Ухвала суду № 9132771, 15.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-11103/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги:

1. Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області; 2.Державної податкової інспекції у м.Херсоні

на постанову господарського суду Херсонської області від 29 січня 2007 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20 квітня 2007 року

у справі №13/444-АП-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «АС-МОТО»(надалі –ТОВ «АС-МОТО»)

до відповідачів: 1. Державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі –ДПІ у м.Херсоні), 2. Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області (надалі –ГУ ДК України у Херсонській області)

за участю прокуратури Херсонської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та стягнення з Державного бюджету податку на додану вартість, -

встановив:

У листопаді 2006р. позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом у якому поставлено питання про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Херсоні №0003851502/0 від 31.08.2006р., №0003851502/1 від 06.10.2006р., №0003851502/2 від 01.11.2006р. та стягнення з Державного бюджету України податку на додану вартість в розмірі 153173,00грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, оскільки контролюючим органом не було враховано суму податку на додану вартість, яка фактично була сплачена в попередньому податковому періоді, отже відповідно до п.п.7.7.1 п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»вказана сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету .

Постановою господарського суду Херсонської області від 29 січня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20 квітня 2007 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні №0003851502/0 від 31.08.2006р., №0003851502/1 від 06.10.2006р., №0003851502/2 від 01.11.2006р.; стягнуто з Державного бюджету України (уповноважений територіальний орган –Управління Державного казначейства у Херсонській області, правонаступником якого є Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області) на користь позивача 3,40грн. судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанцій, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшов висновку, що частина від’ємного значення суми попереднього податкового періоду, розрахованої згідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яка підлягає бюджетному відшкодуванню, формується за рахунок сум податкового кредиту попереднього податкового періоду, які фактично сплачені постачальникам товарів (робіт, послуг) в попередньому податковому періоді. Також, бюджетне відшкодування податку на додану вартість можливе лише після закінчення процедури судового оскарження відповідного рішення податкового органу, яка з урахуванням положень ст. 186 КАС України закінчиться набранням судовим рішенням законної сили.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ГУ ДК України у Херсонській області звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення на користь позивача з Державного бюджету України через Управління Державного казначейства у Херсонській області судового збору в сумі 3,40грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким судовий збір у розмірі 3,40грн. стягнути з ДПІ у м.Херсоні.

Також, не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у м.Херсоні звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

У липні 2006р. на підставі приписів п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем було прийнято рішення про одержання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (надалі –ПДВ) за червень 2006р. та подано до контролюючого органу податкову декларацію з розрахунком суми ПДВ належної до відшкодування в розмірі 67119грн. (а.с.11-13).

В подальшому, контролюючим органом було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку звітної податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «АС-МОТО» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2006р., про що складено акт№2675/15-3/33172807 від 18.08.2006р.

Вказаною перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством необґрунтовано завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 15373,00грн.

В акті перевірки податкового органу зазначено, що відповідно до наданих підприємством завірених копій первинних документів, що підтверджують ним факт оплати ним товарів (послуг) основним постачальникам, копій книги обліку придбання та реєстрів отриманих і виданих податкових накладних за травень 2006р., сума заявлена до відшкодування на розрахунковий рахунок платника повинна складати 51746,00грн. За висновками податкового органу, позивачу збільшено суму, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 15373,00грн. та зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 15373,00грн. (а.с.22).

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003851502/0 від 31.08.2006р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 15373,00грн. (а.с.20).

Вище зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. За результатами оскарження контролюючими органами були прийняті податкові повідомлення рішення №0003851502/1 від 06.10.2006р., №0003851502/2 від 01.11.2006р. (а.с.32,37).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Правовий аналіз підпункту 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»дозволяє зробити висновок, що законодавцем для визначення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню обумовлено лише одне обмеження: така сума має дорівнювати сплаті ПДВ постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді.

Позивач зазначає, що при проведенні перевірки, контролюючим органом не були враховані суми ПДВ, які були фактично сплачені у травні 2006р. постачальникам товарів у вигляді кредиторської заборгованості, а були враховані суми ПДВ, які внесені до реєстру податкових накладних та фактично сплачені у травні 2006р. постачальникам товарів, які здійснили поставку у травні 2006р. на суму 51746,42грн.

Як вбачається з матеріалів справи, факт сплати позивачем ПДВ підтверджується платіжними дорученнями (а.с.16-19), однак придбані товари (послуги), оплачені відповідно до цих платіжних доручень, були обліковані в попередньому податковому періоді.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 ст. 7 вказаного Закону, така сума спочатку враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду вказується в рядку 18.2 розділу III "Розрахунки з бюджетом за звітний період" декларації з податку на додану вартість такого звітного періоду.

Зарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону) наступного податкового періоду відбувається шляхом відображення такої суми в рядку 22.1 розділу III "Розрахунки з бюджетом за звітний період". До рядка 22.1 включається вся сума рядка 18.2 повністю, якщо сума податкового боргу дорівнює або більша за суму від'ємного значення, або частково у розмірі, який відповідає сумі податкового боргу.

Залишок від'ємного значення (різниця між значеннями рядків 18.2 та 22.1) включається до рядка 22.2 розділу III "Розрахунки з бюджетом за звітний період" декларації.

Цей залишок від'ємного значення в наступному звітному періоді буде перенесено до рядка 23.1 декларації і разом з іншими складовими залишку від'ємного значення (значення рядка 23) в першу чергу погашатиме податкові зобов'язання поточного звітного періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно із приписами п.7.5 ст.7 зазначеної вище норми Закону, вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що можливість відшкодування від’ємного значення податку на додану вартість пов’язана не з періодом отримання товару (послуг), в тому числі визначеного за реєстром податкових накладних попереднього звітного періоду, а з сумою, яка фактично сплачена постачальникам товарів (робіт, послуг) в попередньому податковому періоді. Тобто, податок на додану вартість дійсно надмірно сплачений постачальникам товарів (робіт, послуг), та може бути відшкодований платнику податку з урахуванням виконання позивачем інших умов щодо відшкодування, встановлених Законом

Також слід зазначити, що відповідно до ст.94 КАС України, Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З змісту вище наведеної норми права вбачається, що судовий збір стягується на користь позивача саме з Держаного бюджету України, а не з ДПІ у м.Херсоні, як суб’єкта владних повноважень.

Доводи касаційних скарг не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги: Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області та Державної податкової інспекції у м.Херсоні –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Херсонської області від 29 січня 2007 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20 квітня 2007 року – залишити без змін.

Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 09 вересня 2008 року в частині зупинення виконання постанови господарського суду Херсонської області від 29 січня 2007 року та ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 20 квітня 2007 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Суддя Н.Є. Маринчак