Рішення № 91332824, 04.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 р. Справа № 120/3063/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2656 про визнання протиправними дій та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до військової частини А 2656 (далі - в/ч А 2656, відповідач) , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно;

- стягнути з відповідача на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з урахуванням проведеного розрахунку в сумі 35795,54 грн., з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) квітень 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.04.2014 року проходив військову службу у в/ч А2656. У подальшому, на підставі наказу командира в/ч А 2656 (по особовому складу) від 08.08.2018 року № 170 був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Як зазначає позивач, за час проходження служби йому не було проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, у зв`язку з чим 20.05.2020 року він звернувся до відповідача із відповідним запитом про надання інформації щодо нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби. На даний запит відповідач 01.06.2020 року надав довідку, ознайомившись з якою стало зрозуміло, що індексація грошового забезпечення з 01.01.2016 року йому не виплачувалась.

Позивач вважає, що відповідно до законодавства індексація доходів громадян, в тому числі грошового забезпечення військовослужбовців, є складовою частиною заробітку та підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Крім того, вказує, що згідно з вимогами, зокрема, ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідають умовам військової служби та стимулює закріплення кваліфікаційних військових кадрів. Отже, сума індексації грошового забезпечення є однією із складових грошового забезпечення і відповідно до закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. При цьому позивач враховує, що згідно п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМ України від 17.07.2003 № 1078 місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців. На переконання позивача таким місяцем у його випадку є квітень 2014 року, коли він був зарахований до списків особового складу в/ч А 2656 та саме з цього часу встановлений йому посадовий оклад в сумі 605 грн. залишався не змінним по 28.02.2018 року, коли відбулось наступне підняття посадового окладу. З огляду на це, позивачем самостійно проведено розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, згідно якого при звільненні з військової служби виплаті підлягала сума в розмірі 35795,54 грн., яку останній і просить стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою суду від 10.07.2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

29.07.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Зазначає, що згідно із ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Зауважує на тому, що вказаним Порядком не визначений механізм нарахування індексації грошового забезпечення за попередні періоди.

У відзиві також зазначено, що у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості приведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" N 1013 від 09.12.2015 року (далі - Постанова N 1013), яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Згідно з п. 3 Постанови N 1013 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладі (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078.

Таким чином, відповідач наголошує, що вказаною постановою Урядом фактично запропоновано в грудні 2015 року підвищити зарплати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадових окладів (тарифних ставок) та підвищення постійний складових зарплати, з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації. Отже, на переконання відповідача, Постановою N 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення, починаючи з 01.12.2015 року, але й визначено базовий місяць січень 2016 року. Тому, аргументи позивача для визначення базового місяця - квітень 2014 року є безпідставними.

Поряд із цим, просить суд врахувати, що відповідач є розпорядником коштів третього ступеня і фінансується виключно підпорядкованістю від Командування видів Збройних Сил України (розпорядник коштів другого рівня) через фінансово-економічне управління Міністерства оборони України, що регламентується наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 року № 280 "Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України". За твердженнями відповідача, виділений фінансовий ресурс не дозволяв йому здійснювати нарахування та виплату індексації військовослужбовцям, в тому числі і позивачу, а тому правові підстави для виплати індексації грошового забезпечення у відповідача відсутні.

Окрім того, як зазначає відповідач, на момент звільнення з військової служби позивач погодив проведення з ним усіх необхідних розрахунків та, відповідно, не оскаржував своє звільнення та/або наказ про виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. З огляду на викладене, відповідач вважає, що у своїх діях керувався вимогами чинного законодавства, а тому вказує на безпідставність заявлених позовних вимог.

Своїм правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався, що не є перешкодою для розгляду даної справи.

Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з вимогами частини першої статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши наявні у справі докази та письмові аргументи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 з 01.04.2014 року проходив військову службу у військовій частині А 2656 (наказ № 68 від 02.04.2014р.).

Наказом командира військової частини А 2656 (по стройовій частині) від 08.08.2018 року за № 170 старшого солдата ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини А2656 від 06.08.2018 року № 25-РС у запас відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за підпунктом "к" (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду), з 08.08.2018 року знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу військової частини.

В подальшому, 20.05.2020 року позивач звернувся із письмовою заявою до відповідача щодо надання інформації про нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період часу з 01.04.2014 року по день звільнення з військової служби, а також інших відомостей щодо виплати йому грошового забезпечення за останні 24 місяці перед звільненням.

Як зазначає позивач, на даний запит відповідачем надана довідка-розрахунок № 264 від 01.06.2020 року, ознайомившись з якою він дійшов висновку про те, що індексація грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року йому не нараховувалась та не виплачувалась.

Маючи усі необхідні вихідні дані щодо розміру свого грошового забезпечення, позивач за допомогою електронного сервісу «Калькулятор індексації заробітної плати» (https://services.dtkt.ua/calculators/salary) здійснив розрахунок індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця (місяця підвищення окладу) квітень 2014 року, згідно якого визначив, що сума індексація за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року мала би складати 35795,54 грн., яку позивач і просить стягнути на свою користь із відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд враховує таке.

За правилами частини першої ст. 2 Закону України від 25.03.92 N 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року N 260 (Порядок N 260 - далі), визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Так, Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтями 2 та 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", зокрема, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Приписами частини другої статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Тобто, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, - згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Таким чином індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Окрім того, суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року N 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713.

Таким чином, оскільки індексація є складовою частиною заробітної плати, то у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 листопада 2019 року у справі N 340/184/19.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, і визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року N 1078 (далі - Порядок N 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку N 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. N 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 4 Порядку N 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до пункту 2 Порядку N 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

В межах розгляду даної справи одним із спірних моментів є визначення базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення. Так, на думку позивача таким місяцем має бути квітень 2014 року, оскільки саме в квітні 2014 року, при зарахуванні його до списків особового складу військової частини А 2656, йому встановлено посадовий оклад в сумі 605 грн., який залишався незмінним до березня 2018 року.

Однак, такі аргументи позивача суд вважає хибними з огляду на таке.

Як уже наголошувалося судом вище, виходячи зі змісту Порядку N 1078, індекс споживчих цін - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є найважливішим показником, який характеризує інфляційні процеси в економіці країни і використовується для вирішення багатьох питань державної політики, в тому числі і для індексації заробітної плати працівників.

Індекс споживчих цін обчислюється Державною службою статистики України щомісяця по відношенню до попереднього місяця і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується на його офіційному сайті і в офіційних періодичних виданнях України.

Крім того, на основі щомісячних даних Держстату, індекс споживчих цін обчислюється бухгалтерськими службами підприємств, установ та організацій для визначення порогу індексації і величини приросту індексу споживчих цін.

Так, в системі державного управління, а також місцевого самоврядування обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати працівників проводилось безперервно наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року (з місяця оприлюднення Закону України від 6 лютого 2003 р. N 491-IV ) і до грудня 2015 року.

Суд враховує, що посадовий оклад ОСОБА_1 в сумі 605 грн. був визначений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.01.2008 року. Тобто, такий розмір посадового окладу позивача був встановлений з 01.01.2008 року, та залишався не змінним до 01.03.2018 року, коли набрала чинність інша постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Відповідно, доводи позивача про те, що його посадовий оклад був змінений саме в квітні 2014 року не знайшли свого підтвердження, позаяк зарахування позивача до списків особового складу військової частини А 2656 та встановлення посадового окладу за посадою не можна вважати зміною посадового окладу, визначеною на законодавчому рівні.

Щодо порядку обчислення індексації суд враховує наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року N 911-VIII, внесено зміни у частину першій статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення": цифри "101" замінити цифрами "103".

Закон України N 911-VIII набрав чинності 01.01.2016 року. Відповідно, з 01.01.2016 року діє наступна редакція частини 1 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення": "Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка".

09.12.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову N 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".

Пунктом 3 постанови N 1013 передбачено: «Міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078 (Офіційний вісник України, 2003 р., N 29, ст. 1471)».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 року N 77 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078 і від 9 грудня 2015 р. N 1013.

Зокрема, в абзаці другому пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078, цифри "101" замінено цифрами "103".

Відповідно до п. 2 Постанови КМУ N 77, вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 грудня 2015 р., крім пункту 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 р. N 1013 і від 17 липня 2003 р. N 1078, який застосовується з 1 січня 2016 року.

Отже, у грудні 2015 року Кабінет Міністрів України, з метою припинення в подальшому виплат сум індексації заробітної плати в розмірах, що склалися станом на грудень 2015 року, і відновлення індексації доходів з 1 січня 2016 року, але за умови - після перевищення індексу споживчих цін над порогом індексації у розмірі 103 %, видав Постанову N 1013, зобов`язавши всіх роботодавців здійснити в грудні місяці упорядкування структури заробітної плати своїх працівників шляхом підвищення всіх складових заробітної плати для того, щоб сума цього підвищення перевищила суму індексації, яка склалась у цьому місяці.

Таким чином, з 1 січня 2016 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати працівників було запроваджене знову, але за дещо зміненими правилами.

До грудня 2015 року при обчисленні індексу споживчих цін для індексації заробітної плати працівників відповідно до пункті 5 Порядку використовувався такий термін як "базовий місяць". Базовий місяць визначався для кожного працівника окремо.

Після внесення останніх змін в Порядок, в тому числі і в його пункт 5, офіційне використання цього терміну було відмінено, а за новим змістом пункту 5 Порядку під цим терміном став використовуватись термін - "місяць підвищення тарифних ставок (окладів)".

Підвищення тарифних ставок (окладів) - не в сенсі підвищення тарифної ставки (окладу) працівнику індивідуально у зв`язку з: призначенням його на більш високу за оплатою посаду; підвищенням його кваліфікаційної категорії, педагогічного звання, педагогічного навантаження тощо, а в сенсі підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства.

Тобто, Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015 року, але й визначено так званий новий «базовий місяць» («січень 2016 року»), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації.

Як видно з наявних у матеріалах справи доказів, зокрема довідки в/ч А 2656 від 11.06.2020 року № 350/139/11/219/пс про фактично отримане грошове забезпечення ОСОБА_1 з 01.04.2014р. по 08.08.2018р., на виконання вимог пункту 3 Постанови № 1013 починаючи з грудня 2015 року позивачу, як військовослужбовцю, здійснено нарахування та виплату додаткових видів грошового забезпечення у підвищеному розмірі. Зокрема, розмір премії позивача за грудень 2015р. склав 740%, що становить 4477 грн., починаючи з січня 2016 року по січень 2018 року розмір премії складав 580 % щомісячно, що становить 3509 грн. (раніше такий розмір становив 125 %).

Відтак, надалі, відповідно до абзацу другого пункту 5 та пункту 10-1 Порядку (діючих на час виникнення спірних правовідносин), обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації заробітної плати передбачено здійснювати з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (окладів) за посадами, які займають працівники, який в даному випадку є січень 2016 року.

Обчислення індексу споживчих цін для визначення порогу індексації і величини приросту індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати працівників провадиться щомісяця наростаючим підсумком шляхом множення місячних індексів споживчих цін.

Обчислення індексу споживчих цін таким чином проводиться до тих пір, поки він не перевищить поріг індексації, який встановлено в розмірі 103 відсотка.

Поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, перевищення якої надає підстави для індексації заробітної плати працівника. Після перевищення такого порогу індексації, з метою проведення подальшої індексації заробітної плати працівників, обчислення індексу споживчих цін починається знову, з місяця наступного за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив цей поріг індексації.

При цьому величина приросту індексу споживчих цін для проведення кінцевої індексації, розрахована між цими проміжками, обчислюється як добуток сум проміжних індексів споживчих цін перевищення порогу індексації помножений на коефіцієнт 100.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації заробітної плати здійснюється таким чином до місяця підвищення тарифних ставок (окладів) працівників.

Індекс споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), приймається за 1 або 100 відсотків.

Розрахунок індексу споживчих цін:

0,996х100=99,6 %

0,996 х 1,010 х 100 = 100,5 %

0,996 х 1,010 х 1,035 х 100 =104,1 %

Згідно офіційних статистичних даних Держстату судом встановлено, що з січня по березень 2016 року коефіцієнт індексації не перевищував визначений законом поріг - 103 %.

У квітні 2016 року індекс споживчих цін перевищив установлений поріг індексації - 103 % і склав 104,1 %, а це значить, що з травня місяця обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком для визначення наступного перевищення порогу індексації для проведення подальшої індексації заробітної плати необхідно почати знову.

Величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати у червні 2016 року становитиме 4,1 відсотка (104,1 - 100).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

У даній справі місяцем, в якому офіційно був опублікований індекс споживчих цін за квітень 2016 р. є травень 2016 р., а це означає, що підвищення заробітної плати працівникові у зв`язку з її індексацією повинно здійснитись у червні 2016 року.

Відповідно до положень Порядку, індексації підлягає заробітна плата у межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на рік.

З 1 травня 2016 року такий прожитковий мінімум було затверджено у розмірі 1450 грн. та в подальшому, у період з травня 2016 року до лютого 2018 року встановлено такі розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 грудня 2016 року - 1600 гривень; з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня 2017 року - 1684 гривні; з 1 грудня 2017 року - 1762 гривні; з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.

При цьому, частина заробітної плати, яка перевищує прожитковий мінімум, індексації не підлягає.

Сума індексації заробітної плати працівника визначається як результат множення суми оплати праці, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Отже, 1450х4,1:100 = 59,45 грн. - сума індексації за червень 2016 року.

За липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2016 року сума індексації становить 59,45 грн. (за кожен місяць, коефіцієнт 4,1).

За грудень 2016 року сума індексації становить 134,40 грн. (коефіцієнт 8,4).

За січень, лютий 2017 року сума індексації становить 134,40 грн. (за кожен місяць, коефіцієнт 8,4).

За березень, квітень 2017 року сума індексації становить 200,00 грн. (за кожен місяць, коефіцієнт 12,5).

За травень 2017 року - 210,50 грн. (коефіцієнт 12,5).

За червень, липень, серпень 2017 року сума індексації становить 279,54 грн. (за кожен місяць, коефіцієнт 16,6).

За вересень, жовтень, листопад 2017 року сума індексації становить 341,85 грн. (за кожен місяць, коефіцієнт 20,3).

За грудень 2017 року - 422,88 грн. (коефіцієнт 24).

За січень, лютий 2018 року сума індексації становить 422,88 грн. (за кожен місяць, коефіцієнт 24).

Отже, загальна сума індексації за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року становить 4503,21 грн. (6*59,45+3*134,40+2*200,00+210,50+3*279,54+3*341,85+3*422,88). Такий розрахунок перевірено судом з використанням електронного сервісу «Калькулятор розрахунку суми індексації зарплати» (https://ips.ligazakon.net/calculator/zp).

Разом з цим, як вже встановлено судом, відповідачем не здійснено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення в зазначеному розмірі за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Суд ще раз зазначає, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Посилання відповідача на відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації, судом не приймається до уваги, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Згідно положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Протоколу N 1 Конвенції та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).

Крім іншого суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.07.2019 року у справі N 240/4911/18, в якій, зокрема, зазначено про те, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. Отож Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Окрім того твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки частина шоста статті 5 Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.

Також суд відхиляє посилання відповідача на те, що фактично фінансування військової частини здійснюється Міністерством оборони України, а тому він не має повноважень самостійно визначати напрямки використання бюджетних ресурсів, оскільки виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні, тобто відповідачем.

Отже, відсутність у відповідача належного фінансового забезпечення у спірний період, в тому числі для покриття витрат з індексації грошового забезпечення військовослужбовців, не може впливати на наявність або відсутність у позивача права на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком роботодавця.

Визначаючись щодо способу захисту порушеного права суд звертає увагу на те, що позивач у своїх вимогах ставить питання про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення з 01.06.2016 року по 28.02.2018 року та просить стягнути з військової частини А 2656 розраховану ним особисту суму індексації грошового забезпечення за вищевказаний період в розмірі 35795,54 грн.

В той же час суд враховує, що невиплата позивачу індексації грошового забезпечення з боку відповідача вказує якраз на протиправну бездіяльність останнього. Поняття бездіяльності було неодноразово надано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 26.06.2019 року по справі N 807/583/14, від 15.03.2019 року по справі N 805/1953/18-а та від 23.05.2018 року по справі N 802/490/16-а, в яких зазначено, що бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов`язків (завдань) згідно із чинним законодавством.

Слід зауважити, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення нерозривно пов`язано із обізнаністю роботодавця із часом набуття права працівника на зазначені виплати, тобто є прямим обов`язком та власними (дискреційними) повноваженнями відповідача.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Пунктом 242 цього Положення регламентовано, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, відповідач не провівши позивачу виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року при звільненні його з військової служби 08.08.2018 року допустив бездіяльність, яка з огляду на обставини справи є протиправною.

Як зазначено у пункті 4 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, на переконання суду, належним способом захисту та відновлення порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року у сумі 4503,21 грн. згідно того обрахунку, який наведено судом вище.

При цьому, розрахунок позивача щодо суми індексації суд не бере до уваги, оскільки він зроблений без дотримання норм чинного законодавства з помилковим врахуванням «базового місяця» квітень 2014 року.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини А 2656 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вищевказаний період в сумі 4503,21 грн.

В іншій частині позовних вимог належить відмовити.

Оскільки, позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 2656 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно.

Зобов`язати військову частину А 2656 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно в сумі 4503,21 грн. (чотири тисячі п`ятсот три гривні 21 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено судом 04.09.20.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Військова частина А 2656 (код ЄДРПОУ: 07937980, місцезнаходження: вул. Стрілецька, буд. 21, м. Вінниця, 21007).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович