Рішення № 91337116, 26.08.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/13/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2020 Справа № 908/93/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали

за позовом Першого заступника прокурора Кіровоградської області, 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Пермська, буд. 4, в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, 01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14

до відповідача Фізичної особи-підприємця Пенькова Олександра Петровича, АДРЕСА_1

про стягнення коштів

при секретарі судового засідання Осоцькому Д.І.

за участю представників сторін та учасників процесу:

від прокуратури - Стешенко В.Є., посвідчення № 038186 від 30.12.2015;

від позивача - Кіченко В.В., довіреність б/н від 24.12.2019;

від відповідача - Ігнатьо Б.Я., адвокат, ордер серія АО № 1005110 від 22.01.2020.

Суть спору:

14.01.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Першого заступника прокурора Кіровоградської області, м. Кропивницький в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ до відповідача Фізичної особи-підприємця Пенькова Олександра Петровича, Запорізька область, смт. Михайлівка про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в розмірі 266 532,93 грн.

14.01.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 15.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/93/20, присвоєно справі номер провадження 15/13/20. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 11.02.2020.

Ухвалою суду від 23.01.2020 призначено проведення судового засідання по справі № 908/93/20 на 11.02.2020 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 11.02.2020 відкладено підготовче засідання на 10.03.2020.

Ухвалою суду від 11.02.2020 призначено проведення судового засідання по справі № 908/93/20 на 10.03.2020 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 10.03.2020 зупинено провадження у справі № 908/93/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

09.06.2020 на адресу Господарського суду надійшло клопотання прокурора Запорізької області про поновлення провадження у справі, оскільки з відомостей розміщених на офіційному веб - порталі "Судова влада України" встановлено, що 26.05.2020 справу № 912/2385/18 розглянуто, касаційну скаргу прокурора задоволено, а матеріали направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 11.06.2020 поновлено провадження у справі № 908/93/20 з 19.06.2020. Призначено підготовче засідання на 19.06.2020.

Ухвалою суду від 19.06.2020 судове засідання відкладено на 10.07.2020 о/об 10 год. 40 хв. Ухвалою суду від 10.07.2020 судове засідання відкладено на 10.08.2020 о/об 11 год. 15 хв.

Ухвалою суду 10.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/93/20 до судового розгляду по суті на 26.08.2020 о/об 15 год. 00 хв.

Розгляд справи 26.08.2020 відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу "Акорд".

Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позові. В обґрунтування позову зазначив, що уповноваженою особою управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу виданого Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст. ст. 131-1 Конституції України, ст. ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 4, 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 5, 29 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 1, 6, 39, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст. 2 Закону України "Про судовий збір". Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача підтримав позов прокурора у повному обсязі, просить суд задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві від 29.01.2020. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивачем при зважуванні використовувалась неналежна вимірювальна техніка. Використаний позивачем засіб вимірювальної техніки не відповідає вимогам Технічного регламенту №94 та не може забезпечити зважування у русі згідно із п. 9 Вимог №255. Прокурором не надано належних та допустимих доказів використання позивачем належного засобу вимірювальної техніки. Зазначає, що перевага у вазі при зважуванні прослідковується на правій стороні транспортного засобу. Зазначене вказує на те, що зважування проводилось на поверхні (площадці, дорозі), яка має значний нахил вправо, що відповідно зумовило більші навантаження на правий бік, а відтак привело до спотворення результатів зважування. Крім того, заперечив щодо результатів вагового контролю та суми, що підлягає стягненню. Вважає її завищеною та такою, що заборонена до стягнення законом. На думку відповідача, плата за проїзд, яка сплачується за отримання Погодження повинна встановлюватися виключно Законами України, та є прямо забороненою до справляння з відповідача. Також, заперечив щодо застосування до відповідача Правил №30 та Порядку №879 через наявність прямої заборони вчиняти такі дії з боку держави. Наголошує на тому, що позовні вимоги є наміром прокурора застосувати до відповідача юридичну відповідальність, що суперечить ст.ст. 58, 92 Конституції України. На думку відповідача плата за проїзд повинна складати 1805,13 Євро. Нарахування (множення на п`ять) на плату за проїзд здійснені позивачем незаконно, а будь-які вимоги щодо стягнення цих нарахувань є засобом примусу, тобто юридичною відповідальністю. Зазначив, що спірні правовідносини слід розглядати в порядку адміністративного судочинства. З огляду на викладене просить суд у задоволенні позову відмовити.

Прокуратура Кіровоградської області скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надала суду відповідь на відзив від 19.02.2020. Прокуратура вважає правомірним та законодавчо обґрунтованим застосування до відповідача коефіцієнту передбаченого п. 31-1 Прорядку №879, оскільки відповідач не звертався до відповідних органів для отримання дозволу, погодженням маршруту руху та не вніс до початку руху великовагового транспортного засобу плати за проїзд. Також зазначила, що відповідачем у даній справі є суб`єкт господарювання ФОП Пеньков О.П., а не фізична особа, на яку розповсюджується дія норм ст. 58 Конституції України, що спростовує заперечення відповідача. Крім того зазначив, що плата за проїзд за своєю правовою природою є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Загальні засади відповідальності відповідача за шкоду завдану державі у спірних правовідносинах регулюється ст. 224 ГК України, ст. 1166 ЦК України, ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт». Порядком 879 встановлюється спосіб обчислення розміру таких збитків, що не суперечить нормам Конституції України, на які посилається відповідач. Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу відповідача здійснювався технічним засобом, що має відповідний сертифікат, пройшов метрологічну атестацію та є придатним до застосування. Габаритно-ваговий контроль у пересувному пункті габаритно-вагового контролю проводився за затвердженим графіком, на попередньо визначених ділянках дороги із відповідними погодженнями. Заперечила щодо розміру витрат на правничу допомогу. Звернув увагу суду, що відповідачем не надано документів на підтвердження вказаних витрат. Вважає хибною позицію відповідача щодо порушення прокурором правил підсудності. Просить суд врахувати дану відповідь під час розгляду справи та задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, надав суду письмові заперечення на відповідь позивача на відзив від 24.02.2020.

В судому засіданні 26.08.2019 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд установив наступне.

14.02.2019 уповноваженими особами управління Укртрансбезпеки в Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу виданого Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

На підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області у період 11.02.2019 по 17.02.2019 та направлення на рейдову перевірку від 13.02.2019 № 004101 посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області 14.02.2019 на а/д М-12 «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знамянка» 716 км + 405 м ППГВК проведено рейдову перевірку транспортного засобу - автомобіля марки DAF модель 95ХF 430, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіпу марки KRONE модель SBP-27, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Зазначений автомобіль та напівпричіп належать фізичній особі-підприємцю Пенькову Олександру Петровичу (РНОКПП НОМЕР_3 ), який зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами проведеного контролю зважування транспортного засобу за допомогою засобу вимірювальної техніки «Ваги пересувні автомобільні Cheklode Freeweight», який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У2570-07, сертифікат №UA-MI/I-2195-2007 від 21.11.2007 серія А №004666, свідоцтво про повірку №34-00/2153 від 27.06.2018 встановлено, що загальна вага транспортного засобу складає 62 680 кг (6 тонни 680 кг) - квитанція зважування №22067 від 14.02.2019, час 15:02, навантаження на осі складає: 1) 8760 кг (8,760 тонн); 2) 16040 кг (16,040 тонн); 3) 9040 кг (9,040 тонн); 4) 10560 кг (10,560 тонн); 5) 9280 кг (9,280 тонн); 6) 9000 кг (9 тонн).

За даним фактом посадовими особами складено акт від 14.02.2019 № 025184 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 14.02.2019 № 045124.

Згідно з актом № 025184 від 14.02.2019 автомобіль марки DAF модель 95ХF 430, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом марки KRONE модель SBP-27, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень.

Крім того, у товарно-транспортній накладній від 13.02.2019 № 86 зазначено, що зазначений автомобіль марки DAF модель 95ХF 430, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом марки KRONE модель SBP-27, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_1 прямував за маршрутом м. Сквіра до с. Михайлівка, Запорізької області, перевозив насипом від вантажовідправника фізичної особи підприємця Худолій Н.Д. до вантажоодержувача фізичної особи підприємця Пеньков О.П.

На підставі складених у ході здійснення габаритно-вагового контролю матеріалів, відповідно до постанови КМУ №879 від 27.06.2007, посадовими особами Управління здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритного транспортного засобу №994 та нарахована плата за проїзд у розмірі 8702,15 євро, що за перерахунком згідно офіційного курсу валют євро до гривні Національного банку України станом на 14.02.2019 еквівалентно 266 532,93 грн (на день проведення розрахунку, а саме на 14.02.2019 курс гривні до 100 євро становив 3062,84 гривень), яку відповідачем на час звернення прокурора до суду не сплачено.

Листом від 18.02.2019 вих. 28-1-06/678 (поштовий трек номер 2500901725098) управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області повідомило ФОП Пеньков О.П. про необхідність внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового/великогабаритного транспортного засобу марки DAF модель 95ХF 430, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 8702,15 євро у продовж 30 календарних днів з моменту визначення плати.

Вказана сума грошових коштів у визначений термін у добровільному порядку відповідачем сплачена не була, що стало підставою для звернення управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області до органів прокуратури, лист від 09.04.2019 вих. № 1773/28/24-19, лист від 28.10.2019 № 24902-19.

З урахуванням вищевикладеного підставою для представництва прокурора Кіровоградської області інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки в Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті є факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 266 532,93 грн та нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до змісту з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух", з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті зверталось листом (вих. № 1773/28/24-19 від 09.04.2019) до прокуратури Кіровоградської області з проханням розглянути можливість щодо представництва інтересів держави, в особі Укртрансбезпеки в суді з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування відносно ФОП Пенькова О.П.

Листом (вих. № 24902-19 від 28.10.2019) Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті повідомило прокуратури Кіровоградської області про відсутність у позивача права на подання позову в інтересах держави.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій -особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Також статтею 48 цього Закону встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).

Відповідно до п. 1 даного Положення Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з пп. 1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Пунктом 8 Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Відповідно до п. п. 15, 27 п. 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879.

Пунктом 3 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з ч. 3 п. 2 вищезазначеного Порядку, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні -24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Відповідно до п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, у тому числі:

- здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422;

- видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю;

- складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно з п. 30 Порядку № 879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг)хВ, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно -, двох - та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до п. 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

За результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю, посадовими особами уповноваженими особами управління Укртрансбезпеки в Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті зафіксовано здійснення відповідачем перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів на які нараховується плата за проїзд без оформлення відповідного дозволу. Зокрема фактичні вагові параметри склали 62,68 тонн (при допустимих - 40 тонн), перевищення параметрів від нормативу становить 56,7%, плата за проїзд за перевищення 1,05 євро/км. Параметри навантаження на здвоєну ось склало 25,80 тонн (при допустимій нормі 16 тонн) плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів становить 1,37 євро/км. Параметри навантаження на здвоєну ось склало 18,280 тонн при допустимій нормі 16 тон, у зв`язку з чим, параметри, за які нарахована плата за проїзд становлять 2,280 тонн, перевищенням параметрів від нормативу 14,2% з платою за проїзд за перевищенням нормативів 0,27 євро/км. Коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі хоча б одного вагового параметру більше ніж 40% - К=5). Розрахунок проводився відповідно до затвердженої форми (з урахуванням пункту 31-1 постанови КМУ від 27.06.2007. Загальний розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули (П=(1,05+1,37+0,27)*647*5=8702,15) з урахуванням відстані перевезення 647 км, а саме до сплати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспорту визначено 8702,15 євро.

Крім того, п. 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Станом на 14.02.2019, день проведення розрахунку, сума 8702,15 євро за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, складає 266 532,93 грн.

Окрім цього, п. 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

У передбачені п. 31-1 Порядку №879 строки, нарахована до сплати ФОП Пенькову О.П. плата за проїзд в сумі 8702,15 Євро не сплачена, що підтверджується листом управління Укртрансбезпеки в Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 18.02.2019 вих. №28-1-06/678, від 20.11.2019 №72608/2/24-19.

Також до матеріалів справи надано постанову про накладення адміністративного стягнення серія НК№685948 від 14.02.2019 за порушення правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів водієм DAF модель 95ХF 430, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 відповідальність за яке передбачена ст. 132-1 КУпАП.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складання відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, посадові особи управління Укртрансбезпеки в Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення 8702,15 євро (еквівалент 266 532,93 грн), обґрунтовані та підлягають задоволенню.

До матеріалів справи долучено докази у якості документів, що підтверджують метрологічну атестацію обладнання, а саме свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки №34-00/2153 від 27.06.2018 чинне до 27.06.2019 законодавчо регульованого засобу вага пересувна автомобільна типу cheklode freeweigh № 008212, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль, сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 21.11.2007 № UA-MI/I-2195-2007.

Розмір плати за проїзд визначено позивачем відповідно до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, однак цих коштів відповідач у повному обсязі у встановлений строк не сплатив.

За своєю правовою природою, плата за проїзд великоваговим транспортним засобом не є штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Таким чином, даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з частиною третьою статті 5 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 ГК України).

Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша та друга статті 216 ГК України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За частиною першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин другої та третьої статті 225 ГК України законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Разом з тим відповідачем не було надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні. Відповідачем не надано також доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.

При цьому доводи скаржника про те, що: встановлена Порядком № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу на користь бюджету України не створює для відповідача обов`язку по її сплаті, оскільки встановлена не законом, прийнятим Верховною Радою України, а підзаконним актом Кабінету Міністрів України; спірна плата за проїзд не передбачена жодним законом України і не повинна справлятись з набранням чинності Законами України № 5203-VI та № 2806-IV, визнаються судом необґрунтованими з огляду на те, що, як вже зазначено вище, предметом спору є застосування до відповідача відповідальності за порушення правил діяльності у сфері господарювання і загальні засади застосування такої відповідальності визначені законодавчо.

Натомість визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству.

Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Отже, доводи відповідача щодо невідповідності підстав та порядку нарахування йому спірної плати положенням законодавства про адміністративні послуги та порядку застосування адміністративно-господарських санкцій спростовуються висновками суду, щодо визначення цього спору як цивільного спору про стягнення збитків.

З урахуванням вище викладеного, при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області діяли на підставі та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим заявлені до відповідача позовні вимоги є обґрунтованими, а доводи відповідача наведені в заперечення щодо позову безпідставними.

Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає заперечення відповідача на позов безпідставними внаслідок встановлених судом обставин справи, наданих учасниками судового доказів та вимог законодавства України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, заявлених прокурором.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пенькова Олександра Петровича, АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135; ідентифікаційний код юридичної особи: 39816845, отримувач: УК м. Кропивницькому, р/р UA858999980000031210216011002, МФО 899998, код ЄДРПОУ 38037409, код (призначення) класифікації доходів бюджету 22160100) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 266 532,93 грн (двісті шістдесят шість тисяч п`ятсот тридцять дві гривні 93 коп). Видати наказ.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пенькова Олександра Петровича, АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь прокуратури Кіровоградської області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Пермська, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи: 02910025, р/р № 35215073004600 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у сумі 3997,99 грн (три тисячі дев`ятсот дев`яносто сім гривень 99 коп). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 вересня 2020 року.

Суддя І. С. Горохов