Рішення № 91319184, 04.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.09.2020Справа № 910/6222/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 7)

про стягнення 1 128,45 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" про стягнення 1 128,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору про надання телекомунікаційних послуг №02.5-14/2-139 від 15.11.2019 відповідач не сплатив вартість отриманих в період з грудня 2019 по лютий 2020 послуг, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 1 080,00 грн. Крім того, за неналежне виконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано до стягнення пеню у розмірі 38,32 грн, 3% річних у розмірі 5,45 грн та інфляційні втрати у розмірі 4,68 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/6222/20 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

12.06.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява позивача про зміну предмета позову, відповідно до якої останній повідомляє, що в порушення умов п. 3.4.2., 4.6. договору відповідач не сплатив на користь позивача вартість отриманих у березні-квітні 2020 року послуг, що призвело до виникнення у відповідача додаткової заборгованості у розмірі 720,00 грн. Таким чином, у зв`язку із збільшенням розміру основного боргу, який наразі становить 1800,00 грн (1 080,00 грн + 720,00 грн), позивач також просить суд стягнути пеню у розмірі 68,90 грн, 3% річних у розмірі 11,12 грн та інфляційні втрати у розмірі 13,36 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 суд прийняв до розгляду заяву Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" №35-22/1-121 від 09.06.2020, як заяву про збільшення розміру позовних вимог.

З наявних у матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі та ухвала від 15.06.2020 були отримані відповідачем 13.05.2020 та 23.06.2020, проте, у визначений судом строк відзив на позовну заяву останнім не подано.

Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

15 листопада 2019 року між Державним Підприємством «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» (далі - Аеропорт, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ БРАВО» (далі - Абонент, Відповідач) був укладений Договір про надання телекомунікаційних послуг (радіозв`язок) № 02.5-14/2-139 (далі - договір).

Згідно з п.1.1 договору Аеропорт надає, а Абонент отримує та оплачує послуги цифрового транкінгового радіозв`язку, що перелічені в пункті 4.1 Договору, далі - послуги.

Відповідно до п. 4.5 договору Аеропорт щомісячно виставляє Абоненту рахунок- фактуру за надані Послуги за розрахунковий період (далі - рахунок) та складає Акт приймання-здачі виконаних Послуг (далі - Акт).

Щомісячна сплата Абонента за договором складається з оплати за фактично отримані послуги та за затвердженою вартістю становить:

- підключення цифрової техніки транкінгової радіостанції (за одне підключення однієї радіостанції) - 750 грн (без ПДВ);

- цифровий трангінговий зв`язок (за одну радіостанцію за місяць) - 300,00 грн (без ПДВ).

Згідно з п. 3.4.2 договору Абонент зобов`язаний виконувати умови Договору, своєчасно оплачувати отримані Послуги в розмірах і строки, що встановлені Договором.

Пунктом. 4.6 договору передбачено, що Абонент з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії Аеропорту Рахунок та Акт. Абонент несе відповідальність за вчасне отримання Рахунку та Акту, датою отримання Рахунку та Акту вважається 15 число незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата Рахунку проводиться Абонентом до 20 числа того ж місяця. Акт Абонент зобов`язаний підписати та повернути в бухгалтерію Аеропорту протягом 5-ти календарних днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти календарних днів Акт не буде повернутий Аеропорту та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним Сторонами.

Згідно п. 7.1 договору договір набирає чинності з дати його укладання та діє 1 (один) рік.

На виконання умов договору позивачем за грудень 2019 року - квітень 2020 року були надані відповідачу Акти приймання-здачі виконаних послуг та виставлені наступні рахунки-фактури: №90/758 від 31.12.2019, №90/11 від 31.01.2020, №90/103 від 29.02.2020, №90/183 від 31.03.2020 та №90/293 від 30.04.2020.

За доводами позивача, в порушення приписів ст. 526, 530 Цивільного кодексу України та п. 3.4.2, 4.6 договору відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо сплати вартості отриманих за вищевказаний період послуг, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 1 800,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №35-28/5-14 від 14.02.2020, у якій просив останнього сплатити заборгованість за договором № 02.5-14/2-139 від 15.11.2019, що виникла за грудень 2019 року. Дана претензія була отримана відповідачем 17.02.2020, проте, залишена останнім без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, на підставі договору № 02.5-14/2-139 від 15.11.2019 позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 1 800,00 грн за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року, що підтверджується наявними в справі актами приймання-здачі виконаних послуг та рахунками-фактурами.

Вищевказані акти приймання-здачі виконаних послуг та рахунки-фактури були отримані відповідачем, про що свідчить відповідний підпис представника відповідача на Реєстрі виданих/отриманих оригіналів документів за відповідний період надання послуг. Жодної вмотивованої відмови від підписання Актів від відповідача не надходило, а відтак в силу п. 4.6. договору останні вважаються підписані сторонами, що є підставою для здійснення оплати за надані послуги.

Пунктом 4.6. договору сторони також погодили, що сплата вартості послуг згідно рахунків проводиться до 20 числа місяця наступного за звітним.

Таким чином, за вказаними вище актами та рахунками-фактурами оплата вартості послуг повинна була бути здійснена відповідачем не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим, в якому надавались послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте відповідач свого обов`язку по сплаті передбачених договором послуг в терміни, визначені договором, не виконав, доказів оплати на користь позивача заборгованості за договором, яка виникла в період з грудня 2019 року по квітень 2020 року, матеріали справи не містять.

Отже, згідно встановлених строків, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за договором на загальну суму 1 800,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Оскільки факт заборгованості відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, а матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем наданих позивачем послуг у строки, встановлені договором, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованість у вищевказаній сумі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 11,12 грн та інфляційних втрат у розмірі 13,36 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розрахунок останніх є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі.

Що стосується нарахованої пені у розмірі 68,90 грн, нарахованої за загальний період з 21.01.2020 по 04.06.2020, суд зазначає наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 4.9. договору передбачено, що стягнення заборгованості по оплаті здійснюється з нарахуванням пені за кожну добу затримки від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за договором.

Суд перевіривши правильність нарахування заявленої до стягнення з відповідача суми пені, встановив, що остання є арифметично вірною у розмірі 68,90 грн, а відтак позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАКОМПАНІЯ "БРАВО" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 7, ідентифікаційний код 32259588) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08301, Київська обл., с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) основний борг у розмірі 1 800 (одна тисяча вісімсот) грн 00 коп.; 3 % річних у розмірі 11 (одинадцять) грн 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 13 (тринадцять) грн 36 коп., пеню у розмірі 68 (шістдесят вісім) грн 90 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.09.2020

Суддя Л. Г. Пукшин