Ухвала суду № 91322577, 03.09.2020, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/2628/20

УХВАЛА

03 вересня 2020 року м. Овруч

Суддя Овруцького районного суду Житомирської області Гришковець А. Л. , розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ДП «Овруцьке лісове господарство» про визнання договорів про надання послуг трудовими договорами, зобов`язання нарахування та виплату заробітної плати , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДП «Овруцьке лісове господарство» та просить визнати договори про надання послуг, укладених між ним та відповідачем в період з 02.07.2010 по 31.08.2017, трудовими, а також зобов`язати нарахувати та виплатити йому доплату до заробітної плати за вислугу років на підприємстві, компенсацію за невикористані відпустки, оздоровчі до відпусток, компенсації за паливні норми та заробітну плату за понаднормову працю за період з 02 липня 2010 року по 31 серпня 2017 року.

Вирішуючи питання відкриття провадження у справі, слід врахувати наступне.

Так, відповідно до положень ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, серед інших відомостей і зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, а також перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригінала письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, що не було зроблено позивачем; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Ціна позову - це грошовий вираз майнових вимог позивача. Ціна позову визначається лише щодо майнових вимог, тобто тих вимог, які мають грошову оцінку. Ціну позову визначає позивач у позовній заяві. Вона має важливе значення, насамперед для правильного визначення судового збору, що підлягає сплаті під час звернення до суду.

В п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України законодавець закріпив, що ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному порядку.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги. В тому числі він просить зобов`язати нарахувати та виплатити йому доплату до заробітної плати за вислугу років на підприємстві, компенсацію за невикористані відпустки, оздоровчі до відпусток, компенсації за паливні норми та заробітну плату за понаднормову працю за період з 02 липня 2010 року по 31 серпня 2017 року. Однак, при цьому не зазначив ціну позову, що унеможливлює правильне визначення розміру судового збору, що підлягає сплаті під час звернення до суду.

Крім того, позивачем не конкретизовано позовні вимоги в частині сум виплат, які позивач бажає стягнути з відповідача, а саме: доплати до заробітної плати за вислугу років на підприємстві, компенсацію за невикористані відпустки, оздоровчі до відпусток, компенсації за паливні норми та заробітну плату за понаднормову працю.

У відповідності до приписів ч. 4 ст. 177 УЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач зазначив, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Однак, пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Проте, із прохальної частини позову вбачається, що позивачем заявлено вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити йому доплату до заробітної плати за вислугу років на підприємстві, компенсацію за невикористані відпустки, оздоровчі до відпусток, компенсації за паливні норми та заробітну плату за понаднормову працю за період з 02 липня 2010 року по 31 серпня 2017 року.

За таких обставин, позивач не звільняється від сплати судового збору за заявлення вимог не пов`язаних із стягненням заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16.

Згідно з п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 840,80 грн. та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 10510,00 грн.

Відповідно до п. 1.2.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір з розрахунку 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 840 грн. 80 коп.

За змістом ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Позивачем заявлено дві вимоги. Зокрема, вимогу про визнання договорів про надання послуг трудовими, яка є вимогою немайнового характеру. Відповідно судовий збір має бути оплачено в сумі 840 грн. 80 коп. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Також заявлено вимогу про зобов`язання нарахувати та виплатити доплату до заробітної плати за вислугу років на підприємстві, компенсацію за невикористані відпустки, оздоровчі до відпусток, компенсації за паливні норми та заробітну плату, яка є вимогою майнового характеру.

Відповідно позивач зобов`язаний визначити розміри всіх виплат, які має суд зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу, що в подальшому можуть бути змінені або уточнені ним. Саме позивач зобов`язаний навести обґрунтування своїх вимог. Інакше порушуватиметься принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи лише в межах заявлених особою вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч.1 ст.13 ЦПК).

Саме позивач, як передбачено ч.2 ст. 83 ЦПК України, зобов`язаний одночасно із поданням позову подати всі наявні в нього докази, що передбачено ч.5 ст.177 ЦПК, і виправдовується дією принципу змагальності, який передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.3 ст.12 ЦПК).

Оплата судового збору позивачем є також обов`язком та необхідною передумовою для відкриття провадження по справі.

Крім того, від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, який, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.

Таким чином, оскільки позивачем не зазначено ціну позову, не конкретизовано позовні вимоги в частині розміру всіх видів виплат, суд не має можливості визначити розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до суду із позовною заявою.

Виходячи з вищевикладеного, позовну заяву слід залишити без руху до виправлення вказаних недоліків, шляхом приведення позовної заяви у відповідність з вимогами зазначених правових норм.

Керуючись ст.185 ЦПК України суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ДП «Овруцьке лісове господарство» про визнання договорів про надання послуг трудовими договорами, зобов`язання нарахування та виплату заробітної плати залишити без руху і надати позивачеві строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ : А. Л. Гришковець