Ухвала суду № 91345362, 03.09.2020, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/1827/20

Провадження № 4-с/552/45/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2020 року м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави в складі: головуючого судді Миронець О.К., за участі секретаря судового засідання Рибальченко О.П., представника стягувача – ОСОБА_1 , представника боржника - ОСОБА_2 , державного виконавця Дорошко П.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність старшого державного виконавця Київського ВДВС у м.Полтаві Північно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Дорошко П.С. щодо не повернення виконавчого документа без виконання стягувачу, про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Київського ВДВС у м.Полтаві Північно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Дорошко П.С. та визнання неправомірною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №62575085 від 06.08.2020 року. Свою скаргу обґрунтовує тим, що 15.07.2020 року старшим державним виконавцем Київського ВДВС у м. Полтаві Північно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Дорошко П.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого №62575085 щодо примусового виконання ухвали Київського районного суду м. Полтави від 25.06.2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів. 22.07.2020 року він звернувся до Київського ВДВС у м.Полтава Північно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) з заявою про повернення виконавчого документу без виконання. Але 12.08.2020 року йому стало відомо, що старшим державним виконавцем Дорошко П.С. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому вона посилалася на сплату заборгованості по виконавчому документу в повному обсязі.

Таким чином, скаржник вважає, що державним виконавцем порушено визначену законом послідовність подій, а саме – не розглянуто заяву про повернення виконавчого документа стягувачу з винесенням відповідної постанови, а прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження. А тому скаржник звернувся до суду та просив визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Київського ВДВС у м. Полтава Північно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Дорошко П.С. щодо не повернення виконавчого документу – ухвали Київського районного суду м.Полтави від 25.06.2020 року без виконання, зобов`язати старшого державного виконавця Київського ВДВС у м. Полтава Північно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Дорошко П.С. усунути допущені порушення (поновити порушене право заявника) шляхом повернення стягувачу виконавчого документа – ухвали Київського районного суду м.Полтави від 25.06.2020 року та визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Київського ВДВС у м. Полтава Північно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Дорошко П.С. про закінчення виконавчого провадження №62575085 від 06.08.2020 року.

В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримала та просила суд її задовольнити.

Представник боржника в судовому засіданні скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.

Державний виконавець в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні скарги.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до таких висновків.

Встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 25.06.2020 затверджено укладену між сторонами по справі № 552/1827/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів мирову угоду, за якою сторони визнають, що загальна сума зобов`язань ОСОБА_4 становить 505000,00 грн, з яких за розпискою від 05.09.2018 року 500000,00 грн та 5000,00 грн сплаченого судового збору, які ОСОБА_4 зобов`язується сплатити за наступним графіком: 5000,00 грн. в строк до 27.06.2020 року; 250000,00 грн в строк до 29.06.2020 року; 250000,00 грн. в строк до 01.07.2020 року.

14.07.2020 року ОСОБА_3 звертається до Київського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із заявою про примусове виконання ухвали Київського районного суду м. Полтави від 25.06.2020.

Постановою державного виконавця Київського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дорошко П.С. від 15.07.2020 за заявою ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження № 62575085 з примусового виконання ухвали Київського районного суду м. Полтави від 25.06.2020 року в справі № 552/1827/20 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 коштів в сумі 505000 грн.

Постановою державного виконавця від 06.08.2020 року закінчено виконавче провадження №62575085 з примусового виконання ухвали Київського районного суду м. Полтави від 25.06.2020 року в справі № 552/1827/20 з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». )

Разом з тим виконавчий документ від 25.06.2020 в справі № 552/1827/20 був виконаний боржником ОСОБА_4 27 липня 2020 року, але в подальшому в розписку про отримання коштів внесені виправлення згідно яких кошти були повернути 14.07.2020 року, тобто в день звернення до виконавчої служби.

В силу норм п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є безумовною підставою для закінчення виконавчого провадження.

Частиною 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку про те, що державний виконавець зобов`язаний, а не має право закінчити виконавче провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням судового рішення.

Як встановлено судом, державному виконавцеві про повне фактичне виконання судового рішення в справі № 552/1827/20 стало відомо 05.08.2020 року, у зв`язку з чим державним виконавцем Дорошко П.С. на виконання норм ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» було прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження № 62575085 з підстав повного фактичного виконання судового рішення.

Зазначене рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження прийнято на підставі та в межах повноважень, наданих державному виконавцеві.

Тобто, державний виконавець, виконуючи свої професійні обов`язки та діючи в межах чинного законодавства, вчинив дії, обов`язок з виконання яких покладено на нього нормами закону.

Тому суд приходить до висновку, що таке рішення є правомірним.

Статтею 447 ЦПК України передбачено право на звернення із скаргою до суду сторони виконавчого провадження, якщо що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено її права чи свободи.

Згідно зі ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

При вішенні вимог скарги про визнання бездіяльності протиправною суд виходить з такого.

Як встановлено судом, в межах виконавчого провадження № 62575085 стягувачем ОСОБА_3 22 липня 2020 року до органу ДВС було подано заяву про повернення виконавчого документа стягувачу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Оскільки державним виконавцем після отримання заяви ОСОБА_3 було встановлено факт повного та фактичного виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 25.06.2020 в справі № 552/1827/20, старшим державним виконавцем Дорошко П.С. правомірно та обґрунтовано було прийнято рішення саме про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», та про повернення виконавчого документа до суду.

Суд приходить до висновку, що за умови повного та фактичного виконання судового рішення боржником ОСОБА_4 державний виконавець був позбавлений можливості прийняти рішення про повернення виконавчого документа стягувачеві без виконання в порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки таке повернення не позбавляє права стягувача на повторне пред`явлення виконавчого документа на виконання та потягло б за собою порушення прав боржника ОСОБА_4 .

Твердження заявника про порушення державним виконавцем визначеної законом послідовності подій не заслуговує на увагу.

Закон України «Про виконавче провадження» передбачає перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачеві, для закінчення виконавчого провадження, а також наслідки відповідних рішень державного виконавця, які і були враховані державним виконавцем при прийнятті відповідного рішення.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_3 є повністю безпідставною та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Повний текст ухвали складено 07.09.2020 року.

Суддя О.К. Миронець