Ухвала суду № 91326491, 04.09.2020, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1175/17

№ провадження 2-ві/453/2/20

УХВАЛА

04 вересня 2020 року суддя Сколівського районного суду Львівської області Курницька В.Я., за участі секретаря судового засідання Трембач М.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Микитина В.Я. від розгляду заяви Університету Державної фіскальної служби України (справа № 453/1175/17, провадження № 6/453/16/20) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

27.08.2020 року на адресу суду надійшла заява стягувача ОСОБА_1 про відвід судді Микитина В.Я. від розгляду заяви Університету Державної фіскальної служби України (справа № 453/1175/17, провадження № 6/453/16/20) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 27.08.2020 року (суддя Микитин В.Я.) заяву ОСОБА_1 про відвід судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина Володимира Ярославовича від розгляду справи № 453/1175/17, провадження № 6/453/16/20, за заявою Університету Державної фіскальної служби України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, визнано необґрунтованою та передано її до канцелярії Сколівського районного суду Львівської області для вирішення іншим суддею, визначеним у порядку ч. 1 ст. 33 та ч. 3 ст. 40 ЦПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2020 року заяву про відвід судді Микитина В.Я. від розгляду заяви Університету Державної фіскальної служби України (справа № 453/1175/17, провадження № 6/453/16/20) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, передано для вирішення судді Курницькій В.Я.

Обґрунтовуючи заяву про відвід судді Микитина В.Я. ОСОБА_1 посилається, зокрема, на скасування Львівським апеляційним судом рішення Сколівського районного суду Львівської області про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , котре було ухвалене під головуванням судді Микитина В.Я. Крім того, заявник стверджує, що подана заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, вмотивована тими ж доводами, що лягли в основу скасованого рішення суду. Тому заявник вважає, що суддя Микитин В.Я. буде упереджено проводити розгляд заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а сам виконавчий лист був виданий на підставі постанови Львівського апеляційного суду про задоволення позовних вимог, а не на підставі скасованого рішення про відмову у їх задоволенні, ухваленого під головуванням судді Микитина В.Я.. З огляду на вказане, стверджує про сумнів в об`єктивності та неупередженості згаданого судді. Крім того, стверджує про порушення порядку визначення судді для розгляду справи, оскільки заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, була адресована заявником одразу на ім`я судді Микитина В.Я., а не Сколівському районному суду Львівської області. На підставі наведеного просить задовольнити заяву про відвід Микитина В.Я. від розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 453/1175/17.

Відповідно до ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Суд, перевіривши матеріали заяви про відвід та ознайомившись із матеріалами справи приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 36 ЦПК України визначенні підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме якщо:1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з частиною 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Як вбачається з заяви про відвід, заявник, як на підставу для відводу, не посилався на обставини, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.

Щодо обставин, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 36 ЦПК України ЦПК України, то слід погодитись з викладеним в ухвалі від 27.08.2020 року твердженням судді Микитина В.Я. про те, що зазначення боржником у заяві адресатом суддю, а не суд не може вважатися доказом порушення порядку визначення судді для розгляду справи. Таке зазначення адресата жодним чином не вплинуло на порядок авторозподілу справи між суддями у день її надходження.

Щодо обставин, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суд зазначає таке.

Судом визнаються безпідставними наведені представником позивача доводи у якості підстав для відводу судді за обставин здійснення судового провадження у цій справі, оскільки твердження, наведені у заяві, фактично зводяться до незгоди заявника з процесуальними рішеннями судді в інших справах, що, у відповідності до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, не може бути підставою для відводу.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.05.1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

В ухвалі від 04.02.2020 року у справі № 908/137/18 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на помилковість аргументу заявника про те, що відповідно до висновків ЄСПЛ щонайменші сумніви щодо упередженості судді є підставою для його виходу з процесу. Так у рішенні 15.10.2009 року у справі «Мікаллеф проти Мальти» ЄСПЛ вказав, що «будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись» (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15.07.2005 року у справі ж «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31). Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

З огляду на викладене, слід зазначити, що факт скасування судом апеляційної інстанції рішень Сколівського районного суду Львівської області про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , котрі було ухвалене під головуванням судді Микитина В.Я., не може вважатися доказом упередженості судді чи відсутності у нього безсторонності при розгляді заяви Університету Державної фіскальної служби України (справа № 453/1175/17, провадження № 6/453/16/20) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи те, що передбачені в п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді Микитина В.Я. при розгляді заяви Університету Державної фіскальної служби України (справа № 453/1175/17, провадження № 6/453/16/20) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не встановлені, суд вважає заяву про відвід необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 36, 40, 260 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Микитина В.Я. від розгляду заяви Університету Державної фіскальної служби України (справа № 453/1175/17, провадження № 6/453/16/20) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.Я. Курницька