Рішення № 91329566, 04.09.2020, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1697/20

2/583/450/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді Сидоренка Р.В.,

при секретарі Шаміладзе В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач ОСОБА_1 уклав із АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитний договір. У порушення умов цього договору від відповідача не надходять платежі по кредиту та проценти за користування ним, у зв`язку із чим виникла заборгованість у загальній сумі 37693,53 грн., яку і прохає стягнути із відповідача та судові витрати у розмірі 2102 грн.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.08.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його часті, позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву в якій зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту. У задоволенні позовних вимог про стягнення з нього відсотків та штрафів просив відмовити за їх безпідставністю.

Оскільки, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

13.11.2017 року ОСОБА_1 уклав з Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. (а.с. 18)

Відповідно до умов анкети-заяви від 13.11.2017 року її підписанням ОСОБА_1 погоджується з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», які розміщено на офіційному сайті банку в мережі Інтернет за адресою privatbank.ua, пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник якого відповідач отримав шляхом самостійного роздрукування. Зі змінами Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов`язується знайомитися самостійно на сайті банку privatbank.ua.

До кредитного договору позивач надав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, повна версія яких розміщена на сайті https://privatbank.ua. (а с. 19, 20-66).

Згідно з наданим банком розрахунком, у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору б/н від 13.11.2017 року за ним станом на 02.04.2020 року утворилася заборгованість на загальну суму 37693,53 грн., що складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 23879,77 грн., заборгованості за простроченими відсотками в сумі 1622,10, заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит в сумі 9920,54 грн., а також штрафу в сумі 500,00 грн. (фіксована частина), 1771,12 (процентна складова), (а. с. 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

В ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 13.11.2017 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» встановив йому кредитний ліміт в сумі 5000,00 грн., 24.10.2018 збільшивши його до 10000,00 грн. (а.с. 16)

Починаючи з 15.11.2017 року по 03.09.2019 року відповідач користувався кредитними коштами та погашав заборгованість з кредитним рахунком, всього за цей період в рахунок погашення кредиту ним було внесено 14109,30 грн., що підтверджується випискою за договором б/н від 13.11.2017 року. (а.с. 12-15)

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума фактично отриманих коштів без врахування суми погашеної заборгованості за тілом кредиту, в загальному розмірі 9770,50 грн.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В ч.ч. 1, 2, ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові від 28.03.2018 року по справі 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Банк, пред`являючи вимоги, просив, крім тіла кредиту, стягнути, зокрема, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України відповідно до 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг, простроченими відсоткам, а також штрафи згідно п. 2.1.1.7.6 Умов та правил. Обґрунтовуючи позовні вимогу у вказаній частині позивач посилався на заяву позичальника, витяг з тарифів банку, витяг з умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору.

Також, позивач посилається на те, що нарахування відсотків передбачено п. 2.1.1.12.7.1 Умов та правил надання банківських послуг, згідно умов якого у разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua., з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 договору.

Суд зазначає, що в анкеті-заяві від 13.11.2017 року підписаній відповідачем розмір процентної ставки за користування кредитними коштами не зазначений. Додані до матеріалів справи Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг також не містять підпису ОСОБА_1 , а тому суд приходить до висновку, що вони не є частиною кредитного договору, укладеного між сторонами 13.11.2017 року шляхом підписання анкети-заяви, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Також, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, Умови та правила, які містяться в матеріалах справи, надані АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повному обсязі, та взагалі не містять п. 2.1.1.12.7.1 Умов та правил надання банківських послуг, в редакції на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1,3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року)

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 року № 39/248 зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

З огляду на викладене суд вважає, що відсутні підстави до задоволення вимог банку про стягнення нарахованих сум відсотків та штрафу за порушення зобов`язань по кредитному договору, оскільки позивач не довів, що відповідач взяв кредит на заявлених ним умовах.

Така позиція узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 і є обов`язковою для врахування судом при прийнятті рішення.

Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд прийшов до висновку про те, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 9770,50 грн. (23879,77 коп. - 14109,30 грн. (сума внесена відповідачем у рахунок погашення заборгованості по кредиту).

Позовні вимоги в іншій частині слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати пропорційно до задоволених вимог, у розмірі 543,90 грн., що складає 25,90 % від суми позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 61 Конституції України, ст. ст. 526, 530, 549, 551, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 11-13, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 267-268, 280-284, 289, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.11.2017 року на користь Акціонерного товариства Комерційний банк „ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, 1 Д м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 - для погашення заборгованості та судових витрат, МФО 305299) в розмірі 9770 гривень 50 коп. та судовий збір в сумі 543 грн. 90 коп. а всього - 10314 (десять тисяч триста чотирнадцять) 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко