Рішення № 91343345, 04.09.2020, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1620/19

Номер провадження 2/289/199/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2020 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Сіренко Н.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Житомиробленерго» в особі Радомишльського району електричних мереж до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ВУСО» про стягнення заподіяної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство «Житомиробленерго» в особі Радомишльського району електричних мереж (далі АТ «Житомиробленерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог а.с.82-83), Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ВУСО» (далі ПрАТ «СК «ВУСО»), в якому просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача вартість робіт на відновлення роботи лінії електропередач в сумі 8275,25 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1921,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 10.02.2019 у с. Став-Слобода Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_1 (відповідальність якого застрахована за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності АК № 5584778, страховик - ПрАТ «СК «ВУСО»), керуючи автомобілем марки ВАЗ 210994, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив пошкодження опори № 6 повітряної лінії електропередач 0,4 кВ, Л - 1, від КТП № 64. З метою забезпечення електричною енергією жителів населеного пункту с. Став-Слобода Радомишльського району Житомирської області АТ «Житомиробленерго» в особі Радомишльського району електричних мереж було здійснено комплекс робіт, а саме: проведено демонтаж старої пошкодженої електроопори, встановлено нову електроопору, проведено демонтаж пошкоджених траверс та змонтовані нові, проведено перетяжку проводів.

В результаті скоєного правопорушення АТ «Житомиробленерго» в особі Радомишльського району електричних мереж була спричинена майнова шкода, вартість відновлювальних робіт складає 8 275,25 грн. Відповідачам направлялись досудові вимоги з метою врегулювання спору, однак, станом на день подачі позову відповідачами завдана майнова шкода не відшкодована, що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 10.10.2019 суддею Луньовою Д.Ю. відкрито провадження у цій справі та з урахуванням ч. 4 ст. 19 ЦПК України вирішено останню розглядати у порядку спрощеного провадження без виклику, надано відповідачам строк для подання відзивів, копію ухвали направлено сторонам для відому, а відповідачам разом із копіями позовної заяви з додатками (а.с.26,27,28,29).

Конверт з вказаним поштовим відправленням, адресованим ОСОБА_1 , повернувся на адресу суду не врученим із відміткою «інші причини» (а.с.31).

28.11.2019 до суду від ПрАТ «СК «ВУСО» надійшов відзив на позовну заяву (разом із підтвердження його направлення іншим учасникам процесу), в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог, мотивуючи це тим, що дійсно 10.02.2019 у с. Став-Слобода Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 210994, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив пошкодження опори № 6 повітряної лінії електропередач 0,4 кВ, Л - 1, від КТП № 64. Відповідальність ОСОБА_1 застрахована Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності АК № 5584778, страховик - ПрАТ «СК «ВУСО». Проте, власники пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди майна зобов`язані зберігати згадане в такому стані, в якому воно знаходилось після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник, а також власники зобов`язані забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна. Однак, оскільки АТ «Житомиробленерго» здійснило заміну електроопори одразу після дорожньо-транспортної пригоди, а саме через два дні, то аварійний комісар, який прибув на огляд пошкодженого майна, для визначення розміру збитків, лише зафіксував факт заміни опори. Зазначеними діями позивач позбавив аварійного комісара можливості оглянути пошкоджене майно, провести реальну оцінку останнього, тобто порушив право страховика на огляд пошкодженого майна, у зв`язку з чим ПрАТ «СК «ВУСО» відмовило АТ «Житомиробленерго» у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п. 37.1.3. п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 38-47).

29.11.2019 представником позивача АТ «Житомиробленерго» в особі Радомишльського району електричних мереж подано відповідь на відзив (разом із підтвердження її направлення іншим учасникам процесу) у якій зазначає, що аварійний комісар, який прибув через півтора місяця після дорожньо-транспортної пригоди, був повідомлений, що електроопора була не відремонтована, а замінена з метою забезпечення жителів с. Став-Слобода Радомишльського району Житомирської області електроенергією. Пошкоджена опора знаходиться на місці скоєння дорожньо-транспортної пригоди, куди аварійний комісар відмовився їхати, а лише взяв фото пошкодженого майна (а.с.48-51)

11.12.2019 до суду від ПрАТ «СК «ВУСО» надійшло заперечення на відповідь на відзив (разом із підтвердження його направлення іншим учасникам процесу) в яких представник відповідача знову заперечив щодо задоволення позовних вимог із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, додавши, що власники пошкодженого майна звільняються від обов`язку його збереження у тому ж стані, в якому воно знаходилось після дорожньо-транспортної пригоди, у разі, якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна (а.с.57-65).

Суддя Луньова Д.Ю., у провадженні якої перебувала дана справа, на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 30.05.2019 № 1444/0/15-19 була відряджена для здійснення правосуддя до Радомишльського районного суду Житомирської області строком на шість місяців із 14.06.2019. Строк відрядження судді Луньової Д.Ю. закінчився 14.12.2019.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2019, головуючим суддею у даній справі визначено Сіренко Н.С., яка ухвалою від 24.01.2020 прийняла справу до свого провадження, призначила судове засідання на 27.05.2020 без виклику сторін (а.с.67,68).

Повістки-повідомлення були направлені сторонам у справі, крім того, 10.02.2020 на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено повідомлення відповідачу ОСОБА_1 про наявність в провадженні суду вказаної цивільної справи та призначення її розгляду на 27.05.2020 (а.с.73).

В подальшому розгляд справи було відкладено в зв`язку з відсутністю підтвердження вручення повідомлення про розгляд справи сторонам.

11.06.2020 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить замінити прізвище відповідача з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » та просить витребувати з відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» копію страхового полісу №5584778 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів на транспортний засіб - автомобіль марки «ВАЗ 210994» реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.82-83).

Ухвалою від 12.06.2020 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено (а.с.85), на виконання вказаної ухвали відповідачем ПрАТ «СК «ВУСО» направлено на адресу суду копію страхового полісу № 5584778 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів на транспортний засіб - автомобіль марки «ВАЗ 210994» реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.96).

27.07.2020 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від відповідача ПрАТ «СК «ВУСО», в яких останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що позивач порушив своє зобов`язання щодо збереження пошкодженого майна у такому стані, в якому воно знаходилося після ДТП до тих пір, поки його не огляне страховик, оскільки АТ «Житомиробленерго» здійснило заміну електроопори через два дні після ДТП, позбавивши таким чином аварійного комісара можливості оглянути пошкоджене майно та провести реальну оцінку пошкодженого майна (а.с.108-110).

28.07.2020 на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено повідомлення відповідачу ОСОБА_1 про наявність в провадженні суду вказаної цивільної справи та призначення її розгляду на 04.09.2020 (а.с.124).

ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не надав, клопотань про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 7 ч. 13 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

З інформації, наданої Радомишльським ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області за вих. № 849/218/01-19 від 15.02.2019, вбачається, що 10.02.2019 близько 232 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 210994, д.н.з. НОМЕР_1 , у с. Став-Слобода Радомишльського району Житомирської області, порушуючи вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, в результаті чого з`їхав на ліве узбіччя дороги, де здійснив наїзд на бетонну опору лінії електропередач, чим завдав матеріальних збитків Радомишльському РЕМ (а.с.6).

Згідно кошторису № 12/02/2019 по наданню послуг на заміну збитої опори № 6 ПЛ-0,4 кВ Л-1 від КТП № 64 с. Став-Слобода за лютий 2019 року, вартість відновлюваних робіт складає 8275,25 грн. (а.с.7-8)

15.02.2019 та 26.04.2019, у зв`язку із настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу ПрАТ «СК «ВУСО», АТ «Житомиробленерго» в особі Радомишльського району електричних мереж звернулось до страховика з проханням повідомити, чи подавав ОСОБА_1 або ж інша особа страховій компанії письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулась 10.02.2019 у с. Став-Слобода Радомишльського району Житомирської області за участю ОСОБА_1 , який керував автомобілем ВАЗ 210994, д.н.з. НОМЕР_1 (забезпечений транспортний засіб відповідно до полісу АК № 5584778). У разі повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду АТ «Житомиробленерго» в особі Радомишльського району електричних мереж просило відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с.9,10).

У відповідності до акту від 20.03.2019, складеного о 16 год. 00 хв. представником страховика - аварійним комісаром ОСОБА_4 , про знищення, пошкодження або викрадення застрахованого об`єкту, що належить АТ «Житомиробленерго» в особі Радомишльського району електричних мереж та знаходиться за адресою с. Став Слобода Радомишльського району Житомирської області, встановлено, що пошкоджене майно, внаслідок ДТП, замінено (вчинено демонтаж та монтаж нової опори) (а.с.41).

02.05.2020 та 08.05.2020 ПрАТ «СК «ВУСО» направила АТ «Житомиробленерго» відповіді на зазначені вище заяви, у яких повідомило, що в зв`язку тим, що пошкоджене майно, в порушення п. 33.3. ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», було самостійно відновлене власником до проведення огляду страховиком, ПрАТ «СК «ВУСО» відмовляє заявнику у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п. 37.1.3. п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Окрім того, страховик зазначив, що ОСОБА_1 повідомив про дорожньо-транспортну пригоду 11.02.2019 на телефон гарячої лінії ПрАТ «СК «ВУСО» (а.с.11,12).

Постановою судді Черняхівського районного суду Житомирської області від 26.07.2019 у справі № 289/232/19, провадження у адміністративній справі щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122, ст. 124 КУпАП за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 10.02.2020 у с. Став-Слобода Радомишльського району Житомирської області за участю ОСОБА_1 , закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП (а.с.13).

Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зроби; або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, основною підставою для відшкодування матеріальних і моральних збитків є вині дії або бездіяльність особи, що її завдала і які виявились наслідком їх спричинення.

За змістом ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв`язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК України. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.92, володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

Згідно вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Враховуючи вказані вище положення, а також досліджені матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку ОСОБА_1 слід розцінювати як завдавача шкоди АТ «Житомиробленерго», внаслідок пошкодження майна останнього в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10.02.2019 у с. Став-Слобода Радомишльського району Житомирської області за участю автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , оскільки провадження у справі про адміністративне правопорушення за фактом ДТП закрито не з реабілітуючих ОСОБА_1 підстав, доказів того, що ОСОБА_1 не є тією особою, яка має відшкодовувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, суду не надано.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV).

За змістом ст. 3 Закону № 1961-IV, метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 ЗУ № 1961-IV).

Тобто, виходячи із суті такого страхування, закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, а й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст. 9, 22, 31, 35, 36 Закону № 1961-IV, настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно п.п. 33.1.4 Закону №1961-IV, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до п.п. 34.2-34.3 Законy № 1961-IV, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Пунктом 33.3 ст. 33 Закону № 1961-IV встановлено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Виняток звільнення осіб, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, від обов`язку збереження пошкодженого майна, передбачений абз. 2 п. 33.3 ст. 33 Закону № 1961-IV, згідно якого особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Відповідно до п. 37.1.3 ст. 37 Закону № 1961-IV, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Частиною 1 статті 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Як зазначив сам представник ПрАТ «СК «ВУСО» та підтверджується матеріалами справи, відповідальність ОСОБА_1 застрахована Полісом № АК/ 5584778 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик - ПрАТ «СК «ВУСО», забезпечений транспортний засіб - ВАЗ 210994, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.96).

Відповідно до п. 22.1 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Таким чином, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності АК № 5584778, ПрАТ «СК «ВУСО» на випадок виникнення деліктного зобов`язання взяло на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку відповідача ОСОБА_1 відшкодувати завдану останнім шкоду. Крім того, в даному випадку розмір завданої позивачу шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика (згідно полісу страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну - сто тисяч грн.) та є достатнім для відшкодування завданої позивачу внаслідок пошкодження електроопори матеріальної шкоди, тому поданий позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог.

Матеріалами справи також підтверджено те, що ОСОБА_1 повідомив про дорожньо-транспортну подію, яка сталась 10.02.2019, страховику 11.02.2019 телефоном (а.с.12).

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду України, висловленої в постанові від 04.07.2018 по справі № 755/18006/15-ц, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що особою, яка має відшкодувати завдані в цьому випадку збитки, відповідно до положень закону, у межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, є саме ПрАТ «СК «ВУСО».

Посилання представника ПрАТ «СК «ВУСО» на те, що електроопору позивач відновив самостійно, не чекаючи поки пошкоджене майно огляне призначений представник ПрАТ «СК «ВУСО», а тому відсутні підстави для відшкодування шкоди, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що збиту опору було позивачем замінено, а не відремонтовано. Пошкоджене майно зберігається за місцем вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Проведення невідкладних робіт з відновлення лінії електропередач зумовлено необхідністю енергетичної безпеки - стану електроенергетики, який гарантує технічно та економічно безпечне задоволення поточних і перспективних потреб споживачів в енергії та охорону навколишнього природного середовища та забезпечення надійного (безперебійного) постачання споживачам електричної енергії.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме про стягнення розміру заподіяної позивачеві внаслідок ДТП шкоди з ПрАТ «СК «ВУСО».

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності зі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 19, 76-81, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Житомиробленерго» в особі Радомишльського району електричних мереж (12201, Житомирська область, м. Радомишль, вул. Присутственна, 15, код 22048622) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ВУСО» (03150, м. Київ, вул. Казиміра Малевича, 31, код 31650052) про стягнення заподіяної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ВУСО» на користь Акціонерного товариства «Житомиробленерго» в особі Радомишльського району електричних мереж розмір заподіяної шкоди в сумі 8275,25 грн. (р/р НОМЕР_2 в АТ "Ощадбанк" МФО 311647, код 22048622).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ВУСО» на користь Акціонерного товариства «Житомиробленерго» в особі Радомишльського району електричних мереж сплачений судовий збір в сумі 1921,00 грн. (р/р НОМЕР_3 в м. Житомир ПАТ "Перший Інвестиційний Банк", код 22048622, МФО 300506).

В іншій частині заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. С. Сіренко