Ухвала суду № 91320568, 12.08.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/12943/20

Провадження №2-з/521/202/20

УХВАЛА

про розгляд заяви про забезпечення позову

12 серпня 2020 року місто Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Плавич І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного підприємства «ШИНА ЛЮКС» про повернення безпідставно набутого майна та відшкодування вартості безпідставно набутого майна, третя особа – приватне сільськогосподарське підприємство «КАЛИНА»,

УСТАНОВИВ:

Через канцелярію суду в порядку ст. 14, п. 15 розділу ХІІІ ЦПК України надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного підприємства «ШИНА ЛЮКС» про повернення безпідставно набутого майна та відшкодування вартості безпідставно набутого майна, третя особа – приватне сільськогосподарське підприємство «КАЛИНА».

Разом із матеріалами позовної заяви від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, у якій особа просила до набрання законної сили рішенням у даній цивільній справі вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на обладнання складного технічного виробу - сушарки барабанною типу ІСК-Б «Індіго», 2014 року виготовлення, яке згідно із договором купівлі- продажу технологічного обладнання від 28 жовтня 2015 року (із визначеними у специфікаціях до контракту №006/14 від 28 жовтня 2014 року та договору купівлі - продажу технологічного обладнання від 28 жовтня 2015 року індивідуальними й родовими ознаками) належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , та яке є предметом спору; передання на відповідальне зберігання предмету спору органам ДВС України чи та/або ДФС України чи та/або МВС України, чи та/або органам місцевого самоврядування України відповідно до Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою КМУ №1340 від 25 серпня 1998 року; накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно та грошові кошти ОСОБА_2 у межах суми 738 710 гривень; накладення арешту на виявлені в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову банківські рахунки ОСОБА_2 в межах суми 738 710 гривень; заборони вчиняти посадовим та/або службовим особам приватного підприємство «ШИНА ЛЮКС», й всім без виключення суб`єктам, окрім уповноважених суб`єктів правоохоронних та судових органів України, органів прокуратури України и органів Державної виконавчої служби, та/або приватних виконавців, будь-які дії щодо розпорядження, передачі у володіння та користування третім особам, зміни стану або призначення відносно предмету спору - обладнання складного технічного виробу - сушарки барабанного типу ІСК-Б «Індіго», 2014 року виготовлення, яке згідно із договором купівлі-продажу технологічного обладнання від 28 жовтня 2015 року (із визначеними у специфікаціях до контракту №006/14/від 28 жовтня 2014 року та договором купівлі-продажу технологічного обладнання від 28 жовтня 2015 року індивідуальними й родовими ознаками) належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 .

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 вказував, зокрема, що йому належали корпоративні права ТОВ «Вояж Стандарт Плюс» у розмірі 75% статутного капіталу та ОСОБА_3 – у розмірі 25% статутного капіталу. Директором ТОВ «Вояж Стандарт Плюс» згідно із наказом, виданим ОСОБА_1 , було призначено ОСОБА_2 .

Як зазначає позивач, ним було надано довіреність ОСОБА_2 для представництва інтересів ОСОБА_1 у підприємствах, установах, організаціях.

Згодом, співвласники корпоративних прав ТОВ «Вояж Стандарт Плюс» ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вирішили передати належні їм корпоративні права у ТОВ «Вояж Стандарт Плюс» третім особам.

Утім, на території товариства знаходилось на зберіганні технологічне обладнання – сушильний комплекс ІСК-Б «Індіго», 2014 року виготовлення, та танк приймання дріжджової суспенції.

Як зазначає позивач, він повідомив ОСОБА_2 про необхідність доставлення сушарки барабанного типу за місцем фактичного мешкання ОСОБА_1 , проте, ОСОБА_2 , провівши демонтаж обладнання, заволодів належним майном ОСОБА_1 усупереч закону.

Крім того, як пояснює позивач, йому стало відомо, що танк приймання дріжджової суспенції, що належить йому на праві власності, із території ТОВ «Вояж Стандарт Плюс» також був вивезений позивачем.

За даним фактом, було відкрито кримінальне провадження №12018160330000844 від 06 червня 2018 року, у ході якого було виявлено сушильний комплекс типу ІСК-Б «Індіго», 2014 року виготовлення, за адресою місцезнаходження приватного сільськогосподарського підприємства «КАЛИНА».

Крім того, за даним фактом було відкрито кримінальне провадження №12019160330001291 від 26 листопада 2019 року, у рамках якого було проведено слідчі дії, у ході яких технологічне обладнання було передано на відповідальне зберігання директору приватного підприємства «ШИНА ЛЮКС» ОСОБА_4 .

Місцезнаходження танку приймання дріжджової суспенції, вивезеного ОСОБА_2 з ТОВ «Вояж Стандарт Плюс», позивачу не відомо.

За твердженнями позивача, з метою уникнення незаконного відчуження, вивезення чи переміщення у невідомому напрямку спірного майна, що є предметом позову, позивач звернувся до суду із даною заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 149 ч. 1, 2 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 153 ч. 1 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Дійсно, відповідно до п. 1, 2, 4 ч. 1, ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Але заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Так, згідно з параграфами 47, 49, 55 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Україна-Тюмень проти України» («Ukraine-Tyumen v. Ukraine», заява №22603/02 (щодо суті), стаття 1 Першого протоколу містить три чітких норми: «перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Ці норми не є окремими, а є пов`язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, та, отже, їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі» (див., наприклад, рішення у справі «Ян та інші проти Німеччини» («Jahn and Others v. Germany», заяви №46720/99, 72203/01 та 72552/01, п. 78).

Суд нагадує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом всіх статей Конвенції (див. рішення у справах «Амюр проти Франції» («Amuur v. France», від 25 червня 1996 року, п. 50; «Колишній Король Греції та інші проти Греції» («Former King of Greece and Others v. Greece», заява №25701/94, п. 79) та «Малама проти Греції» («Malama v. Greece»), заява №43622/98, п. 43).

Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Диспозиція ст. 149, 153 ЦПК України, яка дозволяє суду забезпечити позов, носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як уже згадувалось раніше, згідно із ст. 149 ч. 2 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Слід зазначити, що передача на відповідальне зберігання приватному підприємству «ШИНА ЛЮКС» сушарки барабанного типу ІСК-Б «Індіго», 2014 року виготовлення, було здійснено на підставі процесуального рішення слідчого.

Так, згідно із протоколом обшуку, проведеного за адресою місцезнаходження приватного сільськогосподарського підприємства «КАЛИНА», від 14 квітня 2020 року у рамках матеріалів кримінального провадження №12019160330001291 на підставі ухвали слідчого судді було, зокрема, виявлено документи щодо передачі на відповідальне зберігання директором приватного сільськогосподарського підприємства «КАЛИНА» директору приватного підприємства «ШИНА ЛЮКС» речових доказів. Зокрема, за адресою проведення обшуку було виявлено трубу, довжиною 7-10 метрів, яка за словами ОСОБА_1 , є частиною сушильного комплексу, яку було вилучено.

Крім цього, суд зазнає, що заявником не здійснено забезпечення надання доказів або інформації, яка б свідчила, що наразі відповідачами чи іншими особами вчиняються дії щодо відчуження майна, що є предметом даного спору.

У зв`язку із викладеним, суд не вбачає доцільним та необхідним вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на обладнання складного технічного виробу - сушарки барабанною типу ІСК-Б «Індіго», 2014 року виготовлення, яке згідно із договором купівлі- продажу технологічного обладнання від 28 жовтня 2015 року (із визначеними у специфікаціях до контракту №006/14 від 28 жовтня 2014 року та договору купівлі - продажу технологічного обладнання від 28 жовтня 2015 року індивідуальними й родовими ознаками) належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , та яке є предметом спору; передання на відповідальне зберігання предмету спору органам ДВС України чи та/або ДФС України чи та/або МВС України, чи та/або органам місцевого самоврядування України відповідно до Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою КМУ №1340 від 25 серпня 1998 року.

Крім того, розглядаючи вимоги заявника щодо забезпечення позову шляхом вжиття інших видів забезпечення позову, що просить вжити ОСОБА_1 у своїй заяві, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Згідно з положеннями пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ст. 13 ЦПК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України). Однак, згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ч. 1, 2 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 80 ч. 1, 2 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, на переконання суду, у заяві позивача про забезпечення позову відсутні посилання на наявність будь-яких доказів задля встановлення усіх обставин, з якими позивачем пов`язується необхідність застосування заявлених видів забезпечення позову.

При цьому, суд зазначає, що підстави, що визначені позивачем у поданій ним позовні заяві до ОСОБА_2 , приватного підприємства «ШИНА ЛЮКС» про повернення безпідставно набутого майна та відшкодування вартості безпідставно набутого майна не можна розглядати як безспірні та такі, що не ще потребують доведення й такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову.

Таким чином, проаналізувавши зміст позовних вимог, розглянувши подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом, і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам, суд доходить висновку про відмову в задоволенні даної заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 149, 150, 153, 154, 157, 159, 258, 259, 260, п. 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: І.В. Плавич