Рішення № 91321530, 04.09.2020, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1206/20

провадження №2/176/470/20

РІШЕННЯ

Іменем України

04 вересня 2020 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гусейнова К.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким визнати виконавчий напис №15221 від 06 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 170170,22 грн на користь АТ КБ «ПриватБанк», таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову вказує, що приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. 31.01.2018 року було відкрито виконавче провадження ВП №55675878 згідно якого з ОСОБА_1 буде стягнута заборгованість у розмірі 170170,22 грн на користь АТ КБ «ПриватБанк», а також 17017,02 грн основної винагороди. Зі змісту даної постанови вбачається, що приватним виконавцем Шаган О.А. винесена постанова від 31.01.2018 року про стягнення боргу у розмірі 170170,22 грн на підставі виконавчого напису №15221, виданого 06 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. на користь АТ КБ «ПриватБанк». Оскільки позивач є пенсіонеркою, то відповідно мається загроза звернення заборгованості на пенсію, яка є єдиним джерелом існування. Позивач вважає, що даний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки вимоги банку надані нотаріусу не відповідають вимогам закону, відсутня безспірність розміру заборгованості, а строк стягнення перевищує встановлений законом строк.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2020 року було відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Про розгляд справи, учасники справи повідомлені належним чином.

Від відповідача АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на позов, в якому представник банку просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своєму відзиві АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що позивач у своєму позові визнає факт укладення з АТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору та не заперечує отримання коштів. Таким чином, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов`язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Крім того, вважає, що банк не є належним відповідачем по справі, оскільки видача виконавчого напису не входить до видів діяльності банку. Також, посилаючись на Постанову №2 Пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992 року, банк вважає, що в справах щодо оспорювання виконавчого напису боржник може оспорити в позовному провадженні лише правильність вимог, зазначених у виконавчому листі, в той же час позивачем не надано жодних розрахунків, які б підтверджували спірність оспорюваного виконавчого напису. З приводу відсутності безспірності представник банку зазначає, що банком були надані усі необхідні документи, які підтверджують наявність правовідносин між кредитором та боржником, а також документи, які підтверджують заборгованість. Крім того, представник банку зазначає, що на момент вчинення виконавчого напису банк мав право на звернення, оскільки, у разі визначення строку дії договору, виконавчий напис може бути вчинений протягом строків, зазначених у підпунктах 3.1, 3.3 та 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбаченого Кабінетом Міністрів України, з моменту закінчення строку дії договору. У даному випадку, договір не виконано, отже він не припинив своєї дії. Крім того, представник банку подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 3700 грн, оскільки позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження права на компенсацію судових витрат.

Від третіх осіб, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. та приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексія Анатолійовича, письмових пояснень щодо позову до суду не надходило.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновків про наступне.

Судом встановлено, що 06.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №15221, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» не сплаченої суми в строк за Кредитним договором б/н від 24.12.2013 року. Строк, за який провадиться стягнення - з 24.12.2013 року по 11.09.2017 року. Сума, що підлягає стягненню, складає 168370,22 грн, з урахуванням: - заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15056,06 грн; - заборгованість за відсотками у розмірі 141420,65 грн; - заборгованість з пені та комісії у розмірі 3399,69 грн; - заборгованість по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн; - заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 7993,89 грн. Витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 1800 грн 00 коп. (а.с.6).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. 31.01.2018 року було відкрито виконавче провадження ВП №55675878 з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису (а.с.7-8).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. від 26.03.2018 року було звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у П`ятихатському об`єднаному управлінні ПФУ (а.с.9-10).

Відповідно до паспорту громадянина України ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Крім того, представником АТ КБ «ПриватБанк» направлено до суду копію анкети-заяви про приєднання к Умовам і Правилам надання банківських послуг в ПриватБанку, заповнену на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.12.2013 року. Однак з даної анкети-заяви не вбачається, яку банківську послугу бажала оформити ОСОБА_1 , та які саме Умови та Правила надання банківських послуг вона розуміла, підписуючи цю анкету-заяву, відсутні відомості про суму кредиту або крединий ліміт, що позбавляє можливості визначити безспірну кредитну заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк».

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюються Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.

Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

У п.10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до п.1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п.2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Нотаріус при вчиненні виконавчого напису керувався тільки розрахунком заборгованості, підготовленим працівниками банку, що не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису ОСОБА_1 мала безспірну заборгованість перед стягувачем.

Крім того, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи відповідача щодо перевірки нотаріусом лише наявності необхідних документів та про недоведеність тверджень позивача про відсутність у неї заборгованості не приймається судом до уваги, оскільки спростовуються наведеними вище висновками про необхідність встановлення безспірності заборгованості судом, яка в даній справі не встановлена, а доказування наявності заборгованості в даних правовідносинах, згідно ст. 81 ЦПК України, покладено на стягувача, тобто відповідача. Будь-яких доказів безспірності заборгованості стороною відповідача суду не надано.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку про законність та обгунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , а її позов підлягає задоволенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно квитанції, яка міститься в матеріалах справи, позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання до суду позову в сумі 840,8 грн (а.с.1), документально підтверджено витрати на поштові відправлення, які вона понесла в сумі 50,6 грн (а.с.30), які необхідно стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», а всього 891,4 грн.

Щодо відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 420,4 грн, дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки згідно копії Квитанції №5514867 від 27.05.2020 року платником є ОСОБА_2 , а не позивач ОСОБА_1 а в приначенні платежу не конкретизовано за яку заяву забезпечення позову він сплачується (а.с.14,15).

Згідно з рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.10.2014 року склад та розміри витрат, пов`язаних оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір, доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір №26/06/2020 про надання правничої допомоги від 26.06.2020 року, копія ордеру серії АЕ №1026044, акт №01 виконаних робіт з надання правничої допомоги від 20.07.2020 року та Квитанція до прибуткового касового ордера N35 від 10.08.2020 р. (а.с.11-13, а.с.30 - зворот). Однак, до матеріалів справи не додано жодних банківських документів, які підтверджували б сплату позивачем 3200 грн на надання правничої допомоги.

З квитанції до прибуткового касового ордера N35 від 10.08.2020 р. вбачається, що вона на є банківським документом. Зокрема підприємством установою, організацією є адвокат Лапшин Володимир Валентинович, крім того, головним бухгалтером та касиром є також одна і та сама особа, адвокат Лапшин В.В., який згідно статті 1 ч.1 п.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" є фізичною особою, та в розумінні п. 3 п.п. 13 положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 не є суб`єктом господарювання, уповноваженим на проведення касових операцій.

Враховуючи відсутність належних доказів, які б підтвердили фактичні витрати позивачки на правову допомогу, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3200 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №15221, виданий 06 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кредитним договором №б/н від 24.12.2013 року, укладеним нею із ПАТ КБ «ПриватБанк», в сумі 168370,22 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, вул.Грушевського, буд.1Д, м.Київ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати в сумі 891 грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя К.А. Гусейнов