Ухвала суду № 91323543, 02.09.2020, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 392/489/20

Номер провадження 2/404/1330/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року м. Кропивницький

Кіровський районний суд м. Кіровограду складі:

головуючої судді - Варакіної Н.Б.

за участю секретаря – Уманенко Н.С.

розглянувши заяву про забезпечення позову подану представником ОСОБА_1 – адвокатом Назаренко Ю.В. про забезпечення позову у цивільній справі за її позовом до головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову СФГ «Лісовий Сергій Леонідович» про визнання недійсним наказу, визнання договору поновленим,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 адвокат Назаренко Ю.В. звернувся до суду з позовом до головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову СФГ «Лісовий Сергій Леонідович» про визнання недійсним наказу, визнання договору поновленим.

Разом із позовом подав заяву про забезпечення позову. В якій просить:

-заборонити Головному Управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення, поділ чи об`єднання, передання у власність чи надання в оренду, у тому числі включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), земельної ділянки сільськогосподарського призначення, (кадастровий номер 3523182800:02:000:9007) площею 29,4 га. на території Лозуватської сільської ради Маловисківського району.

-заборонити державним кадастровим реєстраторам Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення, поділ чи об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 29,4 га (кад. номер 3523182800:02:000:9007), у Державному земельному кадастрі, а також на скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

-заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які дії, спрямовані на скасування запису про зареєстроване право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 29,4 га (кад. номер 3523182800:02:000:9007) та/або реєстрацію об`єктів нерухомого майна (земельні ділянки) утворених в результаті поділу чи об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 29,4 га (кад. номер 3523182800:02:000:9007).

Заяву обґрунтовує тим, що на підставі розпорядження голови Маловисківської РДА №577-р від 03 жовтня 2008 року та протоколу земельних торгів від 04 березня 2020 року в березні 2020 року між громадянкою ОСОБА_1 та Маловисківською РДА укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 3523182800:02:000:9007) площею 29,4 га. на території Лозуватської сільської ради Маловисківського району. Договір зареєстровано 14 червня 2010 року за номером 04.10.374.00002. зі строком на десять років.

За умовами договору його укладено на десять років з 15 березня 2010 року по 15 березня 2020 року.

30 жовтня 2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою щодо надання згоди на суборенду земельної ділянки. До заяви додавались, у тому числі, витяг з державного земельного кадастру. Листом №Б-15753/0-7111/0/17-18 від 02.11.2018 року відповідач погодив передачу земельної ділянки в суборенду. 02.11.2018 року між позивачем та Селянським(Фермерським) господарством «Лісовий Сергій Леонідович» укладено договір суборенди зі строком дії до закінчення строку основного договору.

Листом від 11.02.2019 року №31-11-0.63-1436/2-19 відповідач запропонував позивачу внести зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди. Позивач погодився виклавши свій варіант додаткової угоди. Додаткова угода в редакції позивача була відправлена на підпис відповідачу 15 березня 2019 року. Вказаною додатковою угодою пропонувалось збільшити розмір орендної плати до 12% від нормативної оцінки та змінити строк дії договору до 15 березня 2029 року. Відповідач не відповів на зазначену вище пропозицію та не підписав додаткову угоду до договору в редакції запропонованій позивачем.

13 лютого 2020 року позивач знову звернулась до відповідача з пропозицією внести зміни до договору оренди землі. До звернення (листа-повідомлення) було додано додаткову угоду. Вказаною додатковою угодою пропонувалось збільшити розмір орендної плати до 12% від нормативної оцінки та змінити строк дії договору до 15 березня 2030 року. Відповідач знову проігнорував та не відповів на пропозиції позивача щодо зміни умов діючого договору оренди у строк встановлений законом (відповідь на пропозицію надійшла вже після закінчення основного строку договору).

Позивачем було прийняте рішення про поновлення договору оренди в порядку ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», тому 13.02.2020 року звернулась до відповідача з відповідним листом-повідомленням. До листа-повідомлення було додано додаткову угоду у відповідності до ст. 33 ЗУ «Про оренду землі». Лист-повідомлення з додатковою угодою отримано відповідачем 14 лютого 2020 року.

28 березня 2020 року (через 13 днів після закінчення основного строку договору) позивач одержала від відповідача Лист-узгодження істотних умов договору оренди землі датований 20.03.2020 року. Вказаний лист - узгодження містить вимоги щодо надання додаткових документів ( агрохімічного паспорту, витягу з державного кадастру тощо) і не містить жодних застережень щодо запропонованих позивачем умов за додатковою угодою.

Позивач дізналась про те, що вже 03.04.2020 року відповідачем прийнято Наказ №11-5544/14-20-СГ «Про припинення права оренди земельної ділянки».

Враховуючи зміст листа-повідомлення №Б-2332/0-98/0/17-20 від 06.04.2020 року - наказ про припинення права оренди обґрунтовувався посиланням на ч.1-5 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» виходячи з того, що нібито позивач не вчинила дій для укладення додаткової угоди. Хоча сам наказ (відповідно до його преамбули) прийнято на підставі ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі».

Вважає такі дії відповідача незаконними та такими, що порушують право позивача яке підлягає судовому захисту.

Не зважаючи на те, що існує спір щодо фактів які вказують на поновлення договірних відносин, не зважаючи на те, що орендар по сьогодні використовує земельну ділянку і на ній присутнє незавершене виробництво і навіть на те, що орендар продовжує сплачувати орендну плату - відповідачем виноситься наказ №11-5544/14-20- СГ «Про припинення права оренди земельної ділянки».

За вказаним наказом юридичному управлінню відповідача доручено звернутись до державних реєстраторів прав з метою скасування запису про право оренди позивача.

Вважає, що віднесши земельну ділянку до земель запасу вона буде розділена на частини і передана іншим особам у власність або у користування.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заходи забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Згідно ст. 12 ЦПК України судочинство у судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області, до моменту прийняття остаточного рішення у даній справі, вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі за умови задоволення позову.

Доводи наведені заявником в обґрунтування клопотання про забезпечення позову, мають оціночний характер та підлягають з`ясуванню, оцінці та доведенню під час вирішення спору по суті, та не свідчать, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду або призведуть до порушень прав заявника.

Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Посилання позивача, викладені в заяві про забезпечення позову, що відповідачем може бути включено земельну ділянку, яка є предметом спірного договору, до переліку земельних ділянок для продажу права оренди та провести організацію конкурсних торгів, не підтверджені заявником належними та допустимими засобами доказування, оскільки вказані посилання є лише його власними припущеннями.

Враховуючи викладене суд, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище норми ЦПК України, приходить до висновку, що в заяві про вжиття заходів забезпечення позову заявником належним чином не обґрунтовано, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання судового рішення, яке може бути прийнято за результатами розгляду позовної заяви, не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими заявник пов`язує застосування вказаних ним заходів забезпечення позову, тому вказані обставини не є достатньою підставою для задоволення заяви.

З огляду на викладене, та те, що позовна заява разом із заявою про забезпечення позову подана до Маловисківського районного суду Кіровоградської області 23.04.2020, направлена за підсудністю до Кіровського районного суду м. Кіровограда ухвалою від 23.04.2020, а фактично надійшла до суду 13.08.2020, суд не вбачає підстав для її задоволення.

На підставі викладеного керуючись ст.153 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Назаренко Ю.В. про забезпечення позову у цивільній справі за її позовом до головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову СФГ «Лісовий Сергій Леонідович» про визнання недійсним наказу, визнання договору поновленим - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

протягом 15 днів з дня складення.

Ухвала складена 03.09.2020.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Н. Б. Варакіна