Ухвала суду № 91346849, 03.09.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10177/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Гаврилової О.В., розглянувши заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Штеренберг О.О. про забезпечення позову, подані в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири спільним сумісним майном та визнання права власності на Ѕ частину квартири придбаної за час шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири спільним сумісним майном та визнання права власності на Ѕ частину квартири придбаної за час шлюбу.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 02 вересня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

27 серпня 2020 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Штеренберг О.О. про забезпечення позову, направлена до суду засобами поштового зв`язку 20 серпня 2020 року.

Того ж дня, представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Штеренберг О.О. до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій відкликано заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову надіслану 20 серпня 2020 року поштою. Крім того представник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони приватному виконавцю виконавчого округу м.Києва Телявському Анатолію Миколайовича вчиняти дії щодо звернення стягнення на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 до вирішення справи №755/10177/20 та набрання рішенням законної сили. Заява обґрунтована тим, що відповідач є боржником у виконавчому провадженні №60726077, відкритому приватним виконавцем округу м.Києва Телявським А.М. про стягнення з відповідача 5 120 108,47 грн, в межах якого приватний виконавець намагається звернути стягнення на нерухоме майно боржника, зокрема на спільну квартиру АДРЕСА_1 . Оскільки боргове зобов`язання не є спільним боргом подружжя та існує загроза реалізації спірної квартири, на думку позивача невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливлює виконання рішення суду та поновлення прав заявника.

Суддя, вивчивши доводи поданих заяв та матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви.

Враховуючи, що від представника заявника надійшла заява про відкликання заяви про забезпечення позову до відкриття провадження у справі, суд вважає за можливе повернути заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Штеренберг О.О. про забезпечення позову, подану засобами поштового зв`язку 20 серпня 2020 року, з підстав передбачених п. 3 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Забезпечення позову -- це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

В п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовим обмеженням заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Згідно з роз`ясненнями, які викладені в п.4 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як убачається з матеріалів заяви, приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Телявським А.М. 26 листопада 2019 року відкрито виконавче провадження №60726077 з примусового виконання виконавчого листа №372/2183/15-ц виданого 02 серпня 2016 року Обухівським районним судом Київської області, за яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» заборгованості за договором факторингу №FV/U/05-0006 від 25 червня 2014 року в розмірі 5 116 454,47 грн, а також судові витрати в розмірі 3 654,00 грн, а всього 5 120 108,47 грн.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Як убачається зі змісту ст.18 ЦПК України, обов`язковими до виконання є судові рішення, що набрали законної сили.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» (Жовнер проти України, № 56848/00, §33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

При цьому, згідно роз`яснень, викладених у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Таким чином, обраний представником позивача спосіб забезпечення позову фактично призведе до зупинення виконання судового рішення, чим порушуються права стягувача в іншому виконавчому провадженні, відкритому на виконання рішення суду, отже обраний заявником спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Штеренберг О.О. про забезпечення позову шляхом заборони приватному виконавцю виконавчого округу м.Києва Телявському Анатолію Миколайовича вчиняти дії щодо звернення стягнення на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 149, 150, 153, 258-261, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Штеренберг О.О. про забезпечення позову, подану засобами поштового зв`язку 20 серпня 2020 року - повернути заявникові.

В задоволені заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Штеренберг О.О. про забезпечення позову, поданої 27 серпня 2020 року, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: