Рішення № 91342010, 27.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2020 р. Справа№200/3540/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкарьової І.В.

за участю секретаря судового засідання - Перерви Д.В.,

представника відповідача - Голуб М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення рішення відповідача ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Донецькій області та просить суд:

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 26 березня 2019 року №0110889-4811-0533 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік в сумі 40919,49 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи Податкового кодексу України та зазначає, що контролюючий орган при розрахунку суми податкового зобов`язання застосував неправильний розмір ставки, оскільки розмір застосованої ставки не відповідає розміру, встановленому для відповідного типу об`єкту нерухомого майна відповідно до Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Волноваської міської ради, затвердженого рішенням від 26 травня 2017 року №6/89-1987. Вказує, що з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, типи об`єктів нерухомості визначаються відповідно Податкового кодексу України на підставі документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти. Пояснює, що у власність позивача мається магазин змішаної торгівлі, в якому не здійснювалась торгівля продуктовими товарами. Вважає, що дана власність підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною Положенням, затвердженим рішенням, для нежитлових будівель та приміщень магазинів не продуктових товарів у розмірі 0,5 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. м бази оподаткування. Враховуючи викладене, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та просить скасувати його.

Представник відповідача згідно наданого до суду відзиву просив відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у зв`язку з тим, що нерухоме майно, що належить позивачу підпадає під «Торгові центри, універмаги, магазини», а отже в магазині змішаної торгівлі, загальною площею 1099.1 кв.м може здійснюватися торгівля як продуктами харчування , так і непродовольчими товарами одночасно, та відповідно застосовується ставка 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. м бази оподаткування.

Ухвалою суду від 06 квітня 2020 року відкрито провадження у справі № 200/3540/20-а та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року вирішено розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 29 липня 2020 року замінено неналежного відповідача - Головне управління ДФС у Донецькій області на належного - Головне управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87500, м.Маріуполь, вул.Італійська, буд.59, код ЄДРПОУ 43142826) у справі та закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20 серпня 2020 року о 15:00 год.

У судовому засіданні 20 серпня 2020 року судом, керуючись ст. 223 КАС України , була оголошена перерва до 27 серпня 2020 року на 13:00 год., про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.

Позивачем 07 липня 2020 року на адресу суду подано заяву про розгляду справи без його участі.

Представник Головного управління ДПС у Донецькій області в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Дослідивши надані сторонами докази та пояснення суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, видами господарської діяльності якої згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є 52.44.2 роздрібна торгівля побутовими товарами; 47.54 Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах (основний); 95.21 Ремонт електронної апаратури побутового призначення для приймання, запису, відтворення звуку й зображення; 95.29 Ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців (номер запису 2 239 000 0000 000447). (а.с. 10, 17)

На підставі свідоцтва про право власності від 16.03.2013 року позивачу належить магазин змішаної торгівлі загальною площею 1099,1 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 .

Рішенням Волноваської міської ради №6/89-1987 від 26 травня 2017 року встановлено, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на приміщення магазинів продуктових товарів в розмірі 1%, а не продуктових товарів в розмірі 0,5% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. (а.с. 16)

На підставі рішення Волноваської міської ради №6/89-1987 від 26 травня 2017 року ГУ ДФС у Донецькій області сформовано податкове повідомлення-рішення №0110889-4811-0533 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік зі ставки 1,0% в сумі 40919,49 грн., та направлено на адресу позивача. (а.с. 20)

З таким рішенням відповідача позивач не погодився та 12.07.2019 року звернувся до ГУ ДФС у Донецькій області з заявою про перерахунок податку за ставкою 0,5% на площу торговельного залу не продуктових товарів, яка складає 272 кв.м, та на площу приміщення для господарських потреб 827 кв.м., на підставі рішення Волноваської міської ради №6/89-1987 від 26.05.2017 року, розраховану за ставкою 1% як для приміщень магазинів продуктових товарів . (а.с.29)

Відповідач листом №68547/10/05-99-48-11 від 21.08.2019 року в перерахунку відмовив, пояснивши, що оскільки базою оподаткування є загальна площа об`єкта згідно класифікатора №507, де одиницею класифікації є окрема будівля чи споруда.

В листі заначено, що оскільки позивач має право власності саме на один об`єкт нерухомого майна - магазин змішаної торгівлі загальної площею 1099.1кв.м., що підтверджується витягом з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підстав для перерахунку податку не має правових підстав. (а.с. 31)

27.01.2020 року позивач повторно звернувся з заявою про перерахунок податку зі ставки 0,5%, оскільки в магазині змішаної торгівлі не здійснювалася торгівля продуктовими товарами. (а.с.32)

Відповідач листом №17402/10/05-99-56-33 від 28.02.2020 року в перерахунку відмовив, пославшись на п.7 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженому Постановою КМУ від 15.06.2006 року №833, та п. 3 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, що затверджені Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 року №185, та лист Військово - цивільної Адміністрації м. Волноваха, роз`яснивши, що магазин змішаної торгівлі передбачає здійснення роздрібної торгівлі як продовольчими так і не продовольчими товарами, тому площа всього магазину підпадає під класифікацію магазину з продовольчими товарами, а тому повинна застосовуватися ставка в розмірі 1%. (а.с.34)

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що для розрахунку податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позивачу, як власнику об`єктів житлової нерухомості, контролюючим органом застосовано ставку податку у розмірі 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Станом на 01.01.2018, Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» мінімальна заробітна плата установлена у розмірі 3723,00 грн.

Так, позивачу, як власнику нежитлового приміщення площею 1099,10 кв.м, сума податкового зобов`язання згідно податкового повідомлення - рішення визначена у розмірі: 1099,10м2 х (3723,00 грн. х 1%) = 40919,49 грн.

Сторонами не заперечується факт належності позивачу об`єкту нежитлової нерухомості та його загальна площа, як база оподаткування.

Спір між сторонами виник внаслідок твердження позивача про неправомірне застосування відповідачем ставки податку, що у власність позивача мається магазин змішаної торгівлі, в якому не здійснювалась торгівля продуктовими товарами. Вважає, що дана власність підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною Положенням, затвердженим рішенням, для нежитлових будівель та приміщень магазинів не продуктових товарів у розмірі 0,5 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. м бази оподаткування.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписи пп. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За правилами пп. 266.3.2 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

При цьому, пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За приписами пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01 січня 2015року, власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Рішенням Волноваської міської ради від 08 червня 2011 року № 6/8-171 вставлено ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 1.0. розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року за 1 м2 бази оподаткування за нежитлові будівлі та приміщення магазинів продуктових товарів , а також розважально-торгових комплексів, у тому числі кафе та ресторанів.

Рішенням Волноваської міської ради від 26 травня 2017 року № 6/89-1987 продовжено дію рішення від 08 червня 2011 року № 6/8-171 «Про встановлення місцевих податків і зборів та затвердження Положень про місцеві податки та збори» на 2018 рік.

Згідно додатку №2 до рішення міської ради 08 червня 2011 року № 6/8-171 «положення про податок на нерухоме , відмінне від земельної ділянки», вбачається, що об`єктами оподаткування є, зокрема, нежитлові будівлі та приміщення магазинів продуктових товарів , а також розважально-торгових комплексів, у тому числі кафе та ресторанів, та нежитлові будівлі та приміщення магазинів не продуктових товарів.

Ставки податку, згідно додатку №2 до рішення міської ради 08 червня 2011 року № 6/8-171 «положення про податок на нерухоме , відмінне від земельної ділянки», зокрема, встановлюються у наступному розмірі:

- нежитлові будівлі та приміщення магазинів продуктових товарів , а також розважально-торгових комплексів, у тому числі кафе та ресторанів -1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр бази оподаткування;

нежитлові будівлі та приміщення магазинів не продуктових товарів. - 0,5 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр бази оподаткування.

Суд враховує, що визначення будівлі до певної категорії проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахування класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Відповідно до п. 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами, тому відповідачем було використано затверджений Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації затверджено та введено в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507 Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікатор розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.1998 № 971 "Про Програму реформування державної статистики на період до 2002 року". ДК БС призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

В даному випадку тип майна «нежитлова будівля» відноситься до підрозділу 12 «Будівля нежитлова», за типом використання до класу 1230 «Будівлі торгівельні», підкласу 1230.1 «Торгівельні центри, універмаги, магазини», оскільки фактично позивач дану будівлю використовує з метою одержання прибутку у своїй фінансовій господарській діяльності за КВЕД 95.21 Ремонт електронної апаратури побутового призначення для приймання, запису, відтворення звуку й зображення; 95.29 Ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; 47.54 Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах (основний); 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відмовляючи позивачу в проведенні перерахунку, відповідач посилається на лист Військово - цивільної Адміністрації м. Волноваха від 21.10.2019 №вх02/01/2043, яку відповідачем отримано у відповідь на запит щодо роз`яснення з питання застосування розміру ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік по магазину змішаної торгівлі, загальною площею 1099,1 кв.м., за адресою: Донецька обл. Волноваський район, м. Волноваха, вул. Центральна, буд 84.

В даному листі зазначено, що у вказаному магазині може здійснюватися торгівля як продуктами харчування, так і непродовольчими товарами одночасно… Таким чином, у разі здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами площа всього магазину підпадає під класифікацію магазину з продовольчими товарами, та відповідно повинна застосовуватись ставка у розмірі 1% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року. (а.с.35)

Таким чином , у відповіді Військово - цивільної Адміністрації м. Волноваха відсутній висновок, що об`єкт нерухомого майна магазин змішаної торгівлі у будь-якому випадку підпадає під класифікацію магазину з продуктовими товарами, не залежно від того здійснюється там чи ні торгівля продуктовими товарами.

Проте, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що в магазині змішаної торгівлі, який належить позивачу , загальною площею 1099.1 кв.м може здійснюватися торгівля продуктовими товарами не підтверджується матеріалами справи та доказів встановлення такого факту відповідачем під час розгляду даної судової справи не надано.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач використовує будівлю - магазин змішаної торгівлі, як таку, в якому не здійснюється торгівля продуктовими товарами. Інших доказів, які б свідчили про протилежне, до суду відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Суд вважає, що відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття податкового повідомлення- рішення відповідача від 26 березня 2019 року №0110889-4811-0533 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік в сумі 40919,49 грн., оскільки вказані посилання відповідача про те, що у магазині змішаної торгівлі, який належить позивачу , загальною площею 1099.1 кв.м може здійснюватися торгівля продуктами харчування, є лише його припущеннями та суб`єктивною думкою, яка належними та допустимими доказами не підтверджується.

Таким чином, доводи, на які посилається відповідач не можуть вважатися належними та допустимими доказами, та не можуть свідчити про те, що позивачем здійснювалась торгівля як продуктовими товарами, так і непродовольчими товарами одночасно, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами. А отже у відповідача не було підстав для застосування ставки 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. м бази оподаткування.

В той же час, приміщення, що належить позивачу, є об`єктом оподаткування та як встановлено в судовому засіданні позивач здійснює торгівлю непродовольчими товарами, тому ставка податку повинна бути застосована, як до нежитлової будівлі та приміщення магазинів не продуктових товарів - 0,5 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр бази оподаткування.

Враховуючи те що позивач не погоджується лише з застосованою ставкою податку, та визнає обов`язок щодо сплати податку, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправним та скасуванню спірного податкового повідомлення рішення в сумі 20 459,75 грн. (1099,10м2 х (3723,00 грн. х 0,5%) = 20 459,75 грн.).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн. відповідно до квитанцій від 26 березня 2020 року.

Керуючись 2, 3, 5- 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 26 березня 2019 року №0110889-4811-0533 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік в сумі 40919,49 грн., - частково задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 26 березня 2019 року №0110889-4811-0533 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік в частині суми - 20 459,75 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецької області.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 27 серпня 2020 року.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07 вересня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя І.В. Шинкарьова