Рішення № 91332811, 26.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 серпня 2020 р. Справа № 120/1413/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

секретаря судового засідання: Бабія М.С.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Петрук Л.І.

представника відповідача: Шикунової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Калинівської міської ради, в якому просить:

- визнати незаконним та протиправним розпорядження Калинівської міської ради від 30.01.2020 року №48 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 із позбавленням преміальних виплат і скасувати його;

- стягнути з Калинівської міської ради на користь ОСОБА_1 всі належні їй виплати із врахуванням розпорядження Калинівського міського голови А. Шамалюка від 24.01.2020 року №31 про встановлення та виплату за січень 2020 року надбавку за інтенсивність праці в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг, за вислугу років в органах місцевого самоврядування та премію у вказаних розмірах від нарахованої заробітної плати - 100%;

- стягнути з Калинівської міської ради на користь ОСОБА_1 належну їй на підставі статті 57 Закону України «Про державну службу» грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати;

- стягнути з Калинівської міської ради на користь ОСОБА_1 на підставі статті 117 КЗпП України середній заробіток за весь час затримки виплати остаточної заборгованості по заробітній платі та всім іншим сумам, належним до виплати під час її звільнення оформленого розпорядженням Калинівської міської ради від 10.03.2020 року №104, по день фактичного розрахунку;

- стягнути з Калинівської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно розпорядження Калинівського міського голови Анатолія Шамалюка від 24.01.2020 року №31, ОСОБА_1 встановлено виплатити за січень 2020 року надбавку за інтенсивність праці в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг, за вислугу років в органах місцевого самоврядування та премію у вказаних розмірах від нарахованої заробітної плати - 100%.

Однак, 30.01.2020 року заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів Олександром Щьовим видано розпорядження №48 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з оголошенням догани та позбавленням преміальних виплат в січні-березні 2020 року за неналежне виконання посадових обов`язків, враховуючи доповідну записку заступника міського голови з питань економіки та бухгалтерського обліку Гордійчук В.П.

Винесене Калинівською міською радою розпорядження № 48 від 30.01.2020 року, позивач вважає неправомірним, оскільки вказує, що будь-яких порушень посадових обов`язків нею допущено не було. Більше того, посилається на те, що у вказаному розпорядженні відсутнє посилання на вчинення дисциплінарного проступку, крім узагальненої фрази про неналежне виконання посадових обов`язків. Також зазначила, що про вчинення дисциплінарного проступку не була повідомлена та ознайомлена.

Ухвалою суду від 02.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також даною ухвалою встановлено строк відповідачеві для подачі відзиву на позовну заяву у відповідності статті 162 КАС України.

У встановлений судом строк, відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно якого просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що заступником міського голови з питань економіки та бухгалтерського обліку Гордійчук Валентиною Петрівною було виявлено, що головним спеціалістом Квятківською Жанною Володимирівною у листопаді, грудні 2019 року, січні 2020 року було нараховано зайву заробітну плату головному спеціалісту-інспектору праці юридичного відділу ОСОБА_2 .

29.01.2020 року ОСОБА_3 була подана доповідна записка на ім`я міського голови ОСОБА_4 від 29.01.2020 року.

30.01.2020 року заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів Олександром Щьовим видано розпорядження №48 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з оголошенням догани та позбавленням преміальних виплат в січні-березні 2020 року за неналежне виконання посадових обов`язків.

30.01.2020 року оригінал доповідної записки та розпорядження у трьох примірниках № 48 від 30.01.2020 року було вручено головному спеціалісту відділу бухгалтерського обліку Квятківській Жанні Володимирівні заступником міського голови з питань економіки та бухгалтерського обліку ОСОБА_3 для ознайомлення.

Ознайомившись з документами ОСОБА_1 повідомила, що прийде 31.01.2020 року та підпише дані розпорядження №48 від 30.01.2020 року. Однак головний спеціаліст ОСОБА_1 на роботу не з`явилася, а документи зникли.

03.02.2020 року заступником міського голови ОСОБА_3 була подана доповідна записка на ім`я міського голови про зниклі документи з відділу бухгалтерського обліку: три примірники розпорядження №48 від 29.01.2020 року та доповідна записка від 29.01.2020 року, згідно якої було винесено розпорядження.

03.02.2020 року два оригінала примірника розпоряджень №48 від 30.10.2020 року, які зникли з відділу бухгалтерського обліку заступника міського голови з питань економіки та бухгалтерського обліку ОСОБА_3 принесла головний спеціаліст фінансового управління Калинівської міської ради ОСОБА_5 та пояснила що їй передала ОСОБА_1

10.03.2020 року головний спеціаліст відділу бухгалтерського обліку ОСОБА_1 відмовилася надавати пояснення про зниклі документи з відділу бухгалтерського обліку, а також подала заяву про звільнення за згодою сторін та самоусунулася від виконання своїх обов`язків.

Відповідач зазначає, що про факт крадіжки документів з відділу бухгалтерського обліку виконавчий комітет вимушений був звернутися до правоохоронних органів.

З приводу позовної вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати остаточної заборгованості вказує, що у зв`язку з тим, що працівник по нарахуванню заробітної плати по Калинівській міській раді, а саме позивач ОСОБА_1 не проводила в цей робочий день ніяких обрахувань заробітних плат працівникам апарату Калинівської міської ради, в тому числі і собі, не було проведено розрахунок належної до виплати заробітної плати 10.03.2020 року. Тому, враховуючи порядок казначейського обслуговування виплачена компенсація ОСОБА_1 надійшла 13.03.2020 року на картку разом з авансом усім працівникам загальною відомістю.

Щодо стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення вказав, що оскільки ОСОБА_1 є працівником органу місцевого самоврядування, матеріальна допомога на оздоровлення виплачується згідно Постанови КМУ № 268 від 09.03.2006 року, а не відповідно статті 57 Закону України "Про державну службу". Згідно графіку відпусток Калинівської міської ради, щорічна відпустка за 2020 рік, запланована на жовтень 2020 року, тому матеріальна допомога на оздоровлення при звільненні не нараховується.

Також відповідач заперечив щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу з підстав відсутності документально підтверджених витрат використаних на неї.

Не погодившись із викладеною позицією відповідача, 04.05.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 , в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та такими, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову. Також вкотре звернула увагу на відсутність доказів про порушення нею трудової дисципліни, що призвело до винесення оскаржуваного розпорядження.

Ухвалою суду від 13.05.2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання відкладено розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 26.05.2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання оголошено перерву в судовому засіданні.

17.06.2020 року на адресу суду надійшли письмові пояснення стосовно позову, відповідно яких представник позивача звернула увагу на факт відсутності в розпорядженні відповідача посилання на документ, який порушено позивачем, а також на неознайомлення позивача з оскаржуваним розпорядженням.

У судовому засіданні позивач та її представник заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити. При цьому, у судовому засіданні позивач визнала факт вчинення нею лічильної помилки при нарахуванні ОСОБА_2 заробітної плати.

У судовому засіданні представник Калинівської міської ради заперечувала проти задоволення позовних вимог посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволені адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

29.01.2020 року заступником міського голови з питань економіки та бухгалтерського обліку Гордійчук Валентиною Петрівною було складено доповідну записку на ім`я міського голови ОСОБА_6 про виявлення зайвого нарахування ОСОБА_1 заробітної плати головному спеціалісту-інспектору праці юридичного відділу ОСОБА_2 за листопад 2019 року, що потягло до здачі неправильних звітів до пенсійного фонду за листопад, грудень 2019 року, січень 2020 року, неправильне нарахування єдиного соціального внеску, а також подачі податкового звіту за 4 квартал 2019 року та 1 квартал 2020 року Ф.№1ДФ з помилками.

30.01.2020 року заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів Олександром Щьовим видано розпорядження №48 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків з оголошенням догани та позбавленням преміальних виплат в січні-березні 2020 року.

10.03.2020 року розпорядженням міського голови м. Калинівка № 1 ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку Калинівської міської ради, віднесену до 7 категорії посад, за угодою сторін 10.03.2020 року згідно поданої нею заяви.

Не погоджуючись з винесеним розпорядженням про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 48 та бездіяльністю Калинівської міської ради з виплати остаточної заробітної плати при звільненні, ОСОБА_1 звернулася до суду.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом статті 3 КЗпП України (у редакції чинній на час звільнення позивача) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини 1 Європейської соціальної хартії кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року №2493-III (далі - Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).

Відповідно до статей 1, 2 цього Закону, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (стаття 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).

Згідно частиною 3 статті 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Як встановлено матеріалами справи та підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 від 15.03.1993 року, відповідно розпорядження № 7 від 06.03.2002 року ОСОБА_1 зараховано на посаду бухгалтера Калинівської міської ради.

Розпорядженням № 10 від 17.02.2006 року ОСОБА_1 присвоєно 13-й ранг посадової особи органу місцевого самоврядування.

Відповідно розпорядження № 104 від 10.03.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста Калинівської міської ради за угодою сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України).

Отже, до спірних правовідносини, що склались між сторонами, підлягають застосуванню норми КЗпП України з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Також, судом встановлено, що розпорядженням міського голови Калинівської міської ради № 31 від 24.01.2020 року "Про упорядкування умов оплати праці працівникі апарату Калинівської міської ради та її виконавчого комітету у січні 2020 року" вирішено встановити та виплатити працівникам апарату Калинівської міської ради та її виконавчому комітету за січень 2020 року надбавку за інтенсивність праці в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг, за вислугу років в органах місцевого самоврядування та премію у вказаних розмірах від нарахованої заробітної плати, зокрема ОСОБА_1 100%.

Зазначена премія та надбавка була встановлена позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (далі - Постанова №268).

У пункті 1 Постанови №268 Кабінет Міністрів України постановив затвердити схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Апарату Верховної Ради України, апарату Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, Рахункової палати України, апарату Ради національної безпеки і оборони України, апарату Вищої ради юстиції, секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, апарату Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Рахункової палати Автономної Республіки Крим, виборчої комісії Автономної Республіки Крим, міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, органів прокуратури, судів та інших органів державної влади, згідно з додатками 1-47, 55, а також розміри надбавок за ранг державного службовця, дипломатичний ранг, спеціальне звання, та окладів осіб рядового і начальницького складу податкової міліції за спеціальні звання згідно з додатками 56-58.

Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених цією постановою, і схем посадових окладів згідно з додатками 48-54 і 57.

Відповідно до підпункту 2) пункту 2 постанови № 268 керівникам відповідних органів надане право здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 1 січня 2007 р. - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.

Згідно підпункту 4) пункту 3 Постанови № 268, надано право виплачувати працівникам органів надбавку за вислугу років службовцям органів місцевого самоврядування у відсотках до посадового окладу в таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків - у порядку, визначеному Положенням про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 р. № 1049 "Про надбавки за вислугу років для працівників органів виконавчої влади та інших державних органів".

Тобто, положення про преміювання розробляється в органах самостійно, дотримуючись норм Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", постанови Кабінету Міністрів України № 268 та інших нормативно-правових актів, передбачаючи стимулювання ефективного виконання завдань та функцій працівниками підрозділів відповідного органу.

У положеннях про преміювання визначається коло працівників, на яких поширюється чинність преміальної системи, показники і умови преміювання щодо кожної категорії працівників.

Так, відповідно даних положень постанови Кабінету Міністрів України № 268, Калинівською міською радою розроблено Положення про преміювання працівників Калинівської міської ради.

Відповідно до розділу 2 Положення про преміювання працівників Калинівської міської ради, встановлено виплачувати премію працівникам ради згідно з розпорядженням міського голови.

Пунктом 2.2 Положення про преміювання працівників Калинівської міської ради працівники апарату Калинівської міської ради та її виконавчого комітету преміюються за виконання таких показників:

- своєчасне і якісне виконання завдань, передбачених службовими обов`язками, розробленими відповідно до Законів України, постанов Уряду та вищестоящих органів;

- за систематичне вдосконалення професійних знань, участь у громадській роботі, співпрацю з громадськими формуваннями територіальної громади;

- за високу ефективність роботи та інтенсивність праці.

Згідно пункту 2.9, 2.10 Положення про преміювання працівників Калинівської міської ради працівники установи можуть бути позбавлені премії повністю або частково за:

- недоліки та упущення у роботі;

- порушення трудової, фінансової дисципліни;

- невиконання правомірних вказівок адміністрації, відсутність результативності у виконанні поставлених завдань, низький рівень виконавської дисципліни;

- несвоєчасне виконання вимог нормативних документів, планових завдань, підготовки звітних та інших даних.

Позбавлення премії, передбаченої цим Положенням проводиться за розпорядженням з обов`язковим зазначенням конкретних обставин, які спричинили прийняття такого рішення.

Відповідно встановлених судом обставин справи, 30.01.2020 року заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів Олександром Щьовим видано розпорядження №48 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків з оголошенням догани та позбавленням преміальних виплат в січні-березні 2020 року.

Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Статтею 139 КЗпП України закріплено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до статті 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно правової позиції Верховного Суду України у постанові Судової палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-33цс14, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Судом встановлено, що приймаючи оскаржуване розпорядження, відповідачем дотримано вимоги вищенаведених нормативних актів.

Так, із пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що 29.01.2020 року заступником міського голови з питань економіки та бухгалтерського обліку Гордійчук Валентиною Петрівною була проведена перевірка нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати у грудні 2019 року головному спеціалісту ОСОБА_2 за листопад 2019 року.

Вказаною перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 у листопаді 2019 року головному спеціалісту ОСОБА_2 нараховано заробітної плати 19509,89 гривень, хоча згідно чинного законодавства заробітна плата за листопад 2019 рік ОСОБА_2 повинна складати 15184,61 гривень. Тобто за листопад зайво нарахована заробітна плата ОСОБА_2 склала 4883,92 гривень, також не нарахована відпустка за 26.11.2019 року у сумі 558,65 гривень та зайво нарахований ЄСВ у сумі 363,76 гривень.

Щодо виплати лікарняних ОСОБА_2 перевіркою встановлено, що лікарняний лист надійшов 22.11.2019 року, про що свідчить протокол засідання комісії із соціального страхування Калинівської міської ради від 22.11.2019 року, підпис на лікарняному ОСОБА_1 та сформована та подана заява-розрахунок до Фонду соціального страхування 22.11.2019 року ОСОБА_1 на суму нарахованих лікарняних 2172,05 гривень. Однак, відповідно до розрахунку ОСОБА_2 на руки було виплачено 6955,30 гривень.

Перевіркою 29.01.2020 року також було встановлено неправильне нарахування відпускних у грудні 2019 року ОСОБА_2 . Так, ОСОБА_1 нараховано 1137,12 гривень за два дні відпустки, де до розрахунку взято завищені доходи за листопад 2019 року - 19509,89 гривень, хоча потрібно було брати дійсні доходи - 15184,61 гривень. Не вірно також нараховано премію до дня місцевого самоврядування, де ОСОБА_1 нараховано - 16515,16 гривень, однак відповідно законодавства потрібно було нарахувати 16285,72 гривень. Також у персоніфікованому звіті додатку 4 не правильно відображено та недонараховано ЄСВ на суму 315,05 гривень.

Відтак доходи відображені за 4 квартал 2019 року у Ф.№1ДФ податкового звіту відображені невірно.

Також, відповідно результатів перевірки у січні 2020 року ОСОБА_1 нарахувала головному спеціалісту ОСОБА_2 завищену суму матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, яка розраховується на підставі попередніх двох місяців. Отже, заробітна плата ОСОБА_2 у січні 2020 року нарахована не правильно, про що подано персоніфікований звіт до пенсійного фонду з завищеною сумою ЄСВ.

Під час перевірки заступником міського голови з питань економіки та бухгалтерського обліку також було виявлено, що ОСОБА_1 було подано неправильні звіти до податкової Ф.№1ДФ за 1 квартал 2019 року та 4 квартал 2019 року. Так, у першому кварталі 2019 році завищені доходи багатьом громадян (військовослужбовці, службовці), що отримували допомогу з місцевого бюджету та подали декларації про доходи за 2019 рік.

Отже, виявлені під час перевірки помилки у нарахуванні заробітної плати та у звітах поданих до податкового органу, доводять вину ОСОБА_1 , про що також зазначила позивач у судовому засіданні.

Більше того, дисциплінарне стягнення у вигляді догани, яке накладене на позивача оскаржуваним розпорядженням є найменшим видом дисциплінарного стягнення, яке передбачене чинним законодавством про працю і яке є достатнім для дисциплінування позивача та попередження допущення подібних поршень у майбутньому.

Тому, на думку суду, відповідачем при винесені оскаржуваного розпорядження дотримано всіх обов`язкових процедур визначених чинним законодавством, а вид дисциплінарного стягнення накладеного на позивача повністю відповідає принципу співмірності вчиненого дисциплінарного проступку та накладеного за нього стягнення.

Також, суд критично оцінює доводи позивача про порушення відповідачем процедури накладення дисциплінарного стягнення, зокрема щодо повідомлення ОСОБА_1 про накладення на неї дисциплінарного стягнення 10.03.2020 року, оскільки під час судового засідання остання повідомила суд, що дізналася про накладення дисциплінарного стягнення в день його винесення, тобто 30.01.2020 року.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією.

Враховуючи вищенаведені обставини, з огляду на наявні у матеріалах справи документи та показання представників сторін, суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 щодо того, що про оголошення догани їй стало відомо 10.03.2020 року.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що невручення позивачу особисто оскаржуваного розпорядження не може свідчити про його протиправність за умови встановленого факту порушення посадових обов`язків, який підтверджується належними доказами.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає безпідставними позовні вимоги про визнання незаконним та протиправним розпорядження Калинівської міської ради від 30.01.2020 року №48 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 в даній частині задоволенню не підлягають.

Оскільки вимога про стягнення з Калинівської міської ради на користь ОСОБА_1 всіх належних виплат із врахуванням розпорядження Калинівського міського голови А. Шамалюка від 24.01.2020 року №31 про встановлення та виплату за січень 2020 року надбавку за інтенсивність праці в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг, за вислугу років в органах місцевого самоврядування та премії у вказаних розмірах від нарахованої заробітної плати - 100% є похідною від позовної вимоги, у задоволені якої суд дійшов висновку відмовити, тому у задоволенні цієї частини позову теж слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення з Калинівської міської ради на користь ОСОБА_1 належну їй на підставі статті 57 Закону України «Про державну службу» грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати, суд зауважує, що позивач є посадовою особою органу місцевого самоврядування і на неї розповсюджуються положення Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а не Закону України "Про державну службу".

Тому, підстав для стягнення з Калинівської міської ради на користь ОСОБА_1 належну їй на підставі статті 57 Закону України «Про державну службу» грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати суд у даному випадку не вбачає.

Разом із тим, щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 гривень, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2019 року справа №464/3789/17 зокрема, зазначає: "виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України)".

Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Між тим стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 пов`язує саме із прийняттям Калинівською міською радою розпорядження від 30.01.2020 року №48, однак за умови не доведення позивачем протиправності дій відповідача у межах заявлених позовних вимог із скасування розпорядження від 30.01.2020 року №48, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.

Що ж до стягнення з Калинівської міської ради на користь ОСОБА_1 на підставі статті 117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки виплати остаточної заборгованості по заробітній платі та всім іншим сумам, належним до виплати під час її звільнення оформленого розпорядженням Калинівської міської ради від 10.03.2020 року №104, по день фактичного розрахунку, суд вбачає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 9 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що посадова особа місцевого самоврядування має право, в тому числі, на оплату праці залежно від посади, яку вона займає, рангу, який їй присвоєно, якості, досвіду та стажу роботи; на соціальний і правовий захист.

Як вже встановлено вище, питання щодо проходження служби в органах місцевого самоврядування, звільнення із неї, права та обов`язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Однак, вищезазначеним нормативно-правовим актом не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в органах місцевого самоврядування, а отже, в даному випадку необхідно застосовувати загальні норми трудового законодавства.

Згідно зі статтею 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені статтею 116 КЗпП України.

У статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Положеннями статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, зміст наведених норм дає підстави для висновку, що на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок при звільненні провести повний розрахунок з працівником та виплатити всі належні йому суми. У разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Як встановлено з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, 10.03.2020 року розпорядженням міського голови м. Калинівка № 1 ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку Калинівської міської ради, віднесену до 7 категорії посад, за угодою сторін згідно поданої нею заяви. Однак, належна до виплати ОСОБА_1 заробітна плата надійшла їй на картковий рахунок 13.03.2020 року.

Тобто, з вказаного слідує, що остаточний розрахунок відповідачем здійснено не в день звільнення ОСОБА_1 , а з порушенням строків встановлених статтею 116 КЗпП - 13.03.2020 року.

З встановлених фактичних обставин справи вбачається, що період затримки розрахунку з позивачем при її звільненні складає з 10.03.2020 року по 13.03.2020 року (2 дні).

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок №100).

Згідно підпунктів 2, 8 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Так, згідно із індивідуальною відомістю про застраховано особу ОСОБА_1 заробітна плата позивача за останні два місяця роботи склала 48074,96 гривень, а середньоденний розмір заробітної плати позивача складає 1172,56 гривень (48074,96 гривень/41 кількість робочих днів). Отже, сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку становить: 2345,12 гривень (1172,56 середньоденний розмір заробітної плати х 2 дні затримки), яка підлягає до стягнення з відповідача.

Відтак, позовні вимоги у цій часині є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом стягнення з Калинівської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати остаточної заборгованості по заробітній платі та всім іншим сумам, належним до виплати під час її звільнення, оформленого розпорядженням Калинівської міської ради від 10.03.2020 року № 104, по день фактичного розрахунку за період з 11.03.2020 року по 13.03.2020 року у розмірі 2342,12 (дві тисячі триста сорок п`ять гривень 12 копійок) із відрахуванням загальнообов`язкових платежів.

Щодо стягнення на користь позивача судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 гривень, дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У свою чергу, розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. При цьому, достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17, та від 23.01.2020 року у справі № 300/941/19 та інших).

Разом з цим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у постанові від 10.12.2019 року у справі 160/2211/19.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи надано наступні документи: договір про надання правової допомоги від 20.03.2020 року №2020/В-6, ордер серії ВН № 098135, акт наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги від 20.03.2020 року № 2020/В-6, квитанція № 0.0.1659098761.1 від 23.03.2020 року.

Відповідно квитанції № 0.0.1659098761.1 від 23.03.2020 року позивачем сплачено на послуги адвоката 5000 гривень; обґрунтування позову зводиться до неправомірності дій та рішень відповідача, а відновлення порушеного права позивача, за переконанням представника позивача, можливе у випадку задоволення судом 6 позовних вимог. Однак, під час розгляду справи суд дійшов висновку про обґрунтованість лише однієї позовної вимоги. Таким чином, враховуючи обсяг наданих доказів та їх достатність з огляду на вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, часткове задоволення позовних вимог, а також спосіб який обрано судом для захисту порушених прав позивача, суд не вбачає підстав для відшкодування позивачу витрат пов`язаних з наданням правової допомоги адвоката.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

При цьому, правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Калинівської міської ради судових витрат у вигляді судового збору немає, оскільки відповідно до задоволених вимог, позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Калинівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати остаточної заборгованості по заробітній платі та всім іншим сумам, належним до виплати під час її звільнення, оформленого розпорядженням Калинівської міської ради від 10.03.2020 року № 104, по день фактичного розрахунку за період з 11.03.2020 року по 13.03.2020 року у розмірі 2342,12 (дві тисячі триста сорок п`ять гривень 12 копійок) із відрахуванням загальнообов`язкових платежів.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Калинівська міська рада (вул. В. Нестерчука, 47, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04326106)

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 02.09.2020 року.

Суддя Мультян Марина Бондівна