Рішення № 91335693, 04.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 року м. Київ № 640/8942/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про:

- визнання протиправними дій Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 в реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання Святошинської районну в місті Києві державної адміністрації зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 у належному йому садовому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 10.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.05.2019 відповідачем протиправно відмовлено позивачу у знятті з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 та у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 на підставі пункту 11 "Правил реєстрації місця проживання", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207, оскільки садовий будинок належить позивачу на праві власності та придатний для постійного проживання.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач є власником садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який не призначений для постійного проживання, тобто, вважається будівлею для літнього (сезонного) використання, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для реєстрації місця проживання позивача за цією адресою, тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Розглянувши заяви по суті, дослідивши письмові докази, суд установив:

Позивач з 11.02.2019 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорту серії КЛ №003677, виданого Зологівським РС ГУ ДМС України у Львівській області.

Як убачається з матеріалів судової справи, позивач є власником земельної ділянки площею 0,0594 га, розташованій на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:790:0017, на якій розташований садовий будинок АДРЕСА_1 , який також належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується наданими суду копіями державного акта на право власності на земельну ділянку та свідоцтва про право власності від 11.01.2012 серії НОМЕР_1 та копією витягу про державну реєстрацію прав, виданого Комунальним підприємством Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 26.01.2012 №32991054.

Відповідно до копії довідки від 18.05.2019 №142, виданої Садівничим товариством "Зоря", позивач з 2012 року постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , будинок придатний для постійного проживання протягом року, має автоматичну каналізацію та водопостачання, електропостачання здійснюється через садове товариство, а договір на газопостачання, укладений позивачем безпосередньо з постачальником.

Згідно з відомостями, які містяться в технічному паспорті від 03.06.2011 садовий будинок за вказаною вище адресою складається з коридорів, підсобних приміщень, котельні, душу, вбиральні, сауни, санвузлів, гардеробу, ванної, кухні, 5 житлових кімнат.

Позивач звернувся до Відділу з питань реєстрації місця проживання Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою від 14.05.2019 про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та заявою від 14.05.2019 про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відділ з питань реєстрації місця проживання, відмовляючи позивачу у знятті з реєстрації місця проживання та реєстрації місця проживання, зазначив, що садовий будинок не переведено у житловий, тому зняти з реєстрації та провести реєстрацію нового місця проживання неможливо на підставі пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207.

Не погоджуючись з відмовою в зняття з реєстрації та відмовою в реєстрації за новою адресою, позивач звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання, випадки їх обмеження врегульовані Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" від 11.12.2003 №1382-IV.

Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" встановлено:

вільний вибір місця проживання чи перебування - це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини (частина першої статті 3);

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання (частина перша статті 6);

орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови (стаття 9-1).

Відповідно до пункту 11 "Правил реєстрації місця проживання", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Як уже зазначалось, підставою для відмови в знятті з реєстрації та в реєстрації зазначено, що садовий будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де позивач виявив намір зареєструватись, не призначений для постійного проживання, тобто, вважається будівлею для літнього (сезонного) використання.

Цивільним кодексом України встановлено:

місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (частина перша статті 29);

житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (частина перша статті 379).

Відповідно до статті 4 Житлового кодексу УРСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки й жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки й жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їхнім об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, установлені для громадського житлового фонду.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Надаючи тлумачення наведеним нормам Закону України Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання", Цивільного кодексу України, Житлового кодексу УРСР, Верховний Суд висловив правову позицію, за якою реєстрація місця проживання фізичної особи здійснюється за наявності в особи житла. Під житлом необхідно розуміти - житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Отже, для цілей реєстрації місця проживання будинок або інше приміщення мають відповідати таким ознакам житла як пристосування та придатність для постійного проживання в них (наприклад постанови Верховного Суду від 21.08.2019 справа №183/4661/16 (2-а/183/10/17), від 10.10.2019 справа №2340/4673/18, від 31.03.2020 №826/12955/18, від 29.08.2020 справа №826/1081/16).

Як уже зазначалось, садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за позивачем на праві приватної власності, у довідці Садового товариства "Зоря" від 18.05.2019 №142 зазначено про проживання ОСОБА_1 з 2012 в цьому будинку, у будинку 118,5 кв.м житлової площі, наявні зручності для проживання (санвузол, вбиральня, котельня, кухня, душ, коридори, підсобні приміщення, будинок придатний для проживання протягом року, має автономну каналізацію та водопостачання, електропостачання здійснюється через садове товариство, укладено договір на газопостачання (від 04.06.2013 №9973), будинок згідно відомостей, які містяться в технічному паспорті складається з коридорів, підсобних приміщень, котельні, душу, вбиральні, сауни, санвузлів, гардеробу, ванної, кухні, 5 житлових кімнат.

Наведені докази спростовують доводи відповідача щодо непридатності до постійного проживання позивача в садовому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи відповідача з посиланням на положення державних будівельних норм, відповідно до яких для садових будинків установлюються інші нормативні вимоги до зовнішніх конструкцій, інженерного устаткування, що не відповідають аналогічним нормативним вимогам до житлових будинків, зазначених вище висновків суду не спростовують.

При цьому, відмінність будівельних норм у частині вимог до окремих конструктивних рішень, що застосовуються під час будівництва житлових будинків у порівнянні з садовими будинками, не позбавляє останніх ознак, притаманних житлу, і не спростовує їхньої придатності для постійного проживання, за умови, що власник садового будинку з власної ініціативи пристосував його для цього, встановивши додаткове обладнання чи комунікації.

З огляду на викладене, рішення відповідача про відмову у знятті з реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 та, відмову у реєстрації місця проживання позивача за адресою, визначеною позивачем, є протиправними. Водночас, судом не встановлено, а позивачем не доведено протиправності дій відповідача, відповідно така вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення про відмову в знятті з реєстрації та про відмову у реєстрації місця проживання від 14.05.2019.

Позивачем заявлено вимогу про зобов`язання відповідача зареєструвати місце проживання позивача.

На думку суду, вказана вимога підлягає задоволенню в частині зобов`язання Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації в особі структурного підрозділу Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути заяви позивача. Задовольняючи позовні вимоги в частині судом ураховано, що за змістом пункту 11 "Правил реєстрації місця проживання" в разі прийняття рішення про відмову в задоволенні заяв про зняття з реєстрації / реєстрацію місця проживання відповідні заяви повертаються особі. Крім того, суб`єкту надання адміністративних послуг необхідно встановити відповідні підстави станом на час розгляду заяв позивача.

Враховуючи викладене наведена позовна вимога підлягає задоволенню в частині зобов`язання Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути заяви позивача від 14.05.2019 про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 та про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Належним способом виконання рішення в цій частині є повторний розгляд структурним підрозділом Святошинської районної в місті Києві державною адміністрації Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб заяв позивача відповідно до вимог Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" та "Правил реєстрації місця проживання". При цьому не може бути підставою для відмови в задоволенні заяв позивача те, що садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не призначений для постійного проживання, є будівлею для літнього (сезонного) використання.

Частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанція від 16.05.2019 №50). З урахуванням того, що позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 200,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для відповідача.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 14 травня 2019 року про відмову у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Скасувати рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 14 травня 2019 року про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 травня 2019 року про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з урахуванням висновків суду.

Зобов`язати Відділ з питань реєстрації місця проживання Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 травня 2019 року про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 200,00 грн. (двісті гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Відповідач - Відділ з питань реєстрації місця проживання Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код 37395418, місцезнаходження: 03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 97).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. З дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець