Рішення № 91319716, 04.09.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 910/9803/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (63524, Харківська область, Чугуївський район, смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької Дивізії, буд. 16, ідентифікаційний код 34181461) про стягнення 8 226,11 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у загальній сумі 8226,11 грн, у тому числі: пеня у сумі 5004,47 грн, три проценти річних у сумі 981,27 грн та інфляційні втрати у сумі 2240,37 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме 2102,00 грн. сплаченого судового збору та інші витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідачем були порушені умови договору № 1394/18-ТЕ-32 постачання природного газу від 04.10.2018 щодо своєчасної оплати переданого газу за даним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" про стягнення 8 226,11 грн направлено за підсудністю до господарського суду Харківської області, з огляду на приписи п.1 ч.1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2020 для розгляду справи № 910/9803/20 визначено суддю Чистякову І.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9803/20. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також, вказаною ухвалою роз`яснено відповідачу, що згідно статті 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позов у встановлений строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

06.08.2020 до господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх. №18048. У поданому відзиві відповідач на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема зменшити розмір пені на 100%. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає про: 1) відповідач регулярно здійснював платежі за договором і не мав наміру ухилятися від його виконання та на момент звернення позивача до суду із даними позовом повністю виконав умови укладеного між сторонами договору і оплатив 251 792,55 грн за поставлений природний газ, що не заперечується позивачем; 2) за умовами договору, а саме п.п.6.3., 6.4. договору встановлено, у разі наявності заборгованості за минулі періоди сторони погодились із тим, що грошова сума, яка надходить від споживача погашає вимоги постачальника у такій послідовності: у першу чергу витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу - інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафу; у третю чергу - основна сума заборгованості, отже позивач зараховував платежі відповідача весь час - як основні платежі, що підтверджує факт низького ступеню збитковості для позивача; 3) намір відповідача добросовісно виконувати умови договору укладеного між сторонами свідчить й той факт, що 29.09.2016 на ім`я заступника голови правління НАК "Нафтогаз України" було направлено листа про те, що попередній договір, який діяв у 2015 році, що укладений із позивачем був виконаний належним чином і переплата в розмірі 109 167,62 грн, яка залишилась за минулі періоди, на прохання відповідача була перенесена, як передоплата по договору №2355/1617-ТЕ-32 від 08.09.2017; 4) підприємство у період дії договору перебувало у збитковому фінансовому стані, що підтверджується Звітом та балансом про фінансові результати за 2018-2019 рік, підприємство відповідача це - стратегічний енергетичний комплекс Державного значення у Харківській області і теплова енергія, від ТЕЦ у вигляді гарячої мережної води забезпечує опалення споживачів сел. Есхар, підключених до системи централізованого теплопостачання, що загалом не менше ніж 700 абонентів житлового сектору, 15 організацій, в тому числі бюджетні організації, органи самоврядування, соціально важливі об`єкти селища Есхар: поліклініка, дитячий садок, школа, комунальний заклад: "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою "Патріот" Харківської обласної ради, будинок культури і бібліотека, а також - тепличний комбінат сел. Есхар, крім того ТЕЦ входить в систему забезпечення надійності енергопостачання насосного водопостачання м. Харкова (75% загального обсягу водопостачання міста), які заживлені від підстанції 110 кВ "Кочеток" та "Рогань", при виділенні станції на живлення енергорайону при технологічних порушеннях енергосистеми, що супроводжується зниженням частоти, то всі зусилля відповідача в цей період були направлені на забезпечення справедливого балансу між інтересами всіх і публічними інтересами в тому числі; 5) зазначив про судову практику викладену Верховним Судом у справі №924/709/17 від 08.05.2018 та у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №920/437/19, в яких зокрема зазначений такий висновок, що зменшення штрафних санкцій є правом суду, при вирішення даного питання суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей виняток випадковим, виходячи з інтересів сторін які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідком порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків; 5) оскільки пеня є лише санкцією за невиконання грошового зобов`язання, а не основним боргом, який повністю погашений відповідачем на момент звернення до суду, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тим більше позивач ще нараховує 3% річних та інфляційні, але лише з незначним порушенням строків по договору, позивач просить розмір пені зменшити на 100%.

До відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України відповідачем надані докази надсилання вказаного відзиву на позовну заяву на адресу позивача у справі та судом встановлено, що він поданий у строк визначений судом, а тому судом прийнято відзив на позовну заяву до розгляду.

10.08.2020 до господарського суду Харківської області від позивача у справі надійшла відповідь на відзив за вх. №18339, в якій позивач зазначив, що проти клопотання відповідача про зменшення пені заперечує та просить у його задоволенні відмовити, зазначаючи про те, що випадок відповідача не є винятковим, та станом на час розгляду даної справи відповідачем сплачено приблизно 3/5 боргу. Згідно консолідованого звіту про фінансовий стан позивача на кінець 2017 року торгова дебіторська заборгованість становила 58 988 тис. грн, має тенденцію до зростання - у 2016 році остання становила 49 209 тис. грн, торгова кредиторська заборгованість у 2017 році становила 8 137 тис. грн, відстрочені податкові зобов`язання складають 67 304 тис.грн, розмір короткострокових позик складає 44 579 тис. грн, довгострокових - 14 736 тис. грн. Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, в тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018. Також, позивач зазначив, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача Державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Сторони спірного договору укладаючи договір на постачання природного газу досягли усіх істотних умов договору та відповідно взяли на себе зобов`язання визначені договором. Також, вказав про правової позиції висловленій Верховним Судом України у постанові від 03.09.2014 у справі № 6-100цс14, зокрема щодо права суду зменшити розмір неустойки, а не звільнення від такої сплати взагалі, що також викладено в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 202/3351/14-ц.

До відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України позивачем надані докази надсилання вказаної відповіді на відзив на адресу відповідача у справі та судом встановлено, що вона подана у строк визначений судом, а тому судом прийнято відповідь на відзив до розгляду.

Процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) надсилалися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Водночас, слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. з 12 березня 2020 року на усій території України запроваджено карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався.

Поряд з цим, пунктом 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 30.03.2020 р.) було передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

18.06.2020 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 731-IX, який набрав чинності 17.07.2020 р.

Вказаним законом внесено зміни до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, та встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

На момент ухвалення даного рішення строк для подання заперечення закінчився, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання заперечення.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

04.10.2018 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", як споживачем, укладено договір № 1394/18-ТЕ-32 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 р. по 17 жовтня 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1,0 тис. куб.м.

Згідно з п. 3.7. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Умовами пункту 5.2 договору сторони узгодили, що ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 4942, 00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930, 40 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.2 договору сторонами встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нарахована пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 жовтня 2018 року і діє в частині реалізації природного газу до 17 жовтня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).

Сторони вносили зміни до договору додатковими угодами: № 1 від 22.10.2018; № 2 від 29.10.2018; № 3 від 04.11.2018; №4 від 27.11.2018; № 5 від 07.03.2019; № 6 від 20.03.2019; № 7 від 29.03.2019; № 8 від 24.04.2019;

Додатковою угодою № 1 сторони внесли зміни до пунктів 2.1., 3.8., 3.9. та 12.1. , зокрема щодо обсягу природного газу, що має бути поставлений відповідачу та визначили 10,0 тис куб м.; щодо строку дії договору та визначили кінцеву дату - 26.10.2018.

Додатковою угодою № 3 сторони внесли зміни до пунктів 2.1., 3.8., 3.9. та 12.1. , зокрема щодо обсягу природного газу, що має бути поставлений відповідачу та визначили 10,0 тис куб м.; щодо строку дії договору та визначили кінцеву дату - 31.10.2018.

Додатковою угодою № 3 сторони внесли зміни до пунктів 2.1., 3.8., 3.9. та 12.1. , зокрема щодо обсягу природного газу, що має бути поставлений відповідачу та визначили 12,0 тис куб м.; щодо строку дії договору та визначили кінцеву дату - 30.11.2018.

Виклали з 01.11.2018 пункти 5.2 та 5.3. розділу 5 «Ціна газу» договору у наступній редакції:

«5.2. Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором з 01 листопада 2018 року становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят дві грн. 61 коп».

5.3. Постачання природного газу споживачеві за ціною, визначеною в пункті 5.2. цього договору, здійснюється за умови дотримання вимог Пункту 11 Положення.".

Додатковою угодою № 4 до договору сторони виклали всі пункти договору в іншій редакції, зокрема погодили постачання споживачу природного газу у період з 01.10.2018 по 30.04.2019 замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 3003,355 тис. куб. м., в тому числі в жовтні 2018 - 0,355; в листопаді 2018 - 12,0; в грудні 2018 - 700,0. Всього за вказаний період 712,355; в січні 2019 - 729,0; в лютому 2019 - 649,0; в березні 2019 - 653,0. Всього за вказаний період 2031,0; в квітні 2019 - 260,0.

Додатковою угодою № 5 сторони погодили:

" 1. Пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абзац п`ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абзац третій тдп.2 п.6.4 цього Договору застосовуються Сторонами з «01» березня 2019 року.

2. Пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1) підп. 3.9.2 п.3.9. абзац четвертий підп.5) п.6.2. абзац другий підп.2 п.6.4 цього Договору з «01» березня 2019 року втрачають чинність.".

Додатковою угодою № 5 сторони внесли зміни у п. 2.1. договору щодо обсягу природного газу у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року, зокрема: погодили постачання споживачу природного газу у період з 01.10.2018 по 30.04.2019 замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 38,797 тис. куб. м., в тому числі в жовтні 2018 - 0,355; в листопаді 2018 - 1,581; в грудні 2018 - 8,605; Всього за вказаний період 10,541; в січні 2019 - 14,681; в лютому 2019 - 5,075; в березні 2019 - 3,5; Всього за вказаний період 23,256; в квітні 2019 - 5,0.

Додатковою угодою № 7 сторони внесли такі зміни:

"По тексту договору слова «Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компаній «Нафгогаз України», «ПАТ «Національна акціонерна компанія Нафгогаз України», «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» замінити словами «Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафгогаз України» у відповідному відмінку.".

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну сум 251 792,55 грн, що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу:

- за зобов`язаннями жовтня 2018 року на суму 2 105,29 грн (акт приймання - передачі природного газу від 31.10.2018, арк. справи № 51);

- за зобов`язаннями листопада 2018 року на суму 11830,01 грн (акт приймання - передачі природного газу від 30.11.2018, арк. справи № 50);

- за зобов`язаннями грудня 2018 року на суму 64 387,87 грн (акт приймання - передачі природного газу від 31.12.2018, арк. справи № 49);

- за зобов`язаннями січня 2019 року на суму 109 852,22 грн ( акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2019, арк. справи № 48);

- за зобов`язаннями лютого 2019 року на суму 37 974,25 грн (акт приймання - передачі природного газу від 28.02.2019 арк. справи № 47);

- за зобов`язаннями березня 2019 року на суму 23 645,05 грн ( акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2019 арк. справи № 46);

- за зобов`язаннями квітня 2017 року на суму 1997,86 грн (акт приймання - передачі природного газу від 30.04.2019 арк. справи № 45).

Акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплені печатками підприємств.

Проте відповідачем, всупереч умовам договору, не вчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, внаслідок чого позивачем на прострочені відповідачем платежі нараховані: пеня у сумі 5 004,47 грн; три проценти річних у сумі 981,27 грн та інфляційні у розмірі 2 240,37 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".).

Судом перевірено розрахунок 3% річних за допомогою системи "Ліга Закон" та встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 981,27 грн обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Судом перевірено розрахунок інфляційних за допомогою системи "Законодавство" та встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 240,37 грн обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 004,47 грн, що нарахована позивачем на прострочену відповідачем оплату: за зобов`язаннями січня 2019 року за період 26.02.2019 по 22.05.2019 у розмірі 3 692,49 грн; лютого 2019 року за період з 26.03.2019 по 28.05.2019 у розмірі 984,06 грн; березня 2019 за період з 26.04.2019 по 28.05.2019 у розмірі 327,08 грн; квітня 2019 за один день 28.05.2019 у розмірі 0,84 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Так, з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати за поставлений позивачем природний газ не виконав у встановлений договором строк, та мало місце прострочення здійснення останнім оплати, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна оплата відповідачем отриманого природного газу поставленого позивачем) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 договору сторонами встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нарахована пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За приписом статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.

Сторонами у договорі період нарахування пені не збільшено, отже й нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14, господарським судам роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того, у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені за допомогою системи "Законодавство", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, судом встановлено, що позовні вимоги щодо пені у розмірі 5004,47 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 100%, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У п. 3.17.4 постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", роз`яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В даному випадку суд враховує, що грошові кошти за договором вносились несвоєчасно, чим останній порушує права та інтереси позивача. Доказів вжиття відповідачем відповідних заходів з цього приводу матеріали справи також не містять. Також матеріали справи не містять і доказів фактичної неможливості сплати відповідачем заборгованості за договором.

Крім того, розмір нарахованої позивачем до стягнення з відповідача пені є співрозмірним з допущеним відповідачем порушенням, не є надмірно великим, що в майбутньому стимулюватиме відповідача належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання, відповідно до цього суд не вважає даний випадок винятковим,

Також, суд зазначає, що зменшення суми пені на 100 % є значним та не повною мірою узгоджується з приписами ст. 551 ЦК України, ст. 223 ГК України щодо врахування інтересів як боржника, так і кредитора при зменшенні судом розміру неустойки (штрафних санкцій).

За таких обставин, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені на 100 %.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, керуючись ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. слід покласти на відповідача, оскільки позов задоволено повністю.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (63524, Харківська область, Чугуївський район, смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької Дивізії, буд. 16, ідентифікаційний код 34181461) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) борг у загальній сумі 8226,11 грн, у тому числі: пеня у сумі 5004,47 грн, три проценти річних у сумі 981,27 грн та інфляційні втрати у сумі 2240,37 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (63524, Харківська область, Чугуївський район, смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької Дивізії, буд. 16, ідентифікаційний код 34181461).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (63524, Харківська область, Чугуївський район, смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької Дивізії, буд. 16, ідентифікаційний код 34181461) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Позивач: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (63524, Харківська область, Чугуївський район, смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької Дивізії, буд. 16, ідентифікаційний код 34181461).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу XІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "04" вересня 2020 р.

Суддя І.О. Чистякова