Рішення № 91334062, 04.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4588/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп`як О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява Львівського державного університету внутрішніх справ (79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів, в якій позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ кошти в сумі 47 016,02 грн. та суму судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу Львівського державного університету внутрішніх справ № 488 о/с від 04.08.2014 року ОСОБА_1 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Львівського державного університету внутрішніх справ. 29 серпня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про підготовку фахівці у вищому навчальному закладі МВС України. Згідно п.п. 3.3, 2.3.6 цього Договору Відповідач був зобов`язаний у випадку звільнення з органів внутрішніх справ після закінчення навчання до спливу встановленого трирічного терміну перебування на службі, відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в навчальному закладі. Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 15.04.2020 № 109 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції за власним бажанням згідно п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». За відповідачем рахується заборгованість у розмірі 47 016,02 грн., що підтверджується довідкою № 153 від 25.06.2018 року, виданою за підписом начальника ВФЗБО ЛьвДУВС. Враховуючи, що відповідачем на момент подання позову не погашено заборгованість перед державою щодо відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, просив позов задоволити.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп`як О.О.

Ухвалою суду від 06 липня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Копію вказаної ухвали суду надіслано відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , яка відповідає адресі місця реєстрації відповідача згідно даних Відділу обліку і моніторингу про реєстрацію місця проживання Головного управління ДМС у Львівській області. До суду повернулось рекомендовано повідомлення про вручення поштового відправлення № 7901827936300, з якого вбачається отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження 21 липня 2020 року. Відтак, відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи.

Враховуючи неподання відповідачем заперечень проти позовних вимог та доказів на їх підтвердження, суд, відповідно до частини 6 статті 162 КАС України розглядає справу на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Наказом Львівського державного університету внутрішніх справ № 488 о/с від 04.08.2014 року ОСОБА_1 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Львівського державного університету внутрішніх справ.

29 серпня 2014 року між Львівським державним університетом внутрішніх справ, ОСОБА_1 та Головним управлінням МВС у Львівській області було укладено трьохсторонній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України № 10-ПС/2014. Договір набрав чинності з моменту його підписання і діє до 01 липня 2021 року, що підтверджується копією відповідного договору.

Згідно п.п. 3.3, 2.3.6 цього Договору Відповідач був зобов`язаний у випадку звільнення з органів внутрішніх справ після закінчення навчання до спливу встановленого трирічного терміну перебування на службі, відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в навчальному закладі.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 15.04.2020 № 109 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції за власним бажанням згідно п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». За відповідачем рахується заборгованість у розмірі 47 016,02 грн., що підтверджується довідкою № 153 від 25.06.2018 року, виданою за підписом начальника ВФЗБО ЛьвДУВС. Вказана сума складається із: грошового забезпечення у розмірі 13 309,36 грн, медичного забезпечення в розмірі 382,00 грн., продовольчого забезпечення в розмірі 13 506,12 грн., речового забезпечення в розмірі 6009,67 грн., оплати комунальних послуг та спожитих енергоносіїв в розмірі 13 808,87 грн.

Відповідно до інформації Головного управління Національної поліції у Львівській області, викладену у листі від 24.04.2020 № 1588/01/13-2020, відповідача звільнено до відпрацювання трьох років після закінчення вищого навчального закладу.

Позивачем листом від 14.05.2020 № 10/335 надіслано ОСОБА_1 претензію про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у Львівському державному університеті внутрішніх справ, що підтверджується копією відповідного листа. Вказану претензію відповідачем отримано 16.05.2020 року.

Докази того, що Відповідач в добровільному порядку відшкодував витрати, пов`язані з його утриманням в навчальному закладі в сумі 47 016,02 грн. в матеріалах справи відсутні.

З огляду на звільнення відповідача за власним бажанням до закінчення трирічного терміну після завершення навчання та не відшкодування ним витрат на навчання в ЛьвДУВС у добровільному порядку, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" від 10.01.2002 № 2925-ІІІ навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення включенні до загальної структури МВС України.

Відповідно до Переліку вищих навчальних закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 № 1410 (далі - постанова № 1410), вищі навчальні заклади МВС, зокрема і позивач, входять до єдиної системи військової освіти.

На час укладання 29.08.2014 року між позивачем, відповідачем договору про підготовку фахівців в навчальному закладі МВС України діяв Закон України "Про міліцію".

Згідно з положеннями статті 18 Закону України "Про міліцію" (в редакції чинній на момент укладення договору між учасниками справи) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Наказом Міністерства внутрішніх справ № 150 від 14.05.2007 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 № 313 "Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ" та відповідно до вимог Законів України "Про вищу освіту", "Про міліцію", з метою вдосконалення порядку підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України за державним замовленням, затверджено Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, згідно з якого передбачено відшкодування вказаних витрат.

При цьому, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580) встановлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до положень ст. 72 Закону № 580 професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 74 Закону № 580 підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Відповідно до ч. 4 статті 74 Закону № 580 особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч. 5 ст. 74 Закону № 580 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України (далі - Порядок № 261).

Відповідно до п. 1 цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема, дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Пунктом 2 Порядку № 261 визначено, що витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС.

При цьому, згідно із положеннями п. 3 Порядку № 261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

Відповідно до п. 9 Порядку № 261 стягнення суми витрат припиняється в разі: поновлення на навчанні особи, що була відрахована з вищого навчального закладу; повторного прийняття особи на службу в поліцію. Якщо таке поновлення здійснено після відкриття виконавчого провадження щодо відшкодування витрат, стягнення їх суми припиняється на підставі вимоги стягувача.

Згідно з пунктами 6.13, 6.27, 6.28 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.02.2008 № 62 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) ВНЗ, в особі ректора (начальника), з одного боку, головним управлінням, управлінням МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізничному транспорті, в особі начальника, з другого боку, та громадянином України, який зарахований на навчання до ВНЗ за державним замовленням, з третього боку, протягом місяця з дня зарахування на навчання укладається договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

Порядок та підстави для відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у ВНЗ осіб, які навчалися за державним замовленням, визначаються відповідно до чинного законодавства.

У разі відмови осіб, які навчалися за державним замовленням, від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Так, п.п. 3.3 Договору від 29.08.2014 року № 10-ПС/2014 визначено, що у разі звільнення особи начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінченні навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, особа зобов`язується відшкодувати фактичні витрати, пов`язані із утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Також п. 2.3.6 Договору від 29.08.2014 року № 10-ПС/2014 передбачено, що у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановлення трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 Договору, відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з його утриманням в навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

З вище наведеного вбачається, що згідно положень даних пунктів договору на відповідача покладено обов`язок щодо відшкодування фактичних витрат за утриманням у вищому навчальному закладі у разі звільнення зі служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу за власним бажанням (відмовою від проходження служби).

Аналіз вказаних норм чинного законодавства та умов пп.2.3.6 п.2.3 та п.п. 3.3 Договору від 29.08.2014 року № 10-ПС/2014, укладених відповідачем, у їх сукупності свідчить про те, що у разі настання обставин визначених п.1 Порядку (зокрема, звільнення зі служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням) на відповідача покладено обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Отже, у спірних відносинах відшкодуванню підлягають витрати, пов`язані із навчанням особи, сума яких визначається на підставі розрахунків витрат на утримання осіб.

Згідно з довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням курсанта, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у Львівському державному університеті внутрішніх справ за період з 09 серпня 2014 року по 23 червня 2018 року в сумі 47 016,02 грн.

З огляду на викладене, ураховуючи, що відповідач звільнений зі служби в Національній поліції за п.7 (за власним бажанням) до закінчення трирічного строку з моменту закінчення ним вищого навчального закладу, де він навчався за державним замовленням, а доказів повторного прийняття на службу в поліцію або відшкодування позивачу понесених витрат судам обох інстанцій не надано, суд приходить до висновку, що відповідач повинен відшкодувати витрати на його утримання за період навчання у вищому навчальному закладі.

З огляду на наведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Львівського державного університету внутрішніх справ витрат, пов`язаних із утриманням ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі у розмірі 47 016,02 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу на момент розгляду справи.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Львівського державного університету внутрішніх справ (79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26; код ЄДРПОУ 08571995) кошти у розмірі 47 016 (сорок сім тисяч шістнадцять) грн. 02 коп.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 04.09.2020 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна