Рішення № 91335734, 04.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2020 року м. Київ № 826/8295/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східспецремонт" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

31.05.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Східспецремонт" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2016 №0006841404 яким збільшено суму податкового зобов`язання ТОВ "Східспецремонт" з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на 243 694 грн, та №0006851404 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 406 157 грн, у тому числі за основним платежем на 270 771 грн, за штрафними санкціями на 135 386 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення від 20.05.2016 №0006841404 та №0006851404 прийняті на підставі викладених в акті від 25.04.2016 №68/26-15-14-04-05/38311208 необґрунтованих висновках відповідача про порушення ТОВ "Східспецремонт" вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) під час формування витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій із ТОВ "Донстрой".

Позивач зауважив, що господарські операції ТОВ "Східспецремонт" з ТОВ "Донстрой" підтверджені усіма необхідними та належно оформленими первинними документами, які засвідчують факт здійснення таких операцій, а також спеціальною податковою правосуб`єктністю учасників господарської операції, наявністю економічного змісту та зв`язку між фактом постачанням товару від ТОВ "Донстрой" і господарською діяльністю позивача. Відповідач не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факт здійснення господарських операцій, підтверджених наданими позивачем документами, а також - не надав жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, є неповними, недостовірними та (або) суперечливими.

Позивач зауважив, що покладені в основу спірних рішень висновки відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача про порушення вимог податкового законодавства контрагентом ТОВ "Донстрой", а саме ТОВ "Ванзубр", з яким позивач взагалі не веде господарської діяльності. Наголосив на необхідності дотримання принципу індивідуальної відповідальності, зміст якого у спірних правовідносинах полягає в тому, що право позивача на формування податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами (іншими суб`єктами господарювання).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2016 відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву у якому вказав на необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зауважив, що спірні податкові повідомлення-рішення від 20.05.2016 №0006841404 та №0006851404 є законними, адже прийняті на підставі обґрунтованих висновків про порушення ТОВ "Східспецремонт" вимог ПК України під час формування податкової звітності у серпні 2015 року за наслідками документування фактів придбання дизельного палива у ТОВ "Донстрой".

Так, у ході перевірки встановлено, що дизельне паливо, яке ТОВ "Донстрой" постачало ТОВ "Східспецремонт", придбавалось ТОВ "Донстрой" у ТОВ "Ванзубр", у той час як ТОВ "Ванзубр" не придбавало такий товар та не є виробником такого товару.

Крім того, позивачем не надано до перевірки обов`язкових для операцій з постачання нафтопродуктів первинних документів, а саме - належного паспорта якості (наданий сертифікат відповідності не має жодного відношення до позивача і контрганентів), акту приймання нафтопродуктів.

Також відповідач зауважив, що згідно наданих позивачем документів товар поставлявся у місто Іловайськ у серпні 2015 року, тобто на територію тимчасово непідконтрольну Україні. При цьому, наказом першого заступника керівника Антитерористичної операції при Службі безпеки України від 12.06.2015 №415ог затверджено Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, за приписами якого перевезення вантажів з/на неконтрольовані території здійснюється виключно залізничним транспортом за наявності відповідних дозволів. Позивачем не надано таких дозволів, що свідчить про нереальність господарських задокументованих операцій ТОВ "Східспецремонт" із ТОВ "Донстрой".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 прийнято дану справу до провадження іншим складом суду та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження.

В ході судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, з підстав та мотивів, наведених у запереченні на позовну заяву.

15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (КАС України), виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України, судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції КАС України.

Отже, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

03.08.2015 між ТОВ «Східспецремонт» (Покупець) та ТОВ «Донстрой» (Постачальник) (код 25327860) укладено договір поставки нафтопродуктів № 51 на умовах, якого Постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Згідно пункту 1.2 Договору якість товару, який поставляється, повинна відповідати випадках, передбачених діючим законодавством, супроводжуватись паспортами якості та/або сертифікатами відповідності заводу-виробника.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.4 Договору постачання товару, в рамках цього договору, здійснюється в рамках наступиш базисів доставки: ІНКОТЕРМС - 2010 DDP- місце поставки вказує Покупець згідно специфікації (Заявки). Строк поставки товару по кожній партії узгоджуються Сторонами.

Покупець проводить приймання Товару по кількості і якості у відповідності з умовами «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» №281/171/578/155 від 20.05.2008.?

Згідно пункту 3.1 Договору загальна ціна цього Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого Товару Покупцем протягом всього строку дії Договору, але не може перевищувати 10000000,00 (десять мільйонів грн 00 коп) з урахуванням ПДВ - 20%. Вартість кожної окремої партії Товару визначається Постачальником в рахунках- фактурах та накладних документах.

У Специфікації від 03.08.2015 №1 до Договору поставки нафтопродуктів від 03.08.2015 №51 сторони договору узгодили поставку дизельного палива ДСТУ 4840-2700 у кількості 65 000 л зальною вартістю 1 664 000 грн. Оплата на умовах 100% передоплати, умови поставки відповідно до Правил «Інкотермс - 2010» - DDP м. Іловайськ, вул. Пролетарська, 33, ДП Донецька залізниця, ТНТС РПЧ21. Строк постачання - серпень 2015 року.

Згідно наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень, виписок із рахунків ТОВ "Східспецремонт" та ТОВ "Донстрой", позивачем перераховано кошти ТОВ "Донстрой" у якості оплати за договором від 03.08.2015 №51 згідно платіжного доручення від 06.08.2015 №32 у сумі 450 048 грн, згідно платіжного доручення від 06.08.2015 №33 у сумі 446 131,2 грн, згідно платіжного доручення від 07.08.2015 №32 у сумі 728 448 грн.

У якості доказів здійснення постачання дизельного палива позивачем надано копії:

- видаткових накладних від 07.08.2015 №20 про поставку 17 580 л дизельного палива вартістю 450 048 грн з ПДВ, від 07.08.2015 №17 про поставку 17 427 л дизельного палива вартістю 446 131,2 грн з ПДВ, від 11.08.2015 №19 про поставку 28 455 л дизельного палива вартістю 728 448 грн з ПДВ.

- товарно-транспортні накладні від 07.08.2015 №0009186, від 07.08.2015 №0009185, від 11.08.2015 №0009182 згідно яких автомобільним перевізником СПД ОСОБА_1 (водій ОСОБА_2 , автомобіль МАЗ д.н.з. НОМЕР_1 ) на замовлення ТОВ «Донстрой» перевезено дизельне паливо у кількості 17 580 л, 17 427 л та 28 455 л відповідно, від вантажовідправника ТОВ «Ванзубр» (пункт навантаження Сумська обл., м. Охтирка, вул. Жовтнева, 4) вантажоодержувачу - м. Іловайськ, вул. Пролетарська, 33, ДП Донецька залізниця, ТНТС РПЧ21 (у даній графі в усіх ТТН зазначено адресу, а не назву одержувача);

- сертифіката відповідності №UA1.145.0016384-16, терміном дії 02.04.2015 по 01.04.2016, на продукцію паливо дизельне ДТ-Л-К4, сорт С, (вміст сірки в паливі - до 10) ДСТУ 4840:20074 «Паливо дизельне підвищеної якості», виробник продукції ВАТ «Мотирський нафтопереробний завод», Республіка Білорусь, 247760, Гомельська область, м. Мотирь 11. Зазначено, що копія сертифіката видана ТОВ «Західна нафтогазова компанія».

Також позивач подав до суду докази придбання ТОВ «Донстрой» дизельного палива у ТОВ «Ванзубр» на умовах договору поставки нафтопродуктів від 05.08.2015 №Д-0508, а саме рахунки-фактури та видаткові накладні на відповідну кількість дизельного палива

Крім того, позивачем надано докази подальшого продажу вказаного дизельного палива, придбаного ним у ТОВ "Донстрой", а саме: договір поставки нафтопродуктів від 04.08.2015 №04/08-1, укладеного між ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» (Покупцем) та ТОВ "Східспецремонт" (Постачальником) з додатковими угодами та специфікаціями до нього, рахунки на оплату, видаткові накладні, виписку з банківського рахунку за 31.08.2015.

У серпні 2015 року ТОВ "Східспецремонт" відобразило вказані господарські операції із ТОВ "Донстрой" у податковій звітності шляхом включення до витрат сплаченої ТОВ "Донстрой" вартості дизельного палива, а також сум ПДВ до складу податкового кредиту за серпень 2015 року.

З 12.04.2016 по 18.04.2016 працівниками ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Східспецремонт" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з постачальником ТОВ "Донстрой" (код ЄДРПОУ 25327860) за період серпень 2015 року.

За результатом перевірки складено акт від 25.04.2016 №68/26-15-14-04-05/38311208 у якому зафіксовано порушення ТОВ "Східспецремонт" вимог:

- пункту 44.2 статті 44, статті 134 ПК України, шляхом заниження суми податку на прибуток за 2015 рік на 243 694 грн;

- пункту 44.2 статті 44, пункту 198.1, статті 198 ПК України, шляхом заниження суми податку на додатну вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, за серпень 2015 року на 270 771 грн.

Висновку про вчинення вказаних порушень відповідач дійшов з огляду на те, що у ході перевірки не підтверджено реальності господарських операцій між ТОВ "Східспецремонт" та ТОВ "Донстрой", адже на думку відповідача постачальник ТОВ "Донстрой", а саме ТОВ «Ванзубр» не придбавав та не виробляв дизельне паливо, що свідчить про не встановлення джерела походження товару та унеможливлює правомірне формування податкових вигод за такими операціями.

На підставі вказаних висновків акту від 27.10.2014 №1009/26-55-22-10/37825690, з урахуванням рішення Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.01.2015 №549/10/26-15-10-05-35, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.05.2016:

- №0006841404, яким збільшено суму податкового зобов`язання ТОВ "Східспецремонт" з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на 243 694 грн;

- №0006851404 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 406 157 грн, у тому числі за основним платежем на 270 771 грн, за штрафними санкціями на 135 386 грн.

Позивач не погодився із вказаними рішеннями та звернувся до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтями 138-140 Податкового кодексу України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, що мають ознаки нереальності.

Частина 3 розділу 1 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №804/9072/16 зазначено, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд зазначає, що згідно пункту 2.4 Договору поставки нафтопродуктів від 03.08.2015 №51 Покупець проводить приймання Товару по кількості і якості у відповідності з умовами «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» №281/171/578/155 від 20.05.2008.

У відповідності із пунктом 5.2.6 вказаної Інструкції підставою для оприбутковування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб є Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП.

Разом з цим, суд зауважує, що позивачем не надано ні до перевірки, ні до суду відповідних актів приймання нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП.

Крім того, за приписами вказаної Інструкції обов`язковим документом при постачанні нафтопродуктів є паспорт якості на такі нафтопродукти. При цьому, суд частково погоджується із доводами відповідача щодо відсутності паспортів якості на товар, адже позивачем на підтвердження якості товару все ж надав копію сертифікат відповідності №UA1.145.0016384-16 (один на всі три поставки), яка однак видавалась ТОВ «Західна нафтогазова компанія», а не позивачу чи його контрагентам, та у якій виробником зазначено ВАТ «Мотирський нафтопереробний завод» наявності зв`язку між яким та позивачем не встановлено.

Інших заперечень щодо невідповідності форми та змісту наданих позивачем документів, відповідачем не надано. Суд вважає, що відсутність окремих документів у даному випадку не може слугувати безумовним свідченням нереальності господарських відносин між ТОВ "Східспецремонт" із ТОВ "Донстрой", водночас дана обставина враховується судом у сукупності з іншими обставинами даної справи.

Щодо висновків відповідача про те, що постачальник постачальника позивача - ТОВ "Ванзубр" не має відповідних ресурсів для здійснення задокументованих господарських операцій та не виробляв і не придбавав поставлений позивачу товар, суд зазначає наступне.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Необхідно зауважити, що залучення матеріальних та трудових ресурсів для постачання товару для позивача могло відбуватись без оформлення трудових відносин з працівниками та без укладання відповідних цивільно-правових договорів щодо придбання товару, поставленого у подальшому позивачу. У такому разі може йти мова про порушення контрагентами позивача вимог законодавства при оформленні відносин з отримання певних товарів.

При цьому, суд зазначає, що зазначений розрив ланцюга постачання встановлено відповідачем в результаті аналізу баз даних податкових органів до яких позивач не має доступу, при цьому відповідачем не доведено, що позивач мав можливість дізнатись про дані обставини.

Таким чином, вказані доводи відповідача враховуються судом як одна із обставин даної справи, яка, однак, не може мати визначальною для висновку про правомірність оскаржуваних рішень, адже сама по собі наявність розриву ланцюгу постачання не може слугувати безумовним свідченням нереальності подальших поставок товару.

Суд звертає увагу на те, що на підтвердження поставки товару позивачем надано товарно-транспортні накладні від 07.08.2015 №0009186, від 07.08.2015 №0009185, від 11.08.2015 №0009182 згідно яких автомобільним перевізником зазначено СПД ОСОБА_1 (водій ОСОБА_2 , автомобіль МАЗ д.н.з. НОМЕР_1 ), замовником перевезення ТОВ «Донстрой», вантажовідправником ТОВ «Ванзубр» (пункт навантаження Сумська обл., м. Охтирка, вул. Жовтнева, 4), у графах «вантажоодержувач» відсутня назва позивача та зазначено «м. Іловайськ, вул. Пролетарська, 33, ДП Донецька залізниця, ТНТС РПЧ21», у графах пункт розвантаження також зазначено «м. Іловайськ, вул. Пролетарська, 33, ДП Донецька залізниця, ТНТС РПЧ21».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р затверджено

Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено, зокрема, місто Іловайськ.

Наказом першого заступника керівника Антитерористичної операції при Службі безпеки України від 12.06.2015 №415ог затверджено Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.

Згідно пункту 8.1 розділу VIII вказаного Тимчасового порядку громадянин (власник або уповноважена ним особа), який має намір ввезти або вивезти вантаж (товар), крім гуманітарної допомоги (продукти харчування, одяг, взуття, ліки, предмети особистої гігієни тощо) повинен звернутись з відповідною заявою (додаток 3) до Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення антитерористичної операції ДФСУ.

Всі переміщення товарів з/на неконтрольовані території здійснюються виключно залізничним транспортом, окрім гуманітарної допомоги та інших випадків, встановлених Тимчасовим порядком.

В окремих випадках, за відповідним рішенням КЦ дозвіл на переміщення вантажів автомобільним транспортом надається з неконтрольованої території для СГД, які переміщують на контрольовану територію виробниче обладнання (потужності), устаткування, сировину для безперервності напрацьованого виробничого процесу, залишкові основні засоби, залишки готової продукції.

Перелік товарів заборонених для переміщення до та з неконтрольованої території, визначений у додатку 6 до Тимчасового порядку.

Таким чином, за приписами вказаного Тимчасового порядку перевезення вантажів з/на неконтрольовані території здійснюється виключно залізничним транспортом за наявності відповідних дозволів.

Разом з цим, у даному випадку позивачем задокументовано перевезення вантажу на неконтрольовану територію автомобільним транспортом.

Також матеріали справи не місять доказів оформлення позивачем чи його контрагентами відповідних дозволів на перевезення вантажу на неконтрольовані території.

Крім того, суд зауважує, що дизельне паливо включено до Переліку товарів, заборонених для переміщення до та з неконтрольованих територій (додатку 6 до Тимчасового порядку). Тобто, перевезення такого товару за вказаним позивачем напрямом заборонено, а отже не могло відбуватись у рамках діючого законодавства.

Відтак, судом встановлено відсутність задокументованого руху товару, що, у сукупності із вище наведеними обставинами, свідчить про фактичне не здійснення вказаних господарських операцій між ТОВ "Східспецремонт" із ТОВ "Донстрой". Тому, позивач безпідставно сформував податкову звітність за наслідками таких операцій, а отже неправомірно отримав податкову вигоду із податку на прибуток (у вигляді зменшення об`єкту оподаткування на витрати з придбання товару) та податку на додану вартість (у вигляді податкового кредиту).

З урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже позивачем не спростовано, а також не поставлено під обґрунтований сумнів, висновки відповідача щодо порушення вимог податкового законодавства під час формування податкової звітності за результатом придбання товару у ТОВ "Донстрой" у серпні 2015 року, а встановлені в ході розгляду даної справи свідчать про протилежне. У зв`язку із цим, підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні, а відповідач не поніс витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Східспецремонт".

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Східспецремонт" (місцезнаходження юридичної особи: 03150, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 6, приміщення 10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 38311208).

Відповідач - Головне управління ДФС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39439980).

Суддя О.М. Чудак