезень) на автомобілі Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити зазначені послуги в порядку та на умовах, встановлених цією угодою.

Згідно з п. 2.1. угоди № 15, за виконані роботи Замовник зобов`язаний виплатити Виконавцю винагороду у розмірі 2854,09 грн.

Виконання Виконавцем обов`язку з надання послуг водія-експедитора за угодою № 15 та оплата винагороди Виконавцю у розмірі 2854,09 грн посвідчується Актом від 07.08.2018 (том 1 а.с. 218).

Також судом встановлено, що 31.07.2018 між позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_5 (Виконавець) було укладено цивільно-правову угоду № 15/1 (далі - угода № 15/1) (том 1 а.с. 216).

Згідно з п. 1.1 угоди № 15/1, за цією угодою Виконавець зобов`язується надати послуги водія-експедитора (роботи) з перевезення вантажів (міжнародних перевезень) на автомобілі Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити зазначені послуги в порядку та на умовах, встановлених цією угодою.

Згідно з п. 2.1. угоди № 15/1, за виконані роботи Замовник зобов`язаний виплатити Виконавцю винагороду у розмірі 861,35 грн.

Виконання Виконавцем обов`язку з надання послуг водія-експедитора за угодою № 15/1 та оплата винагороди Виконавцю у розмірі 861,35 грн посвідчується Актом від 07.08.2018 (том 1 а.с. 217).

Також судом встановлено, що 02.07.2018 між позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_6 (Виконавець) було укладено цивільно-правову угоду № 16 (далі - угода № 16) (том 1 а.с. 219).

Згідно з п. 1.1 угоди № 16, за цією угодою Виконавець зобов`язується надати послуги водія-експедитора (роботи) з перевезення вантажів (міжнародних перевезень) на автомобілі Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити зазначені послуги в порядку та на умовах, встановлених цією угодою.

Згідно з п. 2.1. угоди № 16, за виконані роботи Замовник зобов`язаний виплатити Виконавцю винагороду у розмірі 2854,09 грн.

Виконання Виконавцем обов`язку з надання послуг водія-експедитора за угодою № 16 та оплата винагороди Виконавцю у розмірі 2854,09 грн посвідчується Актом від 21.08.2018 (том 1 а.с. 220).

Також судом встановлено, що 24.05.2018 позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_5 (Виконавець) було укладено цивільно-правову угоду № 12 (далі - угода № 12) (том 1 а.с. 223).

Згідно з п. 1.1 угоди № 12, за цією угодою Виконавець зобов`язується надати послуги водія-експедитора (роботи) з перевезення вантажів (міжнародних перевезень) на автомобілі Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити зазначені послуги в порядку та на умовах, встановлених цією угодою.

Згідно з п. 2.1. угоди № 12, за виконані роботи Замовник зобов`язаний виплатити Виконавцю винагороду у розмірі 1255,80 грн.

Виконання Виконавцем обов`язку з надання послуг водія-експедитора за угодою № 12 та оплата винагороди Виконавцю у розмірі 1255,80 грн посвідчується Актом від 05.06.2018 (том 1 а.с. 224).

Також судом встановлено, що 11.06.2018 між позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_7 (Виконавець) було укладено цивільно-правову угоду № 12/1 (далі - угода № 12/1) (том 1 а.с. 221).

Згідно з п. 1.1 угоди № 12/1, за цією угодою Виконавець зобов`язується надати послуги водія-експедитора (роботи) з перевезення вантажів (міжнародних перевезень) на автомобілі Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити зазначені послуги в порядку та на умовах, встановлених цією угодою.

Згідно з п. 2.1. угоди № 12/1, за виконані роботи Замовник зобов`язаний виплатити Виконавцю винагороду у розмірі 1569,75 грн.

Виконання Виконавцем обов`язку з надання послуг водія-експедитора за угодою № 12/1 та оплата винагороди Виконавцю у розмірі 1569,75 грн посвідчується Актом від 23.06.2018 (том 1 а.с. 222).

Наказом від 08.08.2018 № 17 прийнято з 10.08.2018 ОСОБА_5 водієм міжнародних перевезень; з 13.08.2018 ОСОБА_6 водієм міжнародних перевезень (том 1 а.с. 214).

Наказом від 11.05.2018 № 10 прийнято з 14.05.2018 ОСОБА_8 водієм автотранспортного засобу (том 1 а.с. 225).

Наказом від 23.05.2017 № 20 прийнято з 24.05.2017 ОСОБА_9 водієм міжнародних перевезень; з 26.05.2017 ОСОБА_10 водієм міжнародних перевезень 3 класу (том 1 а.с. 226).

Наказом від 10.01.2018 № 15 прийнято з 11.01.2018 ОСОБА_11 водієм міжнародних перевезень (том 1 а.с. 227).

Наказом від 17.08.2016 № 12 прийнято з 17.08.2016 ОСОБА_12 водієм міжнародних перевезень (том 1 а.с. 228).

Наказом від 02.01.2018 № 1 звільнено з 02.01.2018 ОСОБА_12 за власним бажанням (том 1 а.с. 229).

Наказом від 28.10.2015 № 4 прийнято з 28.10.2015 ОСОБА_13 водієм автотранспортного засобу (том 1 а.с. 230).

Судом встановлено, що 01.01.2017 між позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_14 (Експедитор) було укладено договір № 11 про надання транспортних послуг (далі - Договір № 11) (том 1 а.с. 246-248).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 11, за даним Договорм Перевізник здійснює перевезення вантажів, наданих експедитором, а експедитор бере на себе зобов`язання оплачувати послуги перевізника в порядку та на умовах, викладених у даному Договорі.

Також судом встановлено, що 01.01.2017 між позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_15 (Експедитор) було укладено договір № 9 про надання транспортних послуг (далі - Договір № 9) (том 2 а.с. 1-3).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 9, за даним Договорм Перевізник здійснює перевезення вантажів, наданих Експедитором, а Експедитор бере на себе зобов`язання оплачувати послуги Перевізника в порядку та на умовах, викладених у даному Договорі.

Також судом встановлено, що 01.01.2017 між позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОКАТ» (Замовник) було укладено договір-доручення транспортного експедирування № 01012017 (далі - Договір № 01012017) (том 2 а.с. 4).

Відповідно до п. 1.2. Договору № 01012017, Замовник доручає, а Експедитор бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок Замовника забезпечити організацію перевезень автомобільним транспортом в межах території України і/або в міжнародному сполученні відповідно до Заявки Замовника.

Також судом встановлено, що 16.01.2018 між позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_16 (Експедитор) було укладено договір транспортного експедирування № 180116 (далі - Договір № 180116) (том 2 а.с. 5-6).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 180116, за Договором Експедитор доручає Виконавцю, а Виконавець зобов`язується надавати Експедитору послуги з організації та перевезення вантажів власним або найманим автомобільним транспортом, а також надавати інші послуги, пов`язані з перевезенням, в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Також судом встановлено, що 01.01.2018 між позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОКАТ» (Замовник) було укладено договір-доручення транспортного експедирування № 01012018 (далі - Договір № 01012018) (том 2 а.с. 7).

Відповідно до п. 1.2. Договору № 01012018, Замовник доручає, а Експедитор бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок Замовника забезпечити організацію перевезень автомобільним транспортом в межах території України і/або в міжнародному сполученні відповідно до Заявки Замовника.

Здійснення позивачем господарської діяльності у 2018 році підтверджується дослідженими судом первинними документами.

Зокрема, судом встановлено, що 26.02.2018 між Позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пас-Транс» (Замовник) укладено разовий договір-заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 2602/37 від 26.02.2018 (далі - договір № 2602/37) (том 2 а.с. 15-16).

Згідно з умовами Договору № 2602/37 Виконавець зобов`язується виконати для Замовника перевезення згідно умов нижче: маршрут Рубіжне-Українка, дата прибуття ТЗ під завантаження 27.02.2018, строки доставки вантажу 28.02.2018, марка автомобіля RENAULT НОМЕР_16 / НОМЕР_18 , водій ОСОБА_11 .

Також, судом встановлено, що між позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_17 15.06.2018 укладено договір-заявку на транспортне обслуговування № М15062018 (далі - Договір № М15062018) (том 2 а.с. 22-23).

Згідно з Договором № М15062018 Експедитор доручає, а Перевізник приймає на себе зобов`язання протягом всього строку дії Договору здійснювати міжнародні перевезення вантажів для Експедитора автомобільним транспортом; умови перевезення : маршрут м. Краснодар (Росія)-Київ (Україна), дата завантаження 19-20.06.2018, автомобіль Рено НОМЕР_22 / НОМЕР_10 , водій ОСОБА_8 .

Також, судом встановлено, що між позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) та Приватним підприємством «Вікторія-Транс Україна» (Клієнт) 17.07.2018 укладено договір-замовлення № 425 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір № 425) (том 2 а.с. 27).

Згідно з Договором № 425 умови перевезення: маршрут м. Єгор`ївськ (Росія)-Київ (Україна), дата завантаження 19.07.2018, автомобіль НОМЕР_22 / НОМЕР_10 , водій ОСОБА_18 .

Також судом встановлено, що між позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) та Приватним підприємством «Вікторія-Транс Україна» (Клієнт) 29.08.2018 укладено договір-замовлення № 522 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір № 522) (том 2 а.с. 28).

Згідно з Договором № 522 умови перевезення: маршрут м. Єгор`ївськ (Росія)-Київ (Україна), дата завантаження 01.09.2018, автомобіль НОМЕР_12 / НОМЕР_14 , водій ОСОБА_5 .

Здійснення позивачем підприємницької діяльності з перевезення вантажів підтверджується Заявкою на транспортування вантажу в міжнародному сполученні від 19.07.2018, дата завантаження 24.07.2018, маршрут Липецьк (Росія) - Одеса (Україна), автомобіль НОМЕР_4 / НОМЕР_6 , водій ОСОБА_19 (том 2 а.с. 24).

Також судом встановлено, що між позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Константа-Транс» (Експедитор) 07.09.2018 укладено договір транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і внутрішньому сполученні № 69 (далі - Договір № 69) (том 2 а.с. 32-36).

Здійснення позивачем підприємницької діяльності з перевезення вантажів підтверджується Транспортним замовленням № 23 від 24.09.2018 до договору № 69: маршрут м. Житомир (Україна) - м. Краснодар (Росія), дата завантаження 25.09.2018, автомобіль НОМЕР_12 / НОМЕР_14 , водій ОСОБА_5 (том 2 а.с. 40).

Згідно з Договором № 69 Експедитор доручає, а Виконавець зобов`язується виконати транспортні перевезення в міжнародному або внутрішньому сполученні за Експедитора, а Експедитор зобов`язується сплатити Виконавцю за надані послуги грошові кошти в розмірі і в строки, передбачені даним Договором та заявкою, яка є невід`ємною частиною цього Договору і оформлюється для кожного конкретного перевезення. на себе зобов`язання протягом всього строку дії Договору здійснювати міжнародні перевезення.

Також, судом встановлено, що 14.09.2018 між позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пас-Транс» (Замовник) було укладено разовий договір-заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1409/30 (далі - Договір № 1409/30) (том 2 а.с. 37-38).

Згідно Договору № 1409/30 Виконавець зобов`язується виконати для Замовника перевезення згідно умов: маршрут Рубіжне-Українка; дата завантаження 14.09.2018, автомобіль НОМЕР_16 / НОМЕР_18 , водій ОСОБА_20 .

Перевезення позивачем вантажів автомобільним транспортом у 2018 році підтверджується також заявками, а саме: заявкою № 11 від 05.10.2018, маршрут с. Березівка (Україна) - м. Москва (Росія), дата завантаження 08.10.2018 (том 2 а.с. 39); заявкою від 06.02.2018 маршрут с. Айдарово, Воронезька область (Росія) - м. Київ, дата 08.02.2018, автомобіль НОМЕР_29/ НОМЕР_23 , водій ОСОБА_11 (том 2 а.с. 8); заявкою від 06.02.2018 маршрут с. Айдарово, Воронезька область (Росія) - м. Київ, дата 08.02.2018, автомобіль НОМЕР_30/ НОМЕР_24 , водій ОСОБА_21 (том 2 а.с. 9); заявкою № 1 від 14.03.2018 маршрут Фастів - Київ - Новоросійськ - Тимашевськ, термін доставки вантажу 03.04.2018 напівпричеп НОМЕР_12 , водій ОСОБА_10 (том 2 а.с. 10); заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 12.04.2018, маршрут Київ - Бєлгород - Тимашевськ (Росія), дата завантаження 13.04.2018, автопричіп НОМЕР_25 / НОМЕР_10 (том 2 а.с. 11); заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 12.04.2018, маршрут Київ-Бєлгород-Курськ (Росія), дата завантаження 13.04.2018, автопричіп НОМЕР_4 / НОМЕР_6 (том 2 а.с. 12); заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 26.04.2018, маршрут Київ -Тимашевськ (Росія), дата завантаження 02.05.2018, автопричіп НОМЕР_4 / НОМЕР_6 (том 2 а.с. 13); заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 29.05.2018, маршрут Київ -Михнево (Росія), дата завантаження 01.06.2018 (том 2 а.с. 14); заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 29.05.2018, маршрут Київ - Тимашевськ - Слав`янськ - на-Кубані (Росія), дата завантаження 30.05.2018, напівпричеп НОМЕР_8 / НОМЕР_10 (том 2 а.с. 17); заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 19.07.2018, маршрут Київ-Курськ (Росія), дата завантаження 20.07.2018, причеп НОМЕР_4 / НОМЕР_6 (том 2 а.с. 25); заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 16.07.2018, маршрут Київ - Ожерельє - Міхнево (Росія), дата завантаження 17.07.2018, причеп НОМЕР_8 / НОМЕР_10 (том 2 а.с. 26); заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 16.08.2018, маршрут Київ - Тимашевськ (Росія), дата завантаження 29.08.2018, автомобіль НОМЕР_8 / НОМЕР_10 (том 2 а.с. 29); заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.08.2018, маршрут Київ-Москва (Росія), дата завантаження 29.08.2018, автомобіль НОМЕР_8 / НОМЕР_10 (том 2 а.с. 30); заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.08.2018, маршрут Київ-Курськ (Росія), дата завантаження 27.08.2018, автомобіль НОМЕР_16 / НОМЕР_18 (том 2 а.с. 31); заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.08.2018, маршрут Київ - Ожерельє - Собинка (Росія), дата завантаження 03.09.2018, автомобіль НОМЕР_4 / НОМЕР_6 (том 2 а.с. 41); заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.12.2018, маршрут Київ - Михнево (Росія), дата завантаження 20.12.2018, автомобіль НОМЕР_26 / НОМЕР_6 (том 2 а.с. 43); заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 17.12.2018, маршрут Київ - Михнево-Москва (Росія), дата завантаження 19.12.2018, автомобіль НОМЕР_8 / НОМЕР_10 (том 2 а.с. 44); транспортним замовленням від 08.06.2018, маршрут Шахти - Новошахтинськ (Росія) - Київ\Гостомель (Україна), дата завантаження 14.06.2018, дата розвантаження 19.06.2018 (том 2 а.с. 18-19); транспортним замовленням від 05.06.2018, маршрут Новошахтинськ - Новошахтинськ (Росія) - Київ\Київ (Україна), дата завантаження 15.06.2018, дата розвантаження 18.06.2018, номер автомобіля НОМЕР_16 / НОМЕР_18 , водій ОСОБА_7 (том 2 а.с. 20-21).

Виконання позивачем протягом 2018 року перевезень підтверджується подорожніми листами: № 734351 (том 2 а.с. 45-46); № 734353 (том 2 а.с. 52-53); № 734352 (том 2 а.с. 59-60); № 734355 (том 2 а.с. 68-69); № 734354 (том 2 а.с. 75-76); № 734356 (том 2 а.с. 82-83); № 734357 (том 2 а.с. 89-90); № 734359 (том 2 а.с. 98-99); № 734358 (том 2 а.с. 107-108); № 734360 (том 2 а.с. 116-117); № 734362 (том 2 а.с. 122-123); № 734361 (том 2 а.с. 129-130); № 734363 (том 2 а.с. 136-137); № 734364 (том 2 а.с. 143-144); № 734366 (том 2 а.с. 152-153); № 734365 (том 2 а.с. 161-162); № 734368 (том 2 а.с. 170-171); № 734370 (том 2 а.с. 176-177); № 734369 (том 2 а.с. 185-186); № 734372 (том 2 а.с. 194-195); № 734371 (том 2 а.с. 201-202); № 734374 (том 2 а.с. 208-209); № 734373 (том 2 а.с. 217-218); № 734375 (том 2 а.с. 228-229); № 734376 (том 2 а.с. 235-236); № 734377 (том 2 а.с. 242-243); № 734378 (том 3 а.с. 1-3); № 734380 (том 3 а.с. 9-10); № 734379 (том 3 а.с. 16-17); № 734381 (том 3 а.с. 25-26); № 734382 (том 3 а.с. 32-33); № 734385 (том 3 а.с. 41-42); № 734384 (том 3 а.с. 50-51); № 734386 (том 3 а.с. 68-69); № 734389 (том 3 а.с. 75-76); № 734387 (том 3 а.с. 82-83); № 734388 (том 3 а.с. 91-92); № 734390 (том 3 а.с. 100-101); № 734392 (том 3 а.с. 108-109); № 734391 (том 3 а.с. 115-116); № 734393 (том 3 а.с. 124-125); № 734396 (том 3 а.с. 132-133); № 734397 (том 3 а.с. 139-140); № 734400 (том 3 а.с. 148-149); № 734398 (том 3 а.с. 155-156); № 734395 (том 3 а.с. 162-163); № 734399 (том 3 а.с. 169-170); № 068296 (том 3 а.с. 176-177); № 068297 (том 3 а.с. 186-187); № 068298 (том 3 а.с. 195-196); № 803725 (том 3 а.с. 203-204); № 084354 (том 3 а.с. 212-213); № 084351 (том 3 а.с. 219-220); № 084352 (том 3 а.с. 228-229); № 084353 (том 3 а.с. 237-238); № 084355 (том 4 а.с. 1-2); № 084358 (том 4 а.с. 8-9); № 084356 (том 4 а.с. 17-18); № 084359 (том 4 а.с. 26-27); № 084360 (том 4 а.с. 35-36); № 084361 (том 4 а.с. 42-43); № 084362 (том 4 а.с. 51-52); № 084363 (том 4 а.с. 58-59); № 084365 (том 4 а.с. 65-66); № 084366 (том 4 а.с. 72-73); № 084367 (том 4 а.с. 79-80); № 084368 (том 4 а.с. 88-89); № 084370 (том 4 а.с. 97-98); № 084369 (том 4 а.с. 106-107); № 084372 (том 4 а.с. 115-116);

Виконання позивачем протягом 2018 року перевезень також підтверджується Актами здачі-приймання робіт: № ОУ-0000003 (том 2 а.с. 47); № ОУ-0000005 (том 2 а.с. 50); № ОУ-0000002 (том 2 а.с. 54); № ОУ-0000004 (том 2 а.с. 56); № ОУ-0000001 (том 2 а.с. 61); № ОУ-0000006 (том 2 а.с. 63); № ОУ-0000007 (том 2 а.с. 65); № ОУ-0000008 (том 2 а.с. 70); № ОУ-0000013 (том 2 а.с. 72); № ОУ-0000010 (том 2 а.с. 78); № ОУ-0000012 (том 2 а.с. 80); № ОУ-0000009 (том 2 а.с. 84); № ОУ-0000011 (том 2 а.с. 86); № ОУ-0000014 (том 2 а.с. 91); № ОУ-0000017 (том 2 а.с. 94); № ОУ-0000018 (том 2 а.с. 96); № ОУ-0000015 (том 2 а.с. 100); № ОУ-0000020 (том 2 а.с. 102); № ОУ-0000021 (том 2 а.с. 105); № ОУ-0000016 (том 2 а.с. 109); № ОУ-0000019 (том 2 а.с. 111); № ОУ-0000022 (том 2 а.с. 113); № ОУ-0000024 (том 2 а.с. 119); № ОУ-0000028 (том 2 а.с. 125); № ОУ-0000026 (том 2 а.с. 127); № ОУ-0000025 (том 2 а.с. 132); № ОУ-0000027 (том 2 а.с. 133); № ОУ-0000029 (том 2 а.с. 139); № ОУ-0000030 (том 2 а.с. 141); № ОУ-0000032 (том 2 а.с. 145); № ОУ-0000038 (том 2 а.с. 148); № ОУ-0000036 (том 2 а.с. 150); № ОУ-0000033 (том 2 а.с. 155); № ОУ-0000035 (том 2 а.с. 157); № ОУ-0000039 (том 2 а.с. 159); № ОУ-0000031 (том 2 а.с. 163); № ОУ-0000034 (том 2 а.с. 165); № ОУ-0000037 (том 2 а.с. 167); № ОУ-0000041 (том 2 а.с. 173); № ОУ-0000042 (том 2 а.с. 178); № ОУ-0000046 (том 2 а.с. 180); № ОУ-0000044 (том 2 а.с. 182); № ОУ-0000043 (том 2 а.с. 187); № ОУ-0000045 (том 2 а.с. 189); № ОУ-0000047 (том 2 а.с. 191); № ОУ-0000048 (том 2 а.с. 196); № ОУ-0000051 (том 2 а.с. 199); № ОУ-0000049 (том 2 а.с. 203); № ОУ-0000050 (том 2 а.с. 205); № ОУ-0000057 (том 2 а.с. 211); № ОУ-0000055 (том 2 а.с. 213); № ОУ-0000054 (том 2 а.с. 215); № ОУ-0000056 (том 2 а.с. 219); № ОУ-0000053 (том 2 а.с. 222); № ОУ-0000058 (том 2 а.с. 224); № ОУ-0000059 (том 2 а.с. 226); № ОУ-0000060 (том 2 а.с. 230); № ОУ-0000062 (том 2 а.с. 232); № ОУ-0000060 (том 2 а.с. 237); № ОУ-0000063 (том 2 а.с. 239); № ОУ-0000066 (том 2 а.с. 245); № ОУ-0000061 (том 2 а.с. 247); № ОУ-0000065 (том 3 а.с. 4); № ОУ-0000064 (том 3 а.с. 6); № ОУ-0000068 (том 3 а.с. 11); № ОУ-0000070 (том 3 а.с. 13); № ОУ-0000072 (том 3 а.с. 18); № ОУ-0000071 (том 3 а.с. 20); № ОУ-0000067 (том 3 а.с. 22); № ОУ-0000069 (том 3 а.с. 27); № ОУ-0000073 (том 3 а.с. 30); № ОУ-0000076 (том 3 а.с. 35); № ОУ-0000075 (том 3 а.с. 36); № ОУ-0000074 (том 3 а.с. 39); № ОУ-0000082 (том 3 а.с. 43); № ОУ-0000081 (том 3 а.с. 45); № ОУ-0000078 (том 3 а.с. 48); № ОУ-0000078 (том 3 а.с. 53); № ОУ-0000080 (том 3 а.с. 54); № ОУ-0000083 (том 3 а.с. 56); № ОУ-0000084 (том 3 а.с. 62); № ОУ-0000077 (том 3 а.с. 63); № ОУ-0000079 (том 3 а.с. 65); № ОУ-0000085 (том 3 а.с. 71); № ОУ-0000086 (том 3 а.с. 73); № ОУ-0000089 (том 3 а.с. 78); № ОУ-0000090 (том 3 а.с. 80); № ОУ-0000087 (том 3 а.с. 85); № ОУ-0000092 (том 3 а.с. 87); № ОУ-0000095 (том 3 а.с. 89); № ОУ-0000094 (том 3 а.с. 94); № ОУ-0000091 (том 3 а.с. 95); № ОУ-0000088 (том 3 а.с. 97); № ОУ-0000093 (том 3 а.с. 103); № ОУ-0000097 (том 3 а.с. 104); № ОУ-0000098 (том 3 а.с. 110); № ОУ-0000100 (том 3 а.с. 113); № ОУ-0000099 (том 3 а.с. 117); № ОУ-0000101 (том 3 а.с. 119); № ОУ-0000102 (том 3 а.с. 121); № ОУ-0000107 (том 3 а.с. 126); № ОУ-0000105 (том 3 а.с. 127); № ОУ-0000103 (том 3 а.с. 130); № ОУ-0000108 (том 3 а.с. 134); № ОУ-0000104 (том 3 а.с. 136); № ОУ-0000110 (том 3 а.с. 141); № ОУ-0000109 (том 3 а.с. 143); № ОУ-0000106 (том 3 а.с. 146); № ОУ-0000114 (том 3 а.с. 151); № ОУ-0000111 (том 3 а.с. 153); № ОУ-0000112 (том 3 а.с. 158); № ОУ-0000115 (том 3 а.с. 159); № ОУ-0000113 (том 3 а.с. 165); № ОУ-0000116 (том 3 а.с. 167); № ОУ-0000117 (том 3 а.с. 172); № ОУ-0000118 (том 3 а.с. 174); № ОУ-0000120 (том 3 а.с. 180); № ОУ-0000123 (том 3 а.с. 182); № ОУ-0000119 (том 3 а.с. 184); № ОУ-0000121 (том 3 а.с. 189); № ОУ-0000124 (том 3 а.с. 191); № ОУ-0000128 (том 3 а.с. 192); № ОУ-0000122 (том 3 а.с. 199); № ОУ-0000127 (том 3 а.с. 201); № ОУ-0000130 (том 3 а.с. 205); № ОУ-0000131 (том 3 а.с. 208); № ОУ-0000125 (том 3 а.с. 210); № ОУ-0000132 (том 3 а.с. 214); № ОУ-0000136 (том 3 а.с. 216); № ОУ-0000135 (том 3 а.с. 222); № ОУ-0000138 (том 3 а.с. 224); № ОУ-0000142 (том 3 а.с. 225); № ОУ-0000133 (том 3 а.с. 231); № ОУ-0000139 (том 3 а.с. 233); № ОУ-0000141 (том 3 а.с. 235); № ОУ-0000134 (том 3 а.с. 240); № ОУ-0000137 (том 3 а.с. 242);№ ОУ-0000140 (том 3 а.с. 244); № ОУ-0000143 (том 4 а.с. 4); № ОУ-0000147 (том 4 а.с. 6); № ОУ-0000146 (том 4 а.с. 10); № ОУ-0000149 (том 4 а.с. 13); № ОУ-0000150 (том 4 а.с. 20); № ОУ-0000144 (том 4 а.с. 22); № ОУ-0000148 (том 4 а.с. 24); № ОУ-0000145 (том 4 а.с. 33); № ОУ-0000151 (том 4 а.с. 38); № ОУ-0000153 (том 4 а.с. 40); № ОУ-0000152 (том 4 а.с. 45); № ОУ-0000154 (том 4 а.с. 47); № ОУ-0000156 (том 4 а.с. 49); № ОУ-0000155 (том 4 а.с. 54); № ОУ-0000159 (том 4 а.с. 56); № ОУ-0000157 (том 4 а.с. 61); № ОУ-0000160 (том 4 а.с. 63); № ОУ-0000158 (том 4 а.с. 68); № ОУ-0000161 (том 4 а.с. 69); № ОУ-0000165 (том 4 а.с. 75); № ОУ-0000164 (том 4 а.с. 82); № ОУ-0000166 (том 4 а.с. 84); № ОУ-0000167 (том 4 а.с. 86); № ОУ-0000168 (том 4 а.с. 91); № ОУ-0000171 (том 4 а.с. 93); № ОУ-0000174 (том 4 а..с. 95); № ОУ-0000169 (том 4 а.с. 100); № ОУ-0000172 (том 4 а.с. 102); № ОУ-0000175 (том 4 а.с. 104); № ОУ-0000170 (том 4 а.с. 111); № ОУ-0000176 (том 4 а.с. 113); № ОУ-0000178 (том 4 а.с. 118); № ОУ-0000182 (том 4 а.с. 120); № ОУ-0000183 (том 4 а.с. 122).

Виконання позивачем протягом 2018 року перевезень також підтверджується міжнародними транспортними накладними СМR: № 182917 (том 2 а.с. 48-49); № 182918 (том 2 а.с. 55); № 181825 (том 2 а.с. 57); № 182921 (том 2 а.с. 62); № 218960 (том 2 а.с. 64); № 182919 (том 2 а.с. 71); № 181030 (том 2 а.с. 73); № 182924 (том 2 а.с. 77); № 161028 (том 2 а.с. 79); № 182922 (том 2 а.с. 85); № 211461 (том 2 а.с. 87); № 182927 (том 2 а.с. 92-93); № 182925 (том 2 а.с. 101); № 211474 (том 2 а.с. 103); № 182926 (том 2 а.с. 110); № 161033 (том 2 а.с. 112); № 182928 (том 2 а.с. 118); № 182923 (том 2 а.с. 120); № 182929 (том 2 а.с. 124); № 182928 (том 2 а.с. 126); № 182930 (том 2 а.с. 131); № 182931 (том 2 а.с. 134); № 182933 (том 2 а.с. 138); № 161024 (том 2 а.с. 140); № 182934 (том 2 а.с. 146); № 180363 (том 2 а.с. 149); № 182937 (том 2 а.с. 154); № 182936 (том 2 а.с. 156); № 182938 (том 2 а.с. 164); № 182939 (том 2 а.с. 166); № 100151 (том 2 а.с. 172); № 1803397 (том 2 а.с. 174); № 180154 (том 2 а.с. 179); № 181835 (том 2 а.с. 183); № 189152 (том 2 а.с. 188); № 161036 (том 2 а.с. 190); № 182940 (том 2 а.с. 197); № 161040 (том 2 а.с. 198); № 180359 (том 2 а.с. 204); № 161041 (том 2 а.с. 206); № 161043 (том 2 а.с. 212); № 182942 (том 2 а.с. 214); № 161044 (том 2 а.с. 220); № 182941 (том 2 а.с. 221); № 161046 (том 2 а.с. 231); № 182344 (том 2 а.с. 233); № 250518 (том 2 а.с. 238); № 182345 (том 2 а.с. 244); № 161045 (том 2 а.с. 246); № 900053584 (том 3 а.с. 5); № 160156 (том 3 а.с. 7); № 180153 (том 3 а.с. 12); № 161047 (том 3 а.с. 14); № 180357 (том 3 а.с. 21); № 180557 (том 3 а.с. 23); № 182946 (том 3 а.с. 28); № 182949 (том 3 а.с. 29); № 381419 (том 3 а.с. 37); № 18206 (том 3 а.с. 38); № 180159 (том 3 а.с. 46); № 180158 (том 3 а.с. 47); № 381461 (том 3 а.с. 55); № 734383 (том 3 а.с. 59-60); № 189157 (том 3 а.с. 64); № 161031 (том 3 а.с. 66); № 180168 (том 3 а.с. 70); № 900054247 (том 3 а.с. 72); № 182950 (том 3 а.с. 77); № 180163 (том 3 а.с. 79); № 161810 (том 3 а.с. 84); № 161037 (том 3 а.с. 86); № 188181 (том 3 а.с. 96); № 161029 (том 3 а.с. 98); № 182047 (том 3 а.с. 102); № 456504 (том 3 а.с. 106); № 161050 (том 3 а.с. 111); № 180165 (том 3 а.с. 112); № 180164 (том 3 а.с. 118); № 161334 (том 3 а.с. 120); № 161049 (том 3 а.с. 129); № 161052 (том 3 а.с. 135); № 180162 (том 3 а.с. 137); № 161039 (том 3 а.с. 144); № 161053 (том 3 а.с. 145); № 182909 (том 3 а.с. 150); № 180169 (том 3 а.с. 157); № 900055128 (том 3 а.с. 160); № 161051 (том 3 а.с. 164); № 180168 (том 3 а.с. 166); № 180172 (том 3 а.с. 171); № 900055208 (том 3 а.с. 173); № 030918 (том 3 а.с. 178); № 030918 (том 3 а.с. 179); № 161058 (том 3 а.с. 183); № 161072 (том 3 а.с. 188); № 161076 (том 3 а.с. 190); № 161084 (том 3 а.с. 197); № 161083 (том 3 а.с. 198); № 180175 (том 3 а.с. 209); № 900055591 (том 3 а.с. 217); № 180180 (том 3 а.с. 221); № 161088 (том 3 а.с. 223); № 180181 (том 3 а.с. 230); № 161087 (том 3 а.с. 232); № 161098 (том 3 а.с. 239); № 180174 (том 3 а.с. 241); № 180178 (том 4 а.с. 3); № 900055777 (том 4 а.с. 5); № 161094 (том 4 а.с. 11); № 180177 (том 4 а.с. 12); № 161093 (том 4 а.с. 21); № 180176 (том 4 а.с. 23); № 180184 (том 4 а.с. 31); № 161082 (том 4 а.с. 32); № 180185 (том 4 а.с. 37); № 180599 (том 4 а.с. 39); № 161997 (том 4 а.с. 44); № 180378 (том 4 а.с. 46); № 180187 (том 4 а.с. 53); № 161075 (том 4 а.с. 55); № 180189 (том 4 а.с. 60); № 161102 (том 4 а.с. 62); № 180188 (том 4 а.с. 67); № 180190 (том 4 а.с. 70); № 161105 (том 4 а.с. 74); № 180191 (том 4 а.с. 81); № 161106 (том 4 а.с. 83); № 180192 (том 4 а.с. 90); № 161107 (том 4 а.с. 92); № 180194 (том 4 а.с. 99); № 161108 (том 4 а.с. 101); № 161168 (том 4 а.с. 108); № 180103 (том 4 а.с. 110); № 211497 (том 4 а.с. 117); №180200 (том 4 а.с. 119);

Виконання позивачем протягом 2018 року перевезень підтверджується Товарно-транспортними накладними: № 1059-18 від 24.01.2018 (том 2 а.с. 66); № 2178-18 від 23.02.2018 (том 2 а.с. 95); № 2189-18 від 27.02.2018 (том 2 а.с. 104); № 2194-18 від 27.02.2018 (том 2 а.с. 114); № 5542-18 від 07.04.2018 (том 2 а.с. 147); № 5577-18 від 07.04.2018 (том 2 а.с. 158); № 5543-18 від 07.04.2018 (том 2 а.с. 168); № 6487-18 від 25.04.2018 (том 2 а.с. 181); № 6486-18 від 24.04.2018 (том 2 а.с. 192); № 7998-18 від 24.05.2018 (том 2 а.с. 210); № 7997-18 від 24.05.2018 (том 2 а.с. 223); № 3792-18 від 26.05.2018 (том 2 а.с. 225); № 9332-18 від 19.06.2018 (том 3 а.с. 19); №10477-18 від 03.07.2018 (том 3 а.с. 34); № 11018-18 від 10.07.2018 (том 3 а.с. 44); № 11017-18 від 10.07.2018 (том 3 а.с. 57); № 11010-18 від 10.07.2018 (том 3 а.с. 61); № 11680-18 від 24.07.2018 (том 3 а.с. 88); № 11679-18 від 24.07.2018 (том 3 а.с. 93); № КО-00001914 від 30.07.2018 (том 3 а.с. 105); № 13093-18 від 08.08.2018 (том 3 а.с. 122); № 13157-18 від 16.08.2018 (том 3 а.с. 128); № 13176-18 від 22.08.2018 (том 3 а.с. 142); № 15212-18 від 14.09.2018 (том 3 а.с. 181); № 15984-18 від 20.09.2018 (том 3 а.с. 193); № 773274 від 21.09.2018 (том 3 а.с. 200); № 16428-18 від 22.09.2018 (том 3 а.с. 206); № 7729-18 від 23.09.2018 (том 3 а.с. 207); № 16919/18 від 06.10.2018 (том 3 а.с. 226); № 169211-18 від 06.10.2018 (том 3 а.с. 234); № 16922-18 від 06.10.2018 (том 3 а.с. 243); № 17875-18 від 20.10.2018 (том 4 а.с. 15); № 17873-18 від 20.10.2018 (том 4 а.с. 19); № 17874-18 від 20.10.2018 (том 4 а.с. 28); № РН-1194 від 09.11.2018 (том 4 а.с. 48); № 21388-18 від 06.12.2018 (том 4 а.с. 85); № 21422-18 від 14.12.2018 (том 4 а.с. 94); № 21488-18 від 15.12.2018 (том 4 а.с. 103); № 21489-18 від 15.12.2018 (том 4 а.с. 112); № 22754-18 від 27.12.2018 (том 4 а.с. 121)

Виконання позивачем протягом 2018 року діяльності з перевезень та понесення витрат господарської діяльності підтверджується Актами списання паливно-мастильних матеріалів: № СпТ-000075 від 32.01.2018 (том 2 а.с. 51); № СпТ-000074 від 23.01.2018 (том 2 а.с. 58); № СпТ-000079 від 25.01.2018 (том 2 а.с. 67); № СпТ-000078 від 12.02.2018 (том 2 а.с. 74); № СпТ-000077 від 12.02.2018 (том 2 а.с. 81); № СпТ-000080 від 12.02.2018 (том 2 а.с. 88); № СпТ-000081 від 23.02.2018 (том 2 а.с. 97); № СпТ-000083 від 27.02.2018 (том 2 а.с. 106); № СпТ-000082 від 27.02.2018 (том 2 а.с. 115); № СпТ-000084 від 12.03.2018 (том 2 а.с. 121); № СпТ-000085 від 19.03.2018 (том 2 а.с. 128); № СпТ-000086 від 19.03.2018 (том 2 а.с. 135); № СпТ-000087 від 26.03.2018 (том 2 а.с. 142); № СпТ-000090 від 10.04.2018 (том 2 а.с. 151); № СпТ-000089 від 10.04.2018 (том 2 а.с. 160); № СпТ-000088 від 10.04.2018 (том 2 а.с. 169); № СпТ-000091 від 20.04.2018 (том 2 а.с. 175); № СпТ-000092 від 27.04.2018 (том 2 а.с. 184); № СпТ-000093 від 27.04.2018 (том 2 а.с. 193); № СпТ-000094 від 10.05.2018 (том 2 а.с. 200); № СпТ-000095 від 11.05.2018 (том 2 а.с. 207); № СпТ-000097 від 26.05.2018 (том 2 а.с. 216); № СпТ-000098 від 27.05.2018 (том 2 а.с. 227); № СпТ-000099 від 04.06.2018 (том 2 а.с. 234); № СпТ-000100 від 04.06.2018 (том 2 а.с. 241); № СпТ-000101 від 08.06.2018 (том 2 а.с. 248); № СпТ-000102 від 08.06.2018 (том 2 а.с. 8); № СпТ-000114 від 20.06.2018 (том 3 а.с. 15); № СпТ-000119 від 21.06.2018 (том 3 а.с. 24); № СпТ-000115 від 23.06.2018 (том 3 а.с. 31); № СпТ-000116 від 04.07.2018 (том 3 а.с. 40); № СпТ-000117 від 11.07.2018 (том 3 а.с. 49); № СпТ-000118 від 11.07.2018 (том 3 а.с. 58); № Сп-Т-000120 від 12.07.2018 (том 3 а.с. 67); № СпТ-000121 від 16.07.2018 (том 3 а.с. 74); № СпТ-000122 від 23.07.2018 (том 3 а.с. 81); № СпТ-000123 від 25.07.2018 (том 3 а.с. 90); № СпТ-000124 від 26.07.2018 (том 3 а.с. 99); № СпТ-000125 від 31.07.2018 (том 3 а.с. 107); № СпТ-000126 від 06.08.2018 (том 3 а.с. 114); № СпТ-000127 від 11.08.2018 (том 3 а.с. 123); № СпТ-000128 від 18.08.2018 (том 3 а.с. 131); № СпТ-000129 від 20.08.2018 (том 3 а.с. 138); № СпТ-000130 від 24.08.2018 (том 3 а.с. 147); № СпТ-000136 від 03.09.2018 (том 3 а.с. 154); № СпТ-000137 від 06.08.2018 (том 3 а.с. 161); № СпТ-000138 від 07.09.2018 (том 3 а.с. 168); № СпТ-000139 від 10.09.2018 (том 3 а.с. 175); № СпТ-000140 від 17.09.2018 (том 3 а.с. 185); № СпТ-000141 від 21.09.2018 (том 3 а.с. 194); № СпТ-000142 від 22.09.2018 (том 3 а.с. 202); № СпТ-000143 від 23.09.2018 (том 3 а.с. 211); № СпТ-000144 від 04.10.2018 (том 3 а.с. 218); № СпТ-000145 від 09.10.2018 (том 3 а.с. 227); № СпТ-000146 від 09.10.2018 (том 3 а.с. 236); № СпТ-000147 від 09.10.2018 (том 3 а.с. 245); № СпТ-000148 від 17.10.2018 (том 4 а.с. 7); № СпТ-000149 від 22.10.2018 (том 4 а.с. 16); № СпТ-000151 від 22.10.2018 (том 4 а.с. 25); № СпТ-000150 від 22.10.2018 (том 4 а.с. 34); № СпТ-000161 від 09.11.2018 (том 4 а.с. 41); № СпТ-000162 від 12.11.2018 (том 4 а.с. 50); № СпТ-000164 від 21.11.2018 (том 4 а.с. 57); № СпТ-000165 від 22.11.2018 (том 4 а.с. 64); № СпТ-000166 від 29.11.2018 (том 4 а.с. 71); № СпТ-000167 від 03.12.2018 (том 4 а.с. 78); № СпТ-000168 від 09.12.2018 (том 4 а.с. 87); № СпТ-000170 від 16.12.2018 (том 4 а.с. 96); № СпТ-000171 від 16.12.2018 (том 4 а.с. 105); № СпТ-000172 від 17.12.2018 (том 4 а.с. 114); № СпТ-000175 від 29.12.2018 (том 4 а.с. 123).

Понесення позивачем витрат господарської діяльності підтверджується Актами списання оливи моторної: № СпТ-000088 від 19.03.2018 (том 4 а.с.209, звор.бік); № СпТ-000201 від 22.10.2018 (том 4 а.с.210); № СпТ-000210 від 09.11.2018 (том 4 а.с.210, звор.бік); № СпТ-000178 від 05.12.2018 (том 4 а.с.211); № СпТ-000211 від 10.12.2018 (том 4 а.с.211, звор.бік); № СпТ-000214 від 16.12.2018 (том 4 а.с.212).

Понесення позивачем витрат господарської діяльності підтверджується: Видатковою накладною № А5-0000494 від 24.07.2015 на придбання автомобільних шин у кількості 4 шт. на загальну суму з ПДВ 21200,00 грн. (том 4 а.с.226, звор.бік); Видатковою накладною № 3988 від 05.11.2015 на придбання автомобільних шин у кількості 4 шт. на загальну суму з ПДВ 25000,00 грн. (том 4 а.с.227); Видатковою накладною № 71 від 13.01.2016 на придбання автомобільних шин у кількості 1 шт. на суму з ПДВ 5200,00 грн. (том 4 а.с.227, звор.бік); Видатковою накладною № А5-0000031 від 19.01.2016 на придбання автомобільних шин у кількості 1 шт. на суму з ПДВ 9337,00 грн. (том 4 а.с.228); Видатковою накладною № 5995 від 13.05.2016 на придбання автомобільних шин у кількості 2 шт. на загальну суму з ПДВ 11400,00 грн. (том 4 а.с.228, звор.бік).

Понесення позивачем витрат господарської діяльності підтверджується дослідженими судом первинними документами: Карткою обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини (том 4 а.с. 213), згідно якої шину встановлено 28.08.2015, знято 13.02.2018; карткою обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини (том 4 а.с.214), згідно якої шину встановлено 28.08.2015, знято 13.02.2018; Карткою обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини (том 4 а.с. 215), згідно якої шину встановлено 28.08.2015, знято 13.02.2018; карткою обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини (том 4 а.с. 216), згідно якої шину встановлено 28.08.2015, знято 13.02.2018; Актом списання шин № СпТ-000103 від 13.02.2018 (том 4 а.с.212, звор.бік); Карткою обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини (том 4 а.с. 217-218), згідно якої шину встановлено 07.11.2015, знято 14.02.2018; Карткою обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини (том 4 а.с. 218-219), згідно якої шину встановлено 07.11.2015, знято 14.02.2018; Карткою обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини (том 4 а.с. 219-220), згідно якої шину встановлено 07.11.2015, знято 14.02.2018; Карткою обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини (том 4 а.с. 220-221), згідно якої шину встановлено 07.11.2015, знято 14.02.2018; Актом списання шини № СпТ-000104 від 14.02.2018, яким списано 4 шини на суму 20833,33 грн. (том 4 а.с.217); Карткою обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини (том 4 а.с. 222), згідно якої шину встановлено 16.03.2016, знято 16.12.2018; Карткою обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини (том 4 а.с. 223), згідно якої шину встановлено 16.03.2016, знято 16.12.2018; Актом списання шин № СпТ-000266 від 16.12.2018, яким списано 2 шини на суму 12114,16 грн. (том 4 а.с.221, звор.бік); Карткою обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини (том 4 а.с. 224-225), згідно якої шину встановлено 25.07.2016, знято 10.11.2018; Карткою обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини (том 4 а.с. 225-226), згідно якої шину встановлено 25.07.2016, знято 10.11.2018; Актом списання шин № СпТ-000066 від 10.11.2018 списано 1 шину на суму 9500,00 грн. (том 4 а.с. 224), Актом списання № СпТ-000107 від 30.03.2018, яким списано прокладку головки блоку, водяний насос, вартістю 2650,00 грн. (том 4 а.с.229); Актом списання № СпТ-000108 від 20.04.2018, яким списано монтажний елемент радіатора, колодку гальмівну, РМК супорта, фільтр повітря загальною вартістю 3854,00 грн. (том 4 а.с.229, звор.бік); Актом списання № СпТ-000109 від 11.05.2018, яким списано амортизатор, диск гальмівний, колодку гальмівну, монтажний елемент радіатора, РМК супорта, лампа, загальною вартістю 5640,21 грн. (том 4 а.с.230); Актом списання № СпТ-000113 від 31.05.2018, яким списано карточки тахографа, корпус толкачів супорта причіпа загальною вартістю 1158,32 грн. (том 4 а.с.230, звор.бік); Актом списання № СпТ-000112 від 05.06.2018, яким списано амортизатор, підшипник колеса, подушка стабілізатора, шарнір привідного валу, Рк супорта, загальною вартістю 6478,09 грн. (том 4 а.с.231); Актом списання № СпТ-000131 від 20.06.2018, яким списано кріплення крила, сальник коробки передач, телескопічний домкрат, фільтр палива, загальною вартістю 1762,94 грн. (том 4 а.с.231, звор.бік); Актом списання № СпТ-000154 від 23.08.2018, яким списано пневмоподушку підвіски кабіни, фільтр вологоосушувача, колодки гальмівних дисків, загальною вартістю 4135,62 грн. (том 4 а.с.232); Актом списання № СпТ-000202 від 24.08.2018, яким списано рульову тягу, сайлентблок переднього важеля, тагу стабілізатора, шарову опору, рульові наконечники, загальною вартістю 6168,10 грн. (том 4 а.с.232,звор.бік); Актом списання № СпТ-000153 від 06.09.2018, яким списано прокладку клапанової кришки, елемент вприску, паливний насос, клапан паливний, колодки гальмівні дискові, пневмоподушку підвіски кабіни, фільтр вологоосушувача, фільтр масляний, загальною вартістю 10583,33 грн. (том 4 а.с.233); Актом списання № СпТ-000159 від 09.11.2018, яким списано антифриз-концентрат червоний, диск, комплект зчеплення, олива моторна, телескопічний домкрат, фільтр вологоосушувача, фільтр гідравлічний КПП, вартістю 29694,07 грн. (том 4 а.с.233,звор.бік); Актом списання № СпТ-000134 від 12.11.2018, яким списано диск гальмівний, карточку пластикову, клапан відсікача паливного насоса, фільтр масляний, фільтр палива, загальною вартістю 5737,68 грн. (том 4 а.с.234); Актом списання № СпТ-000160 від 22.11.2018, яким списано фільтр палива, ремпомплект підвіски кабіни, помпу підйому кабіни, фільтр повітря, оливу, загальною вартістю 6599,52 грн. (том 4 а.с.234, звор.бік); Актом списання № СпТ-000157 від 22.11.2018, яким списано амортизатор, карточки тахографа, корпус паливного фільтра, лампи, ліхтар габаритний, оливу моторну, прокладки, фільтри, пневмоподушки, дзеркало заднього виду, клапан відсікача паливного насоса, загальною вартістю 13079,26 грн. (том 4 а.с.235); Актом списання № СпТ-000174 від 11.12.2018, яким списано накладки гальмівні, загальною вартістю 1071,04 грн. (том 4 а.с.235, звор.бік); Актом списання № СпТ-000001 від 16.12.2018, яким списано спіральний електричний дріт, водяну помпу, з`єднувач шлангів, лампи, митний трос, загальною вартістю 6094,50 грн. (том 4 а.с.236); Актом списання № СпТ-000176 від 17.12.2018, яким списано подушку двигуна, подушку стабілізатора, чохол захисний, фільтр повітря, оливу, комплект пильників гумових, загальною вартістю 2599,39 грн. (том 4 а.с.236, звор.бік); Актом списання № СпТ-000177 від 29.12.2018, яким списано подушку двигуна, подушку стабілізатора, комплект зчеплення, загальною вартістю 8894,52 грн. (том 4 а.с.237).

Придбання запасних частин позивачем підтверджується накладною № UAUR3_180040200 від 15.12.2018 (том 4 а.с.237, звор.бік); видатковою накладною №АФ-0017422 від 30.03.2018 (том 4, а.с.238); видатковою накладною №АФ-0017480 від 30.03.2018); накладною № UAUJ7_170030492 від 21.06.2017 (том 4 а.с.239); накладною № UAUR3_180008494 від 11.04.2018 (том 4 а.с.239, звор.бік); накладною № UAUJ7_180065469 від 24.10.2018 (том 4 а.с.240); накладною № UAUR3_180008543 від 11.04.2018 (том 4 а.с.240, звор.бік); видатковою накладною № 1777 від 24.10.2018 (том 4 а.с. 241); видатковою накладною № АФ-0064084 від 24.10.2018 (том 4 а.с. 241, звор.бік); видатковою накладною № АФ-0062805 від 19.10.2018 (том 4 а.с.242); накладною № UAUR3_180032900 від 23.10.2018 (том 4 а.с.242, звор.бік); накладною № UAUR3_180034097 від 31.10.2018 (том 4 а.с.243); накладною № UAUR3_180036009 від 14.11.2018 (том 4 а.с.243, звор.бік); накладною № UAUR3_180035219 від 08.11.2018 (том 4 а.с.244); видатковою накладною № 7854 від 02.11.2018 (том 4, а.с.244, звор.бік); видатковою накладною № 1106 від 25.07.2018 (том 4 а.с.245); накладною № UAUR3_180021522 від 24.07.2018 (том 4 а.с.245, звор.бік); накладною № UAUR3_180038876 від 05.12.2018 (том 4 а.с.246); накладною № 180039333 від 08.12.2018 (том 4 а.с.246, звор.бік); накладною № UAUR3_180008032 від 05.04.2018 (том 4 а.с.247); накладною № UAUR3_180013549 від 23.05.2018 (том 4 а.с.247, звор.бік); видатковою накладною АФ-00224517 від 02.05.2018 (том 4 а.с. 248); видатковою накладною АФ-0024972 від 03.05.2018 (том 4 а.с. 248, звор.бік); накладною № UAUR3_180015228 від 05.06.2018 (том 4 а.с.249); накладною № UAUR3_180008099 від 06.04.2018 (том 4 а.с.249, звор.бік); видатковою накладною № АФ-24257 від 28.04.2018 (том 4 а.с.250); накладною № UAUR3_180008526 від 11.04.2018 (том, а.с.250 звор.бік); видатковою накладною №293 від 23.01.2018 (том 5, а.с.1); накладною № UAUR3_180025091 від 21.08.2018 (том 5 а.с.1, звор.бік); накладною № UAUR3_180024873 від 20.08.2018 (том 5 а.с.2); накладною № UAUR3_180023605 від 09.08.2018 (том 5 а.с.2, звор.бік); накладною № UAUR3_180023826 від 11.08.2018 (том 5 а.с.3); видатковою накладною № 3590 від 23.01.2017 (том5, а.с.3, звор.бік); накладною № UAUR3_180026928 від 06.09.2018 (том 5 а.с.4); накладною № UAUR3_180015301 від 06.06.2018 (том 5 а.с.4, звор.бік); накладною № UAUR3_180039333 від 08.12.2018 (том 5 а.с.5); накладною № UAUR3_180038810 від 04.12.2018 (том 5 а.с.5, звор.бік); накладною № UAUR3_180038347 від 04.12.2018 (том 5 а.с.6); видатковою накладною № 441 від 29.01.2018 (том 5, а.с.6, звор.бік); накладною № UAUR3_180040166 від 15.12.2018 (том 5 а.с.7); накладною № UAUR3_180039438 від 10.12.2018 (том 5 а.с.7, звор.бік).

Оплата позивачем вартості запасних частин підтверджується платіжними дорученнями: № 741 від 25.04.2018 (том 5, а.с.8); № 742 від 25.04.2018 (том 5, а.с.8); № 731 від 16.04.2018 (том 5, а.с.8, звор.бік); № 729 від 12.04.2018 (том 5, а.с.8, звор.бік); № 784 від 10.05.2018 (том 5, а.с.9); № 764 від 11.05.2018 (том 5, а.с.9); № 750 від 07.05.2018 (том 5, а.с.9, звор.бік); № 786 від 31.05.2018 (том 5, а.с.9, звор.бік); № 956 від 02.11.2018 (том 5, а.с.10); № 968 від 09.11.2018 (том 5, а.с.10); № 512 від 29.06.2018 (том 5, а.с.10, звор.бік); № 795 від 06.06.2018 (том 5, а.с.10, звор.бік); № 874 від 16.08.2018 (том 5, а.с.11); № 855 від 03.08.2018 (том 5, а.с.11); №860 від 06.06.2018 (том 5, а.с.11, звор.бік); № 887 від 23.08.2018 (том 5, а.с.11, звор.бік); № 859 від 06.08.2018 (том 5, а.с.12); № 875 від 16.04.2018 (том 5, а.с.12); № 940 від 23.10.2018 (том 5, а.с.12, звор.бік); № 886 від 23.08.2018 (том 5, а.с.12, звор.бік); № 945 від 25.10.2018 (том 5, а.с.13); № 941 від 23.10.2018 (том 5, а.с.13); № 915 від 25.09.2018 (том 5, а.с.13, звор.бік); № 946 від 25.10.2018 (том 5, а.с.13, звор.бік); № 966 від 08.11.2018 (том 5, а.с.14); № 984 від 26.11.2018 (том 5, а.с.14); № 986 від 26.11.2018 (том 5, а.с.14, звор.бік); № 944 від 25.10.2018 (том 5, а.с.14, звор.бік); № 668 від 23.01.2018 (том 5, а.с.15); № 670 від 25.01.2018 (том 5, а.с.15); № 673 від 01.02.2018 (том 5, а.с.15, звор.бік); № 796 від 06.06.2018 (том 5, а.с.16); № 401 від 24.01.2017 (том 5, а.с.16).

З огляду на встановлені судом обставини, висновок контролюючого органу про понесення позивачем у 2018 році витрат, які пов`язані з отриманням доходу, на загальну суму 3872098,54 грн. було зроблено без дослідження первинних документів та не підтвердився в ході розгляду справи.

На підставі досліджених судом обставин судом встановлено хибність висновку контролюючого органу про віднесення до складу витрат у 2018 році документально не підтверджених витрат, а тому про завищення позивачем ОСОБА_1 у 2018 році витрат на суму 163135,48 грн.

Отже, на підставі досліджених доказів судом встановлено, що висновки Акту перевірки про порушення позивачем п. 177.1 п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 262995,44 грн., у т.ч. за 2017 р. в сумі 998599,96 грн. без ПДВ, та в 2018 р. в сумі 163135,48 грн. без ПДВ, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті.

Щодо визначення розміру штрафу, як це передбачено пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, суд виходить із такого.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки від 12.08.2019 року № 739/10-36-13-03/ НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , за період 01.01.2017 по 31.12.2018, за порушення п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу за період 01.01.2017-31.12.2018 на загальну суму 262995,44 грн., сума нарахованого податку визначена у розмірі 47339,18 грн., штрафна санкція 25% (ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України), сума штрафних санкцій 11834,80 грн. (том 1 а.с. 17-18).

Відповідно до п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до положень пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Судом встановлено, що висновки контролюючого органу стосовно збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму 47339,18 грн., у т.ч. за 2017 р. в сумі 17974,79 грн. та за 2018 р. в сумі 29364,39 грн. не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті.

З огляду на те, що судом встановлено протиправність нарахування контролюючим органом позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, штрафна санкція у розмірі 25% не застосовується.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 24.09.2019 № 0001603304 Головного управління ДПС у Київській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 59173,98 грн., із яких 47339,18 грн. за податковим зобов`язанням; 11834,80 грн. за штрафними (фінансовими) є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 24.09.2019 № 0001623304 Головного управління ДПС у Київській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 4931,16 грн., із яких 3944,93 грн. за податковим зобов`язанням; 986,23 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 16-1.підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно підпункту 1.1.пункту 16-1.підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1.2. пункту 16-1.підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Згідно підпункту 1.3. пункту 16-1.підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Згідно підпункту 1.4. пункту 16-1.підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Згідно підпункту 1.5. пункту 16-1.підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Згідно підпункту 1.6. пункту 16-1.підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно підпункту 1.7. пункту 16-1.підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки від 12.08.2019 року № 739/10-36-13-03/ НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , за період 01.01.2017 по 31.12.2018, за порушення п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу за період 01.01.2017-31.12.2018 на загальну суму 262995,44 грн., сума нарахованого податку визначена у розмірі 3944,93 грн., штрафна санкція 25% (ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України), сума штрафних санкцій 986,23 грн. (том 1 а.с. 17-18).

З огляду на встановлення судом помилковості висновків контролюючого органу про порушення позивачем п. 177.1 п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 262995,44 грн., висновки про нарахування суми податку за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» не підтверджуються на суму 3944,93 грн..

Щодо визначення розміру штрафу суд виходить із такого.

Відповідно до п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до положень пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

З огляду на те, що судом встановлено протиправність нарахування контролюючим органом позивачу суми грошового зобов`язання за платежем «військовий збір що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», штрафна санкція у розмірі 25% не застосовується.

З огляду на викладене, є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 24.09.2019 № 0001623304 Головного управління ДПС у Київській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 4931,16 грн., із яких 3944,93 грн. за податковим зобов`язанням; 986,23 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стосовно вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 24.09.2019 № Ф-0001643304, якою повідомлено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , що станом на 24.09.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 51830,12 грн. та рішення №0001633304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.09.2019 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 6777,04 грн. суд виходить із такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (надалі Закон № 2464 в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин).

Згідно частини 2 статті 2 Закону №2464-VI, виключно даним Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктом 2 статті 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до частини 5 статті 7 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частини 11 статті 8 Закону № 2464 (в редакції, чинній на 2015 рік), єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34.7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини 4 статті 8 Закону № 2464 (в редакції, чинній на 2016-2017 рік), єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону № 2465, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки від 12.08.2019 року № 739/10-36-13-03/ НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , за період 01.01.2017 по 31.12.2018, за порушення п. 2 ч.1 ст.7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 занижено ЄСВ за період 01.01.2017-31.12.2018 на загальну суму 51830,12 грн.

З огляду на встановлення судом помилковості висновків контролюючого органу про порушення позивачем п. 177.1 п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 262995,44 грн., висновки про заниження позивачем суми єдиного внеску на загальну суму 51830,12 грн. не підтверджуються під час розгляду справи.

З огляду на викладене, є протиправним та підлягає скасуванню Вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 24.09.2019 № Ф-0001643304, якою повідомлено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , що станом на 24.09.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 51830,12 грн.

Щодо визначення розміру штрафних санкцій, застосованих Рішенням № 0001633304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.09.2019 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 розмірі 6777,04 грн. суд виходить із такого.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки від 12.08.2019 року № 739/10-36-13-03/ НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , за період 01.01.2017 по 31.12.2018, за порушення п. 2 ч.1 ст.7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 в частині заниження ЄСВ за період 01.01.2017-31.12.2018 на загальну суму 51830,12 грн., сума нарахованого єдиного внеску визначена у розмірі 51830,12 грн., штрафна санкція 20% - 2017 рік (3188,06 грн.); 10% - 2018 рік (3588,98 грн.) (п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), сума штрафних санкцій складає 6777,04 грн. (том 1 а.с. 17-18).

Відповідно до абз. 3 п. 11 ст. 25 Закону № 2464, за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Судом встановлено, що контролюючий орган прийшов до хибного висновку про своєчасне не нарахування позивачем єдиного внеску на загальну суму 51830,12 грн.

З огляду на викладене, є протиправним та підлягає скасуванню Рішення № 0001633304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.09.2019, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 6777,04 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 24.09.2019 № 0001613304 Головного управління ДПС у Київській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 170,00 грн., із яких 170,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями суд виходить із такого.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки від 12.08.2019 року № 739/10-36-13-03/ НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , за період 01.01.2017 по 31.12.2018, за порушення п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України в частині неподання до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП щодо внесення даних про об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням, визначена штрафна санкція у розмірі 170,00 грн. (п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України).

Контролюючий орган ані в Акті перевірки зазначив, що ФОП ОСОБА_1 для здійснення господарської діяльності використовує рухове майно (вантажні транспортні засоби), інформація щодо яких в контролюючому органі за основним місцем обліку відсутня.

Згідно з п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Відповідно до п.1.4. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 р. за № 503/25280 (далі - Порядок №1588), з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Відповідно до п.7.2. Порядку №1588 також взяття на облік за неосновним місцем обліку здійснюється на підставі:

повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою N 20-ОПП (додаток 10), поданого платником відповідно до розділу VIII цього Порядку, та якщо у такому повідомленні платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку за місцезнаходженням відповідного об`єкта оподаткування.

В акті перевірки (т.1, а.с.50) контролюючий орган стверджує про те, що повідомлення за формою 20-ОПП щодо внесення даних про об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням, до контролюючого органу за основним місцем обліку ФОП ОСОБА_1 не подано, чим порушено п.63.3 ст.63 ПК України.

Позивач жодних доводів в обґрунтування позовних вимог в цій частині в позовній заяві не навів, висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.63.3 ст.63 ПК України матеріалами справи не спростовуються, відтак позовні вимоги в частині податкового повідомлення-рішення від 24.09.2019 № 0001613304 є необґрунтованими, і в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Положення ч.1 ст.9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції"Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ".

Під час розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності своїх дій під час прийняття податкових повідомлень-рішень від 24.09.2019 №№ 0001603304, 0001623304, рішення про застосування штрафних санкцій від 24.09.2019 №0001633304 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.09.2019 №0001643304.

Будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача в цій частині, відповідач суду не надав, а також не навів жодних контраргументів на підтвердження обґрунтованості прийнятих спірних рішень.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як встановлено судом, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1228,90 грн. згідно з квитанцією № N1B0B3998M від 15.10.2019, оригінал якої наявний в матеріалах справи (том 1, а.с.2).

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлюється ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.

Поданий позов є позовом майнового характеру, ціна позову при подачі якого визначається як сума грошових зобов`язань та штрафних санкцій, накладених оспорюваними рішеннями та зобов`язань зі сплати ЄСВ, визначених оспорюванню вимогою.

Отже ціна поданого позову становить 122882,30 грн., відтак сплаті підлягав судовий збір на суму 1228,82 грн., розмір переплати судового збору становить 0,08 грн.

Предметом оскарження виступали рішення контролюючого органу на загальну суму 122882,30 грн., розмір задоволених позовних вимог позивача становить 122712,30 грн. (99,86 %). Отже судовий збір у сумі 1227,10 грн. (1228,82 грн.*99,86%) підлягає стягненню з відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.09.2019 № 0001603304, №0001623304, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.09.2019 №0001633304, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.09.2019 № Ф-0001643304, прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 1227,10 грн. (одна тисяча двісті двадцять сім гривень 10 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд.5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення"Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 31.08.2020 р.

Суддя Кушнова А.О.