Рішення № 91319081, 03.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2020Справа № 910/5345/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши у судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський Діагностичний центр "Європа" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, пр. Трубників, 56/2),

Дніпропетровської обласної ради (49004, м. Дніпро, пр. Олександра Поля,2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальний заклад "Міська клінічна лікарня №6" Дніпровської міської ради (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 13)

про визнання договору оренди недійсним

за участю представників

від позивача: не з`явились

від відповідачів: не з`явились

від третьої особи: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський Діагностичний центр "Європа", Дніпропетровської обласної ради про визнання договору оренди недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Дніпропетровська обласна рада, приймаючи 22.02.2019 рішення про передачу майна на користь Дніпровської міської ради Комунального закладу "Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня" Дніпропетровської обласної ради, не мала права приймати рішення про розпорядження у будь-якій формі об`єктів нерухомості на користь третіх осіб з тих підстав, що такі правочини порушують право позивача на вільне володіння та розпорядження своєю власністю. Таким чином, за доводами позивача, укладений 21.03.2019 між Дніпропетровською обласною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейський Діагностичний центр "Європа" договір оренди нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області №332-12/VII-2/25 підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2020 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Дніпровської міської ради було залишено без руху.

25.05.2020 до загального відділу діловодства господарського суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 22.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 суд відкрив провадження у справі №910/5345/20 та постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальний заклад "Міська клінічна лікарня №6" Дніпровської міської ради, підготовче засідання у справі призначено на 24.06.2020.

11.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від третьої особи надійшла заява про розгляд справи № 910/5345/20 без участі представників Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №6" Дніпровської міської ради.

22.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з метою недопущення поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19 та тим, що на адресу Дніпровської міської ради не надходив відзив на позовну заяву.

22.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позову та зазначає, що укладення договору оренди від 21.03.2019 №332-12/VII-2/25 є правомірним, оскільки об`єкт оренди переданий зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра відповідно до акту приймання-передачі, а право власності на нього територіальною громадою м. Дніпра в особі Дніпропетровської міської ради зареєстроване після укладення договору оренди.

22.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому Дніпропетровська обласна рада заперечує проти позову та зазначає, що після прийняття рішення обласної ради про передачу юридичної особи - комунальний заклад „Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" та закріпленого за нею на праві оперативного управління майна до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, обласною радою рішень про розпорядження майном, яке закріплене на праві оперативного управління за зазначеним закладом, не приймалось, а лише було виконане рішення обласної ради від 16.03.2018 № 332-12/VII, оскільки на момент укладення договору оренди об`єкт оренди належав до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 підготовче засідання було відкладено на 22.07.2020.

22.07.2020 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання відповідача-1 про розгляд справи без участі уповноваженого представника, за наявними в матеріалах справи документами.

24.07.2020 через канцелярію суду надійшло клопотання відповіда-2 про розгляд справи без їх участі.

У судовому засіданні 22.07.2020 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 06.08.2020.

24.07.2020 через загальний відділ діловодства суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

03.08.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи по суті без участі представника, за наявними в матеріалах справи документами. Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейський Діагностичний центр "Європа" заперечує проти позову Дніпровської міської ради про визнання договору оренди №332-12/VII-2/25 від 21 березня 2019 року та скасування запису просить відмовити повністю.

05.08.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання Дніпровської міської ради про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 розгляд справи було відкладено на 03.09.2020.

17.08.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання третьої особи про розгляд справи без їх участі.

У судове засідання, призначене на 03.09.2020, представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомляли, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

16 березня 2018 року Дніпропетровською обласною радою було прийнято рішення № 332-12/VII «Про оренду нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області», згідно з пунктом 25 додатка 2 якого вирішено передати в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Європейський Діагностичний центр "Європа" нерухоме майно площею 146,91 кв. м, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Батумська, 13.

21 березня 2019 року між Дніпропетровською обласною радою (надалі -орендодавець, відповідач- 2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейський Діагностичний центр "Європа" (надалі- орендар, відповідач-1) та Комунальним закладом "Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 6" Дніпропетровської обласної ради" (надалі- балансоутримувач, третя особа) було укладено Договір оренди №332-l2/VII-2/25 нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області.

Договір оренди №332-12/VII-2/25 був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Любимовою І.Ю. 21.03.2019 року за реєстровим № 1752, та внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до чинного законодавства України 22.03.2019 року за № 30838868.

Відповідно до п.1.1. договору зазначено, що з метою ефективного використання комунального майна Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Батумська, б. 13, для провадження медичної діяльності з медичної практики.

Згідно п.2.1 договору об`єктом оренди по договору є вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 146,91 кв.м., що розташовані на першому поверсі семиповерхової нежитлової будівлі хірургічного корпусу, які перебувають на балансі Комунального закладу "Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 6» Дніпропетровської обласної ради" (після реорганізації - Комунальне некомерційне підприємство "Міська клінічна лікарня № 6" Дніпровської міської ради).

Пунктом 11.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 21 березня 2019 року до 21 березня 2043 року включно.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 22.02.2019 № 461-16VII «Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» вирішено передати Комунальний заклад «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Батумська, 13, та закріплене за ним на праві оперативного управління майно до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра.

07 травня 2019 року на виконання вищевказаного рішення Дніпропетровської обласної ради від 22.02.2019 №461-16/VII, відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради від 28.01.2016 № 10-Р «Про утворення комісії з питань приймання об`єктів до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області та передачі об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» (зі змінами), рішення Дніпровської міської ради від № 39/40 «Про ініціювання та надання згоди на передачу зі спільної власності у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра комунальних закладів, підприємств з майном та окремих об`єктів нерухомого майна» та рішення виконавчого комітету Дніпропетровської ради від 13.04.2001 № 968 «Про створення комісії з питань прийняття об`єктів у комунальну власність територіальної громади міста» (зі змінами) підписано акт приймання - передачі Комунального закладу «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради».

17 липня 2019 року відбулася зміна сторони договору оренди № 332-12/V11-2/25 від 21.03.2019, а саме Орендодавця (власника) з Дніпропетровської обласної ради на Дніпровську міську раду. Дана інформація міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Номер запису про право власності: 32504662.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що Дніпропетровська обласна рада прийнявши 22.02.2019 рішення про передачу майна на користь Дніпровської міської ради Комунального закладу "Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня" Дніпропетровської обласної ради, не мала права приймати рішення про розпорядження у будь-якій формі об`єктом нерухомості на користь третіх осіб з тих підстав, що такі правочини порушують право позивача на вільне володіння та розпорядження своєю власністю, у зв`язку з чим позивач просить суд визнати недійсним договір оренди № 332-12/V11-2/25 від 21.03.2019 та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 30838868, яким зареєстровано право користування (оренди) вбудованими нежитловими приміщеннями загальною площею 146,91 кв.м, що розташовані на першому поверсі семиповерхової нежитлової будівлі хірургічного корпусу за адресою: м. Дніпро, вул. Батумська, 13.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Так, в силу ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 2, 3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою недійсності правочину згідно ст. 215 ЦК України, на яку посилається позивач, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Предметом доказування у будь-якій господарській справі є лише ті факти, які обґрунтовують заявлені вимоги або мають інше матеріально-правове значення для вирішення господарської справи по суті і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд зазначає, що позивачем заявлені вимоги про визнання договору оренди № 332-12/V11-2/25 від 21.03.2019 недійсним, а тому відповідно до предмету доказування у даній справі входять лише обставини дотримання сторонами вимог чинного законодавства на момент укладання спірного договору.

Відповідно до частини 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтями 2, 318 Цивільного кодексу України територіальні громади є учасниками цивільних відносин та суб`єктами права власності.

У статті 1 Закону визначено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 10 Закону органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради, що представляють відповідні територіальні громади, та обласні і районні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

У частині 1 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Отже, органи місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства мають право розпоряджатися від імені територіальних громад - суб`єктів права власності, об`єктами комунальної власності.

Чинним законодавством не передбачено порядок передачі об`єктів зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст областей до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Проте у статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Згідно з частинами 5 і 6 статті 7 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" передача оформляється актом приймання-передачі. Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.

У частині 4 статті 334 Цивільного кодексу України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У статті 4 Закону зазначено, що державній реєстрації прав підлягають: право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, у тому числі право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки.

Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка міститься в матеріалах судової справи, державна реєстрація права власності за Дніпровською міською радою на комплекс будівель та споруд, у тому числі й на будівлю хірургічного корпусу, що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Батумська, 13, була здійснена 17.07.2019.

Тобто, право комунальної власності на об`єкт оренди у територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради виникло 17.07.2019.

Відтак, враховуючи вищевикладене, договір оренди № 332-12/VII-2/25 від 21.03.2019 був укладений правомірно, оскільки об`єкт оренди був переданий зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до комунальної власності територіальної громади м. Дніпра відповідно до акта приймання-передачі, а право власності на нього за територіальною громадою м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради було зареєстроване вже після укладення вищевказаного договору оренди.

Крім цього, рішення щодо передачі в оренду ТОВ «Європейський Діагностичний центр «Європа» нерухомого майна площею 146,91 кв. м, розташованого за адресою: вул. Батумська, 13, м. Дніпро, було прийнято обласною радою 16.03.2018 № 332-12/V1I, тобто до прийняття рішення 22.02.2019 № 461 -16/V11, яким передбачена передача юридичної особи - комунальний заклад "Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" та закріпленого за нею на праві оперативного управління майна до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра.

Отже, після прийняття рішення обласної ради про передачу юридичної особи - комунальний заклад "Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" та закріпленого за нею на праві оперативного управління майна до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, обласною радою рішень про розпорядження майном, яке закріплене на праві оперативного управління за зазначеним закладом не приймалось, а лише було виконано рішення обласної ради від 16.03.2018 № 332-12/VII, оскільки на момент укладення договору оренди об`єкт оренди належав до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області.

Посилання позивача на п. 5. Постанови ВССУ № 5 від 07.02.2014, у якому йдеться про відносини, що виникають після укладення сторонами договору відчуження майна, тобто після документальної реалізації намірів сторін щодо купівлі-продажу майна, не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Так, після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов`язання, яке виникло з договору про відчуження майна (пункт 1 частини першої статті 346 ЦК), а покупець є його законним володільцем.

Суд зазначає, що прийняття обласною радою рішення щодо передачі юридичної особи - комунальний заклад "Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" та закріпленого за нею на праві оперативного управління майна до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра було вираженням наміру передати заклад та майно, а документальна реалізація цього наміру відбулася 07.05.2019 шляхом підписання Акту приймання-передачі Комунального закладу "Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня" Дніпропетровської обласної ради.

Таким чином, укладення Дніпропетровською обласною радою з ТОВ «Європейський Діагностичний центр «Європа» договору оренди № 332-12/VI1-2/25 від 21.03.2019 жодним чином не порушило права Дніпровської міської ради на вільне володіння та розпорядження свою власністю, оскільки в Дніпровської міської ради права власності та права володіння і розпорядження нею 21.03.2019 ще не виникли.

Відтак, зазначені позивачем у позовній заяві твердження, що відповідачі порушили право власності позивача шляхом укладення 21.03.2019 року договору оренди № 332-12/V11-2/25, не відповідають дійсності та не підтверджені жодними доказами.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, виходячи з наведених позивачем аргументів та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу внаслідок існування укладеного між відповідачами договору оренди № 332-12/VI1-2/25 від 21.03.2019, у зв`язку з чим вимоги про визнання недійсним вищевказаного договору не підлягають задоволенню.

Оскільки вимога про визнання недійсним договору оренди № 332-12/VI1-2/25 від 21.03.2019 залишається судом без задоволення, похідна вимоги про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 30838868 від 22.03.2019, яким зареєстровано право користування (оренди) вбудованими нежитловими приміщеннями загальною площею 146,91 кв.м, що розташовані на першому поверсі семиповерхової нежитлової будівлі хірургічного корпусу за адресою: м. Дніпро, вул. Батумська, 13 також залишається без задоволення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене та приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Дніпровської міської ради, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.09.2020

Суддя Л. Г. Пукшин