Рішення № 91333221, 25.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року Справа № 160/205/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засіданняШурпіновій К.О. за участю: позивача представника відповідача Корнєва К.О. Алексєєва О.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 08.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Любимівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним і таким, що порушує права та законні інтереси позивача, рішення Любимівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 29.11.2019;

- скасувати рішення Любимівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 29.11.2019;

- зобов`язати Любимівську селищну раду Дніпровського району Дніпропетровської області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га із комунальної власності ОТГ у відповідності до клопотання позивача від 28.11.2019.

2. Ухвалою суду від 13.01.2020 позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.

3. 30.01.2020 на виконання вимог ухвали суду позивачем надано:

- належним чином засвідчені докази на обґрунтування позовних вимог із зазначенням, де перебуває оригінал такого доказу;

- належним чином оформлену позовну заяву, в якій викладено наступний зміст позовних вимог:

-- визнати протиправним і таким, що порушує права та законні інтереси громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішення Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 29.11.2019 № 788-26/VII;

-- скасувати рішення Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 29.11.2019 № 788-26/VII;

-- зобов`язати Любимівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га із комунальної власності ОТГ у відповідності до клопотання ОСОБА_1 до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської від 28.11.2019.

4. Ухвалою суду від 04.02.2020:

- прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/205/20;

- призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 20.02.2020;

- витребувано від Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області: рішення Любимівської сільської ради від 25.06.2012 № 364-15/УІ; проект «Покращення гідрологічного режиму р. Течія на території Любимівської сільської ради Дніпропетровського району», затверджений рішенням Любимівської сільської ради від 20.06.2014 № 842-29/УІ;

- надано учасникам справи строк для подання заяв по суті спору та документів до суду.

5. 20.02.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

6. 20.02.2020 позивачем подано до канцелярії суду відповідь на відзив.

7. У судовому засіданні 20.02.2020 оголошено перерву до 12.03.2020 для надання додаткових доказів.

8. 12.03.2020 позивачем до канцелярії суду подано клопотання про перенесення судового засідання на інший час.

9. 12.03.2020 відповідачем подано до канцелярії суду подано заяву про доручення до матеріалів справи витребуваних судом письмових доказів.

10. У судовому засіданні 12.03.2020 оголошено перерву до 02.04.2020 для надання додаткових доказів.

11. 01.04.2020 до суду надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи.

12. 02.04.2020 до суду надійшло клопотання позивача про перенесення судового засідання.

13. У судовому засіданні 02.04.2020 судом ухвалено відкласти розгляд справи на 28.04.2020 у зв`язку із надходженням від сторін клопотань про відкладення розгляду справи.

14. 28.04.2020 відповідачем подано до суду заяву про долучення до матеріалів справи копії проекту землеустрою про визначення розмірів та встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги р. Течія на території Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

15. У судове засідання 28.04.2020 учасники справи не прибули, судом ухвалено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, здійснити виклик сторін у судове засідання при зменшенні обмежень, запроваджених у зв`язку із карантинними заходами.

16. 01.07.2020 від позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 02.04.2020, на інший час після скасування карантину, надано додаткові докази.

17. 01.07.2020 від позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 02.04.2020, на інший час після скасування карантину, надано додаткові докази.

18. 25.08.2020 у підготовче засідання прибули учасники справи, за письмової згоди останніх закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті одразу після закінчення судового засідання.

19. У судовому засіданні учасники справи підтримали обрані правові позиції.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

20. Оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки земельна ділянка входить в межі водоохоронної зони.

21. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів.

22. Відповідач не надав обґрунтування спірного рішення відповідними графічними матеріалами, якими було б засвідчено накладання меж водоохоронної зони річки Течія на межі ще не зареєстрованої земельної ділянки, тому що згідно Закону України «Про землеустрій» межі земельної ділянки можуть бути сформовані тільки після проведення комплексу робіт із землеустрою, за дозволом на проведення яких позивач і звернувся до відповідача.

23. Законодавством прямо не зазначено заборону відведення земельних ділянок під ведення особистого селянського господарства, які підпадають під водоохоронну зону.

24. З доданих до клопотання графічних матеріалів вбачається, що відстань між орієнтовною межею запитуваної у клопотанні земельної ділянки та захисною зоною малої річки Течія більше ніж втричі перевищує зазначений законом розмір, який складає 25 метрів.

25. Рішення відповідача є необґрунтованим, незаконним, порушує права позивача, тому підлягає скасуванню.

26. Відповідачем не доведено факту накладання меж запитуваної земельної ділянки на межі водоохоронної зони річки Течія.

27. Дана земельна ділянка повністю задовольняє умовам законної передачі її у власність, суд має законні повноваження зобов`язати відповідача вчинити певні дії, а саме надати дозвіл позивачу реалізувати своє законне право на отримання земельної ділянки у власність.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

28. Відповідач проти позову заперечив повністю, зазначив, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку з тим, що запитувана земельна ділянка розташована у межах водоохоронної зони р. Течія.

29. Згідно графічних матеріалів із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки встановлено, що зазначена земельна ділянка входить у межі водоохоронної зони, які запроектовані для проведення робіт за проектом «Покращення гідрологічного режиму р. Течія на території Любимівської сільської ради Дніпропетровського району», затвердженим рішенням Любимівської сільської ради від 20.06.2014 № 842-29/УІ.

30. До земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

31. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

32. Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

33. Вимоги позивача про зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не підлягають задоволенню, оскільки суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавством.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

34. 28.11.2019 за вх. № 1599 ОСОБА_1 звернувся до Любимівської об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, із комунальної власності ОТГ, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Любимівського ОТГ Дніпровського району Дніпропетровської області. Дана земельна ділянка межує з земельними ділянками із кадастровими номерами 1221 484000:01:007:0021 та 1221 484000:01:007:0022.

35. До клопотання заявником додані: паспорт громадянина України; довідку про присвоєння ідентифікаційного номера; посвідчення учасника бойових дій; графічні матеріали, що забезпечують чітке відображення всіх елементів та написів, що містить графічне зображення земельної ділянки із зазначенням місця розташування її меж.

36. Рішенням Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 29.11.2019 № 788-26/VII «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 щодо надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0000 га», враховуючи норми Генерального плану с. Придніпрянське, проекту землеустрою щодо встановлення меж с. Придніпрянське, проекту покращення гідрологічного режиму р. Течія на території Любимівської сільської ради, відповідно до пункту 34 частини першої статті 26, статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 12, 116, 118, 122, 59, 61 Земельного кодексу України, статті 88 Водного кодексу України, вирішено:

- відмовити ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що запитувана земельна ділянка розташована в межах водоохоронної зони р. Течія с. Придніпрянське, Любимівської сільської ради, затвердженої рішенням Любимівської сільської ради від 25.06.2012 № 364-15/УІ;

- відповідно до наданого заявником клопотання та графічних матеріалів із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, встановлено, що зазначена земельна ділянка, входить в межі водоохоронної зони, які запроектовані для проведення робіт за проектом «Покращення гідрологічного режиму р. Течія на території Любимівської сільської ради Дніпропетровського району», затвердженим рішенням Любимівської сільської ради від 20.06.2014 № 842-29/УІ.

37. Відповідачем надано Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Придніпрянське Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, інвентарний № ІХ-50311 від 25.12.2014, якій містить графічні матеріали, зокрема щодо прибережної захисної смуги річки Течія.

38. Проект землеустрою погоджено рішенням Любимівської ради від 02.06.2015 № 1144-35-УІ.

39. Відповідач зазначив про розробку проекту Покращення гідрологічного режиму р. Течія на території, надавши графічні матеріали Розчищення русла р. Течія.

40. Відповідач надав копію тому 4 Проекту землеустрою щодо визначення розмірів та встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги р. Течія на території Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

41. 01.07.2020 позивачем надано викопіювання з кадастрової карти (плану) № НВ-1213185272020 та інформацію щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 1221484000:01:007, сформовані державним кадастровим реєстратором відділу у Дніпровському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровської області на заяву позивача від 10.03.2020, згідно із якими на викопіюванні визначено запитувану заявником земельну ділянку; в інформації щодо земельної ділянки зазначено:

- чи не перебуває земельна ділянка в користуванні (власності) третіх осіб: відомості відсутні;

- цільове призначення земельної ділянки: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам);

- чи реалізовувала особа право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням: відомості відсутні;

- орієнтовна площа земельної ділянки: 2,0000 га;

- дані згідно форми 6-зем (графа, рядок): шифр 96 гр. 12;

- чи відноситься земельна ділянка до:

-- земель сільськогосподарського призначення: так;

-- земель рекреаційного призначення: ні;

-- земель лісового фонду: ні;

-- земель лісогосподарського призначення: ні;

-- земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення: ні;

-- земель оздоровчого фонду: ні;

-- земель історико-культурного призначення: ні;

-- земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (конкретизувати): ні;

-- земель водного фонду: встановити проектом;

-- охоронних зон: земель санітарної охорони: встановити проектом; санітарно-захисних зон: встановити проектом; зон особливого режиму використання земель: встановити проектом; водоохоронних зон: так;

-- особливо цінних земель: встановити проектом;

-- земель резервного фонду: ні;

-- не витребуваних паїв: ні;

- форма власності на землю: комунальна власність;

- наявність на земельній ділянці деревної та чагарникової рослинності: відомості відсутні;

- обмеження, обтяження встановлені на земельну ділянку (конкретизувати в разі наявності): встановити проектом;

- відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій: встановити проектом;

- наявність умов передбачених частинами 2 та 3 статті 134 ЗК України: «-»;

- відповідність вимогам раціональної організації території: встановити проектом;

- чи має особа набувати право постійного користування: ні;

- наявність на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, (відомості про правовстановлюючі документи в разі наявності): відомості відсутні.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

42. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

43. Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

44. Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

45. Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

46. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 116 ЗК України, зокрема, громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

47. Набуття права на землю, зокрема, громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

48. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.

49. Частиною першою статті 117 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

50. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено статтею 118 ЗК України.

51. Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

52. У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

53. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

54. Статтею 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

55. Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

56. За приписами частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

57. Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

58. Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

59. Відповідно до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

60. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

61. За положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.

62. Згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

63. Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів;

- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів;

- для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

64. За положеннями частини четвертої статті 88 ВК України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

65. Згідно статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

щодо визнання протиправним та скасування рішення

66. За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

67. Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

68. З огляду на наведене, положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

69. Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

70. Як встановлено судом, громадянин України ОСОБА_1 , реалізуючи надане йому конституційне право, звернувся до розпорядника земель із клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га із комунальної власності ОТГ.

71. Відповідач відмовив у задоволенні поданого клопотання із посиланням на те, що запитувана земельна ділянка розташована в межах водоохоронної зони р. Течія с. Придніпрянське, Любимівської сільської ради.

72. Однак, суд зазначає, що обмеженню підлягає передача земельних ділянок водного фонду, які включають прибережні смуги у встановлених розмірах (межах).

73. З наданої проектної документації, зокрема графічних матеріалів, досліджених за участі сторін у судовому засіданні, беззаперечно не встановлено накладення земельної ділянки на прибережну захисну смугу річки Течія (25 метрів), або інші землі, визначені частиною першою статті 58 ЗК України, які належать до земель водного фонду.

74. Викопіюванням з кадастрової карти (плану) № НВ-1213185272020 та інформацією щодо земельної ділянки, наданими державним кадастровим реєстратором, визначено, що запитувана земельна ділянка відноситься до водоохоронних зон, проте, чи відноситься така земельна ділянка до земель водного фонду, належить вставити проектом.

75. ВК України визначає, що прибережна захисна смуга (як землі водного фонду) це - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

76. Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

77. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України.

78. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема,

- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

- відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

- перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

- викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- кадастровий план земельної ділянки;

- матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки).

79. Відповідно до статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

80. Підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (пункт 17 статті 186 ЗК України).

81. З огляду на наведені норми права на надані сторонами докази суд зазначає, що висновок про неможливість передання запитуваної ділянки у власність може бути здійснений лише після розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не отримання відповідного погодження та затвердження такого проекту уповноваженими органами у встановленому законом порядку.

82. Однак, такий висновок може мати місце лише у процесі складення проектної документації щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку із чим прийняте відповідачем рішення про відмову у наданні дозволу є передчасним.

83. Окремо суд звертає увагу, що позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки орієнтовною площею 2 га за наявності права на отримання такої ділянки площею до 2 га, отже проектом землеустрою може бути визначена земельна ділянка площею меншою ніж 2 га, однак без визначених законом обмежень.

84. Саме за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки можливим буде встановити межі земельної ділянки та її віддаленість безпосередньо від річки, прибережної захисної смуги або накладання частин земельних ділянок, та відповідність вимогам положень статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України.

85. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та їх задоволення в частині визнання протиправним та скасування рішення Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 29.11.2019 № 788-26/VII, у зв`язку із передчасністю прийняття такого рішення.

щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії

86. Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

87. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

88. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

89. Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

90. Відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 № 361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

91. За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, виходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.

92. Стосовно тверджень відповідача, що вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є виключною компетенцією вказаного органу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

93. Предметом спору є як підстави ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати дозвіл на розробку проекту землеустрою шляхом прийняття відповідного рішення.

94. Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

95. Отже, положення статті 118 ЗК України містять вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

96. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

97. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

98. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

99. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

100. Подібну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема у постановах від 24.01.2019 по справі № 806/2978/17, від 16.05.2019 по справі № 812/1312/18, від 14.08.2019 по справі № 0640/4434/18, від 24.12.2019 по справі № 823/59/17, постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 840/2979/18.

101. Частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

102. Такий спосіб захисту порушеного права є належним та ефективним, забезпечує позитивне вирішення його питання без невиправданих зволікань.

103. Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Любимівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га із комунальної власності ОТГ у відповідності до клопотання позивача від 28.11.2019.

VІІІ. ВИСНОВОК СУДУ

104. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

105. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

106. Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

107. Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

щодо розподілу судових витрат

108. Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 07.07.2011 № 3674-VI як учасник бойових дій.

109. Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339741; вул. Садова, буд. 1, с. Любимівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52042) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 29.11.2019 № 788-26/VII «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 щодо надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га».

3. Зобов`язати Любимівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га із земель комунальної власності відповідно до клопотання від 28.11.2019 № 1599.

4. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Повне рішення складено 04.09.2020.

Суддя І.О. Верба