Ухвала суду № 91326330, 31.08.2020, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/434/20

Пр. № 1-кс/445/216/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2020 суддя Золочівського районного суду Львівської області Пилип`як П.В., при секретарі судового засідання Мацайло О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області заяву ОСОБА_1 про відвід судді Бакаїм М.В. у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019140210000579 від 04.11.2019, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся із заявою про відвід судді Бакаїм М.В. від розгляду кримінального провадження, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019140210000579 від 04.11.2019, у якій він є обвинуваченим за ч. 2 ст. 350 КК України.

Заяву мотивує тим, що 06.08.2020 суддя Бакаїм М.В. постановила ухвалу про застосування до нього приводу для забезпечення явки в судове засідання, не маючи на це належних правових підстав, оскільки в суду не було належного повідомлення про те, про те, що йому вручено повістку про виклик до суду. Вказує, що несвоєчасно отримав повістку про виклик до суду (про виклик в судове засідання на 14:00 год. 06.08.2020 отримав повістку 06.08.2020 об 15:30 год.), що у відповідності до п.7 ст.138 КПК України є поважною причиною неприбуття до суду. Таким чином вважає, що постановивши ухвалу про привід суддя проявила упередженість щодо нього, а тому вона не може бути безсторонньою та об`єктивною у розгляді кримінального провадження і підлягає відводу.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення заяви про відвід заперечила. Зазначила, що ухвала про привід є законною, прийнята з дотриманням вимог ст.ст. 139, 140 КПК України. Вважає, що обвинувачений всіляко намагається затягнути розгляд справи, використовуючи тактику зволікання. 06.08.2020 ОСОБА_1 сьомий раз не з`явився на розгляд справи, причини неприбуття до суду були відсутні, а тому вважає, що суд правомірно застосував до нього привід.

Заявник в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, повістку про виклик в судове засідання отримав 27.08.2020, що прослідковується із трекінгу відправлень на сайті Укрпошти.

Приймаючи рішення про розгляд заяви ОСОБА_1 про відвід судді у відсутності заявника, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У частині 5 ст.9 КПК України зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Таким чином, вважаю за можливе здійснити розгляд заяви у відсутності заявника на підставі наявних матеріалів, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення потерпілої, оглянувши матеріали справи, заяву про відвід, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст.75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Згідно положень ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта».

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною».

Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

При вирішенні заяви про відвід суд приходить до переконання, що заявником не наведено достатніх підстав вважати, що суддя Бакаїм М.В. не є безсторонньою, зазначені у заяві мотиви фактично зводяться до незгоди із процесуальними діями судді та її рішенням і не вказують на необ`єктивність чи упередженість судді.

А тому суд приходить до переконання про безпідставність заяви про відвід судді.

Керуючись ст.ст. 75, 75, 80, 81 КПК України, суддя,

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Бакаїм М.В. у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019140210000579 від 04.11.2019, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 03.09.2020.

Суддя П. В.Пилип`як