Рішення № 91334452, 04.09.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3172/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця за Законом України "Про державну службу".

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" має право на призначення пенсії державного службовця, оскільки раніше така пенсія їй не призначалася.

Ухвалою суду від 19 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

30.06.2020 позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою від 19.06.2020.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, прийнято рішення розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову. Вказував, що управлінням правомірно відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком з переходом на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та на підставі пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих осіб" у зв`язку з його невідповідністю нормам пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-УІІІ "Про державну службу".

У запереченнях на відзив позивач вказувала на безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача. Зазначала що з 26.01.2009 їй була призначена пенсія згідно ст. 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно положень існуючого законодавства після досягнення 60-річного віку, на думку позивача, вона має право на отримання пенсії за декількома законами, а тому маючи стаж державної служби 37 років має право на отримання пенсії за законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Позивач надіслала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилось 50 років, вона має дитину, яка визнана інвалідом з дитинства. Позивач звернулася 26.01.2009 до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, до якої додала документи на підтвердження права на призначення пенсії державного службовця, а також документи, що підтверджують право на дострокове призначення такої пенсії, перелік яких передбачений пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1.

З 26 січня 2009 року ОСОБА_1 призначено було пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 №3712-ХІІ, що підтверджується протоколом №138 від 16.02.2009.

06 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до управління із заявою про перехід з пенсії за віком, призначеної відповідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, на пенсію за віком відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідачем прийнято рішення №916140120688 про перерахунок пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 06.06.2018.

Таким чином, виплати по призначеній пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII було припинено.

24.04.2019 позивач звернулася до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії за віком з переходом з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.05.2019 №22 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком з переходом на пенсію згідно Закону України від 10.12.2015 №899 "Про державну службу" та на підставі пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" у зв`язку з його невідповідністю нормам пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №899 "Про державну службу". Управління дійшло висновку, що чинні нормативно правові акти України не передбачають здійснення перерахунку розміру пенсій, раніше призначених згідно Закону України від 16.12.1993 року "Про державну службу", або їх повторне первинне призначення.

Позивач вважає, що дії відповідача щодо нездійснення переходу позивача з одного виду пенсії на інший, нездійснення її перерахунку суперечать положенням Законів та порушують її права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Право вибору виду пенсії закріплено у статті 10 Закону № 1058-IV. Так, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993.

Відповідно до пункту першого частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Порядок), яка застосовується з 01.05.2016.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу»:

мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 4 Порядку пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Вказаний Порядок є чинним, не визнавався неконституційним та не скасовувався.

Виходячи з аналізу викладених норм, суд приходить до висновку що в частині третій статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені статтею 9 зазначеного Закону (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), у той час як у спірних правовідносинах ставиться питання про перехід на інший вид пенсії за іншим Законом. За таких обставин, у спірних правовідносинах має місце звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу».

Таким чином, зважаючи, що позивачеві вже призначалася пенсія відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, а згодом позивача за її заявою було переведено на інший вид пенсійного забезпечення, відповідно до пункту 3 Порядку позивачеві не може бути призначено пенсію за Законом України «Про державну службу».

З огляду на зазначене, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області є правомірною, оскільки у відповідача відсутні правові підстави для повторного призначення пенсії позивачу згідно вищезазначеного Закону України «Про державну службу».

Згідно із частиною першою ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва