Ухвала суду № 9133558, 07.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2010 р.                               м. Київ                                        К-25245/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Сергейчука О.А.

Суддів                                                            Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання                              Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача: неявка;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

на постанову Господарського суду Харківської області від 02.03.2006 р.

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 р.

у справі №АС-27/77-06

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Цербер АМГ»

до          Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про          визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цербер АМГ»(далі по тексту –позивач, ТОВ «Цербер АМГ») звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Московському районі) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Харківської області від 02.03.2006 р. у справі №АС-27/77-06 (суддя Мамалуй О.О.), яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 р. (головуючий суддя –Погребняк В.Я., судді –Гончар Т.В., Істоміна О.А.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.02.2006 року №0000102310/0 та №0000112310/0.

ДПІ у Московському районі, не погоджуючись з постановою Господарського суду Харківської області від 02.03.2006 р. та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 р. у справі №АС-27/77-06, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Московському районі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.02.2006 року ДПІ у Московському районі прийнято податкові повідомлення-рішення:

-          №0000102310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 855 940 грн., в тому числі: 484 200 грн. основного платежу та 371 740 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

-          №0000112310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 456 777 грн., в тому числі: 304 518 грн. основного платежу та 152 259 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Цербер АМГ»за період з 17.06.2004 року по 30.09.2005 року»від 26.01.2006 р. №122/23-32952082 (далі по тексту –Акт перевірки)

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на оплату інформаційних послуг, у зв’язку з чим і включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі вартості вказаних витрат є неправомірним.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання інформаційних послуг (договори, накладні, податкові накладні, платіжні доручення, рахунки про їх сплату) є в наявності у позивача та долучені до матеріалів справи.

Згідно з п. 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, витрати за оплату інформаційних послуг правомірно включені до складу валових витрат ТОВ «Цербер АМГ», оскільки факт придбання таких послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а такі послуги з врахуванням основних видів господарської діяльності позивача використовуються ним при реалізації продукції власного виробництва.

Що ж стосується формування податкового кредиту, то відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Рішення судів попередніх інстанцій правильно мотивовані тим, що позивач відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений у вартості придбаних інформаційних послуг, у відповідності з вимогами п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкової накладної, оформленої належним чином.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій відносно правомірного віднесення позивачем сум податку до валових витрат та податкового кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Підстав для скасування постанови Господарського суду Харківської області від 02.03.2006 р. та ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 р. у справі №АС-27/77-06 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 02.03.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 р. у справі №АС-27/77-06 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Харківської області від 02.03.2006 р. та ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 р. у справі №АС-27/77-06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.