Рішення № 91319199, 11.08.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1566/20

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Гомі А.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача комунального підприємства «Баришівкатепломережа» Баришівської селищної ради, смт Баришівка Київської області,

про стягнення 851 943,70 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Старчик А.А., адвокат, довіреність від 17.05.2019 № 14-195;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (далі по тексту - НАК «Нафтогаз України») звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 13.05.2020 № 14/4-3213-20 до відповідача - комунального підприємства «Баришівкатепломережа» Баришівської селищної ради, смт. Баришівка (далі по тексту - КП «Баришівкатепломережа»), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 851 943,70 грн. за неналежне виконання умов Договору від 02.10.2017 № 2240/1718-БО-17 постачання природного газу (із змінами та доповненнями), з яких: 694 725,08 грн. основного боргу, пеня в сумі 53 960,78 грн., 3% річних в сумі 37 205,80 грн., інфляційні втрати в сумі 66 052,04 грн., нараховані за прострочення оплати за природний газ, отриманий у жовтні-грудні 2017 року та січні – квітні 2018 року, та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 779,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.10.2017 між НАК «Нафтогаз України» та КП «Баришівкатепломережа» укладено Договір № 2240/1718-БО-17 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2 557 909,61 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Однак, відповідач розрахунок здійснював несвоєчасно з порушенням строків, встановлених договором, та не в повному обсязі, у зв`язку з чим сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем становить 694 725,08 грн. Крім того, у зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивач нарахував до стягнення з відповідача передбачену договором пеню у сумі 53 960,78 грн., 3% річних у сумі 37 205,80 грн., інфляційні втрати у сумі 66 052,04 грн., загалом за період з 28.11.2017 по 31.12.2019 та інфляційні втрати у сумі 42650,13 грн. загалом період квітень 2018 року - грудень 2019 року.

Ухвалою господарського суду від 28.05.2020 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1566/20, постановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 30.06.2020.

У підготовче судове засідання, призначене на 30.06.2020, представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явились. Ухвалою господарського суду від 30.06.2020 підготовче судове засідання відкладено на 13.07.2020.

03.07.2020 до господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява ввід 30.06.2020 № 196 про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, в якій відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій враховуючі наступні обставини:

- заборгованість за договором була частково погашена до звернення позивача до суду з даним позовом і виникла через відсутність обігових коштів та неодержання грошових коштів від контрагентів і споживачів;

- відповідач є виробником теплової енергії. Природний газ, який постачався за Договором, використовувався підприємством для виробництва теплової енергії, яка споживалась як населенням, так і бюджетними організаціями, у яких за спожиту теплову енергію та надані послуги постійно наявний борг;

- джерелом розрахунків КП «Баришівкатепломережа» за спожитий природний газ є кошти, отримані від споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію та її несвоєчасне відшкодування зі сторони держави;

- на невиконання у встановлений Договором строк зобов`язань по оплаті поставок природного газу за спірний період вплинула наявна станом на сьогоднішній день дебіторська заборгованість за 2016 рік, погашення якої КП «Баришівкатепломережа» здійснює позачергово щомісячно на підставі договору від 26.03.2018 № 125/1/1730-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ та виконання зобов`язань за яким закінчаться лише у 2023 році;

- в провадженні господарського суду Київської області перебуває ряд справ за позовами НАК «Нафтогаз України» про стягнення з КП «Баришівкатепломережа» заборгованості у розмірі 1 071 994 грн., більшу частину якої складають штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов`язань перед НАК «Нафтогаз України». При цьому, зазначена сума становить для КП «Баришівкатепломережа» надмірний тягар, а ситуація ускладнюється ще й наявною перед КП «Баришівкатепломережа» заборгованістю споживачів послуг теплопостачання у розмірі 6 851 925,74 грн.;

- наразі КП «Баришівкатепломережа» перебуває у тяжкому фінансовому становищі.

У підготовче судове засідання 13.07.2020 з`явились представники позивача та відповідача. Представник позивача вказав про намір надати письмові пояснення на заяву відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, у зв`язку з чим просив суд надати час для ознайомлення із заявою та підготовки пояснень.

Ухвалою господарського суду від 13.07.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.08.2020.

04.08.2020 до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання від 31.07.2020 № 213, в якому відповідач просив долучити до матеріалів справи копії звітів про фінансовий стан КП «Баришівкатепломережа» за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в обґрунтування поданої заяви про зменшення розміру штрафних санкцій.

У судове засідання 10.08.2020 з`явились повноважні представники позивача та відповідача. У судовому засіданні було оголошено перерву до 11.08.2020, про що присутні представники обох сторін були повідомлені особисто під розпис.

11.08.2020 до господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові заперечення від 06.08.2020 на клопотання відповідача про зменшення пені, в якому останній не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки, позовні вимоги вважає обґрунтованими, доведеними належними доказами, а тому такими, які належить задовольнити. Позивач твердить, що підписавши спірний Договір відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору. Крім того, положення договору не містять умов, виконання яких поставлено у залежність від третіх осіб. Позивач зазначає, що вказані відповідачем обставини для зменшення розміру пені, не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання взятих на себе господарських зобов`язань, оскільки у випадку встановлення для послуг відповідача економічно необґрунтованих тарифів він може звертатись у встановленому порядку з вимогами про відшкодування різниці між економічно обґрунтованим та встановленим тарифом до органів державної влади у порядку ст. 1173 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 915/1865/19).

Позивач також вказує на те, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики, як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. На переконання позивача, укладаючи з позивачем договір постачання природного газу, відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором. Протокол розбіжностей до договору не було направлено на адресу позивача, договір виконаний в частині поставки природного газу, відповідно визнаний відповідачем у повному обсязі.

У судове засідання 11.08.2020 з`явився уповноважений представник позивача. Явка представників судом обов`язковою не визнавалась.

Згідно до частин 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши позов НАК «Нафтогаз України» до КП «Баришівкатепломережа» про стягнення 851 943,70 грн., дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, перевіривши розрахунки, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

02.10.2017 між НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та КП «Баришівкатепломережа» (споживач) укладено договір № 2240/1718-БО-17 постачання природного газу (далі по тексту Договір), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. Договору);

- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами (п. 1.2. Договору);

- постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 по 31 березня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 418,5 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб метрів): жовтень 2017 – 30,0; листопад 2017 – 62,0, грудень 2017 – 80,0, січень 2018 – 95,7, лютий 2018 – 86,0, березень 2018 – 64,8 (п. 2.1. Договору);

- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.7. Договору);

- ціна за 1000 куб. м газу на дату укладення становить 7 907,20 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 9 488,64 грн. (п. 5.2. Договору);

- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору);

- у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 8.2 Договору);

- строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3. Договору);

- договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. Договору).

Додатковою угодою від 11.01.2018 № 1 до Договору внесено зміни до пункту 8.2. Договору, згідно із змінами якого у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Додатковою угодою від 03.04.2018 № 2 до Договору сторони виклали в новій редакції пункти 2.1. та 12.1. Договору, зокрема, пунктом 2.1. Договору із змінами визначили, що постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 41,520 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб метрів): квітень 2018 – 41,520, травень 2018 – 0. Відповідно до пункту 12.1. Договору із змінами Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. по 31 травня 2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2 557 909,61 грн. До матеріалів справи подано копії підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, які в порядку пунктів 3.4, 6.1 договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами до 25 числа включно наступного місяця за місяцем поставки, а саме:

- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 на суму 142 396,02 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 на суму 318 609,55 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 на суму 374 374,30 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2018 на суму 525 395,48 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2018 на суму 551 204,59 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2018 на суму 606 694,15 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2018 на суму 39 235,52 грн.;

Згідно з умовами спірного Договору остаточний розрахунок по кожному з актів мав бути здійснений не пізніше 25 числа наступного місяця, а у випадку прострочення оплати у продавця було наявне право на нарахування пені (пункт 8.2 Договору), процентів річних та інфляційних втрат (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідач розрахувався за газ не в повному обсязі та з порушенням строків, які встановлені Договором, та заборгованість останнього складає 694 725,08 грн., що підтверджується карткою розрахунків та копіями банківських виписок. Вищезазначений факт не спростовується відповідачем.

Так, за актом приймання - передачі природного газу від 31.10.2017 на суму 142 396,02 грн. зі строком оплати до 27.11.2017 ( в порядку ч.5 ст.254 ГПК України, оскільки 25.11.2017 припадає на вихідний), відповідач розрахувався у повному обсязі 08.11.2017;

- за актом приймання - передачі природного газу від 30.11.2017 на суму 318 609,55 грн. зі строком оплати до 25.12.2017, відповідач розрахувався у повному обсязі 04.12.2017;

- за актом приймання - передачі природного газу від 31.12.2017 на суму 374 374,30 грн. зі строком оплати до 25.01.2018, відповідач розрахувався у повному обсязі 28.12.2017 та 04.01.2018;

- за актом приймання - передачі природного газу від 31.01.2018 на суму 525 395,48 грн. зі строком оплати до 26.02.2018, відповідач розрахувався у повному обсязі 07.02.2018 та 12.02.2018;

- за актом приймання - передачі природного газу від 28.02.2018 на суму 551 204,59 грн. зі строком оплати до 26.03.2018, відповідач розрахувався частково 03.03.2018 – 251 204,59 грн., 02.04.2018 – 251 204,59 грн., а всього на загальну суму 502 409,18 грн. та заборгованість складає 48 795,41 грн.;

- за актом приймання - передачі природного газу від 31.03.2018 на суму 606 694,15 грн. зі строком оплати до 25.04.2018, відповідач не розрахувався та заборгованість складає 606 9694,15 грн.;

- за актом приймання - передачі природного газу від 30.04.2018 на суму 39 235,52 грн. зі строком оплати до 25.05.2018, відповідач не розрахувався та заборгованість складає 39 235,52 грн.

Таким чином, суд встановив, що за відповідачем обліковується основна заборгованість за поставлений природний газ у сумі 694 725,08 грн., існування якої відповідач не заперечує.

У зв`язку з тим, що зобов`язання з оплати природного газу було виконано відповідачем не в повному обсязі та з порушенням встановлених Договором строків оплати, НАК «Нафтогаз України» нараховано КП «Баришівкатепломережа» та заявлено до стягнення 3% річних, інфляційні втрати та пеню, а саме:

за зобов`язаннями лютого 2018: 4 395,33 грн. пені за період з 27.03.2018 по 26.09.2018, 2 847,07 грн. 3% річних за період з 27.03.2018 по 03.02.2020; 5036,53 грн. інфляційних втрат за період квітень 2018 – грудень 2019;

за зобов`язаннями березня 2018: 46 539,26 грн. пені за період з 26.04.2018 по 25.10.2018, 32 362,56 грн. 3% річних за період з 26.04.2018 по 03.02.2020; 57 309,26 грн. інфляційних втрат за період травень 2018 – грудень 2019;

за зобов`язаннями квітня 2018: 3 026,19 грн. пені за період з 26.05.2018 по 25.11.2018, 1996,17 грн. 3% річних за період з 26.05.2018 по 03.02.2020, 3 706,25 грн. інфляційних втрат за період червень 2018 – грудень 2019.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 11.01.2018 № 1) визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних (з 11.01.2018 – в розмірі 15,3% річних), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з частиною 3 статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, отже нарахування пені має здійснюватись з наступного дня після спливу строку виконання грошового зобов`язання та припинитися або в переддень виконання грошового зобов`язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені або у відповідне число через шість місяців після дати початку нарахування пені.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних на суму заборгованості, враховуючи заявлені позивачем в позовній заяві періоди, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є вірними, відповідають умовам Договору та нормам законодавства України, тому позовні вимоги НАК «Нафтогаз України» про стягнення з відповідача КП «Баришівкатепломережа» 53 960,78 грн. пені, 37 205,80 грн. 3% річних, 66 052,04 інфляційних втрат, нарахованих за прострочення оплати за природний газ, отриманий у лютому – квітні 2018 є обґрунтованими та законними.

Разом з тим, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Передбачена статті 625 Цивільного кодексу України сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст. ст. 612, 625 Цивільного кодексу України).

При цьому, обсяг такої відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного суду України в постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18, в якій зазначено також, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За таких обставин, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

В даному випадку, прострочення оплати мало тривалий характер та стосувалося значних сум грошових коштів. При цьому суду не подано доказів того, що відповідач на виконання частини 2 ст. 193 ГК України вживав заходів до врегулювання, реструктуризації існуючої заборгованості.

Позивачем нараховані відповідачу 3% річних та інфляційні, які суд дійшов висновку задовольнити, з огляду на те, що у даному випадку вказані суми з одного боку компенсують втрати кредитора від прострочення грошового зобов`язання, з іншого боку не носять ознак каральної санкції, надмірного тягаря для боржника.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. При цьому, суд має врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Зменшення суми пені є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/2158/17.

Відповідно до статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися виконання зобов`язань між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені, що заявлена до стягнення позивачем, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про таке.

Так, при зменшенні розміру пені, суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов`язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб`єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належної до сплати пені. При цьому як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Так, при зменшенні розміру пені, суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача.

У запереченнях на клопотання про зменшення пені від 06.08.2020 сам позивач вказує, що прибуток та збиток позивача ніяк не пов`язаний із стягненням штрафних та фінансових санкцій із контрагентів за договорами постачання природного газу, а в даному випадку мають значення принципи справедливості та добросовісності, які поширюються не тільки на сферу виконання зобов`язань, а й на сферу користування правами, тобто такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами.

Як встановлено судом, відповідач є непідприємницьким товариством, створеним для здійснення функцій, визначених законом, не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, а отже надходження коштів на рахунок відповідача та можливість погашення заборгованості за природний газ в цілому залежить від сплати кінцевими споживачами на користь відповідача відповідних платежів. Крім того, суд бере до уваги, що відповідач не має змоги припинити постачання теплової енергії бюджетним установам та організаціям при наявності заборгованості останніх за отримане тепло.

Позивач застосував до відповідача також 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційні нарахування, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів;

Відсутні докази понесення позивачем збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором, а навпаки позивачем у заперечені на клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій зазначено про отримання, зокрема, у 2019 році прибутку від операційної діяльності у розмірі 110 млрд грн.; згідно з наданою у матеріали справи фінансовою звітність відповідача останній тривалий час перебуває у скрутному фінансовому становищі (2016 – 2017 роки).

Також судом береться до уваги правовий зміст інституту неустойки, основною метою якої є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на співвідношення інтересів сторін, користуючись правом, наданим суду ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та враховуючи майновий стан підприємства відповідача (відповідно до поданих копій звітів про фінансовий стан, звітів про фінансові результати наявні значні показники непокритих збитків), суд доходить висновку щодо необхідності зменшення розміру пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 70% від заявленої позивачем суми.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» частково, ухвалює рішення про стягнення з комунального підприємства «Баришівкатепломережа» Баришівської селищної ради 814 171,15 грн., у тому числі: 694 725,08 грн. основного боргу, пені у сумі 16 188,23 грн., 3 % річних у сумі 37 205,80 грн., інфляційні втрати у сумі 66 052,04 грн.

У зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у в повному обсязі, в тому числі і в частині, що пропорційна сумі зменшення пені.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Баришівкатепломережа» Баришівської селищної ради (07501, Київська обл., смт Баришівка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 18-А, код ЄДРПОУ 24885150)

на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)

694 725,08 грн. (шістсот дев`яносто чотири тисячі сімсот двадцять п`ять гривень вісім копійок) основного боргу,

16 188,23 грн. (шістнадцять тисяч сто вісімдесят вісім гривень двадцять три копійки) пені,

37 205,80 грн. (тридцять сім тисяч двісті п`ять гривень вісімдесят копійок) 3% річних,

66 052,04 грн. (шістдесят шість тисяч п`ятдесят дві гривні чотири копійки) інфляційних втрат,

12 779,16 грн. (дванадцять тисяч сімсот сімдесят дев`ять гривень шістнадцять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 04.09.2020.

Суддя О.В. Конюх