Рішення № 91334040, 02.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3958/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

з участю:

представника відповідача - Рісного М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом Державної архітектурно - будівельної інспекції України до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про знесення, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної архітектурно - будівельної інспекції України (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за участю третьої особи у справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) у якій позивач просить суд зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок здійснити знесення самовільно збудованого будинку по АДРЕСА_3 . Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою від 18 вересня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 17 жовтня 2018 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №1340/3798/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування припису.

Ухвалою від 25 лютого 2020 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 10 червня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України здійснює самовільне будівництво прибудови до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 ( відповідно до довідки № 3-06- 8-706 Л від 05.07.2016, виданої Виконавчим комітетом Винниківської міської ради гр. ОСОБА_1 , як забудовнику земельної ділянки, яка належить йому згідно Державного акту на право приватної власності на землю ІІ- ЛВ № 011505 від 18.12.2002 року к/н 4610160300:05:002:0197 присвоєно поштову адресу по АДРЕСА_3 без отримання будівельного паспорта забудови земельної ділянки та без права на виконання будівельних робіт, а саме без повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта. Також зазначають, що будівельні роботи відповідача виконуються з порушенням будівельних норм, а саме п. 3.25 * Додатку 3.1 (обов`язковий) «Протипожежні вимоги» ДБН 360-92 ** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов`язати відповідача за власний рахунок здійснити знесення самовільно збудованого будинку по АДРЕСА_3 .

Представник позивача та третя особа у справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача в судове засідання не з`явилися, причин не прибуття не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

16.10.2018 року на адресу суду відповідачем було подано відзив. Даний відзив обґрунтований тим, що технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 , виготовлений Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 12.12.2017 року. Отже, станом на 12.12.2017 року будинок АДРЕСА_3 вже було споруджено, тобто - його будівництво було вже завершено. Таким чином відповідач зазначає, що будинок (включно із будь - якими прибудовами), було введено в експлуатацію та юридично оформлено, ще у грудні 2017 року.

Також, звернув увагу суду, в період проведення Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області перевірки відповідач перебував поза межами України, відтак фізично не міг бути присутнім при проведенні даної перевірки та винесення акті та приписів, що є порушенням вимог Порядку здійснення державного архітектурно - будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував просив відмовити у задоволенні позовних вимог покликаючись на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 1340/3798/18, яким визнано протиправними та скасовано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт № 240/18-1 від 07.05.2018 р., винесений Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 240/18-2 від 07.05.2018 р., винесений Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок № 553) державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Пунктом 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органу державного архітектурно-будівельного контролю.

16 квітня 2018 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області отримав звернення Личаківського відділу поліції у Львівській області Національної поліції України від 16.04.2018 року № 4753/3918 з проханням провести перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов та інших нормативних документів під час будівництва гр. ОСОБА_1 індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_3 .

18.04.2018 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області було видано направлення для проведення позапланового заходу № 228/18-пз для здійснення позапланової перевірки на об`єкті: Будівництво на АДРЕСА_3 . Строк дії направлення «з 20 квітня до 05 травня 2018 року».

05.05.2018 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області було видано направлення для проведення позапланового заходу № 269/18-пз для здійснення позапланової перевірки на об`єкті: Будівництво на вул. Стрілецькій, 8 у м. Винники Львівської області. Строк дії направленні з « 05 травня до 08 травня 2018 року».

З 20.04.2018 р. до 07.05.2018 р. Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області було проведено позапланову перевірку, за результатами якої були складені такі документи:

1) Акт перевірки № 228/18;

2) Протокол про адміністративне правопорушення № 228/18-1 від 07.05.2018 року;

3) Протокол про адміністративне правопорушення № 228/18-2 від 07.05.2018 року;

4) Припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт № 240/18-1 від 07.05.2018 року;

5) Припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, стандартів і правил № 240/18-2 від 07.05.2018 року.

13.06.2018 року за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності Департаментом державно архітектурно-будівельного контролю у Львівській області прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення № 64/1п/18-ф/пз, відповідно до якої ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 (п`ять тисяч ) гривень.

27.06.2018 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області було видано направлення для проведення позапланового заходу № 458/18-пз для здійснення позапланової перевірки на об`єкті: прибудова до житлового будинку на АДРЕСА_3 у строк «з 02 липня до 14 липня 2018 року».

У період з 02.07.2018 по 13.07.2018 позивачем було проведено ще одну позапланову перевірку на об`єкті будівництво на АДРЕСА_3 .

За результатами зазначеної перевірки позивачем складено акт № 458/18, в якому зазначено, що при неодноразовому виїзді за адресою: АДРЕСА_3 , перевірку відповідно до Порядку передбаченому п.9 Порядку здійснення державного архітектурно - будівельного контролю затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року здійснити не виявилося можливим, оскільки на момент здійснення позапланової перевірки, замовник та або уповноважений представник були відсутні. Візуальним оглядом перевірки об`єм будівельних робіт та конфігурація розташування будівель не змінилось та вимоги припису 240/18-2 від 07.05.2018 р. не виконано. На час перевірки будівельні роботи не здійснювалися.

Вважаючи, що відповідачем порушено вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, а саме: статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз. 2 п.5, п.13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», п.3.25* Додатку 3.1 (обов`язковий) «Протипожежні вимоги» ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», таблиці 8.5 ** ДБН 360-92 ** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», для подання позову до суду про знесення самочинного будівництва, позивач звернувся до суду з цим позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17 лютого 2011 року (далі Закон №3038-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до положень статті 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт; 4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; 5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам стандартів, норм і правил згідно із законодавством; 6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій; 7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з частиною першою статті 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Отже, положення частини першої статті 38 Закону № 3038-VI визначають перелік юридичних фактів, які зумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на подання до суду позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Так, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії: 1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; 3) винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Вказана позиція також зазначена Верховним Судом в постановах від 28 листопада 2018 у справі № 815/2311/15, від 22 серпня 2019 року у справі № 2040/7234/18 та від 09 липня 2020 року у справі №463/4564/16-а, де Верховний Суд звертає увагу на те, що зверненню суб`єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов`язання знести самочинне будівництво передує наявність саме всіх вищезазначених обставин. Тягар доказування наявності перелічених фактів та умов покладається на суб`єкта владних повноважень, який звертається до суду, а їх перевірка покладена на суд.

Статтею 7 Закону України «Про архітектурну діяльність» № 687-XIV від 20 травня 1999 року (далі - Закон України № 687-XIV від 20 травня 1999 року) проект об`єкта архітектури розробляється під керівництвом або з обов`язковою участю головного архітектора проекту та/або головного інженера проекту, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат. Проект об`єкта архітектури завіряється підписом і скріплюється особистою печаткою головного архітектора проекту та/або головного інженера проекту, які мають кваліфікаційний сертифікат. Проектна документація на будівництво об`єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами.

Частиною першою статті 9 Закону України № 687-XIV від 20 травня 1999 року встановлено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України № 687-XIV від 20 травня 1999 року замовники та підрядники під час створення об`єкта архітектури зобов`язані зокрема: забезпечувати будівництво об`єктів архітектури згідно з робочою документацією, застосовувати будівельні матеріали, вироби і конструкції, які відповідають державним стандартам, нормам і правилам і такі, що пройшли сертифікацію, якщо вона є обов`язковою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України. Видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Частиною другою та третьою цієї статті встановлено, що зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - реєстр). Внесення даних до реєстру з присвоєнням реєстраційного номера здійснюється на підставі інформації, наданої органами державного архітектурно-будівельного контролю, протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Згідно з частиною сьомою цієї ж статті виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положення пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Перевіряючи наявність всіх вищезазначених обставин, які є передумовою звернення суб`єкта владних повноважень з позовом про зобов`язання знести самочинне будівництво, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Наведені положення Цивільного кодексу України також визначають, що умовами звернення відповідного органу влади з позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва є встановлення таких фактів як неможливість перебудови об`єкта самочинного будівництва або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови. При цьому передбачено, що відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування звертаються до суду з позовом про зобов`язання особи , яка здійснила (здійснює) будівництво, провести перебудову об`єкта. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм матеріального права наведено й Верховним Судом у постанові від 31 липня 2018 року у справі №813/6426/14, від 06 березня 2019 року у справі № 810/5680/15 та 22 серпня 2019 року у справі №2040/7234/18.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 Цивільного кодексу України). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 376 Цивільного кодексу України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 Цивільного кодексу України).

У пункті 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз`яснено, що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об`єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову. Якщо технічна можливість перебудови об`єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна. Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов`язання здійснити перебудову.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом із тим судом встановлено, що 24 жовтня 2019 року Львівським окружним адміністративним судом у справі № 1340/3798/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної архітектурно - будівельної інспекції України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування приписів, задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт № 240/18-1 від 07.05.2018 р., винесений Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Визнано протиправним та скасовано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 240/18-2 від 07.05.2018 р., винесений Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 року у справі № 1340/3798/18 провад. №857/12717/19 апеляційні скарги Державної архітектурно - будівельної інспекції України та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 1340/3798/18 - без змін.

Зазначене рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1340/3798/18 набрало законної сили - 12.02.2020 року.

Суд звертає увагу на обставини та висновки, що встановлені в рішенні Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1340/3798/18 від 24 жовтня 2019 року, а саме: «В матеріалах справи міститься Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 , виготовлений Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 12.12.2017 року. Із згаданого вище технічного паспорту вбачається, що ще станом на 12.12.2017 року будинок АДРЕСА_3 вже було споруджено, тобто - його будівництво було вже завершено. При цьому, прибудови а-1 та а1-1 вже були споруджені і позначені у такому технічному паспорті. Крім того, станом на 13.12.2017 року позивачем було зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.12.2017 року індексний номер витягу 107821174. Як слідує із вказаного Витягу, підставою виникнення права власності став Сертифікат відповідності, серія та номер: ЛВ 001825, виданий 24.12.2010 року, видавник: Інспекція ДАБК у Львівській області. Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року № 923 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 534) (чинний на момент видачі Сертифікату відповідності позивачу) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекція) за формою згідно з додатком 1 (п. 2). Таким чином, із поданих позивачем документів слідує, що станом на момент винесення оскаржуваних приписів будівництво будинку АДРЕСА_3 було завершено. Таким чином, порушення позивачем ст. 27 та п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які встановлені приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт № 240/18-1 від 07.05.2018 року, спростовуються поданими доказами. Адже у період, охоплений позаплановою перевіркою, за наслідками якої було винесено оскаржувані приписи, будинок (включно із прибудовами) було введено в експлуатацію та оформлено на нього право власності. Також суд звертає увагу, що позивачем надано перевіряючим технічний паспорт та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, тобто на час проведення перевірки відповідачу було відомо, що на спірну прибудову зареєстровано право власності до проведення перевірки. Суд не надає оцінки виявленим під час перевірки порушенням, виявленим під час проведення перевірки, так як будівництво є узаконеним і така оцінка може надаватись судом при оскаржені реєстрації права власності.».

Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи норми викладених статей КАС України, а також те, що припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт № 240/18-1 від 07.05.2018 р., винесений Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 240/18-2 від 07.05.2018 р., винесений Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України визнано протиправними та скасовано, а, отже, відсутні підстави для зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок здійснити самовільно збудованого будинку на АДРЕСА_3 .

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При вирішенні спору суд також враховує, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року вказано, що будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

Частиною другою статті 73 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як передбачає частина перша статті 76 КАС України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державної архітектурно - будівельної інспекції України до ОСОБА_1 за участю третьої особи у справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про знесення, - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 вересня 2020 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна