Рішення № 91319827, 03.09.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"03" вересня 2020 р. Справа № 924/621/20

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Дідику Р.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових металів“, м. Запоріжжя

до Приватного підприємства “ПАКТ“, м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області

про стягнення 6 659 608,94грн., з яких: 3 259 978,25грн. - основного боргу, 71 046,93грн. - пені, 3 259 978,25грн. - штрафу, 68 605,51 грн. - 20% річних

Представники сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

22.05.2020 року до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових металів“, м. Запоріжжя до Приватного підприємства “ПАКТ“, Хмельницька обл., місто Кам`янець-Подільський про стягнення 6 659608,94 грн., з яких: 3 259 978,25грн. - основного боргу, 71 046,93грн. - пені, 3 259 978,25грн. - штрафу, 68 605,51 грн. - 20% річних, у зв`язку з неналежним виконанням умов Специфікації №1 від 24.01.2020 року та Специфікації №2 від 17.02.2020 року до Договору поставки № 282/19 від 23.12.2019 року.

Ухвалою суду від 22.06.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/621/20 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.07.2020р., занесеною до протоколу судового засідання, було відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 29.07.2020р., занесеною до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Ухвалою суду від 05.08.2020р. розгляд справи по суті відкладено на 03.09.2020р.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. На адресу суду 03.09.2020р. надіслав клопотання згідно якого просив розглянути справу без його участі та заперечив щодо зупинення провадження у справі. В судовому засіданні від 05.08.2020р. наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вони підтверджуються матеріалами справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, представника не направив. 03.09.2020р. на адресу суду надіслав клопотання, згідно якого просив суд зупинити провадження у справі відповідно до ч.5 ст.227 ГПК України та здійснити розгляд даного клопотання без участі представника. В якості обґрунтування зупинення, відповідач посилається на те, що за його позовом ухвалою Господарського суду Хмельницької області відкрито провадження у справі №924/812/20 про визнання таким, що не підлягає виконанню напис, вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В., зареєстрованого в реєстрі під №366 від 13.05.2020р.

Судом враховано, що оскільки, у відповідності до ч.3 ст.195 ГПК України, провадження у справі на стадії розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу, то у задоволенні клопотання Приватного підприємства “ПАКТ“, Хмельницька обл., місто Кам`янець-Подільський №102 від 01.09.2020 року про зупинення провадження у справі належить відмовити.

Судом також враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон ЕліментаріяСандерс проти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено наступне.

23.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових металів“ (надалі – постачальник) та Приватним підприємством “ПАКТ“ (надалі – покупець) було укладено договір поставки №282/19 (далі по тексту - договір поставки).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти кабельно-провідникову продукцію (далі за текстом - продукція) відповідно до додатків до цього договору, двосторонніх специфікацій до договору та/або накладних постачальника. Кожен з додатків є невід`ємною частиною цього договору.

24.01.2020 року, відповідно до умов вищезазначеного договору поставки, постачальником було поставлено, а покупцем отримано продукцію – катанку мідну с/п 8 мм у кількості 19,992 т., відповідно до специфікації №1 від 24.01.2020 року, на загальну суму 3 782 110,07 (три мільйони сімсот вісімдесят дві тисячі сто десять) гривень 07 коп. разом з ПДВ.

Згідно п.3 специфікації №1 від 24.01.2020 року покупець зобов`язаний оплатити 100% загальної вартості продукції протягом 30 календарних днів з дати відгрузки. Отже, строк оплати сплинув 23.02.2020 року.

Також, 17.02.2020 року, відповідно до умов вищезазначеного договору поставки, постачальником було поставлено, а покупцем отримано продукцію – катанку мідну с/п у кількості 10,140 т., відповідно до специфікації №2 від 17.02.2020 року, на загальну суму 1 777 868,18 (один мільйон сімсот сімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят вісім) гривень 18 коп. разом з ПДВ.

Згідно п.4 специфікації №2 від 17.02.2020 року покупець зобов`язаний оплатити 100% загальної вартості продукції протягом 30 календарних днів з дати отримання продукції. Отже, строк оплати сплинув 18.03.2020 року.

Згідно з п. 9.1 договору № 282/19 від 23.12.2019 року будь-який спір, розбіжність або вимога, що виникає з цього договору або його стосується, підлягає вирішенню в господарському суді за місцем знаходження відповідача.

Відповідно до п. 10.1 договору № 282/19 від 23.12.2019 року, договір вважається дійсним після його підписання уповноваженими представниками сторін. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020 року, а в частині поставки, оплати отриманої продукції – до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір та специфікації підписані сторонами та скріплений їх печатками.

Постачальником покупцеві було поставлено товару відповідно до видаткових накладних: №744 від 24.01.2020р. на суму 3 782 110,07грн. та №1843 від 17.02.2020р. на суму 1 777 868,18грн., що також підтверджується товарно-транспортними накладними.

Видаткові накладні підписані представниками сторін, в тому числі згідно довіреностей ПП “ПАКТ“ на отримання товарно-матеріальних цінностей: №6 від 23.01.2020р. та №17 від 14.02.2020р., а також скріплені печатками.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків від 12.03.2020р. за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року між ТОВ “Запорізький завод кольорових металів“ і ПП “ПАКТ“ заборгованість Приватного підприємства “ПАКТ“ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових металів“ становить 3 259 978,25грн.

Акт підписаний сторонами та скріплений печатками.

У зв`язку з порушенням своїх зобов`язань щодо оплати Приватним підприємством “ПАКТ“ поставленого, згідно специфікації №1 від 24.01.2020 року та специфікації №2 від 17.02.2020 року товару позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 6 659 608,94грн., з яких: 3 259 978,25грн. - основний борг, 71 046,93грн. - пеня, 3 259 978,25грн. - штраф, 68 605,51 грн. - 20% річних.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки № 282/19 від 23.12.2019 року, за яким позивач зобов`язався передати у власність, кабельно-провідникову продукцію, відповідно до додатків до цього договору, двосторонніх специфікацій до договору та/або накладних постачальника, а відповідач - оплатити та прийняти продукцію.

Відповідно до аналізу умов договору, судом враховано, що між сторонами виникли правовідносини, які врегульовані нормами закону щодо договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, то, відповідно до положень ст. 530 ЦК України, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати свій обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони згідно п. 1.1 договору поставки № 282/19 від 23.12.2019 року погодили, що кабельно-провідникова продукція поставляється відповідно до додатків до цього договору, двосторонніх специфікацій до договору та/або накладних позивача. Кожен з додатків є невід`ємною частиною цього договору.

Так, специфікацією №1 від 24.01.2020 року сторони узгодили поставку продукції на загальну суму 3 782 110 (три мільйони сімсот вісімдесят дві тисячі сто десять) гривень 07 коп. разом з ПДВ., а також визначили, що відповідач зобов`язаний оплатити 100% загальної вартості продукції протягом 30 календарних днів з дати відгрузки.

Також, специфікацією №2 від 17.02.2020 року сторони узгодили поставку продукції на загальну суму 1 777 868 (один мільйон сімсот сімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят вісім) гривень 18 коп. разом з ПДВ, а також визначили, що відповідач зобов`язаний оплати 100% загальної вартості продукції протягом 30 календарних днів з дати отримання продукції.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу

Моментом переходу права власності на продукцію (датою поставки) є дата підписання уповноваженим представником відповідача видаткової накладної (п. 3.6. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято продукцію на суму 5 559 978,25грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками їхніх печаток видатковими накладними №744 від 24.01.2020 року та №1843 від 17.02.2020 року.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено обов`язок відповідача своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений товар у встановлений умовами договору строк.

Проте, оплату за отриману згідно з договором поставки продукцію, відповідач не здійснив в повному обсязі.

Доказів оплати товару згідно договору в повному обсязі матеріали справи не містять, а сторонами на час розгляду справи не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 3 259 978 (три мільйони двісті п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 25 коп. разом з ПДВ, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені - 71 046 (сімдесят одна тисяча сорок шість гривень) 93 коп., штрафу 100% - 3 259 978 (три мільйони двісті п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 25 коп., 20% річних - 68 605 (шістдесят вісім тисяч шістсот п`ять) гривень 51 коп.

Враховуючи відсутність доказів оплати, поставленої продукції відповідач допустив прострочення виконання даного обов`язку.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України, виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень п. 7.1. договору поставки у разі несвоєчасної оплати покупцем продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від вартості неоплаченої (несвоєчасно оплаченої) продукції за кожний день порушення строків платежу, від суми специфікації, по якій була поставлена продукція. При цьому пеня нараховується за весь час, поки зобов`язання покупця по оплаті продукції залишається невиконаним. Пеня на суму попередньої оплати (авансового платежу), якщо продукція не була отримана покупцем, не нараховуються. У разі порушення строків оплати більш ніж на два календарні дні покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 100 відсотків від суми заборгованості.

З огляду на зазначене, суд, здійснивши (за допомогою системи “Законодавство“) перерахунок пені та штрафу за визначені позивачем періоди 24.02.2020 р. по 07.04.2020 р. та з 18.03.2020 р. по 07.04.2020 р., встановив, що заявлені ним до стягнення суми пені в розмірі 71 046 (сімдесят одна тисяча сорок шість) гривень 93 коп. та штрафу 100% в розмірі – 3 259 978 (три мільйони двісті п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 25 коп. є арифметично вірними та обґрунтованими.

Судом також враховано, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Між тим, судом враховується, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 ст. 3, частині третій ст. 509 та частинах першій, другій ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013р. №7-рп/2013).

Приписами ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до аналізу даних норм, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018р. у справі №916/65/18, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 27.01.2020р. у справі №916/469/19, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19.

Оцінивши в сукупності обставини справи та надані докази, приймаючи до уваги часткову сплату відповідачем заборгованості згідно договору поставки, зважаючи на відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, у той час як негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема у визначеному договором розмірі 20% річних, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені та штрафу на 50%, тобто до 35 523,47грн. та до 1 629 989, 13грн. відповідно.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.5. договору, застосування пені за цим договором не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України). Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами становить 20 % (двадцять відсотків) річних від суми заборгованості.

Згідно п.7.6 договору, в разі несвоєчасного виконання грошового зобов`язання, на вимогу постачальника, покупець зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).

Під час перерахунку заявлених до стягнення 20% річних (за допомогою системи “Законодавство“), суд прийшов до висновку, що позивачем вірно здійснено нарахування 20% річних у розмірі 68 605 (шістдесят вісім тисяч шістсот п`ять) гривень 51 коп. за період з 24.02.2020 р. до 07.04.2020 р. (44 дні) та з 18.03.2020 р. до 07.04.2020 р. (21 день) у визначеному ним розмірі. Відтак, вказані вимоги підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню частково на суми: основного боргу у розмірі 3 259 978,25грн., пені – 35 523,47грн., штрафу - 1 629 989, 13грн., 20% річних – 68 605,51грн. В стягненні решти належить відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача. При цьому в частині стягненої пені та штрафу у визначеному судом розмірі судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування зменшення пені та штрафу.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 73, 74, 76, 129, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових металів“ (69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, буд. 9, код ЄДРПОУ 36911851) до Приватного підприємства “ПАКТ“ (32300, Хмельницька обл., місто Кам`янець-подільський, проспект Грушевського,43, код ЄДРПОУ 21332137) про стягнення 6 659 608,94грн., з яких: 3 259 978,25грн. - основного боргу, 71 046,93грн. - пені, 3 259 978,25грн. - штрафу, 68 605,51 грн. - 20% річних задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “ПАКТ“ (32300, Хмельницька обл., місто Кам`янець-подільський, проспект Грушевського,43, код ЄДРПОУ 21332137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових металів“ (69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, буд. 9, код ЄДРПОУ 36911851) суму основного боргу у розмірі 3 259 978 (три мільйони двісті п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 25 коп., 35 523 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот двадцять три) гривні 47 коп. пені, 1 629 989 (один мільйон шістсот двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 13 коп. штрафу, 68 605 (шістдесят вісім тисяч шістсот п`ять) гривень 51 коп. 20% річних, 99 894 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто чотири) гривні 13 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 03.09.2020р.

Суддя С.І. Крамар

Віддрук. 3 прим.(надісл. всім рек. з пов. про вруч.):

1 - до справи;

2 - позивачу (69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, буд. 9,);

3 - відповідачу (32300, Хмельницька обл., місто Кам`янець-подільський, проспект Грушевського,43).