Рішення № 91319395, 04.09.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 року Справа № 915/748/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з без виклику сторін за наявними матеріалами справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС", 02222, м. Київ, вул. Закревського, 16

до відповідача: Фізичної особи підприємця Савченко Григорія Івановича, АДРЕСА_1

про: стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

01.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №20200527-02 від 27.05.2020 (вх.№6578/20 від 01.06.2020), в якій просить стягнути з Фізичної особи підприємця Савченко Григорія Івановича заборгованість за поставлений товар у розмірі 8487,56 грн, 328,83 грн. пені., 136,34 грн збитків від інфляції та 214,28 грн - 12% річних.

Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2020 головуючим суддею у справі №915/748/20 визначено суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 09.06.2020 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем положень п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України, встановлено позивачеві 10-денний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалу суду позивачем отримано 11.06.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 54001 40643170.

18.06.2020 позивач засобами поштового зв`язку надіслав на адресу суду заяву від 18.06.2020 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/748/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 25 березня 2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 22 квітня 2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500, зокрема уряд установив з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 50 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Здійснення правосуддя суддями у відкритих судових засіданнях з безпосередньою участю сторін процесу в умовах оголошення Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, створює загрозу для життя та здоров`я суддів і учасників судових засідань.

Водночас згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та розвинуто статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як право на справедливий суд. Статтею 64 Конституції передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Рішенням Ради суддів України від 17 березня 2020 року затверджено рекомендації щодо особливого режиму роботи судів на період карантину, відповідно до яких на період з 16 березня до 3 квітня судам рекомендовано запровадити заходи, спрямовані на зменшення негативних наслідків, викликаних спалахом вірусної інфекції "COVID-19", зокрема: роз`яснення громадянам щодо можливості відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції; обмеження допуску у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань; зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня; за можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, у порядку письмового провадження; надання учасниками справи необхідних документів (позовних заяв, заяв, скарг, відзивів, пояснень, клопотань тощо) до суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку; утримання від відвідування приміщень суду, особливо за наявності захворювання.

З огляду на викладене, право на справедливий суд не може бути обмежене, проте при встановленні справедливого балансу між правом особи на безпечне для життя і здоров`я довкілля та правом на справедливий суд переважає природне право осіб на життя та безпечне довкілля, обов`язок щодо забезпечення якого покладено на державу Україна.

Аналогічної позиції дотримується і Вища рада правосуддя в публічному зверненні до Президента України та Верховної Ради України щодо забезпечення доступу громадян до правосуддя в умовах карантину від 26 березня 2020 року.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено частиною 4 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

В подальшому у відповідності до Закону України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 17.07.2020); процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020№ 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, усі процесуальні строки, продовжені судом відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020№ 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом тобто з 07.08.2020.

Враховуючи, що відповідач повідомлявся за юридичною адресою про розгляд справи, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, на розгляд суду не подано, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обгрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений на підставі наведених вище норм Закону.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

29.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн Карго Партс» (надалі - постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Савченком Григорієм Івановичем (надалі - покупець) був укладений договір № 9067-16/2016 (надалі - Договір), за яким постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставлять покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали (надалі - товар), а також виконувати шиномонтажні послуги, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору, номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід`ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п. 1.3. Договору, загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії договору.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або в накладних про відвантаження, що являються невід`ємними складовими даного договору, без складання специфікацій. Покупець підписуючи документ про відвантаження (накладна, товарно-транспортна накладна), виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом, ціною попередній домовленості із постачальником. Уповноважуючи певну особу на прийняття товару від постачальника покупець автоматично уповноважує таку особу підписувати відповідні товарно-супровідні документи на товар.

Постачальник підтверджує замовлення з урахуванням наявних на його складі товарних позицій, або які можуть бути доставлені покупцю у відповідні строки з інших складів постачальника. При постачанні по передплаті постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає покупцю рахунок на оплату (п. 2.2. Договору).

Відповідно до 2.3. Договору, сторони встановили, що товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно.

Відповідно до п. 2.4. Договору, ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами у видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії товару.

Поставка товару здійснюється за погодженням сторін на умовах:

- EXW - склад постачальника. Товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару покупцю на складі постачальника.

- FCA Франко-Перевізник. Товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару постачальником перевізнику. Оплата послуг перевізника здійснюється постачальником на рахунок покупця. Усі ризики загибелі, втрати, пошкодження або знищення товару переходять до покупця з моменту отримання ним товару від перевізника. Доказом передачі постачальником товару перевізнику є товарно-транспортна накладна, квитанція, декларація або інший документ, що засвідчує передачу товару перевізнику (п. 2.5 договору).

Пунктом 3.1. Договору сторони визначили порядок розрахунків. Так, оплата згідно договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику. При здійсненні оплати покупець вказує наступні реквізити: номер та дату підписання договору, по якому відбувається поставка продукції з посиланням на виставлений постачальником рахунок-фактуру.

Згідно п. 3.2. Договору сторони домовились, що в разі прострочення платежу з боку покупця постачальник має право припинити подальші відвантаження покупцю до отримання повної оплати за відвантаженими, але не оплаченими в строк партіями товару, а також перейти до роботи з покупцем на умовах 100% попередньої оплати.

Відповідно до п. 3.3. Договору, в залежності від загальної суми щомісячних замовлень покупця, постачальник визначає суму товарного кредиту, на яку він може поставити товар на умовах домовленого відтермінування. У разі перевищення суми товарного кредиту та не настання при цьому терміну оплати за відтермінуванням, покупець має сплатити суму коштів, яка буде дорівнюватись сумі перевищення кредиту невідкладно.

На виконання умов договору позивачем на адресу відповідача було поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними:

- № SІ0002154255 від 03.02.2020 на суму 269,94грн;

- № SІ0002154262 від 03.02.2020 на суму 2174,88грн;

- №SІ0002154636 від 03.02.2020 на суму 15956,10грн.

- №SІ0002155145 від 04.02.2020 на суму 878,46 грн.

Разом із зазначеними видатковими накладними відповідачу було виставлено рахунки на оплату відвантаженого товару:

- № S0004649168 від 03.02.2020 на суму 269,94грн.;

- № SІ0004648441 від 03.02.2020 на суму 2174,88грн;

- № SІ0004649133 від 03.02.2020 на суму15956,10грн;

- №SІ0004652364 від 04.02.2020 на суму. 878,46 грн.

Відповідачем було здійснено часткове повернення поставленого товару на загальну суму 791,82 грн, що підтверджується поверненням постачальнику № 8 від 05.02.2020 (а.с. 16)

10.03.2020 відповідачем було частково сплачено заборгованість за поставлений товар в сумі 10 000,00 грн., що підтверджується кредитовим повідомленням (а.с. 17).

Однак, в порушення умов договору оплата поставленого товару в повному обсязі здійснена не була, отже сума основного боргу складає 8487,56 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання з поставки відповідачеві товару відповідно до умов договору, відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з його оплати, та на даний час має заборгованість в сумі 8487,56 грн. з урахуванням часткової оплати та часткового повернення товару.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 8487,56 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до п. 5.2 договору поставки товару у разі простроченого платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до розрахунку позивача пеня за періоди з 10.03.2020 - 25.05.2020 складає 328,83грн.

Судом встановлено, що позивачем вірно визначено період нарахування пені та розрахунок арифметично правильний.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за період з 10.03.2020 по 25.05.2019 складають 136,34грн, 12% річних - 214,28грн.

Розрахунок позивача арифметично правильний.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті поставленого товару та наявність заборгованості є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір у сумі 2102,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця Савченко Григорія Івановича ( АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн Карго Партс» (02222, м Київ, вул. Закревського, 16, код 37141112) 8487,56 грн - боргу, 328,83 грн пені, 136,34 грн інфляційних втрат, 214,28 грн 12% річних та 2102 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5.Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн Карго Партс» (02222, м Київ, вул. Закревського, 16, код 37141112)

відповідач: Фізична особа підприємець Савченко Григорій Іванович ( АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 ).

Судове рішення складено і підписано суддею 04.09.2020 після виходу з планової відпустки.

Суддя В.О. Ржепецький