Ухвала суду № 91332733, 03.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

03 вересня 2020 р. Справа № 120/1464/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Військової частини 2287 про поновлення пропущеного строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом Військової частини А2287 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Військової частини А2287 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди.

Ухвалою суду від 13.05.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 26.06.2020 задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи з участю сторін та вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою суду від 20.08.2020, у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду із даним позовом, відповідно до вимог ч. 13 ст. 171 КАС України позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з обгрунтуванням поважності причин такого пропуску та наданням підтверджуючих доказів.

27.08.2020 до суду надійшло клопотання Військової частини 2287 про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якому позивач надає пояснення наступного змісту.

На підставі судового наказу від 03.04.2019 в справі №902/717/18, виданого Господарським судом Вінницької області про стягнення з військової частини А2287 на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС' 50125,31 грн. - страхового відшкодування та 1762,00 грн. - відшкодування витрат зі сплати судового збору, 20.09.2019 згідно меморіального ордеру від 19.09.2019 №25 Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області здійснило часткове безспірне списання коштів з рахунку № НОМЕР_1 у сумі 1762,00 грн. та 11.11.2019 року згідно меморіального ордеру від 08.11.2019 №29 повне безспірне списання коштів з рахунку № НОМЕР_1 у сумі 50125,31 грн.

На підставі повного безспірного списання коштів наказом командира військової частини А2287 було призначене службове розслідування, за результатами якого встановлено, що стягнення з рахунків військової частини А2287 грошових коштів сталось внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 .

Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до статті 257 ЦК України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Військовою частиною А2287, в межах строків на звернення до суду, з метою захисту свої прав та інтересів, було підготовлено та направлено до Вінницького міського суду Вінницької області позовну заяву про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства до ОСОБА_1 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.01.2020 року позовну заяву військової частини А2287 залишено без руху (не вистачало 181 грн. для повної оплати судового збору).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.02.2020 позовну заяву військової частини А2287 повернуто військовій частині з усіма доданими до неї матеріалами.

02.03.2020 військовою частиною було повторно направлено позовну заяву до Вінницького міського суду Вінницької області з тим самим предметом спору (з усуненими недоліками).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.03.2020 року військовій частині відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, у зв`язку з тим, що спір між військовою частиною та ОСОБА_1 є публічно правовим, він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та зазначено, що військова частина А2287 має право вирішувати спірні правовідносини.

У зв`язку з не одноманітністю визначення юрисдикції зазначених спірних правовідносин, на момент подання позову про відшкодування шкоди в порядку регресу військова частина А2287 вважала, що дана категорія справ повинна розглядатися в рамках цивільного судочинства.

Окрім того, у військовій частині наявна практика де з аналогічним предметом спору військова частина звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду, але ухвалою від 18.05.2020 військовій частині було відмовлено у відкритті провадження у зв`язку з тим, що спір між військовою частиною та ОСОБА_1 є приватно правовим ( № 120/1965/20-а).

Таким чином, проаналізувавши позицію суду загальної юрисдикції військова частина звернулася з адміністративним позовом про відшкодування шкоди до Вінницького окружного адміністративного суду.

У зв`язку з вищевикладеним військова частина вважає вказані причини пропуску строку на звернення до адміністративного суду поважними.

Розглянувши вказане клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з положеннями частини 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до частини 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення особи до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, а також звернення до суду суб`єкта владних повноважень. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може, встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачено ст.123 КАС України.

Частиною 3 ст. 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що загальний строк для звернення до суду з позовом у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби становить один місяць та починає обчислюватись з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі №824/284/19-а.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України від 03.10.2019 " Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Таким чином, право на звернення до суду із позовом про стягнення завданої шкоди у позивача виникло після повного безспірного списання з рахунків військової частини коштів у сумі 51887,31 грн.

Так, початок перебігу строку звернення до суду у даній справі розпочався для позивача з 12.11.2019 (з наступного дня, після повного списання коштів з рахунків позивача), а закінчився, відповідно, 11.12.2019.

Як встановлено з матеріалів справи, позовну заяву позивачем подано 26.03.2020.

Отже, строк звернення до суду позивачем пропущений.

Так, позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, як підставу для такого поновлення, зазначено неодноманітність судової практики ( правової позиції ) щодо підсудності справ даної категорії, в зв"язку з чим позивач вважав, що дана справа має розглядатися в порядку цивільного судочинства і строк звернення до суду становить три роки.

Відповідно позивач вказує, що він подав до Вінницького міського суду Вінницької області позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, проте ухвалою суду Вінницької області від 22.01.2020 року позовну заяву військової частини А2287 залишено без руху (не вистачало 181 грн. для повної оплати судового збору), а ухвалою суду від 05.02.2020 позовну заяву повернуто військовій частині з усіма доданими до неї матеріалами.

Проте, суд, оцінюючи обставини, які перешкоджали здійсненню позивачем процесуального права на звернення до суду, виходить з оцінки та аналізу всіх наведених позивачем доводів, в тому числі, чи мав він за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.

Так, суд зауважує, що позов до Вінницького міського суду Вінницької області подано позивачем поза межами місячного строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.

Разом з тим, суд наголошує, що висновок, що спірні правовідносини належать до таких, що виникли у зв`язку із завданням відповідачем шкоди державі під час проходження публічної служби, зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2018 року в справі № 818/1688/16.

Зокрема, судом касаційної інстанції вказано, що указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, і питанням відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди, навіть якщо притягнення цієї особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди відбувається після її звільнення з військової служби.

Враховуючи вищенаведену практику суду касаційної інстанції, суд критично оцінює посилання позивача на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2020 року в справі № 120/1965/20-а, як на доказ неодноманітності визначення юрисдикції справ зазначеної категорії.

Крім того, суд зауважує, що позивач в клопотанні помилково зазначає, що предметом розгляду в справі № 120/1965/20-а є також правовідносини між військовою частиною та ОСОБА_1 , оскільки, відповідно до даних автоматизованої системи ДСС Вінницького окружного адміністративного суду, судом встановлено, що в справі № 120/1965/20-а військовою частиною А2287 подано позов про відшкодування завданої шкоди до ОСОБА_2 .

Більш того, суд зауважує, що на момент звернення до суду з даним позовом (26.03.2020 року) позивач не знав і не міг знати про іншу судову практику в такій категорії справ, зокрема про ухвалу суду в № 120/1965/20-а, на яку посилається позивач, оскільки така ухвала була постановлена на багато пізніше в часі - 18.05.2020 року, ніж позивач звернувся до суду з даним позовом ( 26.03.2020 ).

Таким чином, суд вважає, що пояснення позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду не є належними, об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають звернутися до суду в межах встановленого законодавством строку.

При цьому, практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Однак, у справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та переслідувати легітимну мету, враховуючи розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Суд вважає, що позивач у даній справі мав усі правові підстави для вчасного звернення до суду з відповідним позовом у розумні строки, будь-яких перешкод для реалізації такого права матеріали справи не містять, як і підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Суд наголошує, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Також, суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, а інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Крім того, у рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 Конституційний Суд України роз`яснив, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом і ним не надано суду належних обґрунтувань та доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог ст. 123 КАС України.

Аналогічного висновку дійшов суд апеляційної інстанції у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 20220 року в справі №120/398/20-а.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті, про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Керуючись статтями 9, 44, 123, 240, 241, 243, 248, 256, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Військової частини А2287 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна