Рішення № 91335737, 04.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2020 року м. Київ № 640/7596/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕХАУ" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

02.05.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕХАУ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про:

- визнання дій Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо нарахування та погашення пені у зв`язку з коригуванням Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕХАУ" податку на додану вартість за уточнюючими розрахунками за квітень, травень, червень 2016 року на суму 65 655,79 грн, - протиправними;

- зобов`язання Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби внести зміни до інтегрованої картки платника з податку на додатку вартість шляхом виключення з неї відомостей про нараховану пеню та відновлення на особовому рахунку з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕХАУ" списаних грошових коштів у сумі 65 655,79 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що нарахування пені у зв`язку з коригуванням сум ПДВ уточнюючими розрахунками за квітень, травень та червень 2016 року, а також списання грошових коштів з інтегрованої картки платника податків з ПДВ у сумі 65 655,79 грн, проведене 14.09.2017 є безпідставним та таким, що суперечить положенням Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України).

Позивач зауважив, що пеня нараховується виключно на суму грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки, після спливу 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Разом з цим, у зв`язку із поданням ТОВ "РЕХАУ" уточнюючих розрахунків за квітень, травень та червень 2016 року, грошові зобов`язання з ПДВ не виникли, оскільки водночас зі збільшенням податкового зобов`язання був поданий уточнюючий розрахунок на зменшення податкового зобов`язання на таку ж суму, а для погашення самостійно нарахованого штрафу було достатньо коштів з ПДВ. При цьому, за ТОВ "РЕХАУ" до 15.08.2017 рахувалась значна переплата по ПДВ, яка перекривала суму збільшення податкового зобов`язання, тобто очевидно, що внаслідок подання уточнюючого розрахунку недоплати в бюджет не виникло.

Також позивач наголосив на тому, що проведене відповідачем нарахування пені за весь період заниження, починаючи з наступного дня за граничним терміном сплати зобов`язань, не узгоджується із приписами пункту 129.1 статті 129 ПК України, які передбачають нарахування пені після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Крім того, позивач зауважив, що нарахування пені не відноситься до дискреційних повноважень відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зауважив, що за приписами статей 50 та 129 ПК України, у випадку подання платником податку уточнюючої декларації з податку на додану вартість після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання за звітний період, за який виправляється помилка, нарахування пені здійснюється за весь період заниження, починаючи з наступного дня за граничним терміном сплати.

Тобто, у випадку подання платником податку уточнюючої декларації з податку на додану вартість після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання за звітний період, за який вправляється помилка, нарахування пені здійснюється за весь період заниження, починаючи з наступного дня за граничним терміном сплати. При цьому, сплата 3% штрафних санкцій у випадку подання уточнюючого розрахунку на суму заниження (недоплати) податкового зобов`язання у відповідності до статті 50 ПК України не звільняє та не заміняє нарахування пені на суму заниження (недоплати) податкового зобов`язання, виявленого та виправленого після 90 днів за граничним строком сплати такого податкового зобов`язання у відповідності до статті 129 ПК України, так як це прямо передбачено зазначеними статтями ПК України.

Крім того, на думку відповідача задоволення позовних вимог у даному випадку призведе до безпідставного втручання до його дискреційних повноважень.

Позивач подав відповідь на відзив.

Отже суд, дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

У квітні та травні 2016 року TOB «РЕХАУ» віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за тимчасовими митними деклараціями від 26.04.2016 у сумі 352 438,37 грн та від 05.05.2016 у сумі 358 843,53 грн, постійні митні декларації оформлені 17.05.2016 та 02.06.2016.

14.09.2017 з метою виправлення помилок TOB «РЕХАУ» подано уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ :

- за квітень 2016 року №9187335451, яким збільшено суму податкового зобов`язання на 352 438 грн та самостійно нараховано штраф (3%) у сумі 10 573 грн;

- за травень 2016 року №9187335466, яким збільшено суму податкового зобов`язання на 6 406 грн та самостійно нараховано штраф (3%) у сумі 192 грн;

- за червень 2016 року №9187335586, яким зменшено суму податкового зобов`язання на 358 844 грн.

14.09.2017 у результаті подання вказаних уточнюючих розрахунків у інтегрованій картці платника податків TOB «РЕХАУ» з ПДВ відображено нарахування відповідачем пені у загальному розмірі 65 655,79 грн, у тому числі:

- у сумі 64 577,83 грн у зв`язку із порушенням строку сплати грошового зобов`язання за квітень 2016 року у сумі 352 438 грн за весь період прострочення;

- у сумі 1 077,96 грн у зв`язку із порушенням строку сплати грошового зобов`язання за травень 2016 року у сумі 6 406 грн за весь період прострочення.

Згідно відомостей з ІКП TOB «РЕХАУ» у зв`язку із нарахуванням вказаної пені, кошти, які сплачені позивачем в рахунок погашення основного платежу у вересні 2017 року спрямовані на погашення такої пені.

TOB «РЕХАУ» зверталося до Міністерства фінансів України та Державної фіскальної служби України щодо усунення зазначеного порушення, проте листом ДФС України від 02.05.2018 №15165/6/99-99-07-02-01-15 відмовлено позивачу з огляду на те, що зміни до податкової звітності внесені платником податків після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання за звітний період, який вправляється помилка, та відповідно до пункту 129.9 статті 129 ПК України нарахування пені здійснюється за весь період заниження, починаючи з наступного дня за граничним терміном сплати грошового зобов`язання за звітний період, за який виправляється помилка, включаючи день погашення такого податкового зобов`язання.

Позивач вважає протиправними вказані дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо нарахування та автоматичного погашення пені у зв`язку з коригуванням ТОВ "РЕХАУ" податку на додану вартість згідно зазначених уточнюючих розрахунків, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 49.1 та 49.2 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст.39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог п.169.4 ст.169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно підпункту 14.1.162. пункту 14.1 статті 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України передбачено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Згідно пункту 129.9 статті 129 ПК України у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Отже, притягнення платника податків до відповідальності, у вигляді нарахування пені, передбачене саме за несплату податкового зобов`язання та розмір пені у даному випадку залежить від кількості днів затримки строку сплати суми податкового зобов`язання.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Суд зазначає, що згідно уточнюючих розрахунків за квітень 2016 року №9187335451 та за травень 2016 року №9187335466 збільшено суму податкового зобов`язання ТОВ "РЕХАУ" на 358 844 грн, а згідно уточнюючого розрахунку за червень 2016 року №9187335586 зменшено суму податкового зобов`язання на 358 844 грн.

Тобто, станом на час подання вказаних уточнюючих розрахунків у ТОВ "РЕХАУ" відсутні податкові зобов`язання за вказані періоди 2016 рокую. До того ж, за ТОВ "РЕХАУ" до 15.08.2017 рахувалась значна переплата по ПДВ (1 579 636 грн), яка повністю перекривала суму збільшення податкового зобов`язання згідно вказаних уточнюючих розрахунків (358 844 грн).

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що вказані розрахунки подані понад строк протягом якого не нараховується пеня згідно пункту 129.9 статті 129 ПК України.

Так, згідно пункту 6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 до податкової звітності з податку на додану вартість належать:

- податкова декларація з податку на додану вартість;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками;

- розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованих як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Отже, уточнюючий розрахунок є податковою звітністю, а нарахування пені при подані такого розрахунку здійснюється після спливу строку наданого для сплати податкового зобов`язання відповідно до уточнюючого розрахунку.

Крім того, податкові зобов`язання згідно уточнюючих розрахунків за квітень 2016 року №9187335451 та за травень 2016 року №9187335466 не виникли у зв`язку із їх фактичним погашенням ТОВ "РЕХАУ" шляхом поданням уточнюючого розрахунку за червень 2016 року №9187335586.

Також суд вважає помилковими доводи відповідача щодо необхідності нарахування пені за весь період заниження, адже відповідачем не вірно визначено момент виникнення спірних правовідносин.

Суд наголошує на тому, що заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, необхідно визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій. Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності.

Так, до 01.01.2017 період нарахування пені у аналогічних ситуаціях визначався підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України який встановлював, що нарахування пені розпочинається в день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Однак, з 01.01.2017 вказана норма викладена в іншій редакції, а період нарахування пені при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом визначений підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України, який не містить вказівок про нарахування пені за весь період заниження та закріплює, що нарахування пені у такому випадку розпочинається після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Водночас, положення статті 129 ПК України визначають як підстави для нарахування пені порушення строків погашення податкового боргу. Об`єктом застосування пені є саме погашена сума податкового боргу, яка відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України є сумою узгодженого грошового зобов`язання, несплаченою платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

Вказані положення ПК України кореспондуються з наведеними положеннями підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, оскільки також встановлюють правило, що нарахування пені можливе лише у разі несплати податкового зобов`язання до дня настання строку його погашення. Тобто, при сплаті зобов`язання до вказаного дня нарахування пені не може бути розпочато у зв`язку з ненастанням граничного строку погашення податкового зобов`язання як обов`язкової умови для початку нарахування пені.

Оскільки, податкові зобов`язання згідно вказаних уточнюючих розрахунків фактично не виникли, у відповідача відсутні підстави для нарахування пені на суму заниження податкових зобов`язань та за весь період такого заниження.

З урахуванням неведеного суд дійшов висновку про протиправність дій Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо нарахування та погашення пені у зв`язку з коригуванням ТОВ "РЕХАУ" податку на додану вартість за уточнюючими розрахунками за квітень, травень, червень 2016 року на суму 65 655,79 грн.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (Порядок №422), інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку №422 з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів за напрямами: відповідність форм відкритих ІКП затвердженому переліку форм ІКП; відповідність відкритої ІКП за видами бюджетів та платежів як для юридичних, так і для фізичних осіб відповідно до затвердженого переліку форм ІКП; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність відкритої ІКП за платником, який знятий з обліку в органі ДФС; наявність у платника, якого виключено з реєстру платників певного податку, відкритої ІКП без ознаки «платник відсутній в реєстрі»; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування»; одночасна наявність показника переплати та невиділеного (незафіксованого) податкового боргу з грошового зобов`язання (заборгованості (без пені)) в ІКП; від`ємне значення переплати та/або боргу (заборгованості) в ІКП.

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку №422 встановлено, що розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування». Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування» здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу ІІІ цього Порядку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Відповідно, у разі визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування пені, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Щодо посилань відповідача не те, що задоволення позовних вимог у даному випадку призведе до втручання до дискреційних повноважень відповідача, суд зазначає наступне.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У даному випадку, повноваження відповідача щодо реалізації яких виник даний спір не є дискреційними, адже відповідач не може на свій розсуд обирати варіант поведінки під час відображення відповідних даних у ІКП платника податків, а також під час нарахування пені, вказані дії відповідач зобов`язаний вчиняти в силу імперативних вимог закону, а не у ході реалізації дискреційних повноважень.

Крім того, положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

У рішенні по справі "Олссон проти Швеції" від 24.03.1988 ЄСПЛ дійшов висновку, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia пунктом 1 статті 8.

Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави. Втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Верховний Суд у постанові від 18.10.2018 у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

З огляду на встановлену у ході розгляду даної справи протиправність дій відповідача щодо нарахування ТОВ "РЕХАУ" пені по податку на додану вартість, належним способом захисту, що відновить порушені права позивача у межах спірних правовідносин, є зобов`язання відповідача провести коригування в інформаційній системі органів ДПС даних ІКП ТОВ "РЕХАУ" по податку на додану вартість шляхом виключення з неї відомостей про нараховану пеню та відновлення на особовому рахунку з податку на додану вартість ТОВ "РЕХАУ" списаних грошових коштів у сумі 65 655,79 грн.

Суд наголошує, що такий спосіб захисту не є безпідставним втручанням до дискреційних повноважень відповідача.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що наведені висновки щодо протиправності спірних дій відповідача та щодо належного способу захисту прав позивача повністю узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.02.2019 у справі №825/999/17, від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а, від 25.03.2020 у справі №826/9288/18.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних дій, а позивачем надано належні та достатні докази на підтвердження протилежного, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у справі платіжного доручення від 14.01.2019 №000108 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1 921 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕХАУ" задовольнити.

Визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо нарахування та погашення пені у загальному розмірі 65 655,79 грн у зв`язку з коригуванням Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕХАУ" податку на додану вартість за уточнюючими розрахунками за квітень, травень, червень 2016 року.

Зобов`язати Офіс великих платників податків Державної податкової служби внести зміни до інтегрованої картки платника Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕХАУ" з податку на додатку вартість шляхом виключення з неї відомостей про нараховану пеню та відновлення на особовому рахунку з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕХАУ" списаних грошових коштів у сумі 65 655,79 грн.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕХАУ" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕХАУ" (місцезнаходження юридичної особи: 03150, місто Київ, вулиця Ковпака, будинок 17, кімнати 3-4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 32108814).

Відповідач - Офіс великих платників податків Державної податкової служби (місцезнаходження юридичної особи: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141471).

Суддя О.М. Чудак