Рішення № 91341062, 07.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 вересня 2020 р. Справа № 120/3835/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Гайсинського районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Вінницькій області) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 18.05.2020 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак рішенням №023830009655 від 25.05.2020 йому було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені) в порядку статті 263 КАС України. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що згідно уточнюючих довідок про пільговий характер роботи №02-09/177-179 від 14.04.2020, виданих ліквідатором ПАТ «Південьзахідшляхбуд» (організація - правонаступник АТ «Південьзахідшляхбуд»), позивач протягом повного робочого дня працював зі шкідливими умовами праці за професіями: з 14.07.1987 по 11.02.1989, з 22.02.1989 по 01.03.1990 - суміщення посад газозварника та електрозварника з посиланням на розділ XXXIII Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956; з 01.03.1990 по 27.05.2002 - електрозварник ручного зварювання з посиланням на розділ XXXIII Списку №2, затвердженого поставною Кабінету Міністрів України 3162 від 11.03.1994; з 30.06.2007 по 26.06.2014 - електрозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням з посиланням на розділ XXXIII Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003. В даний період роботи були чинними Списки, затвердженні постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956, постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року, якими посада електрогазозварника не передбачена.

Також представник відповідача зазначив, про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу періоди роботи:

- з 01.03.1990 по 31.12.1995, з огляду на невідповідність посади, за якою працював позивач згідно записів у трудовій книжці (з урахуванням змін) уточнюючій довідці про пільговий характер роботи та діючим наказам про результати атестації робочих місць;

- з 01.01.1996 по 27.05.2002, з огляду на наявні відомості про неритмічну роботу підприємства та встановлений режим робочого часу, невиконання працівниками робіт в даний період згідно наявної уточнюючої довідки (при цьому, наявна невідповідність між професіями, зазначеною в трудовій книжці та уточнюючій довідці й наказами про результати атестації робочих місць);

- з 30.06.2007 по 17.12.2007 законні підстави відсутні, з огляду на наявну перерву між діючими наказами про атестацію робочих місць.

- з 18.12.2007 по 26.06.2014, з огляду на невідповідність посад, зазначених у трудовій книжці та уточнюючій довідці й наказах про результати атестації робочих місць.

Отже, за підрахунками відповідача пільговий стаж роботи ОСОБА_1 відсутній; страховий стаж становить 27 років 10 місяців 4 дні. З огляду на викладене, підстави для задоволення даного позову, на думку представника відповідача, відсутні.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 18.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 згідно п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

За результатами розгляду заяви, 25.05.2020 відповідачем прийнято рішення №023830009655 ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових відповідно до частини 2 пункту 2 статті 114 Закону №1058, з огляду на відсутність необхідного стажу роботи зі шкідливими та важкими умовам праці за Списком №2.

Таким чином, не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Так, відповідно до п. «б» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається із матеріалів справи, відмовляючи у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 14.07.1987 по 11.02.1989, з 22.02.1989 по 01.03.1990, з 01.03.1990 по 27.05.2002, з 30.06.2007 по 26.06.2014 відповідач зазначив, що займана позивачем професія не відповідає чинним на період роботи спискам.

Разом із тим, суд із зазначеним не погоджується з огляду не наступне.

Відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 встановлено наступне:

- з 14.07.1987 прийнятий на роботу в Автобазу №5 тресту «Винницадорстрой» газоелектрозварником 3 розряду;

- з 01.01.1988 - присвоєно 4 розряд газоелектрозварника;

- з 12.08.1988 - присвоєно 5 розряд газоелектрозварника;

- з 11.02.1989 - звільнений з роботи;

- з 22.02.1989 - прийнятий в УПТК тресту «Винницадорстрой» газоелектрозварником 5 розряду;

- з 01.03.1990 - звільнений з роботи;

- 01.03.1990 - прийнятий у Вінницьке СБМУ-2 тресту «Винницадорстрой» електрогазозварником 5 розряду;

- 22.11.1993 - СБМУ-2 тресту «Вінницяшляхбуд» перейменовано у Вінницьке управління спеціальних робіт АТ «Південьзахідшляхбуд»;

- з 27.05.2002 - звільнений з роботи;

- з 30.06.2007 - прийнятий в службу шляхового будівництва електрогазозварником 5 розряду у ВАТ «Південьзахідшляхбуд»;

- з 01.05.2011 - переведений в службу механізації будівництва;

- з 19.07.2011 - підприємство перейменовано в ПАТ «Південьзахідшляхбуд»;

- з 26.06.2014 - звільнений з роботи.

На підставі наказу по ПАТ «Південьзахідшляхбуд» в трудовій книжці змінено назву професії, за якою працював заявник - електрогазозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням.

Так, пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Чинним на період роботи позивача законодавством право на пільгове пенсійне забезпечення передбачалося:

- для газозварників та електрозварників та їх підручних, що передбачено розділом XXXIII Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956;

- для газозварників, електрогазозварників, зайнятих на різанні і ручному зварюванні та електрозварників ручного зварювання, що передбачено розділом XXXIII Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994;

- для газозварників, електрозварників ручного зварювання, електрогазозварників, зайнятих різанням та ручним зварюванням, що передбачено розділом XXXIII Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003.

При цьому до матеріалів справи, а також Пенсійному фонду разом із заявою про призначення пенсії, позивачем надано уточнюючі довідки про пільговий характер роботи №02-09/177-179 від 14.04.2020, виданих ліквідатором ПАТ «Південьзахідшляхбуд» (організація - правонаступник АТ «Південьзахідшляхбуд»), згідно яких ОСОБА_2 протягом повного робочого дня працював зі шкідливими умовами праці за професіями: з 14.07.1987 по 11.02.1989, з 22.02.1989 по 01.03.1990 - суміщення посад газозварника та електрозварника (посада передбачена розділом XXXIII Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956); з 01.03.1990 по 27.05.2002 - електрозварник ручного зварювання (посада передбачена XXXIII Списку №2, затвердженого поставною Кабінету Міністрів України 3162 від 11.03.1994); з 30.06.2007 по 26.06.2014 - електрозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням (посада передбачена розділ XXXIII Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003).

З огляду на викладене, суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що займана позивачем професія не відповідає чинним Спискам.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" встановлено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Відтак, необхідними умовами для зарахування періоду навчання у професійно-технічному навчальному закладі до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на призначення пільгової пенсії, є наявність перерви між днем закінчення навчання та зарахуванням на роботу за набутою спеціальністю менше трьох місяців.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 та диплому серії НОМЕР_2 , позивач навчався у Вороновицькому середньому професійно-технічному училищі та отримав спеціальність електрогазозварник з 05.01.1987 по 07.07.1987, а приступив до роботи з 14.07.1987, тобто перерва складає 10 днів, а тому є всі підстави до зарахування періоду з 005.01.1987 по 07.07.1987 - до пільгового стажу. В свою чергу період навчання позивача з 01.09.1982 по 15.07.1984 в технічному училищі №5 м. Козятина Вінницької області до пільгового стажу не підлягає зарахуванню, оскільки між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією перевищує три місяці.

Також, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, до спеціального стажу роботи слід зарахувати період роботи позивача з 18.12.2007 по 26.06.2014, адже невідповідність посад, зазначених у трудовій книжці та уточнюючій довідці й наказах про результати атестації робочих місць, з огляду на встановлення факту виконання позивачем у вказаний період робіт із шкідливими умовами праці, не може позбавляти особу його конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Також суд враховує, що умова щодо підтвердження пільгового стажу документами за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці застосовується до періодів роботи після 21.08.1992. При цьому, суд критично оцінює посилання сторони відповідача на неможливість зарахування до пільгового стажу роботи позивача період з 30.06.2007 по 17.12.2007 з огляду на наявну перерву між діючими наказами про атестацію робочих місць, адже на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації його робочого місця за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Наведені висновки суду узгоджуються з висновками, зазначеними у постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у № 520/15025/16-а.

В свою чергу надаючи оцінку оскаржуваному рішенню в частині відмови в зарахування до пільгового стажу період роботи позивача з 01.01.1996 по 27.05.2002, з огляду на наявні відомості про неритмічну роботу підприємства та встановлений режим робочого часу суд враховує наступне.

Згідно відомостей трудової книжки та довідок про пільговий характер роботи №02-09/177-179 від 14.04.2020, ОСОБА_1 в період з 01.03.1990 по 27.05.2002 працював в Вінницькому СБМУ-2 тресту «Винницадорстрой», яке з 22.11.1993 перейменовано у Вінницьке управління спеціальних робіт АТ «Південьзахідшляхбуд» на посаді електрозварник ручного зварювання (посада передбачена XXXIII Списку №2, затвердженого поставною Кабінету Міністрів України 3162 від 11.03.1994).

При цьому, в надані до пенсійного фонду довідці №02-09/202 від 12.05.2020 міститься інформація відповідно до якої, в період з 01.01.1996 по 31.01.2003 ПАТ «Південьзахідшляхбуд» працювало неритмічно, в зв`язку з відсутністю замовлень на виконання будівельних робіт та джерел фінансування були призупинені всі роботи на об`єктах по будівництву автомобільних доріг, а працівники в періоди з 03.02.1997 по 30.04.1997, з 01.08.1998 по 31.12.1998, з 01.01.1999 по 31.03.1999, з 01.11.1999 по 30.04.2000, з 11.11.2000 по 31.03.2001, з 11.11.2001 по 31.03.2002 не виконували роботи згідно наказів №2 від 03.02.1997, №39 від 31.07.1998, №58 від 31.12.1998, №59 від 04.11.1999, №58 від 20.11.2000, №62 від 03.11.2001.

Таким чином, позивач в період з 01.03.1990 по 27.05.2002 лише у короткострокові періоди не виконував роботи зі шкідливими і важкими умовами праці. Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення №023830009655 від 25.05.2020 дана обставина пенсійним фондом не була врахована при обчисленні пільгового стажу позивача, а період з 01.03.1990 по 27.05.2002 не зарахований в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7 ) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному ж випадку, враховуючи усі наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що оскаржуване у даній справі рішення №023830009655 від 25.05.2020 не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, адже прийняте відповідачем без врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.

Водночас, надаючи оцінку іншій вимозі позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 18.05.2020, то суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до пункту частини 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Втручання суду в повноваження суб`єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію задоволенню не підлягають, оскільки вони входять до дискреції відповідача, а не суду.

До того ж, в даному випадку існує необхідність у вчиненні інших дій, які передують призначенню пенсії, в тому числі, щодо здійснення перерахунку пільгового стажу позивача.

За таких обставин та з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням встановлених судом обставин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Таким чином, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного здобутого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 840,80 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 630,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830009655 від 25.05.2020, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 630,60 грн. (шістсот тридцять гривень 60 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 07.09.2020

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна