Рішення № 91319578, 04.09.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2020 Справа № 917/1070/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром"

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"

про стягнення 75 217,16 грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" про стягнення 75217,16 грн. згідно договору поставки № 0008-СН від 22.01.2020р., у тому числі: 69860,24 грн. - основного боргу за поставлений товар, 3420,48 грн. - пені, 601,26 грн. – 3 % річних, 1335,18 грн. інфляційних; а також 2102,00 грн. судових витрат.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 розділ Х Прикінцевих положень ГПК України доповнено пунктом 4, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин з 12.03.2020 на усій території України. який продовжено до 22.06.2020 - постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 та до 31.07.2020 - постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 р. № 500.

В Законі України від 18 червня 2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 731-IX) встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон № 731-IX набрав чинності 17 липня 2020 року.

Отже, строк для подання відзиву на позов закінчився 07.08.2020.

Відповідач у відзиві (вхід. № 8195 від 03.08.2020) проти позову заперечує повністю, посилаючись на те, що підтвердженням якості та комплектності товару є сертифікат якості, паспорт якості, сертифікат відповідності, протокол узгодження якості; ненадання позивачем вказаних документів позбавляє відповідача права використати поставлений товар за призначенням; ненадання документів, підтверджуючих якість продукції, позбавляють позивача права вимагати оплату за нього; незакінчена поставка не надає правових підстав нараховувати штрафні санкції; в країні введено надзвичайний стан, який є форс-мажорною обставиною; згідно з п. 11.4 договору виконання договору зупиняється, а штрафні санкції не нараховуються; відповідач внаслідок введення карантину зупинив господарську діяльність; відповідач також заперечує розмір заявлених позивачем судових витрат.

Ухвалою суду від 06.07.2020 р. було встановлено позивачу строк для подання суду відповіді на відзив - 10 днів з дати отримання відзиву (а.с.29-30).

Згідно доданої до відзиву поштової накладної від 30.07.2020 він був надісланий позивачу за номером відправлення 3962103358962. За даними офіційного сайту АТ «Украпошта» відправлення № 3962103358962 було вручено отримувачу 15.08.2020.

Отже, строк для подання суду відповіді на відзив закінчився 26.08.2020р. Клопотання про поновлення цього строку позивач не подав.

Позивач відповідь на відзив суду не надав.

Згідно ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

У даній справі судом були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с.24).

Ухвалою суду від 06.07.2020 року відкрито провадження у справі № 917/1070/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.29-30).

Про відкриття провадження у справі позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 16.07.2020р. про вручення ухвали суду (а.с.34-35).

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті відповідно до ч.2 ст. 252 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром" (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (відповідачем) укладено договір поставки товару № 0008-СН від 22.01.2020р. (далі-Договір; а.с.7-8).

Згідно п. 1.1. Договору позивач (постачальник) зобов`язався поставити та передати у власність покупцю (відповідачу) визначений цим договором товар, а відповідач (покупець) зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно п. 1.2. Договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатками до цього договору.

В специфікації, викладеній у п. 1.2 Договору, сторони узгодили поставку товару (черевики шкіряні, напівчеревики шкіряні) загальною вартістю 89107,34 грн. (з ПДВ); (а.с.7).

Згідно з п. 2.4 Договору датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником, про приймання продукції.

Згідно з п. 6.1, п.6.2 Договору розрахунки за товар здійснюються на протязі 30 календарних днів від дати поставки шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

За п. 9.2 Договору товар приймається покупцем згідно видаткової накладної.

За п. 13.2 Договору строк дії договору встановлений до 31.12.2020р., а в частині розрахунків до повного їх виконання.

На виконання Договору позивач поставив відповідачу товар (черевики шкіряні, напівчеревики шкіряні) на загальну суму 69860,88 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаною видатковою накладною № 507 від 11.02.2020р., довіреністю відповідача на отримання товару № 0000000159 від 11.02.2020р. (а.с.9, 10-11).

У видатковій накладній та довіреності наявна відмітка про те, що даний товар приймається за Договором № 0008-СН від 22.01.2020р.

Факт отримання товару відповідачем не заперечується.

Згідно з п. 6.1 Договору розрахунки за товар здійснюються на протязі 30 календарних днів від дати поставки.

Отже, кінцевим строком оплати товару є 12.03.2020р.

Відповідач отриманий товар не оплатив.

Позивач направив відповідачу претензію від 16.04.2020 вих. № 124 з вимогою провести оплату отриманого товару. Факт надсилання підтверджується накладною № 2811 від 16.04.2020 та описом внутрішнього вмісту від 16.04.2020 (а.с.14, 15).

Відповідач оплати товару не провів.

Позивач, посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов`язань з оплати товару заявив вимоги про стягнення 69860,24 грн. - основного боргу за поставлений товар, 3420,48 грн. – пені за період 13.03.2020р. - 25.06.2020р., 601,26 грн. - 3% річних за період 13.03.2020р. - 25.06.2020р., 1335,18 грн. інфляційних за період березень 2020р. –травень 2020р.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі – ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заперечення відповідача проти позову з тих мотивів, що ненадання позивачем документів, підтверджуючих якість продукції згідно Договору, позбавляють позивача права вимагати оплату за нього, судом визнаються необґрунтованими з огляду на наступне.

В п. 4.1 Договору визначено, що підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є декларація про відповідність засобів індивідуального захисту вимогам технічного регламенту та сертифікат відповідності на товари, які підлягають обов`язковій сертифікації в Україні.

Відповідно ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не звертався до позивача з вимогою про передачу документів, підтверджуючих якість продукції згідно п. 4.1 договору, не встановлював строку для їх передачі. Відповідач також не заявляв про відмову від договору поставки та не повертав товар продавцеві.

Отже, за ст. 666 ЦК України сам факт ненадання визначених договором документів на товар не є підставою для відмови від оплати вартості такого товару.

З огляду на викладене, заперечення відповідача не є підставою для непроведення оплати отриманого ним товару.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 69860,24 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п. 10.6 Договору сторони узгодили, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар, останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діяла під час порушення грошового зобов`язання від суми неустойки за кожен день прострочення.

Позивач, посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов`язань з оплати товару, заявив вимоги про стягнення 3420,48 грн. – пені за період 13.03.2020р. - 25.06.2020р.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На цій підставі позивач заявив вимоги про стягнення 601,26 грн. - 3% річних за період 13.03.2020р. - 25.06.2020р., 1335,18 грн. інфляційних за період березень 2020р. –травень 2020р.

Заперечення відповідача щодо нарахування пені, інфляційних та 3 % річних судом відхиляються з таких підстав.

Так, відповідач у відзиві зазначає, що незакінчена поставка не надає правових підстав нараховувати штрафні санкції; в країні введено надзвичайний стан, який є форс-мажорною обставиною; згідно з п. 11.4 договору виконання договору зупиняється, а штрафні санкції не нараховуються; відповідач внаслідок введення карантину зупинив господарську діяльність.

Проте, як було встановлено судом поставка товару була закінчена, товар прийнятий відповідачем без зауважень чи претензій. Отже, твердження відповідача щодо не закінчення поставки є необґрунтованими.

Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин у вигляді введення карантину на території України, як на підставу звільнення від відповідальності, судом визнаються необґрунтованими з таких мотивів.

В ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

В ч.1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В розділі 11 Договору сторони домовилися про наступне.

Сторона звільняться від визначеної цим Договором та (або) іншим в Україні законодавством відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення стало внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному цим договором порядку (п. 11.1. Договору).

Під форс-мажорними обставинами у цьому Договорі розуміються випадок та непереборна сила (п. 11.1.1. Договору).

Під непереборною силою у цьому Договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо сторін характеру, які виникають без волі сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна при всій турботливості та обачності відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки та локаути, бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами цього договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню (п. 11.1.2. Договору).

Під випадком у цьому Договорі розуміються будь-які обставини, які не вважаються непереборною сплою за цим договором і які безпосередньо не обумовлені діями сторін та не пов`язані із ними причинним зв`язком, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна при всій турботливості та обачності відвернути (уникнути); (п. 11.1.3. Договору).

Не вважаються випадком недодержання своїх обов`язків контрагентом тієї Сторони, що порушила цей договір, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання цього договору, відсутність у сторони, що порушила договір, необхідних коштів (п. 11.1.4. Договору).

Настання непереборної сили має бути засвідчено компетентним органом, що визначений чинним в Україні законодавством (п. 11.2. Договору).

Сторона, що має. намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов`язана невідкладно із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв`язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив па виконання цього Договору (п. 11.3. Договору).

Якщо форс-мажорні обставини та (або) їх наслідки тимчасово перешкоджають виконанню цього договору, то виконання цього договору зупиняється на строк, протягом якого воно є неможливим (п. 11.4. Договору).

В ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» (від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР; зі змінами, внесеними згідно із Законом № 530-IX від 17.03.2020) вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона яка посилається на дію форс-мажорних обставин повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката. Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), із зазначенням компетенції ТПП України та регіональних ТПП, форми заяви, необхідних документів, строків видачі сертифікату тощо, визначено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджено рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5).

Матеріали справи не містять підтверджуючих документів про наявність обставин, що звільняють відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язання. Таких документів відповідачем до суду надано не було.

Згідно з п. 6.1 Договору розрахунки за товар здійснюються на протязі 30 календарних днів від дати поставки. Отже, кінцевим строком оплати товару є 12.03.2020р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин з 12.03.2020 на усій території України.

Таким чином, на дату введення карантину відповідач вже мав провести розрахунок за отриманий товар. Тому посилання відповідача на те, що впровадження карантину перешкоджало йому виконати його зобов`язання за Договором є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційні не є штрафними санкціями у розумінні закону.

Посилання відповідача на те, що внаслідок карантину він зупинив господарську діяльність, не підтверджено жодними доказами.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

В даному випадку заявлена до стягнення сума пені не є завеликою порівнянно з сумою основного боргу, тому у суду відсутні підстави для її зменшення.

Після перевірки розрахунку суд встановив, що позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення 3420,48 грн. – пені за період 13.03.2020р. - 25.06.2020р. та 601,26 грн. - 3% річних за період 13.03.2020р. - 25.06.2020р. Позов в цій частині задовольняється судом.

Суду щодо вимог про стягнення інфляційних суду зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Оскільки платіж за отриманий товар відповідач мав здійснити по 12.03.2020, то інфляційні на заборгованість підлягають нарахуванню починаючи з квітня 2020.

З огляду на викладене, за період квітень 2020р. – травень 2020р. належна до стягнення сума інфляційних становить 770,14 грн. Позов в цій частині задовольняється судом.

В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних судом відхиляються за їх безпідставністю.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі на сплату судового збору.

При подачі даного позову позивачем сплачено 2102,00 грн. судового збору за квитанцією на оплату від 26.06.2020р. № 56276 (а.с.6). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 30.06.2020р. (а.с.25).

Відповідно до ч.1 та ч. 9 ст. 129 ГПК України вказані судові витрати повністю покладаються на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Івана Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, ідентифікаційний код 05756783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром" (вул. Саксаганського, буд. 77, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код 31862978) 69860грн. 24 коп. основного боргу, 3420грн. 48 коп. пені, 601грн. 26 коп. – 3 % річних, 770грн. 14 коп. інфляційних, 2102грн. 00 коп. - відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині – у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Полтавської області.

Дата складення повного судового рішення: 04.09.2020.

Суддя Т. М. Безрук