Рішення № 91330232, 19.08.2020, Великолепетиський районний суд Херсонської області

Справа № 649/20/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого Мамаєва В.А.

за участю секретаря судового засідання Шишки Н.М.

представника позивача Гребенюк О.С.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Лепетиха в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої позовні вимоги наступним. Відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (надалі - Генеральна угода) від 23.02.2015 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 12177,47 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» числа кожного місяця відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом запропонованими АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та Банком кредитний договір, підтверджується підписом у заяві. При укладенні Кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Відповідно до п. 1.1.3.2.11. Умов і правил Банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в Банку рахунків Клієнта в погашення кредитної заборгованості Клієнта і третіх осіб, за кредитами, в яких Клієнт є поручителем, а також будь-який інший заборгованості, яка виникла у Клієнта зважаючи невиконаних зобов`язань перед Банком. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 24.11.2019 року має заборгованість у розмірі - 42452,29 грн., яка складається з наступного: 11436,76 грн. - заборгованість за кредитом; 8140,96 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 22874,57 грн. - заборгованість за пенею. Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.02.2015 року у розмірі 42452,29 грн. станом на 24.11.2019 року, яка складається з наступного: 11436,76 грн. - заборгованість за кредитом; 8140,96 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 22874,57 грн. - заборгованість за пенею та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Представник відповідача Аносов Ю.В. у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивач звернувшись з позовом 09.01.2020 року, пропустив трирічний строк позовної давності, а автоматичне погашення заборгованості здійснене банком 05.09.2018 року у розмірі 223,76 грн., 03.10.2018 року у розмірі 331,71 грн., 16.10.2018 року у розмірі 95,37 грн., 01.05.2019 року у розмірі 216,5 грн., не являється підставою для переривання перебігу позовної давності за кредитним договором. Просить застосовувати строк позовної давності до вимог акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про стягнення заборгованості та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі

Представник позивача Гребенюк О.С. надав відповідь на відзив, мотивуючи його наступним. Представник позивача звертає увагу суду, що ОСОБА_1 23.02.2015 року підписав Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт та був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг. Відповідно до п. 1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Представник позивача вважає, що банк звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Також необхідно зауважити, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Враховуючи викладене просить суд задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі.

Вивчивши та дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (надалі - Генеральна угода) від 23.02.2015 року ОСОБА_1 отримав терміновий кредит на строк 36 місяців з 23.02.2015 року по 28.02.2018 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 12177,47 грн. в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків у розмірі 1,5 % в місяць на суму залишку по кредиту у зазначені в заяві, Умовах і правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» числа кожного місяця відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 441,8 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості по кредиту, відсотків, а також інших витрат відповідно до Умов і правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 28.02.2018 року.

Так, укладення договору між сторонами здійснено за принципом укладення договору приєднання, що передбачено ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В угоді зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця угода разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 24.11.2019 року становить 42452 грн. 29 коп., яка складається з наступного: 11436 грн. 76 коп. - заборгованість за кредитом; 8140 грн. 96 коп. - заборгованість по відсоткам за користуванням кредиту; 22874 грн. 57 коп. заборгованість за пенею.

Відповідно до частини першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В угоді підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді пені за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а також пеню за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 23.02.2015 року, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг як невід`ємну частину спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці з Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи угоду про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (23.02.2015) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (09.01.2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в угоді домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та Правила кредитування не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в генеральній угоді, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23.02.2015 року шляхом підписання генеральної угоди. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Такі висновки також викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по цивільній справі № 342/180/17.

Судом встановлено, що кредитний договір між сторонами діяв до 28.02.2018 року, що підтверджується п. 1.1.3 генеральної угоди.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно ч. 1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів. Така позиція висловлена Верховним Судом України в постанові № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 року, яка за приписами ч. 6 ст. 13 закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинна враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 22) строк позовної давності відносно вимог банку по поверненню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, винагород, неустойки - пені, штрафів, витрат банку становить 50 років.

Проте, зазначені вище Умови не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , а у генеральній угоді від 23.02.2015 року (а.с. 7) немає домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності. За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність письмової угоди сторін про збільшення позовної давності.

Така позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 01 липня 2015 року (справа № 6-757цс15) та від 04 листопада 2015 року (справа № 6-1926цс15), яка за приписами ч. 6 ст. 13 закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України.

Судом встановлено, що умовами кредитного договору (генеральної угоди), укладеного 23.02.2015 року між сторонами, повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитом повинні здійснюватись позичальником частинами з 23.02.2015 року по 28.02.2018 року (а.с. 7).

З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що прострочена заборгованість за кредитним договором утворилась у відповідача ОСОБА_1 з 25.05.2015 року.

Згідно виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по картковому рахунку відповідача ОСОБА_1 вбачається, що останній добровільний платіж за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 здійснив 25.02.2019 року в сумі 304 грн.

З того часу погашення кредитної заборгованості відбувалося 05.09.2018 року у розмірі 223,76 грн., 03.10.2018 року у розмірі 331,71 грн., 16.10.2018 року у розмірі 95,37 грн., 01.05.2019 року у розмірі 216,5 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку відповідача (а.с. 72).

При цьому, з виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по картковому рахунку відповідача (а.с. 72) вбачається, що погашення за 05.09.2018 року, 03.10.2018 року, 16.10.2018 року, 01.05.2019 року було проведено банком самостійно, без згоди позичальника, а саме банком було здійснено службову операцію - автоматичне погашення простроченої заборгованості.

За таких обставин суд вважає, що службова операція банку по автоматичному погашенню простроченої заборгованості не являється дією, яка б відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України свідчила про визнання відповідачем свого боргу, а отже не являється підставою для переривання перебігу позовної давності за кредитним договором.

Крім того, представник відповідача ОСОБА_2 заявив про застосування позовної давності.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач звернувшись з позовом 09.01.2020 року, пропустив трирічний строк позовної давності стосовно вимог, пред`явлених щодо чергових платежів, несплачених позичальником за період до 09.01.2017 року.

Для правильного вирішення даної цивільної справи суд здійснює новий розрахунок по нарахуванню відсотків за користування кредитом, виходячи з умов надання кредиту, передбачених генеральною угодою від 23.02.2015 року:

- розрахунковий період - 14 місяців з 09.01.2017 року по 28.02.2018 року включно:

- тіло кредиту - 11436,76 грн.;

- розмір відсоткової ставки згідно тарифів банку - 1,5 % щомісячно;

- сума нарахованих відсотків 2401, 72 грн. (11436,76 грн.*14місяців*1,5%:100).

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позову.

На підставі викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 26.02.2015 року у розмірі 13838 грн. 48 коп., яка складається з тіла кредиту в сумі 11436 грн. 76 коп., відсотків за користування кредитом в сумі 2401 грн. 72 коп., а тому позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає задоволенню частково.

Крім того, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір, понесеного останнім пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (32,597723 %), як це передбачено ст. 141 ЦПК України у розмірі 685 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 256 - 267, 509 - 511, 524 - 528, 530, 533, 536, 546 - 552, 599, 610 - 612, 614, 624 - 629, 631, 1046 - 1050, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст.4 - 13, 81, 141, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заборгованість у розмірі 13838 грн. 48 коп., яка складається з тіла кредиту в сумі 11436 грн. 76 коп., відсотків за користування кредитом в сумі 2401 грн. 72 коп., а також судовий збір у розмірі 685 грн. 20 коп., а всього кошти у розмірі 14523 (чотирнадцять тисяч п`ятсот двадцять три) 68 коп.

В задоволенні решти позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" відмовити.

Повне найменування сторін:

1. Позивач акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК", ідентифікаційний код 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д.

2. Відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25.08.2020 року.

Головуючий підпис