Рішення № 91346692, 28.08.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2022/20

Справа №754/11147/19

РІШЕННЯ

Іменем України

28 серпня 2020 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Зотько Т.А.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової В.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про повернення коштів, набутих без достатньої правової підстави,

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника - Адвоката Яценка В.В. звернулась по суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про повернення коштів, набутих без достатньої правової підстави.

Вимоги позовної заяви мотивовані тим, що позивачка ОСОБА_4 , разом із своїм покійним чоловіком ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі -продажу від 14.08.1996 р., посвідченого Десятою КДНК, зареєстрованого в реєстрі за № 2у-1113, набула право спільної сумісної власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 співвласника квартири ОСОБА_5 , позивачка ОСОБА_4 , стала володіти вказаною квартирою на праві приватної власності одноосібно. Певний час з дозволу покійного ОСОБА_5 , ще до його смерті у згаданій квартирі проживав його рідний брат, відповідач ОСОБА_2 , однак після отримання в порядку квартирного обліку іншого житла, відповідач виселився і знявся з реєстраційного обліку. Позивачка постійно проживає в с. Шкарівка, Білоцерківського р-ну, Київської області, де має велике господарство, потреба у обслуговуванні якого одноосібно після смерті чоловіка не дозволяє їй відвідувати м. Київ, де розташована квартира. Доньки позивачки квартирою не користуються, оскільки мають власне житло. Відвідавши свою квартиру в м. Києві на початку липня 2019 року, позивачка виявила, що в ній починаючи з листопада 2018 року фактично проживає пані ОСОБА_6 із двома малолітніми дітьми, яка не є членом родини сторін у даній справі. Із пояснень ОСОБА_6 з`ясувалось, що користуючись наявністю у нього ключів від вхідних дверей, відповідач ОСОБА_2 , не маючи на те жодного права або повноважень, передав належну позивачці квартиру в оплатне користування за 5 (п`ять) тис. грн. щомісяця, внаслідок чого отримав від ОСОБА_6 із листопада 2018 року по липень 2019, тобто за дев`ять місяців, 45 (сорок п`ять) тис. грн. орендних платежів, а також 5 (п`ять) тис. грн. авансу за останній місяць користування квартирою і додатково грошові кошти на відшкодування експлуатаційних витрат і комунальних послуг. Про дійсного власника квартири ОСОБА_4 , відповідач був добре обізнаний, як і про те, що права на передачу квартири в найом він не мав, а тому позивачка звернулась до суду із даною позовною заявою, оскільки вважає, що отримані відповідачем грошові кошти в сумі 50 (п`ятдесят) тис. грн. є набутими відповідачем за її рахунок без достатньої на те правової підстави, а тому є такими, що підлягають поверненню ОСОБА_2 на її користь.

Ухвалою судді від 31.07.2019 було відкрито провадження у вказаній справі, з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою судді від 21.10.2019 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач та його представник заперечували, щодо вимог позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Відповідач з відзивом на позовну заяву до суду не звертався.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.02.2019 р., індексний номер 157961683, сформований приватним нотаріусом Озадовською О.М., а також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 175404309 від 27.07.2019.

Підставою для звернення до суду слугувало те, що відповідач без дозволу та відома позивачки надав в найом (оплатне користування) ОСОБА_6 , квартиру АДРЕСА_1 , за що отримав грошові кошти в загальному розмірі 50 (п`ятдесят ) тис. грн.

В судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_6 , яка показала, що в жовтні 2018 року зателефонувала по оголошенню з веб сайту ОЛХ, розміщеного ОСОБА_7 , щодо найму квартири АДРЕСА_2 . Маючи намір винайняти вищевказану квартиру зустрілась з ОСОБА_8 , який їй показав паспорт з пропискою та запевнив, що оскільки отримав іншу квартиру вирішив здати дану квартиру в оренду. Свідок пояснила, що надала ОСОБА_8 за весь період найму квартири грошові кошти в загальному розмірі приблизно 50 (п`ятдесят) тис. грн., про що складались відповідні розписки. Орендна плата за квартиру складала 5 000 грн., щомісячно. По даній квартирі була наявна заборгованість по оплаті комунальних послуг, свідок цікавилась, чому відповідач не сплачує заборгованість, на що ОСОБА_8 їх відповів, що чекає зміни курсу валют. Про те, що ОСОБА_8 не є власником квартири та ввів її в оману дізналась випадково. При цьому зазначила суду, що розписки про отримання коштів ОСОБА_8 заповнював особисто, іноді не в повному обсязі, але зазначав про отриманні суми коштів за її наполяганням.

Згідно ст. 761 ЦПК України право на передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не є власником квартири АДРЕСА_1 , при цьому не отримував вказівок та згоди позивачки ОСОБА_4 та здачу житла в оренду.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що ст. 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Як зазначав Верховний Суд, норми ст.ст. 1212, 1213 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань. Відповідно, якщо суд встановлював наявність між сторонами договору, то визнавав застосування до таких відносин ст. 1212 неправильним (постанова від 14.10.2014 р. у справі №3-129гс14, постанова від 25.02.2015 р. у справі №3-11гс15, постанова від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 та ін.).

Водночас у постанові ВСУ від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 суд відзначив, що конструкція ст. 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм гл. 83, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише у момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Таким чином, норми ст. 1212, 1213 ЦК України, застосовуються у таких випадках: зобов`язання між сторонами виникло не на підставі договору; набуття або збереження майна є абсолютною безпідставним; безпідставне збагачення однієї особи через іншу не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Як вбачається з копій розписок, що містяться в матеріалах справи, оригінали яких були оглянуті судом в судовому засіданні, відповідач отримав від ОСОБА_6 грошові кошти за здачу в найм квартири за адресою АДРЕСА_1 у загальному розмірі 50000 грн..

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем в повному обсязі обґрунтовано, що набуття коштів відповідачем є абсолютно безпідставним як на час набуття, так і на моменту розгляд справи, враховуючи, що відповідачем не доведено, а матеріали справи не підтверджують будь-якої підставності набуття відповідачем коштів позивача.

Проаналізувавши викладені норми чинного законодавства України та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачена сума судового збору в розмірі 768, 40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 274-279,354, 355 ЦПК України, ст.ст. 761, 1212, 1215 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) грошові кошти, набуті без достатньої правової підстави у загальному розмірі 50000 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Суддя: