Рішення № 91341740, 23.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року Справа № 160/6607/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, б. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) пенсію на пільгових умовах за списком 2 на підставі ст. 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 24.02.2020 року, зарахувавши при призначенні пенсії додатково до підтвердженого управлінням стажу в якості пільгового стажу моєї роботи з 25.07.1983 по 29.06.1984, з 29.05.1990 по 09.08.1990, з 29.08.1990 по 05.04.1991, період навчання з 01.09.1982 по 19.07.1983 та період військової строкової служби з 30.06.1984 по 26.05.1986.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач звернувся до Нікопольського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пільгової пенсії за списком №2. Однак, працівники Пенсійного фонду повідомили позивачу про необхідність надання додаткових документів на підтвердження пільгової пенсії.

Листом від 30.05.2020 №04000-0305-8/34748 позивачу було повідомлено про відмову в призначенні пенсії з підстав, що ОСОБА_1 має недостатньо пільгового стажу роботи, зокрема, відповідач зазначив, що позивач має лише 8 років 5 місяців стажу роботи на пільгових умовах при необхідних 12 роках та 6 місяцях. З такими діями відповідача позивач не згоден, а тому звернувся до суду для захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 23.06.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

15.07.2020 відповідач на адресу суду надав відзив, в якому вказав, що запис в трудовій книжці лише свідчить про наявність загального трудового стажу. Підставою для зарахування до пільгового стажу за списком №2 є саме довідка про пільговий характер роботи та атестація робочих місць на підприємстві, установі, організації, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків професій та посад або їх номери, куди включається цей період роботи, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно наданих документів загальний стаж роботи на дату звернення становить 34 роки 5 місяців, з яких пільгового стажу за списком №2 - 8 років 5 місяців 5 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 3 роки. Зарахувати періоди роботи з 01.09.1982 по 19.07.1983, з 25.07.1983 по 29.06.1984, з 30.06.1984 по 26.05.1986, з 29.05.1990 по 09.08.1990 та з 29.08.1990 по 05.04.1991 за списком №2 в управління не має законних підстав через відсутність довідок про пільговий характер роботи.

Виходячи з положень пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

У зв`язку з досягненням 55 річного віку, позивач, зважаючи, що він має відповідний спеціальний трудовий стаж, що підтверджується записами в трудовій книжці, звернувся до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 у відповідності до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Проте, листом від 30.05.2020 №0400-0305-8/34748 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що йому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого у встановленому законодавством порядку. Зокрема, вказано що у позивача стаж роботи 8 років 5 місяців 5 днів на пільгових умовах при необхідних 12 роках та 6 місяцях.

При цьому відповідач відмовився зарахувати до пільгового стажу періоди навчання з 01.09.1982 по 19.07.1983, період роботи з 25.07.1983 по 29.06.1984 в Запорізькому ремонтно-монтажному управлінні «Енергоцветметгазоочистка», період військової строкової служби з 30.06.1984 по 26.05.1986, роботу з 29.05.1990 по 09.08.1990 на Електрометалургійному заводі «Дніпроспецсталь» та з 29.08.1990 по 05.04.1991 в НПО «Світязь» з підстав, що позивачем не надані довідки, уточнюючі пільговий характер робіт.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі Порядок №637) передбачено, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_2 містить наступні записи, щодо спірних періодів, не зарахованих відповідачем:

- з 16.04.1986 р. по 14.07.1987 р. - газоелектрозварником 5 розряду (запис 7);

- 01.09.1982 - 19.07.1983 - «учеба в ЧПТУ-2 диплом НОМЕР_3 »;

- 25.07.1983-«принят в Запорожское ремонтно-монтажное управление «Енергоцветметгазоочистка» электросварщиком 4 разряда монтажно-заготовительного участка ручной сварки;

- 30.06.1984 - «уволен в связи с уходом в Советскую армию»;

- 30.06.1984-26.05.1986- «служба в рядах Советской армии»;

- 23.07.1986 - «принят в Приморское предприятие по обеспечению нефтепродукции» электросварщиком 5 разряда;

- 02.09.1987 «уволен с работы по собственному желанию в связи с выездом на учебу»

- 14.07.1988 - «принят в Приморский Райагрострой временно электросварщиком 3 разряда»;

- 19.08.1988 - «уволен по окончании срока договора ст. 36 п. 2 КЗОТ УССР»;

- 01.09.1987 -30.04.1990- «учеба в Запорожском индустриальном техникуме»;

- 29.05.1990 - «принят в Электромонтажный завод «Днепроспецсталь» в сталеплавный цех №2 электромонтером по ремонту электрооборудования 4 разряда»;

- 09.08.1990 - «уволен с завода по ст. 38 КЗОТ УССР по собственному желанию»;

- 29.08.1990 - «принят в НПО «Свитязь» сварщиком»;

- 05.04.1991- «уволен по ст. 38 п. 5 КЗОТ УССР по переводу в Никопольское государственное предприятие электронных сетей «Днепро-энерго»;

- 09.04.1991 - «принят в Никопольское государственное предприятие электронных сетей «Днепро-энерго» в службу высоковольтных линей электропередач мастером I-ой группы по переводу из НПО «Свитязь»;

- 01.07.1995 - «в связи с реорганизацией ПЭО «Днепро-энерго» создана государственная энергетическая компания «Днепрооблэнерго» в состав которой полностью влилась Никопольское предприятие электрических сетей на правах структурной единицы и называется Никопольские электрические сети;

- 01.08.1998 - «в связи с реорганизацией предприятия уволен по переводу в Никопольский район Криворожских магистральных энергетических сетей;

- 01.08.1998 - «принят по переводу в Никопольський район мастером участка линий электропередач 1 группы»

Позивачем надані до суду копії довідок про підтвердження наявного трудового стажу та права на пільгову пенсію.

Довідка видана Архівним відділом Нікопольської міської ради від 25.02.2020 №647, згідно якої документи Науково-виробничого об`єднання «Світязь» на зберіганні та обслуговування не надходили. Місце знаходження документів не відомо. Підтвердити факт роботи позивача та надати йому довідку про заробітну плату за період з 29.08.1990 по 05.04.1991 архівний відділ не має можливості.

Довідка видана Архівним управлінням Запорізької міської ради від 05.12.2019 №04-25/С-3293, згідно якої документи підприємства «Приморський райагрострой» на зберіганні та обслуговування не надходили. Надати відомості про стаж та нарахування заробітної плати ОСОБА_1 немає можливості.

Довідка видана Архівним управлінням Запорізької міської ради від 05.12.2019 №04-25/С-3291, згідно якої документи Запорізького ремонтно-монтажного спецуправління треста міської ради не надходили, тому надати відомості про стаж та нарахування заробітної плати ОСОБА_1 немає можливості.

Довідка акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» від 10.12.2019 №74347/1001, про те, що у період з 09.04.1991-10.03.1994 (стаж - 2 роки 11 місяців 2 дні) ОСОБА_1 виконував роботи на лініях електропередачі напругою 35 кВ і вище з підйомом на висоту понад 5 метрів, за період з 11.03.1994- 01.08.1998 (стаж - 04 роки 04 місяці 21 днів). Стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці складає всього 07 років 03 місяці 23 днів.

Довідка Публічного акціонерного товариства «Запоріжнафтопродукт» від 23.01.2020 №4 згідно якої з 23.07.1986 по 02.09.1987 (стаж роботи один рік 10 днів) за професію електрозварник, повний робочий день. Професія входить до списку №2 .

Довідка відокремленого підрозділу Дніпровська електроенергетична система Національної енергетичної компанії «УКРЕНЕРГО» від 23.12.2019 №25-12/19 про те, що позивач дійсно працював у відокремлено підрозділі «Криворізькі магістральні електричні мережі» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» з01.08.1998 по 01.12.2014 на посаді майстра виробничої дільниці 1-ї групи Нікопольської дільниці служби ліній.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За приписами п.п. «а», «б» ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України; особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану здоров`я.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Згідно ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10.11.2006 р. (далі - Порядок №18-1).

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років) (пункт 2 Порядку №18-1).

Відповідно до пункту 11 Порядку №18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р., у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2. Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 р., атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.

З аналізу норм вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України, вбачається, що проведення атестації робочих місць покладалося на підприємства у разі наявності шкідливих умов праці на виробництві, згідно затверджених Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників.

Проведення атестації робочого місця, зайнятість повний робочий день на роботі з шкідливими умовами праці на посаді, яка передбачена Списком виробництв, робіт, професій, посад і показників є обов`язковим умовами призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту "б" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У разі відсутності такої інформації у трудовій книжці, надання пенсійному органу уточнюючої довідки, встановленої форми є обов`язковим.

У серпні 1992 року затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, згідно з яким однією з умов призначення пільгових пенсій з 21.08.1992 р. є підтвердження відповідних умов праці працівника за результатами атестації робочих місць.

Разом з тим, слід зазначити, що атестація робочих місць до 21.08.1992 р. не була передбачена законодавством, а тому не проводилась і не повинна була проводитись.

21.08.1992 р. набрав чинності Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 р. З цього часу визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах провадиться на підставі результатів атестації відповідних робочих місць за умовами праці.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше як один раз на п`ять років.

Для підтвердження результатів атестації робочого місця видається наказ по підприємству про результати атестації робочих місць. Витяги з наказу заносяться до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

З урахуванням наведеного, робочі місця, на яких позивач працював до 21.08.1992 не підлягали атестації, оскільки відповідні періоди роботи були до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 .

Відповідно до абз. 2 п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 р., відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

При цьому, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 19.02.2020р. у справі № 520/15025/16-а, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до положень вказаної законодавчої норми, до стажу роботи зараховується також, зокрема: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю; військова служба; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.93р. «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Судом встановлено, що у період з 01.09.1987 по 30.04.1990 позивач навчався у Запорізькому індустріальному технікумі (а.с. 17).

Згідно з п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до п. «е» ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі- Закон № 1788-XII), право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

На час навчання позивача, а також служби в Радянській армії порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Ради Міністрів СРСР №590 від 03.08.1972 р. «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі - Порядок № 590).

Підпунктом «і» п. 109 Порядку № 590 визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д. При призначенні пенсій за віком періоди вказані у підпункті «і» зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.

Позивач проходив військову службу у період з 30.06.1984 -26.05.1986 (а.с. 16).

За приписами ч.1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно ст. 8 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005р., при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Розділом ХХХІІ «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. № 1173, передбачалась професія «електрозварювальними та їх підручні» та «газозварювальними та їх підручні».

Розділом ХХХІІ «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР №210 від 26.01.1991р., передбачалась професія «електрозварювальними та їх підручні» та «газозварювальними та їх підручні».

Розділом ХХХІІ «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016 р., передбачено професії газозварників, електрогазозварників, електрозварників, електрозварників ручного зварювання, а назви професій зазначені у трудових книжках, наказах підприємств, довідках можуть відрізнятися від назв, передбачених законодавчими актами України, при цьому суть виконуваної електрозварником роботи не змінюється.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22.03.2018р. у справі № 509/3801/16-а.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Крім того, відповідач має враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v. the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи "намібійський виняток" у справі "Кіпр проти Туреччини", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Відповідно до ст.ст. 80, 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника. Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно приписів п.п. 1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005р., звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Беручи до уваги наведене, враховуючи встановлені судом обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пільгової пенсії згідно рішення від 30.05.2020 №0400-0305-8/34748 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії є протиправними та необґрунтованими, враховуючи, що відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування до пільгового стажу за списком №2 вищевказаних періодів роботи позивача, а саме 25.07.1983 по 29.06.1984, з 29.05.1990 по 09.08.1990, з 29.08.1990 по 05.04.1991, період навчання з 01.09.1982 по 19.07.1983 та період військової строкової служби з 30.06.1984 по 26.05.1986.

Згідно положень ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Андрєєва проти Латвії» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду та найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права позивача, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з врахуванням висновків суду щодо необхідності зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 25.07.1983 по 29.06.1984, з 29.05.1990 по 09.08.1990, з 29.08.1990 по 05.04.1991, період навчання з 01.09.1982 по 19.07.1983 та період військової строкової служби з 30.06.1984 по 26.05.1986.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. відповідно до квитанції від 16.06.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, б. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) пенсію на пільгових умовах за списком 2 на підставі ст. 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 24.02.2020 року, зарахувавши при призначенні пенсії додатково до підтвердженого управлінням стажу в якості пільгового стажу моєї роботи з 25.07.1983 по 29.06.1984, з 29.05.1990 по 09.08.1990, з 29.08.1990 по 05.04.1991, період навчання з 01.09.1982 по 19.07.1983 та період військової строкової служби з 30.06.1984 по 26.05.1986.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з врахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 768,40 грн. відповідно до квитанції від 16.06.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко