Ухвала суду № 91319683, 01.06.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"01" червня 2020 р.Справа № 922/299/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши заяву (вхідний № 11539 від 22 травня 2020 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі

за позовом Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОМІКС" з іноземними інвестиціями, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ", м. Мерефа про стягнення 27926,52 грн. за участю представників сторін:

стягувача - не з`явився

боржника - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської обласіт від 23 березня 2020 року позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" на користь Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОМІКС" з іноземними інвестиціями 23824,38 грн. боргу, 2819,02 грн., інфляційного збільшення, 1283,12 грн. 3% річних за договором поставки № РЕ-28/04/16 від 28 квітня 2016 року та 2102,00 грн. судового збору.

22 квітня 2020 року по справі № 922/299/20 видано відповідний наказ.

22 травня 2020 року до Господарського суду Харківської області надійшла заява (вхідний № 11539) Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" про визнання наказу такми, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 травня 2020 року прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню до розгляду та розгляд заяви призначено на 01 червня 2020 року на 11:30 годин.

Представник стягувача у судове засідання не з`явився.

Представник боржника у судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, судом встановлено наступне.

23 березня 2020 року рішенням Господарського суду Харківської обласіт позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" на користь Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОМІКС" з іноземними інвестиціями 23824,38 грн. боргу, 2819,02 грн., інфляційного збільшення, 1283,12 грн. 3% річних за договором поставки № РЕ-28/04/16 від 28 квітня 2016 року та 2102,00 грн. судового збору.

Повне рішення складено 27 березня 2020 року.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, відповідач мав право протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення подати апеляціну скаргу на рішення суду, тобто, в даному випадку - до 22 квітня 2020 року

Враховуючи, що відповідачем у встановлений законом термін скаргу не подано, то 22 квітня 2020 року на виконання рішення суду по справі № 922/299/20 було видано відповідний наказ.

02 квітня 2020 року в Україні вступнив в дію Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX.

За змістом розділу Х Прикінцевих положень ГПК України, в редакції від 30 березня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), продовжено процесуальні строки на строк дії такого карантину. При цьому, строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Згідно статті 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, визначені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину, тобто сторона по справі протягом цього терміну має право звернутися з апеляційною скаргою на рішення суду.

Разом з тим, зазначені приписи процесуального права, на переконання суду, не можна тлумачити таким чином, що до закінчення запровадженого органом державної виконавчої влади карантину судові рішення не набирають законної сили, адже відповідно до частини 1 статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Крім того, суд зауважує, що судове рішення, яке не набрало законної сили, не може бути примусово виконане. Водночас, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частину першу другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, зазначив, що держава створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щод доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується у тому числі державним органом (Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2919 року № 2-рп (ІІ)/2019). Конституційний Суд України у зазначеному Рішенні також наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист не нівелює його сутність.

У пункті 37 Рішення по справі "Деркач та Палек проти України" (заяви №№34297/02 та 39574/02) від 21 грудня 2004 року, остаточне з 06 червня 2005, Європейський Суд з прав людини зазначив: "37. Суд знову наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, пункт передбачає аспектів якого є права на судовий захист та нівелює його сутність.

У пункті 37 Рішення по справі "Деркач та Палек проти України" (заяви №№34297/02 та 39574/02) від 21 грудня 2004 року, остаточне з 06 червня 2005, Європейський Суд з прав людини зазначив: "37. Суд знову наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного сору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, -і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 589498/00, п.34)".

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, п. 74, ЕСНR 1999-V).

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що приписи закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ щодо продовження процесуальних строків не можуть розумітися у сенсі, який надає їм заявник, адже в іншому випадку матиме місце надмірна затримка виконання судового рішення й виникатиме принципова можливість заздалегідь непрогназованого у часі відтермінування набрання судовим рішенням законної сили за рішенням органу державної влади, що призвиде до порушення засадничих принципів організації державної влади в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно частини 3 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Відповідно до частини 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що заявником не доведено, що виконавчий документ видано помилково, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Згідно частини 4 статті 328 Господарського процесуального кодексу України про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 328 Господарського процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви (вхідний № 11539 від 22 травня 2020 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі № 922/299/20 відмовити.

2. Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

4. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, в порядку статтей 255-257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням розділу Х Прикінцевих положень Кодексу та розділу ХІ Перехідних положень Кодексу.

Ухвалу складено та підписано 05.06.2020 року.

Суддя П.В. Хотенець