Рішення № 91333115, 31.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року Справа № 160/5810/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування припису від 04.11.2019р., скасування постанови про накладення штрафу №65/0412 від 04.12.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2020р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради та, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 24.06.2020р., просить:

- визнати протиправним та скасувати припис відповідача про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 04.11.2019р., який видано позивачеві щодо проведення позапланової перевірки об`єкта містобудування, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати постанову №65/0412 про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності від 04.12.2019р., якою позивача визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого п.2 ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у розмірі 72252 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що проведення позапланової перевірки з винесенням оскаржуваних припису та постанови було здійснено поза межами повноважень, не у спосіб, що визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою КМУ №553 від 23.05.2011 року та відносно не того суб`єкта містобудування, оскільки перевірка проводилась на об`єкті містобудування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та згідно із договором оренди № 01/01-18 від 04.01.2018 року передано ним, як фізичною особою для ведення господарської діяльності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 і вказане приміщення не має ніякого відношення до ФОП ОСОБА_1 , відносно якого був винесений оскаржуваний припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та винесено оскаржувану постанову №65/0412, оскільки ФОП ОСОБА_1 провадить свою діяльність за іншою адресою; представником позивача було відмовлено у допуску посадовим особам відповідача до об`єкту перевірки у зв`язку із ненаданням останніми копії погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю) або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки, проте, посадові особи відповідача самовільно, без участі власника приміщення або суб`єкта господарювання, або їхніх представників, 04.11.2019 року склали Акт за результатами проведеного планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 04.11.2019 року №0000000119, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 04.11.2019 року та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 04.11.2019 року; постановою Кабінету Міністрів України № 406 від 07.06.2017 року затверджено перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, до яких відноситься, зокрема, технічне переоснащення згідно з державними будівельними нормами внутрішніх систем опалення, вентиляції, водопостачання, водовідведення, газопостачання (включаючи спеціальне), силових та слабкострумових систем, які забезпечують функціонування будівель і споруд: обладнання (переобладнання) будівель і споруд приладами для ведення відокремленого обліку енергоносіїв, гарячої і холодної води; нa момент придбання зазначеного нежитлового приміщення, воно вже мало вентиляцію але без монтажу повітроводу по фасаду будівлі з боку двору, тобто ці роботи були виконані не ОСОБА_1 , а до 2018 року попередніми власниками, та у зв`язку з тим, що вентиляційний отвір на момент придбання приміщення вже був, то у 2018 році і було виконано тільки монтаж повітроводу. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини.

Ухвалою суду від 30.06.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.150).

Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 30.06.2020р., відзиву на позов суду не надав, про причини не надання відзиву не повідомив, зазначену ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження та позовну заяву з додатками та уточнену позовну заяву з додатками отримав 29.07.2020р., що підтверджується поштовим повідомленням, наявним в матеріалах справи (а.с.158).

У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 31.08.2020р., тобто у межах строку визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 з 11.09.2017р. зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває на обліку у ДПІ у Соборному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, основним видом діяльності є виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, що підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ, наявною у справі (а.с.113).

02.01.2018р. між Приватним виробничо-торговим підприємством «КАНЦ-СЕРВІС» (Продавець) та громадянином України фізичною особою ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №18, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , який зареєстровано в реєстрі за №8, що підтверджується копією відповідного договору, наявною у справі (а.с.112).

При цьому, згідно оціночного акту від 16.07.1998р. в приміщенні є електроосвітлення, водопровід, міська каналізація, газопостачання та вентиляція (а.с.117 зворот).

04.01.2018р. між фізичною особою ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір №01/01-18 про передачу у тимчасове користування виробничого нежитлового приміщення №18, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією відповідного договору (а.с.114-115).

22.10.2019р. на підставі наказу №585п від 21.10.2019р. та п.7 Порядку №553 у зв`язку із зверненням голови об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІНЖЕНЕРНА 3» ОСОБА_4 від 12.09.2019р. вих.№37 відповідачем було сформовано направлення за №0499 для здійснення позапланової перевірки на об`єкті містобудування, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 (пекарня «Булочник»), що підтверджується змістом копії відповідного направлення (а.с.80-81).

04.11.2019р. посадовою особою відповідача за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , було складено акт за №0000000119, де Замовником вказано - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , а також припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності за змістом яких видно, що у ході проведення позапланової перевірки було встановлено, що замовником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю, який дає право виконувати будівельні роботи, реконструйовано приміщення, а саме: виконані будівельні роботи з монтажу повітроводу витяжної вентиляції вбудованого приміщення 18 по фасаду житлового будинку АДРЕСА_3 , що є порушенням п.1 ч.1 ст.34 та ч.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за що передбачена відповідальність згідно п.2 ч.2 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», розгляд справи призначений на 21.11.2019р. об 11 год. 00 хв. у приміщенні Управління ДАБК Дніпровської міської ради (м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29-А) - (а.с.82-106).

Надалі, посадовою особою відповідача 04.12.2019р. за наслідками проведеної позапланової перевірки на підставі вищезгаданого акту від 04.11.2019р., протоколу та припису було прийнято постанову №65/0412 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за змістом якої за реконструкцію приміщення, а саме: виконання будівельних робіт з монтажу повітроводу витяжної вентиляції вбудованого приміщення 18 по фасаду житлового будинку АДРЕСА_3 без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю, який дає право виконувати будівельні роботи згідно до п.2 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 72252 грн. (а.с.107-108).

Вказана постанова відповідачем була направлена позивачеві поштою, чек АТ «Укпошта» №4900077641462 від 06.12.2019р., що підтверджується відміткою у постанові (а.с.107-108).

Правомірність прийняття відповідачем припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 04.11.2019р. та постанови №65/0412 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 04.12.2019р. є предметом розгляду у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Правовідносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038), Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а повноваження органів нагляду (контролю) за додержанням суб`єктами містобудування законодавства у сфері містобудівної діяльності встановлені Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. №553, у редакції, чинній на момент проведення перевірки жовтень-листопад 2019р. (далі Порядок №553) та Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995р. №244 (далі Порядок №244).

Так, у відповідності до вимог ч.1 ст.41 Закону №3038 державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає вищенаведений Порядок №553.

Згідно з пунктом 2 наведеного Порядку №553, у редакції, чинній на момент проведення перевірки, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

Відповідно до вимог пункту 5 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

За приписами пунктів 7-9 Порядку №553 встановлено, що підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівної діяльності.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

У відповідності до вимог п.12 наведеного Порядку №553 посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані, зокрема:

- у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством;

- ознайомлювати суб`єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством.

Також і згідно п.13 Порядку №553 передбачено, що суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право:

- вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства;

- перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень;

- бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю;

- за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю;

- подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Пунктом 21 Порядку №553 встановлено, що якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Системний аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюються заходи контролю (нагляду) під час проведення позапланової перевірки, має право бути присутнім під час здійснення такого державного архітектурно-будівельного контролю, допускати посадових осіб до перевірки, надавати письмові пояснення та зауваження або заперечення до акту перевірки, за наслідками такої перевірки отримувати акт перевірки, припис, протокол та інші документи, які складаються під час перевірки, висловлювати відмову у їх отриманні, а посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю, в свою чергу, зобов`язані забезпечити участь такого суб`єкта містобудування (у даному випадку позивача) у проведенні перевірки шляхом пред`явлення суб`єкту містобудування (позивачу), щодо якого проводиться перевірка, службового посвідчення та наданням копії направлення для проведення позапланової перевірки.

Так, як свідчать наявні в матеріалах справи копії документів, зокрема, копія змісту направлення на перевірку №0499 від 22.10.2019р. його було вручено уповноваженій особі позивача Фещенко В.О. 24.10.2019р. (а.с.80-81), що не заперечується позивачем, а відповідно, право позивача на участь у проведенні щодо нього позапланової перевірки відповідачем було забезпечено у спосіб, встановлений Порядком №553.

При цьому, судом враховується і те, що недопуск представником ОСОБА_5 посадових осіб відповідача до проведення перевірки через не надання дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) (ст.6 Закону №877) є безпідставним, оскільки надання такого дозволу не передбачено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877, а вказаним законом (ч.5 ст.7) передбачено перед початком перевірки пред`явити службове посвідчення та надати позивачеві (його представнику) копію посвідчення (направлення), що і було дотримано відповідачем (а.с.80-81).

З огляду на викладене, посилання позивача на порушення відповідачем процедури проведення перевірки є неспроможними та спростовуються змістом направлення №0499 від 22.10.2019р. про його вручення представнику позивача ОСОБА_5 (а.с.80-81).

Що стосується доводів відповідача у оспорюваних приписі та постанові з приводу виконання позивачем будівельних робіт з монтажу повітроводу витяжної вентиляції вбудованого приміщення 18 по фасаду житлового будинку №3 по вул. Інженерна, що є порушенням п.1 ч.1 ст.34 та ч.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», задовольняючи позовні вимоги позивача у цій частині, суд виходить з такого.

Статтею 34 Закону №3038 передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету міністрів України №406 від 07.06.2017р. затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію (далі - Постанова КМУ №406), відповідно до якої не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Відповідно до п.3 Постанови КМУ №406 до переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію входить реконструкція, капітальний ремонт, технічне переоснащення внутрішніх систем:

опалення, у тому числі що передбачає встановлення або заміну обладнання індивідуальних теплових пунктів, заміна трубопроводів систем опалення, балансування систем опалення, встановлення балансувальних клапанів та/або витратомірів, зміна типу систем опалення з однотрубної на двотрубну та/або з вертикальної на горизонтальну, встановлення та/або заміна опалювальних приладів, обладнання опалювальних приладів автоматичними регуляторами температури в приміщеннях, встановлення та заміна приладів-розподілювачів та іншого обладнання регулювання і обліку теплової енергії;

вентиляції;

водопостачання та водовідведення, у тому числі трубопроводів;

силових та слабкострумових систем, які забезпечують функціонування будівель і споруд.

За приписами п.2 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, зокрема:

- виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинене щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), - у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

З аналізу наведених норм вбачається, що суб`єкти містобудування несуть відповідальність за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинене щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), при цьому, будівельні роботи по реконструкції системи вентиляції входить до переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Отже, із наведеного суд приходить до висновку, що будівельні роботи з монтажу повітроводу витяжної вентиляції вбудованого приміщення 18 по фасаду житлового будинку №3 по вул. Інженерна не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію згідно з п.3 Постанови КМУ №406.

Разом з тим, відповідачем 04.11.2019р. у ході проведення позапланової перевірки було встановлено, що замовником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю, який дає право виконувати будівельні роботи, реконструйовано приміщення, а саме: виконані будівельні роботи з монтажу повітроводу витяжної вентиляції вбудованого приміщення 18 по фасаду житлового будинку АДРЕСА_3 , що є порушенням п.1 ч.1 ст.34 та ч.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за що передбачена відповідальність згідно п.2 ч.2 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та складено відповідні протокол, припис та постанову про накладення штрафу (а.с.105-106,107-108).

Отже, вищенаведені оспорювані припис та постанова про накладення штрафу були прийнятті відповідачем без дотримання п.3 Постанови КМУ №406.

Також судом встановлено, що п.17 Порядку №244 передбачено, що справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності може розглядатися за участю суб`єкта містобудування, який притягується до відповідальності або його уповноваженого представника.

Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб`єкту містобудування, який притягується до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.

Отже, вищенаведені норми свідчать про те, що на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, покладено обов`язок повідомляти суб`єкта містобудування (у даному випадку позивача), який притягується до відповідальності, про час і місце розгляду справи та під час підготовки такої справи до розгляду, посадова особа відповідача має обов`язок з`ясувати (перевірити) чи сповіщено було суб`єкта містобудування (позивача) про час і місце розгляду справи.

При цьому, позивач як суб`єкт містобудування, який притягується до відповідальності, повинен бути повідомлений (сповіщений) про час і місце розгляду справи відповідачем не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.

Тобто, розглядаючи справу щодо притягнення позивача до відповідальності за порушення у сфері містобудівної діяльності 04.12.2019р., відповідач зобов`язаний був повідомити (сповістити) про час і місце розгляду справи позивача не пізніше ніж 01.12.2019р., а посадова особа відповідача при підготовці справи до розгляду повинна була з`ясувати чи сповіщено позивача про час і місце розгляду справи у строк, встановлений п.17 Порядку №244.

Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідачем позивача було повідомлено (сповіщено) про час і місце розгляду справи у строк до 01.12.2019р., такі докази надані не були.

При цьому, судом враховується і те, що розгляд справи був призначений на 21.11.2019р. об 11 год. 00 хв., що підтверджується копією протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 04.11.2019р. (а.с.102-104).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки будівельні роботи з монтажу повітроводу витяжної вентиляції вбудованого приміщення 18 по фасаду житлового будинку №3 по вул. Інженерна (реконструкція системи вентиляції) не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію за приписами ст.34 Закону №3038 та Постанови КМУ №406, а також і те, що при розгляді справи про притягнення позивача до відповідальності за порушення у сфері містобудівної діяльності відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було дотримано способу і порядку повідомлення (сповіщення) позивача про час і місце розгляду справи стосовно позивача, що призвело до порушення відповідачем пунктів 17,20 Порядку №244 та призвело до порушення прав і інтересів позивача на участь у розгляді такої справи, оспорювані припис про усунення порушення від 04.11.2019р. та постанова про накладення штрафу від 04.12.2019р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Наведена правова позиція узгоджується також із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17.07.2019р. у справі №820/2007/18.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також слід зазначити, що абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність про правопорушення у сфері містобудівної діяльності» встановлена відповідальність за експлуатацію об`єктів будівництва не прийнятих в експлуатацію лише до суб`єктів містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів або до тих, які виконують функції замовника і підрядника одночасно.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних доказів того, що позивач є замовником будівництва або виконував функції замовника і підрядника одночасно при виконанні будівельних робіт з монтажу повітроводу витяжної вентиляції вбудованого приміщення 18 по фасаду житлового будинку АДРЕСА_3 , з урахуванням того, що наведене приміщення належить на праві приватної власності фізичній особі ОСОБА_1 , а не фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (позивачеві у даній справі) та з 04.01.2018р. вказане приміщення перебуває у користуванні фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (а.с.112,114-115).

У відповідності до ч.1 та ч.4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач без поважних причин відзиву на позов не надав та не направив жодних доказів, які б свідчили про правомірність прийняття оспорюваних припису та постанови, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства та обставин справи, встановлених судом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваних припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 04.11.2019р. та постанови про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності від 04.12.2019р. у розмірі 72252 грн., суд приходить до висновку, що відповідачем вказані припис та постанова прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з порушенням процедури та порядку проведення позапланової перевірки, встановленої Порядком №553 та Порядком №244, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з порушенням права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Отже, відповідачем при прийнятті оспорюваних припису та постанови були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування припису, скасування оспорюваної постанови про накладення штрафу.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

При цьому, слід зазначити, що судом у даних правовідносинах враховується і практика Європейського Суду з прав людини, зокрема, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 2942 грн. 80 коп. понесені позивачем згідно квитанцій №ТХМС-СЕ72-07АХ-55ЕТ від 27.05.2020р., №0.0.1748110167.1, №0.0.1748095479.1 від 24.06.2020р..(а.с.51,70,71).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 194, 205, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування припису від 04.11.2019р., скасування постанови про накладення штрафу №65/0412 від 04.12.2019р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 04.11.2019р., який видано Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .

Скасувати постанову Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради №65/0412 про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності від 04.12.2019р., якою на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 72252 грн. (сімдесят дві тисячі двісті п`ятдесят дві гривні 00 коп.).

Стягнути з бюджетних асигнувань Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29-А, код ЄДРПОУ 40498190) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2942 грн. 80 коп. (дві тисячі дев`ятсот сорок дві грн. 80 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва