Рішення № 91344739, 01.09.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/613/20

Провадження № 2/219/1312/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.09.2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: судді Погрібної Н.М.,

за участі секретаря Захарчук М.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі за текстом - АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 134 407,26 грнкоп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н від 12.05.2016року, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 15 0000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту картковий рахунок. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 28.11.2019 року має заборгованість - 176 758,49 грн., яка складається з наступного: 40 827,84 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 40 827,84 грн. - заборгованість за прострочення тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за прострочення відсотками; 0,00грн.- заборгованість за прострочення відсотками; 5543,64 грн. - заборгованість за відсотками нарахування на прострочений кредит згідно ст.. 625; 88035, 78 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. нарахована комісії; Крім того, законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 134407,26 грн., яка складається з наступного: 40827,84 грн. заборгованість за кредитом; 5543,64 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 88035,78 - заборгованість за комісією за період з 12.05.2016 року по 01.06.2019 року. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29.01.20200 року відкрито спрощене позовне провадження по справі, вирішено судовий розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від нього до суду надійшла заява, згідно якої просив справу розглянути у відсутність представника, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд розглядає справу за відсутності відповідача.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів, проти чого представник позивача не заперечує.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 12.05.2016 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачем була підписана заява б/н.

Згідно з вказаною анкетою-заявою, відповідач вказав, що згодний з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг; він ознайомлений з договором про надання банківських послуг до його укладення та згодний з його умовами. Екземпляр договору про надання банківських послуг згодний отримати шляхом роздруківки з сайту банку. Умови і правила надання банківських послуг розміщені на сайті банку. Заявник зобов`язується виконувати вимоги умов і правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на банківському сайті www.privatbank.com.ua

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обов`язків Закритого акціонерного товариства «Приватбанк», у зв`язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування позивача з закритого акціонерного товариства «Приватбанк» на публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про що зазначено у п.2 Статуту ПАТ КБ «Приватбанк». 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727).

З 21.05.2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України. Згідно цієї статті, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 12.05.2016 року відповідач у порушення зазначених норм закону та умов договору зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 28.11.2019 року має заборгованість - 176 758,49 грн., яка складається з наступного: 40 827,84 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 40 827,84 грн. - заборгованість за прострочення тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за прострочення відсотками; 0,00грн.- заборгованість за прострочення відсотками; 5543,64 грн. - заборгованість за відсотками нарахування на прострочений кредит згідно ст.. 625; 88035, 78 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. нарахована комісії.

Однак позивач просить стягнути з відповідача лише частину суми заборгованості за кредитом - заборгованість у розмірі 134407,26 грн., яка складається з наступного: 40827,84 грн. заборгованість за кредитом; 5543,64 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 88035,78 - заборгованість за комісією за період з 12.05.2016 року по 01.06.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 12.05.2016 року процентна ставка не зазначена, а також в заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту, пеню.

При цьому, позивач не надав до матеріалів справи належні та допустимі докази стосовно того, що користуючись кредитними коштами, відповідачу були відомі і зрозумілі умови договору та він ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Пункт 3 частини першої статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно до правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 12.05.2016 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Суд, вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів Умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка з сайту позивача не може бути належним доказом - правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Оскільки Умови та Тарифи не визнаються та не підписані позичальником, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору та відсутні підстави вважати, що сторони у письмовому вигляді обумовили ціну договору у формі процентів та - відповідальність у вигляді неустойки.

Відповідно до ч. 5 та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц, який суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у даній справі.

З огляду на викладене, суд вважає, що при укладенні договору з відповідачем, АТ КБ «ПриватБанк» не дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами кредитний договір від 12.05.2016року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 40 827,84грн., підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині: 5543,64 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 88 035,78 - заборгованості за комісією за період з 12.05.2016 року по 01.06.2019 року, то з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати присуджує позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 638,50 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 546, 549, 1054, 1184 Цивільного кодексу України, ст..ст.12,81,141, 263, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за договором № б/н від 12.05.2016року в сумі 40 827,84 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір в сумі 638,50 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Н.М.Погрібна